Економічна рівновага в умовах ринку

    Для аналізу умов рівноваги сучасної структури ринкової економіки поряд з третинним сектором виробництва — ринком послуг — особливого значення набуває і принципово нова сфера економіки — сфера інформатики. Відтворювальні процеси в цій сфері мають власну специфіку. За цих умов абсолютизація схем відтворювання, механічне накладання їх на структуру сучасних економічних процесів не відповідають реальній дійсності, обмежують можливості практичного застосування теорії економічної рівноваги.

    Сталість  економічної рівноваги визначається також широтою ринку: чим ширший ринок, тим менші коливання його цін і тим ближчі вони до вартісних пропорцій Важливою умовою досягнення економічної рівноваги є розвиток національного ринку до інтернаціональних меж. Формування цілісної системи світового господарства припускає рівновагу не лише міжгалузевої структури товарного обміну, а й взаємну збалансованість економічних ресурсів — основних факторів виробництва. 
 

                               2.Концепція економічної рівноваги

         Проблема рівноваги – не лише теоретична проблема. Порушення пропорцій між секторами і галузями економічних систем відбувається нерідко через прорахунки, помилкові висновки тих, на кого покладено прийняття визначальних рішень. Глибокі потрясіння економічного організму з метою відновлення зруйнованих зв´язків, наприклад, шляхом навмисного використання методів "шокової терапії", не обов´язково веде до бажаних результатів.

      Концепція економічної рівноваги  Основоположником теорії загальної  вважається Леон Вальрас. Хоч його і називають інколи чистим теоретиком , Вальрас не обмежився теоретичними дослідженнями, а застосував свої розробки на практиці. В центрі уваги Вальраса знаходилась загальнотеоретична проблема – проблема загальної економічної рівноваги.

      Весь економічний світ Вальрас  розподілив на дві великі групи:  фірми і домашні господарства. Фірми виступають на ринку факторів як покупці і на ринку споживчих товарів як продавці. Домашні господарства – власники факторів виробництва – виступають у ролі їх продавців і водночас покупців споживчих товарів (рис. 2.1).

      У цій моделі ролі продавців і покупців постійно змінюються. Всі витрати виробників товарів перетворюються у доходи домашніх господарств, а всі витрати домашніх господарств – у доходи виробників (фірм).

Рис. 2.1. Схема загальної рівноваги

          Ціни факторів залежать від обсягів виробництва, від попиту, а отже, від цін на товари, які виробляються. У свою чергу ціни на товари залежать від факторних цін.

      Для нормального функціонування  системи має встановлюватися  відповідність між попитом і  пропозицією (факторів і товарів). Ціни факторів мають відповідати витратам фірм; доходи фірм – "поєднуватися" з витратами домашніх господарств.

      Стан рівноваги передбачає наявність  трьох умов:

      – по-перше, попит і пропозиція  факторів виробництва однакові, на них установлюються постійні і стійкі ціни;

      – по-друге, попит і пропозиція  товарів (і послуг) однакові і  реалізуються на основі постійних  стійких цін;

      – по-третє, ціни товарів відповідають  витратам виробництва.

      Перші дві умови передбачають  рівність пропорцій обміну. Третя умова виражає рівновагу у сфері виробництва.

      Рівновага є стійкою, тому що  на ринку діють сили, які вирівнюють  відхилення і відновлюють її. Проміжні, «неправильні» ціни поступово  виключаються. Цьому сприяє розвиток  вільної конкуренції.

      Відзначимо деякі ідеї і положення, що покладені в основу теорії загальної економічної рівноваги (за Вальрасом):

      – всяке ринкове господарство  прагне до рівноваги у вигляді  тенденції;

      – існує принцип взаємозалежності  основних елементів ринкової  економіки, який забезпечує єдність системи і впливає на реалізацію прагнень до рівноваги;

      – вихідним пунктом аналізу  рівноваги є аналіз обміну  продуктами між виробниками і  споживачами, який здіснюється  на основі взаємовигідності та  еквівалентності.

      Рівновага в економіці не зводиться до ринкової рівноваги, але вона може бути досягнута лише через ринковий механізм, через обмін. Основним інструментом у цьому механізмі є ціна. Вирівнювання попиту і пропозиції товарів відбувається через «намацування», пошук взаємоприйнятних цін, які виступають у вигляді цін рівноваги.

      Рівновага цін установлюється  у точці рівноваги між корисністю  товару і витратами на його  виробництво. Ціна виступає як  регулятор пропозицій обміну. Вона  забезпечує поєднання ступеня  корисності споживної вартості з рівнем витрат. Для покупця ціна виступає як критерій оцінки корисності певного товару стосовно корисності інших товарів. Для продавця корисність ціни визначається співвідношенням виручки і витрат, необхідних для виробництва товару.

      Вальрас підрахував, що ціни на споживчі товари залежать від цін факторів (ренти, процента, заробітної плати). У свою чергу ціна факторів виробництва залежить від цін споживчих товарів (продуктів харчування, одягу, взуття, транспортних засобів). Між учасниками обмінних операцій має дотримуватися принцип рівнозначних угод. Ціна однієї підсистеми залежить від цін іншої підсистеми. Кількість грошей, які сплачуються за фактори виробництва, має відповідати кількості грошей, які сплачуються за споживчі товари. Рівновага на ринках факторів виробництва узгоджується з рівновагою на ринках споживчих товарів.

 Рис.2.2. Загальна економічна рівновага за Вальрасом

      На ринку встановлюється одна  ціна для рівнозначних товарів.  Ця ціна вирівнює пропоновану  кількість з потребою кількості;  пропозиція узгоджується з раннім попитом, попит відповідає пропозиції. Ціна товарів відповідає витратам, їх граничній корисності.

      З моделі Вальраса випливають  наступні висновки.

      1. Існує взаємозв´язок і взаємозумовленість  цін (регулюючі інструменти) не лише на ринку товарів, але і на всіх інших ринках. Ціни на споживчі товари встановлюються у взаємозв´язку і взаємодії з цінами на фактори виробництва, ціни на робочу силу – з урахуванням і під впливом цін на продукти і т.п. Рівноважні ціни встановлюються у результаті взаємодії всіх ринків (ринку товарів, ринку праці, грошового ринку).

      2. Математично доводиться можливість  існування рівноважних цін одночасно  і на всіх ринках. До цієї  рівноваги «прагне» ринкова економіка.  Але «ідеал» існує лише у  теорії. Повна рівновага всіх цін на всіх ринках існує як теоретична абстракція.

      3. Із теорії економічної рівноваги,  якої теоретично можна досягнути,  випливає висновок про відносну  стійкість системи ринкових відносин. «Намацування» рівноважних цін  відбувається на всіх ринках і в остаточному підсумку приводить до рівноваги попиту і пропозиції на всіх ринках.

      4. Рівновага в економіці не  зводиться до рівноваги обміну, до ринкової рівноваги. Із теоретичної  концепції Вальраса випливає  принцип взаємозв´язку і взаємозалежності основних елементів ринкової економіки. Це вихідне положення для розуміння взаємозв´язку виробництва, споживання, доходів на макрорівні.

      На теорію загальної економічної  рівноваги опираються вчення  про динаміку економічного росту,  концепція загального добробуту, побудова системи міжгалузевих зв´язків.

      Створена Л. Вальрасом модель  загальної економічної рівноваги  відображує взаємозв´язок ринків  готової продукції з ринками  факторів виробництва в умовах  ринкового механізму господарювання  з досконалою конкуренцією, яка приводить до загальної рівноваги ринків. Остання ж дозволяє зрозуміти, що визначення цін на продукти, що виробляються, і цін факторів виробництва може бути тільки одночасним, а не почерговим у тому порядку, коли часткова рівновага на певній кількості ринків не гарантує загальної рівноваги для всієї економіки з даною кількістю ринків.

      Велика кількість факторів, що визначають систему рівноважних цін, робить моделі загальної економічної рівноваги значно складнішими за ті, що розглядались для часткової рівноваги. Існує дві основні моделі загальної економічної рівноваги: неокласична та неокейнсіанська.

       1.Класична  модель(AD-AS)

       Важливою  властивістю, ринкової економіки, є  постійне тяжіння до рівноваги. Загальна економічна рівновага – це стан, коли рівновага встановлюється на кожному з ринків: товарів та послуг, грошей, цінних паперів, праці.

       На  ринку товарів та послуг визначається рівновага, якщо обсяг ВВП дорівнює запланованим витратам усіх суб’єктів  на придбання товарів і послуг, вироблених у країні. На ринку грошей рівновага встановлюється, якщо всі гроші, створені банківською системою, економічні суб’єкти тримають у вигляді готівки чи банківських вкладів. На ринку цінних паперів рівновага забезпечується, якщо пропоновані цінні папери придбані економічними агентами. На ринку праці буде рівновага, якщо кількість вільних робочих місць буде збалансована з робочою силою, тобто всі, хто бажає працювати за певну заробітну плату, матимуть змогу знайти роботу.

       Розглянемо  економічну рівновагу на основі моделі AD-AS (сукупний попит – сукупна пропозиція).

Рис 2.3. Економічна рівновага на основі моделі AD-AS

          

           Крива АD1 – початкова крива сукупного попиту; AS1 – початкова крива сукупної пропозиції; ASд – довгострокова крива сукупної пропозиції, яка бере початок у точці потенційного валового внутрішнього продукту.

       Точка Т1 – точка короткострокової рівноваги, як результат перетину AD1 та AS1, і  одночасно – точка довгострокової рівноваги, як результат перетину кривих AD1, AS1 і ASд. Отже, в точці Т1 має місце подвійна рівновага (короткострокова й довгострокова). Вона може забезпечуватись лише в умовах повної зайнятості.

       Якщо  припустити, що при незмінній сукупній пропозиції AS1 сукупний попит зменшиться порівняно з потенційною величиною AD1, а його величина переміститься вліво в положення АD2, то короткострокова рівновага буде в точці Т2, що порушує довгострокову рівновагу (Т2 – ВВП2 –PЦ2). Якщо, навпаки, при незмінному сукупному попиті (АD1) короткострокова сукупна пропозиція зменшиться відносно потенційної величини (AS1), а її крива переміститься в положення AS2, то короткострокова рівновага буде забезпечена в точці Т3, що порушує довгострокову рівновагу (Т3 – ВВП3 – PЦ3).

       Короткострокова рівновага означає: кількість товарів, що покупці бажають купити, дорівнює тій кількості, яку підприємці хочуть виробити. Якщо зменшення сукупного попиту знизить ціну, це примусить підприємців зменшити обсяг виробництва до рівня сукупного попиту ВВП2. Якщо зменшення сукупної пропозиції підвищить ціну до РЦ3, то обсяги бажаних закупок знизяться до нового рівня сукупної пропозиції ВВП3.

       Довгострокова рівновага означає, що кількість  товарів, яку покупці бажають  купити, дорівнює потенційним можливостям  економіки. За цих умов будь-яке подальше збільшення сукупного попиту викличе лише зростання цін, а випуск реального ВВП залишиться незмінним.

       Рівновага в економіці постійно порушується. Її порушення може спричинятися змінами  в сукупному попиті (АD) внаслідок  зміни запланованих сукупних витрат, або в сукупній пропозиції (AS) внаслідок зміни середніх витрат. Але вона постійно відновлюється ринком за іншого рівня ВВП і за іншого рівня цін.

       2.Кейсіанська  модель."кейнсіанський хрест".

Сукупний попит (AD) у моделі представлено плановими  витратами — сумою, яку домогосподарства, фірми і держава мають намір потратити на купівлю товарів та оплату послуг (позначається літерою Е):E=C+I+G.

Сукупна пропозиція (AS) представлена фактичними витратами, Y.

Фактичні (реальні) витрати відрізняються від планових тоді, коли фірми змушені здійснювати незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси (ТМЗ) в умовах неочікуваних змін у рівні продажів, тобто:

Фактичні інвестиції,Планові  інвестиції,Незаплановані інвестиції в ТМЗ

Варто підкреслити, що і планові, і фактичні витрати  в кейнсіанській моделі рівноваги є функцією від доходу і не залежать від рівня цін, який залишається фіксованим. Окрім цього, в моделі пропущено амортизаційні витрати та непрямі податки на бізнес, а тому будемо вважати, що ВВП=ЧВП=НД.