Економічна рівновага в умовах ринку

Функція планових витрат, E=C+I+G, графічно зображується як функція споживання, C=a+b-(Y-T), "зміщена" вгору на величину I+G. Очевидно, що лінія планових витрат перетне лінію фактичних витрат у якійсь точці А, де реальні та планові витрати дорівнюють одне одному (Y=E). Наведений графік отримав назву кейн-сганського хреста (мал. 5.5). 

На лінії   завжди дотримується рівність фактичних  інвестицій та заощаджень. У точці  А,де доход дорівнює плановим витратам, досягається рівність між плановими  та фактичними інвестиціями і заощадженнями, тобто встановлюється макроекономічнарівновага.

Якщо фактичний  обсяг виробництва Y1перевищує рівноважний 

Y, то це означає,  що покупці купують товарів  менше, ніж фірми виробляють, тобто  AD<AS. Нереалізована продукція набирає  форми товарно-матеріальних запасів  (ТМЗ), які зростають. Таке збільшення запасів примушує фірми скорочувати виробництво і зайнятість, що в результаті зменшує ВВП. Поступово Y1зменшується до рівнятобто доход і планові витрати вирівнюються. Таким чином, досягається рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією (AD=AS).

Навпаки, якщо фактичний  випуск Y2 менший за рівноважний рівень Y, то це означає, що фірми виробляють менше, ніж покупці готові придбати, тобто AD>AS. Підвищений попит задовольняється  за рахунок незапланова-ного скорочення запасів фірм, що створює стимули до збільшення зайнятості і випуску. В результаті ВВП поступово зростає від рівня Г2до рівня Y, і знову досягається рівновага: AD=AS.

3.Сучасний  стан та прогноз  загальної ринкової  рівноваги в   Україні

      Формування ринкової економіки в Україні розпочалося з відтворенням ринкових інституцій, які існували лише в зародковому стані. Це має відбуватися за схемою, яка враховує економічні, політичні, історичні та психологічні особливості, характерні для нашої країни.

    Національна економіка восьмий рік демонструє позитивні темпи приросту ВВП. За різними оцінками, ВВП (у порівнянних цінах), після падіння у 1999 р. до 40% відносно рівня 1990 р., в 2006 р. виріс до 67,3%. Вкрай важливою обставиною припинення обвального падіння виробництва і виходу на тренд позитивного зростання економіки є той факт, що це відбувається в принципово нових умовах господарювання, тобто переконливо підтверджується спроможність національної економіки функціонувати в системі ринкових відносин.

    Наступним, не менш важливим, етапом після оволодіння загальними ознаками переходу до ринкових умов господарювання є постановка завдання закріплення на досягнутих позиціях. Це неможливо здійснити без наукового обгрунтування шляхів практичного оволодіння тими якісними перевагами, задля утвердження яких, власне кажучи, і починався відхід від адміністративно-командного управління. Науковий інтерес до осмислення даної проблематики посилюється тим, що ринкові відносини в сучасній Україні мають ознаки крайньої нестабільності, поглиблення яких може спричинити за собою руйнівні наслідки вже в короткостроковій перспективі. У численних дослідженнях реалій національної економіки висловлюється серйозна стурбованість з приводу низки негативних властивостей вітчизняного ринку, фактичні прояви яких можуть бути згруповані таким чином:

    - Низька  частка оплати праці в структурі  ВВП та собівартості продукції;  неповне використання трендових ресурсів (за кордоном на заробітках перебувають 2,5-3 млн. чол. Економічно активного населення);

    - Гальмування  відтворення капіталу (значний знос  основних фондів, середній термін  експлуатації яких перевищує  20 років), при його екстенсивному  використанні (енергоспоживання в розрахунку на одиницю виробленої продукції перевищує середньоєвропейський показник у 3-5 разів);

    - Високий  ступінь поляризації доходів  (30:1); зубожіння середньостатистичного  українця ("97% українців живуть  на рівні бідності"); витрати на споживання рівні доходів або навіть перевищують їх, а понад 60% структури цих видатків становить продовольство.

    Незадовільний використання праці і капіталу, а  також нерівномірність розподілу  доходів свідчить про наявність  глибоких диспропорцій у виробничій та інституційної сферах. Масштабні невідповідності між економічними сутностями витоків формування вартісних складових ВВП не можуть бути наслідком локальних явищ. Глибина взаємопроникнення окреслених суперечностей вказує на їх системний характер, що вимагає дослідження ознак ринкової рівноваги в масштабах всієї інфраструктури національної економіки.

    Огляд базових теоретичних положень, підтверджених  зарубіжною практикою становлення  ринкових відносин, показує відсутність  прямих відповідей на питання про шляхи виявлення та усунення джерел диспропорцій у національній економіці. Тому при розкритті ознак ринкової рівноваги в сучасній Україні не залишається нічого іншого, як спиратися на фундаментальні положення сучасної економічної науки.

    Макроекономічна ринкова рівновага передбачає такий стан, при якому способи використання обмежених виробничих ресурсів та їх розподілу в суспільстві збалансовані. Це відбивається в пропорційності попиту і пропозиції, виробництва і споживання, використання виробничих факторів і розподілу результатів, матеріально-речових і фінансових потоків. Саме в такому стані забезпечуються передумови для досягнення соціальної злагоди при реалізації іноді досить болючих заходів поступального "транзиту" економіки до стабільного нарощування кількісних і якісних параметрів.

    Питання підтримки врівноваженого ринкового  стану є незмінно ключовим у теорії та практиці економічної політики держави, що знаходить відображення в класичній  і сучасній науковій літературі. Словник  визначає "рівновага" як ситуацію, у якій спостерігається баланс різноспрямованих сил. Для економічної науки таке формальне визначення не є вичерпним, більше того - його застосування пов'язано з низкою концептуальних підходів, суперечливих за своєю суттю. У фундаментальній роботі, присвяченій нищівній критиці ринкових відносин як таких, цей термін лише визначає умови взаємодії виробників: "Дійсне ж рівновагу в самому обміні товарів, в обміні різних частин річного продукту обумовлено рівністю сум вартості взаємно обмінюваних товарів". Прямо протилежну (активну) смислове навантаження рівноваги - як джерела ініціативних рушійних сил, так і причин виникнення негативних явищ сучасного суспільства - знаходимо у висловлюваннях сучасних вчених: "Рівновага пропозиції і попиту максимізує загальний прибуток (сума надлишку споживача і виробника) на ринку. Розподіл ресурсів , що максимізує загальну суму прибутку, є ефективним ".

    Спрямованість дослідження реальних ознак ринкової рівноваги в сучасній Україні  на визначення їх впливу на формування вирішальних економічних параметрів обумовлює необхідність перейти від розгляду суто теоретичних моделей до наукових здобутків, алгоритми побудови яких максимально придатні для практичного впровадження. Основне положення теорії зайнятості, відбите в моделі короткострокового ринкової рівноваги в умовах державного втручання Дж М. Кейнса, базується на тому, що "кількість вироблених товарів і послуг і відповідно рівень зайнятості знаходяться в прямій залежності від рівня загальних, чи сукупних витрат". Показники складових сукупних витрат відображаються у статтях СНС, що відкриває шлях дослідженню ринкового рівноваги на основі аналізу реальних статистичних даних.

    Запропонована методика оцінки ринкової рівноваги  полягає в

    окресленні  параметрів балансу "попит - пропозиція" на основі аналізу даних СНР. Ініціювання подібних досліджень зумовлене не задоволеною на сьогоднішній момент потребою в конкретизації якісних параметрів "транзиту" національної економіки, а також необхідністю формування цілісного бачення державної політики ринкового регулювання розподільних процесів в умовах пострадянських перетворень.

    Ступінь рівноваги в ринковій системі  залежить від досконалості інструментів і механізмів обміну і розподілу. Так, на монополізованих товарних ринках практично неможливо використовувати гнучкі ціни, що підтверджується світовою практикою. Наприклад: "Оскільки з роками промисловість стала більш концентрованою і більше монополістичної, вважається, що фірми почали менше реагувати на загальне падіння попиту за допомогою зниження цін. Замість цього вони, швидше за все, збільшать запаси, якщо думають, що спад буде тимчасовим, або скоротять виробництво і відповідно зайнятість, якщо вони вважають, що спад збережеться ". Тут же стверджується, що фірми все частіше використовують метод ціноутворення за принципом "витрати + прибуток", тобто компенсація втрат від зростання виробничих витрат переноситься на споживачів. Останнє положення є дуже близьким до сучасного стану національної економіки, при якому зростання кількісних макроекономічних параметрів з фактичними пріоритетами на соціально незалежні мінімізацію витрат і максимізацію прибутку супроводжується зниженням якісних параметрів використання праці і капіталу. Зі зростанням монопольної згуртованості власників капіталу послаблюються позиції працівників найманої праці, необхідні для формування в них адекватної реакції у вигляді відстоювання власних економічних інтересів. Недосконала фіскальна політика робить ринок капіталу непередбачуваним і сприяє безвідповідальності його суб'єктів перед суспільством. Фінансовий ринок, позбавлений повноцінних розподільних механізмів, не здатний забезпечити виробничу систему позиковим капіталом.

    Крім  того, у малій відкритій економіці  ринкова рівновага перебуває  під значним впливом зовнішніх  неринкових втручань, обумовлених інтересами політичної кон'юнктури. Наведемо лише деякі епізоди, характерні для національної економіки України останніх років. "Ручне регулювання" цін у поєднанні із соціальними виплатами, не підкріпленими рівнем заробітної плати, призводить до розбалансування ринку і спонукає до явно програшним заходам у вигляді нарощування зовнішнього державного боргу. Штучне стримування фіксованого валютного курсу приводить до того, що фактичні пропорції експорту та імпорту підтримуються за рахунок внутрішніх цін на товари і ресурси, а не ринковою гнучкістю курсу національної грошової одиниці. За відсутності чітких орієнтирів у податковому забезпечення державних витрат економіка функціонує в умовах незбалансованого урядового бюджету і зростання розриву між потребами в соціальних виплатах та відповідними надходженнями. Наслідками такого "рівноваги" стають "вимивання" капіталу через офшори, пошук активної зайнятості за кордоном і тіньовий бізнес: від "копанок" у видобувних галузях до заробітної плати "в конвертах" в галузях з високими і інформаційними технологіями.

    У сучасних моделях і підходах урівноважений  стан є результатом координації  ринковими механізмами дій виробників і споживачів, а реакція пропозиції на збільшення попиту, природно, спрямована на збільшення доходу. Доступність безпосереднього впливу власників праці та капіталу на обсяги та ціни продукції реалізується у вигляді відповідних варіантів досягнення ринкової рівноваги.

    Варіант 1: при незмінних цінах збільшується фізичний обсяг виробництва (така ситуація характерна для конкурентного ринку, коли виробники прагнуть заволодіти якомога більшою його частиною).

    Варіант 2: при незмінному фізичному обсязі виробництва підвищуються ціни (така ситуація доступна в межах неконтрольованого  суспільством монополізовані ринки).

    Варіант 3: збалансоване зростання цін і  фізичного обсягу виробництва (таке ринкове регулювання відкриває  можливість для досягнення динамічно  врівноваженого стану прискореного оновлення життєвого циклу товарів  і технологій).

    Комплексний огляд реалій національної економіки  повністю підтверджує справедливість думки про глибоко суперечливою сутності моделі ринкової рівноваги. Особливість  полягає в тому, що зростання економічних  параметрів відбувається за відсутності  ознак спрямованості наявної розбалансованості в бік сталого розвитку. Рівновага, в основі якого лежить "мильна бульбашка" популістських за своєю суттю державних заходів, здатне в будь-який момент вибухнути катастрофічними втратами для бізнесу і обернутися банківсько-фінансовою кризою (дефолтом) в масштабах всієї національної економіки.

    При окреслених протиріччях економічних  параметрів, внутрішніх ринкових розбіжності  та зовнішніх впливах здійснити  оцінку і визначитися з варіантом  досягнення ринкової рівноваги в  національній економіці без використання спеціального аналітичного апарату досить складно. Про потенційні параметрах сукупного попиту та сукупної пропозиції мова тут не йде, хоча наведені на початку нашої публікації загальні ознаки диспропорцій в національній економіці вказують на високу ступінь незадоволеності споживача і виробника. Обидві ці категорії розглядаються нами виключно як фактично реалізовані і відображені в підсумкових даних СНР.

    З усього досяжного комплексу досліджень зосередимося на фрагменті, що грунтується на припущенні, що національна економіка має збалансоване зовнішньоторговельне сальдо, урядові витрати відповідають податкових надходжень, а рівність заощаджень та інвестицій забезпечується гнучкістю цін. Сукупний попит розглядається нами як сума кінцевих споживчих витрат домогосподарств і витрат підприємств у вигляді інвестицій, а сукупна пропозиція - як ВВП, за винятком амортизаційних відрахувань і податків.

    Така  інтерпретація вирішальних ринкових категорій базується на відомому законі Сея, одне з розширених тлумачень якого говорить: "Дохід, отриманий від виробництва будь-якого загального обсягу продукції, будучи витраченим, повинен бути цілком достатнім для забезпечення адекватного загального попиту. При відповідності структури ринку запитам споживача всі ринки очищаються від продукції ". Деякі ускладнення в ринковий потік "доходи - витрати" вносять заощадження, оскільки виробники продукції та домогосподарства не всі свої доходи витрачають на споживання. Заощадження провокують недостатність споживання, наслідками чого, у свою чергу, можуть стати Незатребуване споживачем товари, скорочення виробництва, безробіття і зниження доходів. Але недоліки, які супроводжують заощадження грошових коштів, нівелюються тим, що саме вони стають джерелом інших витрат - підприємців на виробництво у вигляді кредитів на інвестиційні вкладення. Інакше кажучи, в умовах ринкової рівноваги сукупний попит складається не тільки з попиту, відображеного в структурі кінцевого використання домашніх господарств, а й з інвестицій у виробництво. У силу висловлених припущень і наведених тез наша модель ринкової рівноваги означає, що весь вироблений ВВП, за винятком відрахувань на споживання основного капіталу та податків, повинен дорівнювати сумі кінцевих споживчих витрат домашніх господарств і чистих інвестицій в оновлення виробництва. Порівнянність досягається відображенням офіційних статистичних даних СНР у фактичних структурних пропорціях, а також перерахунком їх вартісних показників у цінах 2006 р.