Державний борг і бюджет

Ринок ф'ючерсів. Одним з  найуспішніших і в той же самий  час найбільш суперечливих нововведень  на світових фінансових ринках в останні  десятиліття став початок торгівлі фінансовими ф'ючерсами, тобто такими ф'ючерсними контрактами, в основі яких лежать фінансові інструменти  з фіксованою відсотковою ставкою  і валютні курси.

Ф'ючерсний контракт -- це юридично обґрунтована угода між двома сторонами про поставку або отримання того або іншого товару певного об'єму і якості за наперед узгодженою ціною в певний момент або певний ряд моментів в майбутньому.

Фінансовий ф'ючерс -- це угода про покупку або продаж того або іншого фінансового інструменту за наперед узгодженою ціною протягом певного місяця в майбутньому (у певний день місяця).

Ринок ф'ючерсних контрактів служить для двох основних цілей:

1. Він дозволяє інвесторам  страхувати себе від несприятливої  зміни цін на ринку спот в майбутньому (операції хеджерів).

2. Він дозволяє спекулянтам  відкривати позиції на великі  суми під незначне забезпечення.

Ринок опціонів. Одним з  видів термінових операцій є опціони. Опціон -- це двосторонній договір про  передачу прав (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити або продати  певний фінансовий актив по фіксованому  курсу в наперед узгоджену  дату або протягом узгодженого періоду  часу.

Валютний опціон -- це контракт, що дає право (але не зобов'язання) одному з учасників операції купити або продати певну кількість  іноземної валюти за фіксованою ціною (ціна виконання опціону) протягом деякого  періоду часу, тоді як інший учасник  за грошову премію зобов'язується при  необхідності забезпечити реалізацію цього права, будучи готовим продати  або купити іноземну валюту за встановленою договірною ціною[20, c.182].

Отож, можна зробити висновок, що валютний ринок - це механізм, за допомогою  якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини між  споживачами та продавцями валют. Це являється його основною функціональною характеристикою. В організаційному плані валютний ринок - це множина великих комерційних банків та інших фінансових закладів, зв'язаних складною мережею сучасних засобів зв'язку, за допомогою яких здійснюється торгівля валютою.

 

2. Особливості валютно-курсової політики

За сучасних умов розвитку вітчизняної економіки та інтеграції України до світового економічного простору об’єктивно необхідними є  забезпечення стабільності функціонування національної валютної системи, гармонізація інтересів експортерів та імпортерів, досягнення збалансованості платіжного балансу України. Саме за допомогою  валютно-курсової політики створюється  міцна основа для розвитку міжнародних  економічних відносин шляхом впливу на валютний курс – індикатор усіх процесів, що відбуваються в економіці. Задля цього, реалізуючи основну  мету своєї діяльності, Національний банк України повинен шукати все  більш ефективні механізми підтримки  курсу національної грошової одиниці - гривні. Пошук таких механізмів безперечно здійснюється у площині  інструментарію валютно-курсової політики НБУ[2, c.200-201].

Аналіз валютно-курсової політики як форми реалізації поточної валютної політики та її впливу на економічний  розвиток держави відображали у  своїх працях такі українські вчені-економісти як Боришкевич О., Береславська О., Міщенко В., Савлук М., Мороз А., Дзюблюк О., Юрчишин В., Боринець С. Руденко Л. та багато інших. Дослідження проблеми формування валютного курсу, його динаміки та ступеня впливу на соціально-економічні процеси в державі здійснювалось такими західними науковцями як Д. Рікардо, Дж.М. Кейнс, І. Фішер, М. Фрідман, Г. Кассель, Р.Манделл, Дж. Мід, Дж. Сакс,Дж. Робінсон та ін.

Головними інструментами реалізації валютно-курсової політики в Україні є: ступінь конвертованості валют, режим курсоутворення, девальвація та ревальвація валюти, валютні інтервенції.

Конвертованість валюти —  це здатність резидентів та нерезидентів вільно здійснювати обмін національної валюти на іноземну та використовувати  іноземну валюту в угодах з реальними  і фінансовими активами.

Так, грошова одиниця України  – гривня є частково конвертованою  валютою. Різниця між ступенем конвертованості  валюти залежить від обмежень уряду  на певні види валютних операцій на валютному ринку.

Слід зазначити, що обов’язковою передумовою конвертованості національної грошової одиниці є наявність  ринкового господарства у країні з передумовами як політичного, так  і економічного характеру, що, у свою чергу, дозволить вітчизняній економіці  інтегруватися у світову спільноту  та оперативно реагувати на зміни  міжнародної ринкової кон’юнктури [7, с.203-206].

Девальвація і ревальвація  валюти - це ще один інструмент валютно-курсової політики НБУ, який спрямований на зміну  обмінного курсу національної валюти в бік його зниження чи підвищення.

Девальвація національної грошової одиниці сприяє діяльності експортерів  і розрахунків за внутрішніми  боргами, і негативно впливає  на динаміку імпорту, тоді як ревальвація - негативно на динаміку експорту; є  більш вигідною імпортерам і здійсненню розрахунків за зовнішніми боргами.

Таким чином валютно-курсова  політика здійснює вплив на конкурентоспроможність економіки України як на внутрішньому, так і на світовому ринку.

Голова Всеукраїнського  фонду підтримки реформ та екс-міністр  фінансів Віктор Пинзеник вважає, що загрози  девальвації в Україні посилюються [13]. Головною причиною девальваційних очікувань він називає відсутність відповідальної економічної політики, тоді як голова Національного банку України Сергій Арбузов повідомляє про ефективність монетарних інструментів регулювання валютного курсу та мінімізацію ризиків[12]. За його словами на сьогодні валютний курс демонструє волатильність і передумов для девальвації немає.

Крім того, девальвація  негативно впливає на процес обслуговування зовнішнього боргу, оскільки для  погашення заборгованості необхідно  купувати іноземну валюту, для чого, в свою чергу, витрачатиметься більше національної. З огляду на розмір валового зовнішнього боргу України (за даними НБУ, на початок першого півріччя він дорівнював 123,4 млрд. дол.США) та підвищення сукупного зовнішнього боргу України в першій половині 2012 року більш ніж на 5%, сподіваємось на оптимістичний прогноз голови НБУ.

На зовнішньоекономічну  діяльність країни, структуру виробництва  та споживання суттєво впливають  вибір режиму курсоутворення та контроль за валютним ринком, що є пріоритетними  завданнями держави при здійсненні валютної політики.

Офіційний курс гривні до іноземних валют станом на 27.03.2012 становить 798.6000 за 100 дол. США та 1060.2214 за 100 євро. У майбутньому Національним банком України враховуватиметься необхідність збереження прогнозованої динаміки та загальної стійкості національної валюти. Для цього використовуватиметься цілий комплекс заходів, включаючи валютні інтервенції Національного банку України [12].

Валютна інтервенція - це пряме  втручання центрального банку країни у функціонування валютного ринку  через купівлю-продаж іноземної  валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці. Банк скуповує іноземну валюту, коли існує надлишкова пропозиція і валютний курс перебуває на достатньо  низькому рівні, та продає її, коли пропозиція іноземної валюти недостатня і валютний курс високий. При цьому відбувається урівноваження попиту та пропозиції на іноземну валюту та обмежуються  рівні коливань курсу національної грошової одиниці (таб. 1) [9, с.154].

Таблиця 1

Інтервенції Національного  банку України на міжбанківському  валютному ринку України у  жовтні 2011 року[12]

Як бачимо, від’ємне сальдо валютних інтервенцій за жовтень 2011р. становить близько 1,5 млрд. дол. США. Цей показник знизився у порівнянні з 1,9 млрд. дол. США у вересні. Загалом, негативне сальдо валютних інтервенцій пояснюється тим, що на фоні напруження на міжнародних фінансових ринках та очікувань нової фінансово-економічної кризи у другому півріччі 2011 року спостерігалось підвищення внутрішнього попиту на іноземну валюту, який виявився більшим за валютну пропозицію(рис.2). За таких умов, попит на іноземну валюту намагаються нівелювати курсовими коливаннями гривні та валютними інтервенціями Національного банку України.

Рисунок 2. Динаміка інтервенцій НБУ, млн. дол. США та офіційний курс грн./дол. США на кінець періоду у 2010-2011рр.[12]

Крім того, за сучасного  режиму монетарної політики сальдо валютних інтервенцій є основною складовою  і чинником змін в обсягах золотовалютних резервів країни. Необхідність проведення інтервенцій Національним банком України  на міжбанківському валютному ринку  зумовлена тиском на курс національної валюти, спричинений невідповідністю  між попитом і пропозицією  на внутрішньому валютному ринку. Одним  із чинників зростання попиту на національну валюту є значні надходження в Україну іноземного капіталу, які здійснюють тиск на гривню у напрямі її ревальвації. В умовах значного перевищення пропозиції іноземної валюти над її попитом операції Національного банку України, головним чином, спрямовуються на упередження надмірного зміцнення курсу гривні шляхом купівлі іноземної валюти до золотовалютних резервів [8, c.24-25].

Так, золотовалютні резерви  України за жовтень знизилися  на 3,189 млрд. дол.США і складали $35 млрд., що свідчить про обмеженість такого інструмента валютно-курсової політики як валютні інтервенції.

Валютно-курсова політика НБУ є складовою економічної  стратегії держави, що покликана  стабілізувати вітчизняну економіку  та бути визначальним фактором впливу на її розвиток. Значна доларизація  грошового обігу, висока питома вага експорту у ВВП, залежність від світових фінансових ринків та глобальних настроїв підвищують значення валютно-курсової політики в сучасних умовах господарювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Аналіз валютного  ринку в Україні

Операції з іноземною  валютою на території України  здійснюються відповідно до Декрету  Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання  та валютного контролю» та інших  документів, які визначають, що учасниками валютного ринку в Україні є:

• Національний банк України;
• уповноважені комерційні банки;
• кредитно-фінансові установи, які отримали ліцензію НБУ на право проведення валютних операцій;
• юридичні особи, які уклали агентські угоди на відкриття пунктів обміну іноземних валют;
• кредитно-фінансові установи-нерезиденти, які одержали індивідуальні ліцензії НБУ на право проведення операцій на валютному ринку України (рис. 3) [1].

Рисунок 3. Учасники валютного ринку[3, c.283]

Банківські операції з  іноземною валютою в країні здійснюються уповноваженими банками, тобто комерційними банками, які мають ліцензію Національного  банку України на проведення операцій з іноземною валютою.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему  валютного регулювання і валютного  контролю»:

"Валюта України"  розуміється як власне валюта  України, так  і платіжні  документи  та  інші  цінні   папери,  виражені  у  валюті  України;

"Іноземна валюта" розуміється  як власне іноземна валюта,  так і банківські метали, платіжні  документи  та  інші цінні   папери, виражені  в  іноземній   валюті  або  банківських   металах[1].

Протягом історії своєї  незалежності Україна використовувала  кілька режимів валютного курсу  – від плаваючого до фіксованого  з подальшим переходом до керованого плаваючого курсу.

Згідно з Декретом, прийнятим  Кабінетом Міністрів у грудні 1992 р., було визначено ринковий (плаваючий) режим валютного курсу українського карбованця[1]. На практиці така система означала фактичне введення режиму конвертованості валюти без попереднього забезпечення відповідних економічних умов: конкурентоспроможної структури економіки, гнучкої системи цін, розвинутої банківської інфраструктури та ін. Результатом такого підходу стала хронічна нерівновага на валютному ринку (дефіцит пропозиції), доларизація внутрішнього обороту та бартеризація зовнішньоторговельного обороту.

У 1993 р. уряд наполіг на прийнятті  НБУ адміністративно фіксованого  курсу карбованця, який призвів до зниження ефективності експорту, збільшення частки бартерних операцій, зменшення  надходжень іноземної валюти на внутрішній ринок, зростання зовнішнього боргу, «втечі» капіталів за кордон.

З часом все більше уваги  стали приділяти ринковим методам  стабілізації валютного курсу, і  фіксований валютний курс було замінено на так званий регульований (плаваючий). З 1994 р. було запроваджено ринковий механізм визначення курсу на основі попиту і пропозиції. У наступні роки динаміка курсу гривні визначалася коливанням попиту і пропозиції на валютному  ринку, що зумовлювало поступове  падіння курсу гривні. Протягом 1996-го та першої половини 1997 р. НБУ підтримував  плаваючий (ринковий) курс. З листопада 1999 р. НБУ проголосив про перехід до гнучкого валютного курсу при збереженні деяких адміністративних обмежень ринку, що визначалося умовами, які склалися на ринку після фінансової кризи 1998 р.

Розглянемо динаміку зміни  середнього готівкового 1 дол. США(рис. 4) та динаміку середнього готівкового 1 Євро в Україні(рис. 5).

Рисунок 4. Динаміка зміни середнього готівкового 1 дол. США в Україні за період від 02.06.09 до 17.12.12р.[11]

 

 

Рисунок 5. Динаміка зміни середнього готівкового 1 Євро в Україні за період від 08.07.09 до 24.02.12р.[11]