Державний борг і бюджет

 

Вступ

Актуальність теми полягає в тому, що валютний ринок та валютно-курсова політика займають провідне місце в економічній політиці держави.

Валютна політика держави, використовуючи інструменти валютного регулювання, може стимулювати або стримувати економічний розвиток в країні та відповідно впливати на стан окремих секторів, галузей та підприємств, а також на місце держави на світовому ринку. Зміни ж в економіці країни та її міжнародному становищі впливають на розвиток валютних відносин та відповідним чином коригують валютну політику, що проводиться в державі.

Важливим також є аналіз валютного ринку України,що в даний момент знаходиться на зародковому етапі. Правильне розуміння ситуації на ринку, здатність прогнозування поведінки ринку приводить до обґрунтованого прийняття рішення щодо його подальшого регулювання.

 Усе це актуалізує проблему дослідження валютного ринку та валютно-курсової політики України й обумовлює необхідність їх глибшого розуміння.

Проблематику валютного  ринку та його аналіз досліджено в роботах багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Причиною такої уваги з боку науковців є надзвичайна актуальність проблеми, а також стрімкий розвиток валютно-кредитних відносин, що потребує детального дослідження ринку.

Найбільш відомими зарубіжними  авторами цих досліджень є: Дж. Вільямсон, М. Голдстайн, Д. Діллон, М. Домбровський, Г. Кассель, Дж. М. Кейнс, Х. Колер, Л. Красавин, П. Кругман, П. Масон,Р. Манделл, Ф. Мишкін, М. Мусс, А. Наговіцин, І. Носков, М. Пебро, П. Самуельсон, Р. Солоу, С. Фішер, М. Фрідман, Е. Хансен та інших.

У вітчизняній економічній  літературі ці проблеми відображені  у працях

відомих українських науковців  та практиків: О. Береславської, С. Боринця, З. Васильченко, О. Васюренка, А. Вожжова, А. Гальчинського, В. Гейця, А. Гриценка, О. Дзюблюка, Л. Дмитриченко, С. Корабліна, В. Лисицького, О. Лупіна, І. Лютого, М. Макаренка, С. Михайличенка, А. Мороза, О. Петрика, Л. Примостки, М. Савлука, І. Сала, П. Сенища, О. Сохацької, В. Стельмаха, Л.Руденка, С. Циганова, А. Шаповалова, С. Яременка та інших.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є безпосередньо валютний ринок як механізм взаємодії суб’єктів валютних відносин та валютно-курсова політика.

Предметом дослідження роботи є валютні відносини, які виникають під час функціонування валютного ринку та в процесі реалізації валютно-курсової політики.

Мета дослідження Метою обраної теми є вивчення та аналіз валютного ринку України, дослідження чинників, що впливають на нього, його становлення, визначення певних перспектив розвитку валютних ринків у найближчому майбутньому.

В рамках поставленої мети були розроблені наступні завдання:

1. Розглянути характеристику валютного ринку та його структуру.
2. Визначити особливості валютно-курсової політики та головні інструменти її реалізації.
3. Проаналізувати валютний ринок України.
4. Розглянути основні напрями розвитку валютного ринку в контексті міжнародного розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Характеристика та структура валютного ринку

Зовнішньоторговельні операції, зарубіжні інвестиції і кредитування, вивіз капіталів, прибутків і  доходів в різних формах з країни в країну вимагають проведення різних операцій з валютами. Валютні операції є операціями по купівлі-продажу  валюти. Ці операції розрізняються  по видах залежно від цілей  і термінів їх здійснення. Вони мають  на меті придбання валют для комерційної  діяльності або наживи від спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці, а також для страхування від  валютного ризику [5, с. 36-39].

Обмін валют і операції з ними здійснюються на специфічному ринку - валютному. Валютний ринок є  системою різноманітних економічних та організаційних відносин між країнами-учасниками з приводу зовнішньої торгівлі, надання послуг, залучення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання іноземної валюти.

Валютний ринок є частиною фінансового ринку, існуючого разом з іншими видами ринків, такими як ринки засобів виробництва, робочої сили, послуг, технологій, споживацький ринок та ін. Міжнародний валютний ринок охоплює валютні ринки всіх країн світу. Під міжнародним валютним ринком також слід розуміти ланцюг тісно зв'язаних між собою системою кабельних і супутникових комунікацій світових регіональних валютних ринків. Між ними існує “перекачка” засобів залежно від поточної інформації і прогнозів провідних учасників ринку щодо можливого положення окремих валют.

Автори вітчизняних видань, в яких висвітлюються проблеми функціонування валютного ринку, звертають увагу  на необхідність розмежувати такі поняття, як "національний валютний ринок" і " міжнародний валютний ринок"[15]. При цьому під національним валютним ринком розуміється сфера здійснення валютних операцій перш за все всередині країни, приводяться різні критерії класифікації валютних ринків.

Експерти центральних  банків і фахівці фінансової сфери  країн Західної Європи, і перш за все держав - членів Європейського  союзу (ЄС), подібної чіткої грані між  названими різновидами валютного  ринку, як правило, не проводять. Аналізуючи різні аспекти діяльності валютного ринку, вони розуміють перш за все єдиний, тобто міжнародний, валютний ринок. Річ у тому, що, по-перше, валютний ринок не має чітких географічних меж, певного місця розташування, оскільки носить міжнародний характер. В той же час він функціонує в умовах існування безлічі окремих суверенних держав і різноманіття національних валют. Саме завдяки такій суперечливій єдності - поєднанню міжнародного характеру ринку і національної приналежності валюти певній державі - виникають обмінні операції, існує і сам валютний ринок [20, c.110-112].

По-друге, операції з іноземною  валютою складаються на основі процесів міжнародної торгівлі, руху капіталів  і робочої сили, передачі технологій, все більше об'єднуючи національні  господарства окремих країн в  єдиний світовий економічний простір, тобто світове господарство. Наприклад, щоденно центральні банки та інші фінансові інститути, а також  експортери та імпортери - компанії різних країн, що беруть участь в міжнародних  операціях, - одержують або виплачують значні суми у валюті. Тому однією із зв'язуючих ланок світового господарства і є міжнародний валютний ринок, який лише досить умовно можна поділити на якісь національні і регіональні ринки валют.

По-третє, необхідно мати на увазі, що ступінь залученості різних країн в світове господарство, у тому числі і їх участі у валютно-фінансовому обміні, неоднаковий. Якщо йдеться про країни з частково конвертованою і замкнутою валютою, то це означає певну їх відособленість, усуненість від міжнародного валютного ринку. Держави, валюта яких вільно конвертується, є, як правило, економічно розвиненими країнами і виступають як найактивніші учасники валютного ринку. Звідси стає зрозуміло, чому фахівці в області валютних операцій розвинених країн дотримуються думки, згідно з якою міжнародний валютний ринок і аналогічний ринок усередині країни складають єдине ціле. Разом з тим, якщо країна недостатньо тісно пов'язана з світовим господарством по будь-яким параметрам, то її внутрішній валютний ринок набуває самостійного значення для її економіки, до певної міри відособлюється від міжнародного ринку.

Об'єктом валютного ринку  є комплекс суспільних відносин (в  основному у сфері економіки  та її регулювання державами) з приводу  обслуговування міжнародного обороту  товарів, послуг, робіт; своєчасного  здійснення міжнародних розрахунків; стихійного визначення валютних курсів шляхом балансування попиту і пропозиції різних валют; надання механізмів захисту  від валютних ризиків; диверсифікації валютних резервів банків, підприємств  і держав; проведення валютних інтервенцій; використовування ринку державами  для цілей їх грошово-кредитної  і економічної політики; отримання  прибутку у вигляді різниці курсів валют і процентних ставок. Приведений перелік заходів, реалізованих на відкритому валютному ринку, звичайно не повний.

Предметом, яким оперують суб'єкти міжнародного валютного ринку в  процесі реалізації суспільних відносин, що також є об'єктом - є валюти різних країн, цінні папери, виражені в іноземних валютах, а також  валютні цінності. На світових валютних ринках операції проводяться, як правило, з валютами, що найбільш широко використовуються в світовому платіжному обороті. Так, на чотири валюти -- долар США, ієну, фунт стерлінгів, євродолар доводиться до 90% всього міжнародного обороту. На регіональних і місцевих ринках здійснюються операції з конкретними конвертованими валютами, такими як сінгапурський  долар, саудівський реал, кувейтський  динар, російський рубль і т.д. [5, с.50-55].

Валютні ринки можна класифікувати по цілому ряду ознак: по сфері розповсюдження, по відношенню до валютних обмежень, по видах валютних ресурсів, по ступеню організованості (рис. 1) [16, c.98].

По сфері розповсюдження, тобто по широті охоплення, можна  виділити міжнародний (міжнародні фінансові  центри) і внутрішній валютні ринки. Так міжнародні (світові) валютні  ринки зосереджені в основних фінансових центрах Західної Європи, США, Близького Сходу, Східної Азії. Найбільші центри розташовані в  Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху, Токіо, Сінгапурі та ін. За деякими оцінками на Лондонський  ринок доводиться від однієї третини  до половини річного обороту. Його поступово  наздоганяє Нью-йоркський ринок.

 

Рисунок 1. Класифікація валютних ринків[14, c.77]

У свою чергу, як міжнародний, так і внутрішній ринки складаються  з ряду регіональних ринків, які  утворюються фінансовими центрами в окремих регіонах світу або  даної країни.

По відношенню до валютних обмежень можна виділити вільний  і скований валютні ринки (це відноситься  до регіональних і національних валютних ринків) залежно від відсутності  або наявності на ньому валютних обмежень.[19, c.53]

Регулювання валютних операцій в зарубіжних країнах здійснюється, як правило, на двох рівнях. Це державне регулювання, що проводиться в рамках валютної політики держави, і обмеження, що вводяться безпосередньо банками  для страхування своєї діяльності від можливих збитків. Валютна політика будь-якої держави є, перш за все, елементом  економічної стратегії уряду, що перебуває при владі[20, c.239-243].

У найзагальнішому плані  валютна політика розвинених держав є цілеспрямованим використанням  владою певних механізмів для досягнення цілей економічної політики -- стимулювання темпів економічного зростання, зайнятості населення і боротьби з інфляційними тенденціями. В цілому валютна політика покликана регулювати зовнішню конкурентоспроможність держави, забезпечувати захист економіки  від негативної дії валютної нестійкості  та негативних дій будь-яких зовнішніх  чинників [21, c.25-28].

Валютні обмеження -- це система державних заходів (адміністративних, законодавчих, економічних, організаційних) по встановленню порядку проведення операцій з предметом операції (іноземною валютою, цінними паперами, вираженими в ній, валютними цінностями) в окремих країнах, поставлених національним законодавством. Валютні обмеження включають заходи по цільовому регулюванню платежів і переказів національної та іноземної валюти за межу, а також встановлення порядку розрахунків у валюті на внутрішньому ринку.

Валютний ринок з валютними  обмеженнями називається скованим ринком, а за відсутності їх -- вільним  валютним ринком.

По видах вживаних валютних курсів валютний ринок може бути з  одним режимом і з подвійним  режимом.

Ринок з одним режимом -- це валютний ринок з вільними валютними  курсами, тобто з плаваючими курсами  валют, котирування яких встановлюється на біржових торгах.

Валютний ринок з подвійним  режимом -- це ринок з одночасним застосуванням фіксованого і плаваючого курсу валюти[19, c.169].

По видах валютних ресурсів:

При класифікації валютних ринків слід, також, виділити ринки  євровалют, єврооблігацій, євродепозитів, єврокредитів, а також «чорний» і  «сірий» ринки.

Ринок євровалют -- це міжнародний ринок валют країн Західної Європи, де здійснюються операції у валютах цих країн. Функціонування ринку євровалют зв'язане з використанням валют в безготівкових депозитно-позикових операціях за межами країн-емітентів даних валют.

Ринок єврооблігацій виражає фінансові відносини за борговими зобов'язаннями при довгострокових позиках в євровалюті, що оформляються у вигляді облігацій позичальників. Облігація містить дані про суму боргу, умови і терміни його погашення, порядку отримання відсотків відповідно до купонів (купон -- частина облігаційного сертифікату, яка при відділенні від нього дає власнику право на отримання відсотка).

Ринок євродепозитів виражає стійкі фінансові відносини по формуванню внесків у валюті в комерційних банках іноземних держав за рахунок засобів, що обертаються на ринку євровалют.

Ринок єврокредитів виражає стійкі кредитні зв'язки і фінансові відносини за поданням міжнародних позик в євровалюті комерційними банками іноземних держав[18, с.23].

Термінова торгівля останніми  роками є найважливішим сегментом  розвитку фінансових ринків. Швидкому розвитку термінових ринків сприяє існуюча  непостійність і швидка мінливість цін товарів і фінансових інструментів.

При характеристиці термінових ринків можна виділити:

- ринок форвардних контрактів;

- ринок ф'ючерсів;

- ринок опціонів.

Форвардні операції, або  термінові операції за готівковий розрахунок, відповідно до яких покупець і продавець  погоджуються на поставку товару або  валюти на певну дату в майбутньому, є альтернативою ф'ючерсам, що практикуються  на біржі, і опціонам, а також однієї з перших форм термінового контракту, які виникли як реакція на значну зміну цін.