Державне регулювання космічної галузі

1.2. Ретроспектива

              Утім, Україна має півстолітній досвід космічної діяльності.

Так, українські підприємства й організації «Комунар», «Арсенал», «Моноліт», Євпаторійський космічний центр брали участь у підготовці  запуску першого штучного супутника Землі, виведеного на орбіту 4 жовтня 1957 року.

З початку 60-х років підприємства України почали розробку й виробництво систем керування, бортової автоматики й інших систем і приладів для космічних об’єктів і комплексів.

12 квітня 1961 року російська модифікована міжконтинентальна балістична ракета Р-7, обладнана приладами підприємств «Комунар» і «Арсенал», вивела на навколоземну космічну орбіту першого в історії людства космонавта Юрія Гагаріна.

Діяльність конструкторського бюро «Південне» у сфері наукових досліджень почалася в 1961 році з розробки космічних апаратів «Метеор» і «Стріла».

У 1962 році ракета-носій «Космос» вивела на орбіту перший супутник дніпропетровської розробки ДС-2, а в 1967 році ракетою-носієм «Космос» на орбіту був виведений орієнтований у атмосфері супутник «Космічна стріла».

У 1982 році СРСР разом з США, Канадою й Францію розпочали роботу над створенням супутників-рятівників.

Нажаль структура ракетно-космічної галузі з часів планової економіки майже не змінилася. На фоні значного спаду виробництва (у 6 разів в порівнянні з 1991 роком) підприємства галузі зуміли зберегти всі свої виробничі потужності й устаткування, витрати на зміст яких сьогодні лягають великим вантажем на їх економіку. Багато виробництв сьогодні недовантажене. Основні фонди, у першу чергу, устаткування, вже друге десятиліття практично не оновлюються.

Усе це привело до того, що в умовах ринкових відносин державні підприємства по економічній ефективності стали поступатися сучаснішим організаційним формам господарювання.

1.3. Порівняльна характеристика

На сьогодні, серед п’ятірки світових лідерів у виробництві супутників і ракет дві європейські і три американські компанії. Першу та другу сходинку займають Boeing та Lockheed Martin (США), третю — Alcatel Space, дочірня компанія Alcatel (Франція), четверту — Astrium, дочірня компанія EADS (багатонаціональний європейський холдинг) та п’яту — Loral Space & Communications (США). Європейські компанії, загалом, поступаються американським через значно менший рівень військових замовлень. Теоретично, супутникові підрозділи Boeing та Lockheed Martin могли б підтримуватись на плаву й без виробництва комерційних систем. При європейському ж рівні витрат на військовий космос таке неможливо. Серед замовлень Alcatel Space, наприклад, тільки 20% припадає на військові програми. Навіть Galileo, яка на відміну від американської GPS є цивільною, фінансуватиметься із центральних бюджетів ЄС тільки на третину, решта — приватні інвестиції.

Урядові замовлення абсолютно необхідні для виживання й розвитку супутникової та ракетної галузі, оскільки ринок комерційних замовлень у цій сфері дуже обмежений. Щорічний об’єм світових замовлень на комерційні супутники зв’язку, наприклад, складає близько $5 млрд. При середній вартості розгортання одного супутника порядку $200 млн. (включаючи виготовлення, страхування та виведення на орбіту). Це становить тільки 25 апаратів на рік.

Розуміючи неможливість змагатися з американськими виробниками супутників у залученні державних коштів, Європейське космічне агентство вимагає консолідації космічної галузі ЄС. З цією метою воно чине тиск на Alcatel Space та Astrium з метою їх злиття в єдину компанію, однак їх володарі — Alcatel та EADS поки що заперечують такому кроку, що, однак, не заважає їм співпрацювати у спільних проектах та вести переговори щодо механізмів майбутньої консолідації.

Перша фаза розробки Galileo супроводжувалася створенням міжнародного консорціуму, у якому обов’язки були розподілені між Alcatel Space, Astrium, Thales та Alenia Spazio (частина італійського холдингу Finmeccanica). Це відкрило шлях для початку переговорів про злиття між Alcatel Space та Alenia Spazio, які, згідно заяви їх учасників, залишаються відкритими для третьої сторони (мається на увазі Astrium).

Наступним потужним об’єднуючим кроком став вдалий початок роботи космічного апарату Huygens, який має досліджувати супутник Сатурну Титан. До цього проекту були залучені всі основні європейські космічні компанії.

До початку масштабних консолідаційних процесів у космічній галузі ЄС залишається один крок — останній крупний тендер, який може змінити баланс сил перед об’єднанням. За право стати головним підрядником у виготовленні та розгортанні системи Galileo й отримати контракт у €3 млрд. змагаються Alcatel Space і Astrium. Можна очікувати, що відразу після оголошення переможця, переговори щодо об’єднання перейдуть у практичну площину, оскільки переможець буде зацікавлений у консолідації зусиль для виконання відповідального контракту, а переможений — у отриманні своєї частки інвестицій.

Таким чином, цілком реальним є виникнення протягом наступних кількох років нової європейської компанії, здатної на рівних конкурувати у космічній сфері з нинішніми лідерами — американськими компаніями Boeing та Lockheed Martin.

Розділ ІІ. Характеристика державного регулювання галузі

2.1. Сучасний стан державного регулювання галузі

Державне регулювання та управління у сфері космічної діяльності в 2005-2006 роках здійснювалося відповідно до завдань «Загальнодержавної (Національної) космічної програми України на 2003-2007 роки», затвердженої Законом України від 24.10.2002 р. №203-IV, які були направлені на виконання комплексу заходів, в тому числі:

                  створення низки перспективних технологій і впровадження конструкторсько-технологічних рішень щодо виготовлення космічних апаратів нового покоління;

                  проведення роботи зі створення та модернізації виробничої бази ДП «ВО ПМЗ», необхідної для виготовлення космічних апаратів нового покоління;

                  створення та введення в експлуатацію наземних засобів підготовки до запуску, управління космічними апаратами в польоті;

                  створення та введення в експлуатацію наземних засобів прийому, обробки та розповсюдженні до споживачів інформації, яка отримується з космічних апаратів.

З метою здійснення державної регуляторної політики Національною космічною агенцією України (НКАУ) виконані наступні заходи:

                  розроблено та затверджено наказом НКАУ від 09.12.2004 №320 «План підготовки проектів регуляторних актів на 2005 рік»;

                  на виконання доручень Прем’єр-міністра України від 11.10.2005 р. №47704/12/1-05, 12.10. 2005 р. №54355/0/1-05 та 04.11.2005 р. №57681/2/1-05 щодо забезпечення виконання Указу Президента України від 01.06.2005 р. №901 «Про деякі заходи щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики» наказом НКАУ від 11.11.2005 р. №268 утворено робочу групу з прискореного перегляду регуляторних актів;

                  на виконання п. 10 доручення Прем’єр-міністра України від 04.11.2005 р. №57681/2/1-05 «Про вжиття заходів щодо реалізації норм Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» опрацьовано питання щодо надання дозволу суб’єктам космічної діяльності на проведення переговорів з іноземними суб’єктами господарської діяльності щодо дослідження й використання космічного простору, виробництва й експлуатації космічної техніки та укладання договорів купівлі-продажу космічної техніки й технологій.

Порядок надання дозволу визначено постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 р. №798 «Про заходи щодо державного регулювання космічної діяльності».

Враховуючи, що нормативно-правова база України у сфері господарської діяльності в частині надання документів дозвільного характеру відповідає вимогам вище зазначеної постанови, пропозицій щодо її коригування НКАУ не вносило;

                  відповідно до окремого доручення Кабінету Міністрів України від 12.10.2005 р. №54355/0/1-05 здійснено перегляд законів України, що регламентують космічну діяльність, на відповідність принципам державної регуляторної політики.

Висновки щодо відповідності регуляторних законодавчих актів принципам державної регуляторної політики та перелік законів України, норми яких спрямовані на правове регулювання господарських відносин у космічній галузі та відповідають принципам державної регуляторної політики, листом НКАУ від 31.10.2005 р. №5015/9-4 надіслано до Держпідприємництва.

З моменту прийняття Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» НКАУ в установленому порядку підготувало наказ НКАУ від 07.09.2004 р. №242 «Про затвердження порядку оформлення та форм карток реєстрації-обліку договорів (контрактів), укладених в сфері космічної діяльності», який було зареєстровано в Мін’юсті України 11.09.2004 р. за №1180/9779.

Враховуючи, що Законом України від 25.03.2005 р. №2505-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» було призупинено дію окремих статей законодавчих актів України, які надавали пільги підприємствам космічної галузі на виготовлення ракетно-космічної техніки, НКАУ проводить роботу щодо внесення відповідних змін до Наказу. Роботи по проведенню відстеження результативності цього регуляторного акту будуть проведені після виконання вище означених робіт.

Понад 86 млн. гривень виділено у Державному бюджеті на 2007 рік Національному космічному агентству України (НКАУ) для обслуговування кредитних ресурсів, залучених для здійснення проекту «Циклон-4». Порядок використання цих коштів затверджений прийнятою постановою Уряду № 584 від 27 квітня 2007 року.

Проект «Циклон-4» є ще одним важливих кроком до міжнародного утвердження України як ракетно-космічної держави. Ним передбачено довгострокове українсько-бразильське співробітництво щодо використання ракети-носія «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара (Бразилія). Розташування Алкантари неподалік екватора дає можливість запускати в космос більші за вагою об’єкти з меншими енергетичними затратами.

Створені українськими Державним конструкторським бюро «Південне» та Державним підприємством «Виробниче об’єднання «Южмаш» ракети-носії «Циклон» експлуатуються з 1969 року. За цей час вони зарекомендували себе як найбільш високонадійні у світі, переважаючи в цьому зарубіжні ракети «Ариан», «Дельта», «Протон» та інші.

Нова в цьому сімействі ракета «Циклон-4» матиме високоточну систему керування. Модифікований третій ступінь ракети зі збільшеним на 30% запасом палива дасть змогу здійснювати багаторазове включення двигунів. «Циклон-4» виводитиме на екваторіальну орбіту (500 км) космічні апарати вагою до 5 тонн. 

Проект «Циклон-4» створюватиметься на 90% кооперацією українських виробників, що дасть довгострокову завантаженість ракетно-космічним, приладобудівним, металургійним, хімічним та іншим підприємствам. Загалом у рамках проекту буде забезпечено не менше 40 тисяч робочих місць.

Пільговий податковий режим суб’єктам космічної діяльності надається відповідно до Закону України «Про державну підтримку космічної діяльності» від 16.03.2000 року № 1559-ІІІ з метою збереження, розвитку та ефективного використання створеного високого науково-технічного, виробничого потенціалу космічної галузі як пріоритетної складової високотехнологічного сектора економіки для забезпечення національних інтересів держави. У період до 1 січня 2009 року до таких підприємств застосовується наступний режим:

                  ввізне мито не справляється при ввезенні на митну територію України товарів, які використовуються для виробництва космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів і наземних сегментів космічних систем), якщо такі товари не виготовляються в Україні. Перелік цих товарів, крім підакцизних, а також порядок і обсяги їх ввезення визначаються Кабінетом Міністрів України;

                  звільнення від сплати податку на землю;

                  звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з продажу космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів, наземних сегментів космічних систем та їх агрегатів, систем і комплектуючих, що вироблені суб’єктами космічної діяльності;

                  звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення суб’єктами космічної діяльності на митну територію України товарів, які використовуються для виробництва космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), якщо такі товари не виготовляються в Україні. Причому скасування пільг космічній галузі (принаймні в масштабах, встановлених для автомобілебудування або суднобудування) не передбачається.

Здійснення проекту дає унікальні можливості для використання нових матеріалів, сучасних науково-технічних рішень та технологій. При цьому, українські пускові технології закріпляться на міжнародному ринку космічних послуг.

Слід нагадати, що космічна галузь України охоплює майже 30 промислових підприємств, конструкторських бюро й науково-дослідних інститутів. Серед них, всесвітньо відомі: дніпропетровські КБ «Південне» й «Південний машинобудівний завод», харківські «Комунар» і «Хартрон», Київський радіозавод і «Київприлад» та інші. Цей науковий, технологічний і виробничий потенціал забезпечує повний життєвий цикл ракетно-космічної техніки. Нині здійснюється третя Загальнодержавна космічна програма (2003-2007 роки).

З 1991 року здійснено 90 пусків ракет-носіїв українського виробництва, виведено на орбіту понад 200 супутників різних країн світу. Зокрема, у 2006 році проведено п’ять успішних пусків вітчизняних ракет-носіїв. А 13 квітня 2006 року з плавучої платформи «Одисей», що знаходиться на екваторі в Тихому океані в районі острова Різдва, успішно стартувала ракета-носій «Зеніт-ЗSL» з телекомунікаційним супутником JCSat-9 масою 4,4 тони. Це був двадцятий пуск за програмою «Морський старт». Усього ж підприємства галузі беруть участь у більш ніж в 50 комерційних проектах. Наймасштабніші — «Морський старт», «Наземний старт», «Дніпро», «Циклон-4». На трьох зарубіжних космодромах — Байконур, Плесецьк і Sea Launch — експлуатуються п’ять українських ракетно-космічних комплексів: «Циклон-2», «Циклон-3», «Зеніт-2», «Зеніт-3SL», «Дніпро».