Діагностика фінансового стану підприємства

підприємства. У  загальній формі він обчислюється наступним чином: 

    Р = П  / В, 

    де Р  – рентабельність;

        П – прибуток загальний (валовий);

        В – витрати. 

    Перед  усім  слід  відрізняти  рентабельність  застосованих  ресурсів  і

рентабельність  продукції.

    Рентабельність  застосованих ресурсів, залежно   від  охоплення  останніх

може обчислюватися  як:

    рентабельність  виробничих фондів; 

    (Р в)  – рентабельність виробництва; 

    Р в  = П з / К о * 100, 

    де П  з – загальний валовий прибуток підприємства за рік;

         К о – середня величина  основних  виробничих  фондів  і  оборотних

коштів підприємства за рік;

    рентабельність  сукупних  активів  (Р  а)  –  характеризує  ефективність

використання всього наявного майна підприємства; 

    Р а  = П з / К а * 100, 

    де К  а – середня сума активів  балансу підприємства; 

    рентабельність  власного  (акціонерного)  капіталу  (Р  в)  –   показує

ефективність використання активів, створених за рахунок власних  коштів: 

    Р в  = П ч / К в * 100, 

    де П  ч – чистий прибуток за врахуванням  сплати процентів за кредит;

         К в – власний капітал. 

    Величина  власного капіталу дорівнює сумі  активів (за даними балансу)  за

мінусом всіх боргових зобов’язань.

    рентабельність  продукції  характеризує  ефективність  витрат   на   її

виробництво і  збут: 

    Р п  = П р / С р * 100, 

    де П  р – прибуток від реалізації  за певний період;

         С р – повна собівартість  реалізованої продукції. 

    Отже  за допомогою наведених вище  показників  можна  отримати  загальну

уяву про фінансовий стан підприємства. 

    Вплив  маркетингової стратегії підприємства

     на  фінансовий результат 

    Суть  маркетингової  діяльності  заключається  у  формуванні   реальної

величини попиту, у впливі на споживача для  пробудження  його  до  придбання

товару, у розробці реальних програм дій організацій  на конкретному ринку.

    Головний  принцип маркетингу – орієнтація  на споживача та його  потреби,

їх формування та максимальне задоволення. Реалізація цього принципу  у  всіх

сферах  виробничо-господарської  діяльності  втілюється  через   менеджмент,

основні функції  якого – планування, організація, реалізація, контроль.

    При  дослідженні організації як цілісної  соціально-економічної  системи

співвідношення маркетингу  та  менеджменту  розглядається     як     частина

цілого.

    Вказане  розграничення має формальну  сторону.

    Функції   маркетингу  заключаються  у   дослідженні  і  формуванні   його

засобами

    організаційно-економічних   умов   здійснення   виробничих    процесів,

забезпечуючи

    їх непрерівність,  зниження   витрат     і     рівень      ефективності,

  достатній    для

    розвитку  організації.

    Вказані  особливості дозволяють розглядати  маркетинг як  важну  умову   і

суттєвий резерв антикризового керування.

    Отже  висновком вищесказаного є те,  що  обрана  маркетингова  стратегія

підприємства має  достатньо великий вплив на фінансовий результат  діяльності

підприємства.

    Взагалі   треба  відмітити,  що  в   даний  момент  відсутня   достовірна

інформація щодо українського ринку маркетингових  комунікацій. Разом з тим  є

очевидним, що кожна  організація повинна  мати  відповідний  рівень  розвитку

маркетингу, особливо у кризових ситуаціях, щоб своєчасно  реагувати на  зміни

зовнішньої середи, ринкової  ситуації  та  оказувати  певне  воздействіє  на

ринок. 

    Діагностика  фінансового стану 

    Безпосередньо  оцінка або діагностика фінансового   стану  та  фінансової

стійкості підприємства є важливим елементом управління.

    Прибуток (доход)  і  рентабельність  як  основні  показники  фінансових

результатів не можуть повністю характеризувати фінансовий стан  підприємства

і можливі тенденції  його зміни, потрібні інші показники.

    До   основного   джерела   інформаційного   забезпечення    діагностики

фінансового стану  підприємства відносять бухгалтерський баланс  підприємства

(форма №1). Співвідношення  між окремими групами активів   і  пасивів  балансу

мають  важливе  економічне  значення  і  використовуються   для   оцінки   і

діагностики  фінансового  стану  підприємства.   Це   співвідношення   можна

розглянути у  різних аспектах, але основними показниками  з  отриманих  будуть

ті, що характеризують  ступінь  заборгованості,  ліквідності  та  активності

підприємства.

    Отже  – ступінь  заборгованості  обчислюється  шляхом  ділення  боргових

забов,язань на активи підприємства: 

    К заб  = К б / К а,

    де К  заб – коефіцієнт заборгованості;

        К б – боргові забов,язання  підприємства;

        К а – сукупні активи підприємства. 

    Якщо  К заб > 0,5, то сильно зростає ризик щодо сплати боргів.

    Аналіз  заборгованості, оцінка співвідношення  зобов’язань  дозволяє  з,

ясувати, наскільки  раціональною є структура капіталу і величину  ризику  для

інвесторів і  кредиторів.

    Потенціальні   можливості   підприємства   розрахуватися   з    боргами

характеризується  коефіцієнтом забезпеченості боргів: 

    К з.  б. = К в / К б, 

    де К  з. б. – коефіцієнт забезпечення  боргів;

         К в – власний капітал. 

    Якщо  К з. б. = 1, то  це  значить,       що       підприємство     може

сплатити борги

    власним  капіталом.

    Ліквідність  підприємства.

    У ринковій  економіці, коли можлива  ліквідація  підприємства  унаслідок

їхнього банкрутства, одним із  найважливіших  показників  фінансового  стану

підприємства є  ліквідність.

    Термін "ліквідність" (від латинского  liquidus  –  рідкий,  текучий)  у

буквальному   значенні   слова   означає   легкість   реалізації,   продажі,

перетворення матеріальних цінностей у кошти.

    Таким  чином ліквідність підприємства –  це  можливість  використовувати

його активи в  якості наявних коштів або швидко перетворювати їх в такі.

    Під  ліквідністю підприємства розуміється  його здатність розраховуватися

зі  своїми  зобов’язаннями  за  рахунок  наявних  активів,  що  можуть  бути

використані  для  погашення  боргів.  Такі  активи  називаються   ліквідними

засобами.

    Повсякденна  робота підприємства по управлінню  ліквідністю спрямована на

самозбереження  організації, умовою  якого  висткпає  безперебійне  виконання

забов,язань  перед  постачальниками,  покупцями  та  іншими   клієнтами.   З

організаційної  точки зору вона припускає  дотримання  співвідношень  окремих

груп  і  статей  пасивів  і  активів  балансу,  зафіксованих  у  відповідних

показниках. Такі показники наведені нижче.

    Ліквідність  підприємства, як його  здатність   оперативно  перетворювати

активи  у  платіжні   засоби   для   оплати   короткострокових   зобов’язань

виражається двома  основними показниками:

    коефіцієнтом  поточної ліквідності;

    коефіцієнтом термінової ліквідності.

    Коефіцієнт  поточної ліквідності (К п.  л.)  –  обчислюється  відношенням

поточних активів  і короткострокових зобов’язань: 

    К п.  л. = К а. п. / К б. к., 

    де К  а. п. – поточні активи підприємства;

         К б. к. – короткострокові зобов’язання. 

    Якщо  К п. л. < 2, то  ліквідність   підприємства  невисока  і   воно  має

певний фінансовий ризик. При надто високому К п. л.  (більше  3  –  4)  може

виникнути сумнів у ефективності використання поточних активів.

   Коефіцієнт термінової ліквідності (К т. л.)  – це  відношення  активів

високої ліквідності  до короткострокових зобов’язань, тобто 

    К т.  л. = К а. л. / К б. к., 

    де К  а. л. – поточні активи високої  ліквідності. 

    Не    можна    плутати    понять    “ліквідність”    підприємства     і

“платоспроможність” підприємства.

    Платоспроможність  –  це  здатність  підприємства  сплачувати  кошти  за

своїми зобов’язаннями, що вже настали і потребують негайного  погашення,  за

рахунок наявних  грошей на банківських рахунках, або  у  готівці.  Для  того,

щоб підтримувати підприємство у  платоспроможному  стані,  фінансова  служба

повинна дбати  про те, щоб його чисто  грошові  активи  відповідали  потребам

щоденних платежів. Вважається, що у підприємствах на розрахунковому  рахунку

має  бути  залишок  коштів,  який   дорівнює   різниці   між   кредиторською

заборгованістю  всіх видів і поточною дебіторською заборгованістю на  користь

підприємства.

    Фінансова  активність підприємства характеризується  такими  показниками,

як середній період  оплати  дебіторської,  кредиторської  заборгованості  та

оборотність товарно-матеріальних запасів.

    Середній  період оплати дебіторської заборгованості  покупцями  продукції

підприємства обчислюється за формулою: 

    t д = К д * Д к / П пр, 

    де t д  – середній період оплати дебіторської  заборгованості  покупцями,

днів;

         К д – заборгованість покупців (дебіторська заборгованість);

        Д к – кількість календарних  днів, у періоді, за  який  обчислюється

показник;

       П пр – обсяг продаж за  розрахунковий період.