Цінова стратегія фіррми в умовах олігополії

УКООПСПІЛКА

Хмельницький кооперативний

торговельно - економічний інститут

 

 

 

Кафедра природничо - наукової та фундаментальної економічної  підготовки

 

 

 

Курсова робота

на тему «Цінова стратегія фірми в умовах олігополії»

 

 

 

Виконала студентка групи БФК - 21

напрям підготовки 6.030508

«Фінанси та кредит»

Бортник Анастасія

 

 

 

Науковий керівник:

Савіцький А. В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хмельницький

2012

Зміст:

Вступ 3

Розділ І. Теоретичні основи ціноутворення на олігополістичному ринку. 4

1.1. Цінова  стратегія фірми 4

1.2. Характеристика  олігополістичного ринку. 6

1.3. Цінова  стратегія на олігополістичному ринку. 9

Розділ ІІ. Аналіз показників ціноутворення олігополістичних підприємств на ринку. 17

2.1. Загальна  характеристика олігополістичного  підприємства «Сандора». 17

2.2. Аналіз  цінової стратегії підприємства (на прикладі підприємства «Оболонь». 21

2.3. Оптимізаційна  стратегія підприємства в умовах  олігополії. 24

Висновок: 33

Посилання 34

Список використаної літератури: 38

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми полягає в тому, що створення олігополістичних фірм дає змогу для використання позитивного ефекту масштабу, тобто зменшення валових пересічних витрат за збільшення обсягу виробництва.[1, с.21]

Основною метою фірм - олігополістів є досягнення максимального  прибутку. [1, с.21]

Олігополія належить до ринкових структур, які є найбільш поширеними в сучасній економіці. Вона займає проміжне положення між досконалою конкуренцією і монополією, при цьому є ближчою до монополії.

Олігополія існує, коли число  фірм в галузі настільки мале, що кожна з них у визначенні своєї  цінової політики повинна приймати до уваги реакцію з боку конкурентів. На олігополістичних ринках панує від двох до десяти фірм, дуже чутливих до політики ціноутворення та маркетингових стратегій один одного, на які припадає половина і більше загальних продажів продукту.

Невелика кількість продавців  пояснюється тим, що новим претендентам важко ввійти у певну галузь виробництва. Як правило, це пояснюється обмеженістю ресурсів. Для того щоб виробляти, потрібно мати сировину і матеріали, які вже до того часу є майже повністю розподіленими. Ситуація зумовлюється також тим, що новим претендентам важко знайти ринки збуту, коли попит на цей товар уже насичений.

Характерними рисами олігополістичного  ринку є:

1. відносно невелика кількість фірм присутніх на ринку.

2. Високі бар’єри входження в галузь.

3. Загальна взаємозалежність учасників ринку

4. Необхідність враховувати  реакцію конкурента при розробці  своєї стратегії. Це є унікальна для олігополії риса.

Тому дана тема була, є і буде актуальною завжди. Адже кожна фірма, кожне підприємство повинні вибрати таку тактику ведення своєї діяльності, щоб бути найбільш конкурентоспроможними на олігополістичному ринку.

Саме тому я і обрала саме цю тему.

Розділ І. Теоретичні основи ціноутворення на олігополістичному ринку.

1.1. Цінова стратегія фірми

Олігополія (від оліго... - продаю, торгую), термін, вживаний в буржуазній економічній літературі для позначення ринкової структури галузі господарства в розвинених капіталістичних країнах, при якій декілька великих фірм монополізують виробництво і збут основної маси продукції та ведуть між собою переважно нецінову конкуренцію. Термін був введений соціалістом - утопістом Т. Мором (Англія) в його роботі «Утопія» (1516) як форма переплетення монополії і конкуренції характерна майже для всіх галузей сучасного капіталістичного масового виробництва.

Олігополія - переважаюча форма ринкової структури. До олігополістичних галузей належать автомобільна, сталеплавильна, нафтохімічна, електротехнічна, комп’ютерна та інші індустрії[3, с.1].

Олігополія - це галузь, в якій більша частина продажу здійснюється кількома великими фірмами, кожна з яких спроможна впливати на ринкову ціну власними діями. Олігополія відноситься до реальних ринкових структур і найбільш поширена у сучасних високотехнологічних галузях промисловості[4, с.1].

Олігополія - структура ринку, при якій в одній галузі домінує невелика кількість конкуруючих фірм, при цьому хоча б одна або дві з них виробляють значну долю продукції даної галузі, а поява нових продавців ускладнена чи неможлива.

Товар, реалізований олігополістичними  фірмами, може бути як диференційованим так і стандартизованим[6, с.1].

Ознаки олігополістичного  ринку

На олігополістичних ринках домінує від двох до десяти фірм, на які припадає половина чи більше загального обсягу продажів продукту. На таких ринках декілька або й усі фірми у довгостроковому часовому масштабі одержують значні прибутки, оскільки вхідні бар'єри ускладнюють або унеможливлюють вхід фірм - новачків до ринку[6, с.1].

Деякі фірми можуть впливати на ціну завдяки великій долі своєї  продукції у загальній кількості товару. Продавці на олігополістичному ринку знають, що коли вони або їхні суперники змінять ціни чи обсяг продажів, наслідки позначаться на прибутках усіх фірм на ринку. Вони усвідомлюють свою взаємозалежність. Реакція, яку окремі продавці чекають від своїх суперників, впливає на рівновагу на олігополістичних ринках[6, с.1].

Економісти виділяють чотири типи ринку, кожний з яких має свої особливості і ставить свої завдання в галузі ціноутворення (рис. 1.1. ).

 

 

рис. 1.1. Основні види ринку цінової політики підприємства

Даний ринок має ряд специфічних особливостей:

• вироблена продукція може бути стандартизованою (сталь, кольорові метали) або диференційованою (автомобілі, сільгосптехніка, літаки);
• контроль над ціною на ринку обмежується взаємною залежністю виробників - продавців, однак може бути значним при таємній змові;
• умови виходу на ринок нових виробників істотно утруднений через бар'єри з боку потужних по конкурентоспроможності підприємств - олігархів;
• методи нецінової конкуренції (особливо в сфері підвищення якості продукції) та маркетингові стратегії широко застосовуються, особливо при диференційованому продукті.

Процес ціноутворення на ринку олігополії здійснюється відповідно до принципів, закладених в моделі Курно (рис. 1. 2. ).

 

 

рис. 1.2. Принципи ціноутворення на ринку олігополії.

Згідно з моделлю Курно підприємство приймає обсяг виробництва свого конкурента постійним, а потім приймає власне рішення про обсяг випуску продукції.

Іншим принципом ціноутворення для олігополії є тактика жорсткості цін. Підприємства не схильні до гнучкого графіку зміни цін на продукцію, що випускається, тому що це може привести до війни цін. Як показує практика (наприклад, війна цін на автомобільному ринку між США і Японією в 70 - 80 - ті роки XX ст. ), Війна цін погіршує умови максимізації прибутку для всіх учасників ринку.

Третім принципом ціноутворення є політика лідерства в цінах. Так, підприємство - лідер, більш конкурентоспроможне на ринку, може прийняти рішення про підвищення цін на продукцію. Решта учасників олігополії приймають умови лідера і «підтягують» ціни на свою продукцію до заданого рівня¹.

 

Кожна фірма повинна встановлювати  такий рівень цін на товари, який буде найбільш прийнятним для покупців. Адже саме покупці створюють попит на товари. Від попиту на продукцію залежить рівень конкурентоспроможності фірми на олігополістичному ринку та її місце в рейтингу.

1.2. Характеристика олігополістичного ринку.

Олігополія охоплює значний ринковий простір між чистою монополією і монополістичною конкуренцією. Вона існує, коли число фірм в галузі настільки мале, що кожна з них у визначенні своєї цінової політики повинна приймати до уваги реакцію з боку конкурентів[8, с.121].

Олігополія - це ринкова структура, яка має такі характерні риси[8, с.121]:

1) відносно мала кількість фірм[8, с.121];

2) різні за проникністю бар'єри, які перешкоджають входу в галузь нових фірм[8, с.121];

3) продукція є однорідною (наприклад, алюміній чи сталь) або диференційованою (автомобілі чи напої) [8, с.121] ;

4) контроль над цінами[8, с.121];

5) взаємозалежність між усіма фірмами - олігополістами[8, с.121].

Реклама на олігополістичних ринках здійснюється у великих масштабах, тому що це необхідно для максимізації прибутків[9, с.16].

Дослідження показали, що реклама сприяє підвищенню прибутку. Чим вища частка витрат на рекламу по відношенню до об'єму обсягу продажу в галузі, тим вища галузева норма прибутків. А оскільки є вищі норми прибутку, то стає ясно, що реклама веде до більшого контролю за ціною[9, с.16].

Щоб спробувати пояснити певні типи ділової поведінки, розроблені інші моделі олігополії (рис. 1.3.) [10, с.121].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

рис. 1.3. Моделі ділової поведінки олігополістичного ринку

Модель дуополії Курно

Дуополія - це ринкова структура, при якій два продавці, захищені від появи додаткових продавців, і являються єдиними виробниками стандартизованої продукції, що не має близьких замінників. Економічні моделі дуополії корисні, щоб проілюструвати, як припущення окремого продавця щодо відповіді суперника впливають на рівноважний випуск[11, с.3].

Модель Штакельберга.

У моделі Штакельберга передбачається, що один з дуополістів виступає в ролі лідера, а інший - в ролі аутсайдера. Лідер завжди першим ухвалює рішення про обсяг свого випуску, а аутсайдер сприймає випуск лідера як екзогенний параметр. В цьому випадку рівноважні об'єми випуску визначаються не в результаті рішення системи рівнянь реакції дуополістів, а на основі максимізації прибутку лідера, у формулі якої замість випуску аутсайдера знаходиться рівняння його реакції[11, с.3].

Криві реагування.

Криві реагування показують розміри випуску, який здійснюватиметься однією фірмою - виготовлювачем, що максимізувала прибуток[11, с.3].

Крива реагування 1 представляє випуск фірми - виготовлювача В як функцію від випуску фірми - виготовлювача А, а крива реагування 2 - навпаки[11, с.3].

Будь - який випуск вище Qc невигідний, оскільки ціна падає нижче за рівень середніх витрат. Отже, якщо випуск однієї з фірм - виготовлювача рівний Qc од. , то друга відповідає нульовим випуском. Рівновага досягається, коли дві криві реагування перетинаються і кожна фірма - виготовлювач випускає 1/3Qc. При будь - якому іншому випуску фірма - виготовлювач взаємно реагує на вибір іншої величини випуску[11, с.3].

 

В умовах олігополії специфічним  чинником ціноутворення є багатоваріантний стратегічний план реакції виробника на очікувані дії нечисленних конкурентів. Через неоднозначності у відповіді на реакції олігополістів не існує єдиної теорії олігопольного ціноутворення. Але у будь - якому випадку ціна на ринку олігополії за інших рівних умов перевищує ціну, що складається на ринку довершеної або монополістичної конкуренції, і нижче за монопольну ціну[12, с.23].

1.3. Цінова стратегія на олігополістичному ринку.

Одним з найсуттєвіших напрямків аналізу є цінова політика підприємства на товарних ринках. Ціни забезпечують підприємству запланований прибуток, конкурентоспроможність продукції, попит на неї. Через ціни реалізуються кінцеві комерційні цілі, визначається ефективність діяльності всіх ланок виробничо - збутової структури підприємства. [13, с.2]

Цінова політика полягає в тому, що підприємство встановлює ціни на такому рівні та змінює їх (залежно від ситуації на ринку), щоб забезпечити досягнення короткострокових і довгострокових цілей[13, с.2].

Зміст та послідовність аналізу цінової політики загалом можна розподілити на такі етапи[13, с.2]:

І етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику[13, с.2].

ІІ етап. Аналіз цілей ціноутворення[13, с.2].

ІІІ етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства[13, c.2].

На практиці процес формування цін залежить від багатьох факторів - витрат виробництва, величини попиту, конкуренції, транспортних витрат, ввізного мита, зміни курсів обміну валют, реклами та інших елементів стимулювання збуту[13, c.2].

Тому, під час аналізу треба враховувати такі фактори як[13, c.2]:

Фактори витрат.

Фактори попиту.