АТП в условиях рыночной экономики

Вступ

Планування  є важливою частиною господарської  практики. Багаторічний досвід закордонних  та українських підприємств довів, що недооцінення планування в умовах ринку, зведення його до мінімуму, частіше  за все призводить до значних економічних  витрат. Досвідчені керівники розуміють, що у планування – важливий елемент господарського механізму управління.

Успішно працюючі підприємства здійснюють не тільки довгострокове планування, але і детальну розробку оперативних поточних планів по кожному підрозділу, кожному робочому місцю. Календарні плани (денні, місячні, квартальні, піврічні) конкретизують цілі і завдання підприємства вилучають відомості про замовлення, про забезпеченість малим х матеріальними ресурсами, про ступінь завантаження виробничих потужностей та їх використання з врахуванням переліку виконання кожного завдання. В них передбачуються витрати на реконструкцію потужностей, зміну обладнання, оновлення продукції, навчання працівників тощо.

План  потрібен не тільки великим та середнім, але й малим підприємствам. Використання трудових та матеріальних ресурсів регламентується нормами і нормативами. Нормативність встановлює вимоги до ефективності використання ресурсів та результатів господарювання. 

1. Огляд літератури

 

Підприємство  обслуговує близько двохсот кілометрів водогінних мереж і близько сотні – мереж водовідведення, каналізаційні колектори, три станції питного водопостачання і шість каналізаційно-насосних станцій, а також комплекс очисних споруд, другий в області за потужністю (після Харкова).

20% загальних витрат підприємства йде на купівлю води у підпр. «Харківкомунпромвод», стільки ж коштів витрачається на перекачування питної води, а також на перекачування стічних вод. 32% - питома вага оплати праці, й ці витрати теж з кожним роком збільшуються. Зменшити кількість працівників (колектив підприємства налічує 290 осіб) з огляду на навантаження – неможливо, тим більше, що останнім часом створюються нові кооперативи, котрі будують водогони й передають мережі «Водоканалу». 15% - це обов’язкові податки. Отже залишається тільки 13%, з яких підприємство має забезпечити себе пальним для роботи аварійних бригад та придбати матеріалів, необхідні для ремонтів у випадку надзвичайних ситуацій.

ФІНАНСОВЕ СТАНОВИЩЕ

Фінансове становище на підприємстві сьогодні важке. По-перше, абоненти – і населення, і підприємства – заборгували за воду 6,5 мільйонів гривень. З неплатниками борються різними способами – відключають водопостачання, оформлюють позови в Господарський суд про примусове стягнення боргів. У свою чергу, і підприємство заборгувало понад 4 мільйони гривень за куповану воду, понад 4,5 млн. грн.. становить його заборгованість з основних платежів до бюджету до бюджету, в тому числі до 2 мільйонів – у Пенсійний фонд. Така ж сума – два мільйони – це штрафні санкції та пеня, які нараховуються, згідно з законом, на невиплачений борг перед пенсійним фондом. Що і спонукало останній порушити питання про визнання «Водоканалу» банкрутом. В той же час закон не дозволяє вносити штрафи у тариф, а значить, зараз немає й можливості їх виплатити. У кінцевому рахунку підприємству заборгували 6,5 мільйонів, а воно винне – понад 9 мільйонів. Така ситуація виникла через те, що свого часу тарифи не були встановлені на тому рівні, котрий би дозволив підприємству не нарощувати борги з обов’язкових платежів.

На  сьогодні є перспектива його фінансового  оздоровлення, адже ініційовано справу щодо санації.

ПРОБЛЕМИ «ВОДОКАНАЛУ»

Підприємство  обслуговує близько 200 кілометрів водогонів. У загальній їх кількості 109 кілометрів – чавунні труби, які вже скоро відпрацюють свій 40-річний термін придатності. 52 кілометри – труби сталеві, котрі треба було замінити ще десять років тому. Решта - поліетиленові – саме на такі труби зараз йде заміна старих водогонів всюди, де це можливо. На жаль на це також бракує коштів.

Інша  проблема – крадіжки кришок водопровідних та каналізаційних люків. На балансі підприємства їх близько 7 тисяч, з них половину вже викрали. Торік понад тисячу люків було закрито дерев’яними, більш дешевими, але не надто міцними кришками. У цьому році заради експерименту придбали 40 пластикових кришок, 36 встановили, і вони себе добре зарекомендували, тож, незважаючи на значну вартість (310 грн.), практику їх встановлення буде продовжено.

Третя проблема пов’язана зі збором платежів. Комунальники з’ясували, що причина не у бідності абонентів. На що розраховують заможні неплатники, відмовляючись платити, невідомо. З такими випадками працюють виконавча служба, суди та Український центр нерухомості. Примусово стягують борги і з деяких підприємств (Основ’янське монтажно-експлуатаційне будівельне управління, ЛКМЗ).

 

2. Організаційно – економічна характеристика підприємства.

1. Місцезнаходження і організаційна характеристика підприємства.

 

Підприємство  утворено Лозівською міською радою (в подальшому – Представник власника) в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності за Рішенням Лозівської міської ради № 1025 від 01 квітня 2005 року на підставі Законів України «Про власність», «Про місцеве самоврядування в Україні», Цивільного кодексу України та іншого чинного законодавства України. Необхідність створення підприємства викликана потребою у підвищенні ефективності використання майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Лозова, Харківської обл.; також потребою у забезпеченні всіх територій споживачів послугами централізованого водопостачання та водовідведення, іншою продукцією та роботою.

Підприємство  є самостійним суб’єктом господарювання (господарська організація), створеним для некомерційної господарської діяльності, який діє на основі статуту. Майно підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Лозова, Харківської області та закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Представник власності  майна укладає з підприємством договір, який визначає механізм використання, збереження комунальної власності, переданої в оперативне управління, та виконання дій спрямованих на поліпшення її стану.

 

2. Спеціалізація, концентрація і інтенсифікація виробництва.

 

Основною  метою та предметом діяльності підприємства є самостійна систематична господарська діяльність, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку, по забезпеченню проблем населення та інших категорій споживачів в забезпеченні питною водою, також приймання і очищення стоків від перелічених суб’єктів.

У предмет діяльності підприємства входить планування, експлуатація, ремонт і реконструкція водопровідно – каналізаційного господарства м. Лозова і Лозівського району, організація постійного та безперервного водопостачання якісної питної води.

КП «Водоканал»  складається з двох підрозділів (2 цехи): Водовідведення та Водопостачання.

Цех Водопостачання займається наданням комунальних послуг з централізованим постачанням холодної та гарячої води, а також виконує державні замовлення та договори, укладені із замовниками продукції, робіт, послуг, постачальниками матеріально-технічних ресурсів.

Цех Водовідведення виконує функції прийняття та очищення стоків.

 

До предмету діяльності КП «Водоканал» також входить:

• Надання різноманітних послуг підприємствам, установам, організаціям та сприяння в задоволенні їх потреб;
• Виконання будівельних, монтажних, ремонтних, дизайнерських робіт.
• Розробки проектно-конструкторської документації, виконання і впровадження науково-технічних розробок у промисловості, будівництві, сільськогосподарському виробництві, розробка технічної документації та виготовлення засобів;
• Вироблення завдання, переобладнання та реалізація продукції виробничо-технічного призначення;
• Надання побутових послуг населенню;
• Здійснення торгівельно-закупівельних, посередницьких, брокерських, маркетингових операцій між фондовими, товарними, сировинними і торговими біржами;
• Заготівля, переробка і реалізація повторних ресурсів і відходів виробництва;
• Надання транспортних послуг підприємствам, організаціям, установам і громадянам;

КП  «Водоканал» займається:

• Видами діяльності для виконання яких необхідна наявність спеціального дозволу (ліцензії),тільки після його одержання в порядку  регульованому чинним законодавством України;
• Зовнішньоекономічною діяльністю, експортно-імпортними операціями: утворення підприємств з іноземними інвестиціями коштів, у передбаченому чинним законодавством України порядком та за погодженням з Представником власника майна.
 

3. Забезпеченість і ефективність використання ресурсного потенціалу підприємства.

 

Майно КП «Водоканал» становить виробничі  і невиробничі фонди, які передані йому в оперативне управління, також  інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства або в інших, передбачених законодавством формах обліку майна цих суб’єктів.

Майно, в залежності від економічної  форми, якої воно набуває в процесі здійснення господарської діяльності, належить до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Основними фондами виробничого і невиробничого  є будинки, споруди, машини, устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар, та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Оборотними  засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.

Важливою  частиною майна підприємства є гроші, у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин підприємства з іншими суб’єктами господарювання, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Товарами  у складі майна визнаються вироблена  продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Представник власника майна безпосередньо або через уповноважені ним органи:

• Здійснює контроль за використанням і збереженням закріпленого на праві оперативного управління майна, відповідність відношення його до одного і того ж самого виду активу на момент прибуття та на момент прийняття рішення про відчуження.
• Має право відняти у Підприємства надлишкове майно, також майно, що не використовується або використовується не за призначенням.

Джерелами формування майна Підприємства є:

• Комунальне майно, закріплене за підприємством на рівні оперативного управління відповідно до рішення про його створення Рішенням Лозівської Міської Влади №1023 від 01 квітня 2005 року;
• Доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);
• Доходи від операцій з цінними паперами;
• Кредити банків та інших кредиторів;
• Капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
• Інші джерела, не заборонені законом.

Держава гарантує захист майнових прав Підприємства. Вилучення державою у Підприємства його майна здійснюється у випадках і порядку, передбачених Законом  України.

 

3. Планування витрат на виробництво продукції.

1. Змістова характеристика собівартості продукції.

 

В поточних техніко - економічних планах відображаються показники витрат, їх економія або  перевитрата, спричинені змінами умов господарювання — збільшенням обсягів виробництва продукції, зміною структури продукції, інвестиціями в оновлення основних фондів, вдосконаленням організації виробництва та управління.

Під факторами розуміють технічні, організаційні, економічні та інші зміни у виробничо-господарській діяльності підприємства, наслідком яких є зміна абсолютної величини чи рівня витрат на виробництво одиниці продукції. В планах відображається кількісна оцінка впливу різних факторів на зміну рівня витрат, що склався в базовому періоді.

Розрахунок  зміни собівартості продукції за техніко — економічними факторами здійснюється в такій послідовності:

1. розраховуються питомі витрати на виготовлення 1 грн. продукції

в базовому періоді:

де  — загальні витрати на виготовлення продукції в базовому періоді, тис. грн.;  
— обсяг випущеної продукції в базовому періоді, тис. грн.

2. визначаються загальні витрати на виготовлення продукції в плановому періоді на основі базового рівня витрат:

де  — плановий обсяг випуску продукції, тис. грн.

 

3. розраховується зміна собівартості продукції в плановому періоді, зумовлена впливом техніко-економічних факторів (Зс);
4. формується загальна собівартість продукції планового періоду з врахуванням впливу техніко-економічних факторів:

5. визначається рівень витрат на 1 грн. продукції в плановому періоді:

6. розраховується зміна собівартості продукції за рахунок техніко-економічних факторів:

До  основних техніко-економічних факторів рекомендується відносити:

• зміну обсягу виробництва;
• зміну структури продукції;
• зміну технічного рівня виробництва;
• зміну організації виробництва та умов праці.

Зміна обсягу виробництва спричиняє зміну величини умовно-постійних витрат на 1 грн. продукції. Відносна економія умовно-постійних витрат визначається за формулою:

де  - частка умовно-постійних витрат в собівартості продукції базового періоду;  
— приріст (зменшення) обсягів виробництва за планом, %.