Аналіз функціонування ВЕЗ в Украіні

        Основними факторами, що обумовлюють вибір виробничої спеціалізації зони є:

· базовий виробничий потенціал;

· забезпеченість об`єктами виробничої та соціальної інфраструктури;

· наявність відповідних  природних і трудових ресурсів необхідної кваліфікації або відносного надлишку трудових ресурсів (незайнятого у  суспільному виробництві населення);

· зацікавленість іноземних  інвесторів в фінансуванні того чи іншого виробництва.

       Зазначеним умовам відповідає ряд регіонів міст України. Уже найближчим часом можливе створення експортно-виробничих зон у ряді західних областей, а також у Київській з орієнтацією на випуск продукції точного машинобудування,, меблів, виробів легкої промисловості.

       У південних областях України доцільно організувати зони, спеціалізовані на випуску товарної руди, вугілля, продукції хімічної промисловості. Північні, центральні області України можуть орієнтуватися на випуск хімічних волокон, окремих видів продукції машинобудування, будівельних матеріалів, в тому числі на обробку граніту.

      Унікальний природно-ресурсний потенціал України, наявна матеріально-технічна база лікування та відпочинку, доповнена необхідними засобами комунікації, незмінно високий попит на рекреаційні послуги зумовлюють потенційну вигідність функціонування туристсько-рекреаційних зон. Базою для їх створення можуть стати регіон Карпат, Одеська область, Республіка Крим.

       Проблеми, пов`язані з фінансуванням та інфраструктурним забезпеченням СЕЗ, частково можуть вирішуватися шляхом надання окремих незабудованих територій у довготермінову оренду іноземним фірмам на пільгових умовах, з правом гарантуванням стабільності визначених договором умов у разі додержання напрямів підприємницької діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

В процесі розв'язання наукових завдань дипломної роботи у відповідності з поставленою метою дослідження - світового досвіду формування ВЕЗ,  характеристика діяльності ВЕЗ в Україні і, на основі цього, аналіз необхідності існування  ВЕЗ в Україні - отримано такі найбільш важливі висновки, які мають теоретико-методологічне і науково-практичне значення:

1. Сьогодні найбільше розповсюдження має трактування ВЕЗ як територій, на яких, завдяки введенню безмитного режиму, а також за допомогою інших економічних та організаційних регуляторів стимулюється зовнішньоекономічна діяльність із залученням іноземних інвестицій. Офіційно визнаною є дефініція вільної зони (або зони “порто-франко”), котру дано у VIII доповненні до Кіотської конвенції, прийнятої у 1973 році. У ній під зоною “порто-франко” визначалась частина території, на котрій товари розглядались як об’єкти, які знаходяться поза межами національної митної системи і тому не підлягають обов’язковому митному контролю та оподаткуванню.

2.  В світовій практиці існує багато різновидностей ВЕЗ. Разом з тим, загальноприйнятої типології вільних економічних зон сьогодні не існує.

Згідно з Законом  України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” в Україні залежно від господарської спрямованості та економічно-правових умов діяльності можуть створюватися такі ВЕЗ:

- зовнішньоторговельні зони; - комплексні виробничі зони; -науково-технічні зони; -туристично-рекреаційні зони; -банківсько-страхові (офшорні) зони;     - зони прикордонної торгівлі.

ВЕЗ можуть бути класифіковані  й за іншими критеріями. Так, за ознакою  відкритості розрізняють інтеграційні ВЕЗ та анклавні Залежно від місця розташування ВЕЗ поділяються на зовнішні та внутрішні

         3. Момент виникнення практики створення і функціонування ВЕЗ встановити тяжко, хоча їх прообрази зустрічаються ще у фінікійців, які в країні, будучи зацікавленими у розширенні міжнародної торгівлі стали огороджувати території, вільні від традиційних податків.  Як самостійний правовий інститут в сучасному вигляді ВЕЗ стали формуватися лише в 60-70 роках ХХ століття. І треба зазначити, що процес створення вільних економічних зон, почався в кінці 80-х років. А  пов`язано це з упровадженням в СРСР нових методів господарювання.  Історія СЕЗ (ВЕЗ) в українському законодавстві нараховує майже десятиліття. Зокрема, "зелене світло" СЕЗ було вперше дано ще у Ст. 24 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" № 960-XII від 16 квітня 1991 р. Так, у законі зазначалося, що "на території України можуть запроваджуватись спеціальні економічні зони різного типу. Згідно із законом, СЕЗ могли створюватися Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету міністрів України або місцевих Рад народних депутатів України та місцевих державних адміністрацій. В 1996 р. в Україні створена перша ВЕЗ “Сиваш”, а вже в 1998 р. Створені СЕЗ “Донецьк”, “Азов”, “Славутич”, “Яворів” і інші. Створенню кожної зони передували розробка техніко-економічних даних, проекту закону і прийняття його Верховною Радою України.

       4.  Вже відмічалось, що Україна має вагомі передумови створення ВЕЗ. Якщо взяти хоча б той же Крим, то не на півночі, де створена СЕЕЗ “Сиваш”, а саме на його півдні, тобто на Чорноморському узбережжі Криму, існують ідеальні умови для створення ВЕЗ рекреаційного, а інколи і комплексного характеру. Велику перспективу для розвитку ВЕЗ, насамперед рекреаційного характеру, мають інші курортні міста Криму - Ялта, Євпаторія, Феодосія, Алушта та ін. Створення тут ВЕЗ передбачено проектом, що має назву “Кримський”.  Вигідне, з точки зору транспортних перевезень, геополітичне розташування України зараз не використовується в повній мірі. Тому, у подальшому, рішення про створення зовнішньоторговельних зон доцільно розглядати у взаємозв’язку з питаннями щодо створення та розвитку міжнародних транспортних коридорів, як основних об’єднуючих елементів у складі цих коридорів.  Світовий досвід у цій сфері свідчить, що поряд зі значними успіхами ВЕЗ є і невдалі спроби. Так, неефективними виявились ВЕЗ, створені, наприклад, у Польщі та Індії. Основними причинами цього є певні прорахунки, що були допущені ще на стадії проектування.  Доцільно також підкреслити, що передбачений законом мінімальний розмір інвестицій, який надає право на пільги у оподаткуванні прибутку у 1 млн. доларів не стимулює розвиток малого бізнесу. А саме він здатний у короткий строк суттєво покращати ситуацію на ринку праці.

       5. Світова практика показує, що створення СЕЗ – досить діючий напрям розвитку економіки окремих територій і регіонів. В основному, створення і розвиток вільних економічних зон орієнтовано на розв`язання конкретних пріоритетних економічних завдань, реалізацію стратегічних програм і проектів.  Території, найбільш сприятливі для розміщення СЕЗ, мають, як правило, прикордонне розташування, а також характеризуються розвинутою транспортною, виробничою і соціальною інфраструктурою. В окремих випадках створення СЕЗ виявляється доцільним і в районах нового господарського освоєння, що не володіють зазначеними перевагами, але приваблюють високою концентрацією рідкісних природних ресурсів, що дозволяє вирішувати важливі довгострокові загальнодержавні завдання.

    6. Важливого значення в процесі створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон набуває доступ до правових норм як особливого сектора інформації. Правове регулювання такої складної сфери потребує численних законів та підзаконних нормативно-правових актів. Тим часом правові норми містяться у нормативних актах різних галузей законодавства, вони розрізнені і малодоступні для користування.

      7. Отже, історія розвитку СЕЗ в Україні є досить бідною на переконливі позитивні приклади, тенденції їх розвитку залишаються загалом невтішними, а перспективи - невизначеними. Слід зазначити, що українським урядом сьогодні введено тимчасовий мораторій на внесення пропозицій щодо створення нових СЕЗ і територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності.

   8. Законодавча база діяльності СЕЗ, ТПР, технопарків потребує впорядкування й вдосконалення. А Закон «Про загальні принципи створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», прийнятий у 1992 році, визначає лише загальні принципи їхньої роботи і не задає критеріїв ефективності. СЕЗ і ТПР створювалися «вручну». Особливості більшості зон, у тому числі й податковий режим, визначалися окремими законами або указами президента. Якихось специфічних вимог до компаній, що бажали стати суб’єктами спеціального податкового режиму, не висувалося. Тому діяльність «зон» має підлягати постійному, жорсткому контролю і моніторингу, а політика держави щодо «зон» має бути стабільною, передбачуваною і послідовною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

1. Закон України від 13/10/1992 р. № 2673-12 “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”.

2. Закон України від 23/02/1996 р. № 65/96-вр “Про деякі питання валютного регулювання та оподаткування суб`єктів експериментальної економічної зони “Сиваш”.

3. Закон України від 21/12/2000 р. № 2189-14 “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону “Порт Крим” в Автономній Республіці Крим”.

4. Закон України від 21/12/2000 р. № 2199-14 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування у зв`язку із запровадженням спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та створенням спеціальної економічної зони “Порт Крим” в Автономній Республіці Крим”.

5. Закон України від 05/04/2001 р. № 2354-14 “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території приоритетного розвитку у Волинській області”.

6. Закон України від 24/12/1998 р. № 356-14 “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” (Із змінами, внесеними згідно із Законами від 15.07.1999 р. № 984-14, від 22.09.1999 р. № 1097-14)

7. Закон України від 15/07/1999 р. № 973-14 “Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування у зв`язку із створенням спеціальних економічних зон “Азов” і “Донецьк” та запровадженням спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області”.

8. Закон Україні від 03/12/1999 р. № 1276-14 “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях приоритетного розвитку в Житомирській області”.

9. Закон України від 03/12/1999 р. № 1278-14 “Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування у зв`язку із запровадженням спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях приоритетного розвитку в Житомирській області”.

10. Закон України від 22/03/2001 р. № 357-14 “Про спеціальну економічну зону “Закарпаття” № 2322-1412. Закон України від 24/12/1998 р. “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області”.

11. Закон України від 03/06/1999 р. № 721-14 “Про спеціальну економічну зону “Славутич” (Із змінами, внесеними згідно Закону від 05.10.2000 р. № 2013-14).

12. Закон України від 03/06/1999 р. № 722-14 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування у зв`язку із створенням спеціальної економічної зони “Славутич” (Із змінами, внесеними згідно Закону від 11.01.2001 р. № 2213-14).

13. Закон України від 15/07/1999 р. № 970-14 “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях приоритетного розвитку в Луганській області” (Із змінами, внесеними згідно Закону від 18.11.1999 р. № 1241-14).

14. Закон України від 15/07/1999 р. № 971-14 “Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування у зв`язку з запровадженням спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях приоритетного розвитку в Луганській області”.

15. Закон України від 18/03/1999 р. № 514-14 “Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу “Курортополіс Трускавець”.

16. Закон України від 18/03/1999 р. № 515-14 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування у зв`язку із створенням спеціальної економічної зони туристсько-рекреативного типу “Курортополіс Трускавець”.

17. Закон України від 15/01/1999 р. № 402-14 “Про спеціальну економічну зону “Яворів”.

18. Закон України від 15/01/1999 р. № 403-14 “Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування у зв`язку із створенням спеціальної економічної зони “Яворів” (Із змінами, внесеними згідно Закону від 11.01.2001 р. № 2213-14).

19. Закон України від 13/07/2000 р. № 1909-14 “Про спеціальну економічну зону Миколаїв”

20. Закон України від 23/03/2000 р. № 1605-14 “Про спеціальну економічну зону “Рейні”.

21. Закон України від 23/03/2000 р. № 1607-14 “Про спеціальну (вільну) економічну зону “Портофранко” на території Одеського морського торговельного порту”.

22. Закон України від 16/07/1999 р. № 991-14 “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків “Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”, “Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона”, “Інститут монокристалів”.

23. Закон України від 11/05/2000 р. № 1714-14 “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харків”.

24. Указ Президента України від 30/06/1995 р. № 497/95 “Про Північнокримську експериментальну економічну зону “Сиваш”.

25. Указ Президента України від 17/11/1995 р. № 1062/95 “Про заходи щодо проведення експерименту Північнокримській експериментальній зоні “Сиваш” (Із змінами внесеними згідно Указу Президента № 134/96 від 19.02.96, № 1263/96 від 20.12.96, №1165/97 від 18.10.97).

26. Указ Президента України від 22/04/1999 р. № 702/99 “Про спеціальну економічну зону “Інтерпорт Ковель”.

27. Указ Президента України від 09/12/1998 р. № 1339/98 “Про спеціальну економічну зону “Закарпаття”.

28. Указ Президента України від 20/10/1998 р. № 1155/98 “Про заходи щодо створення спеціальної економічної зони в місті Миколаїв”.

29. Указ Президента України від 29/12/1998 р. № 1387/98 “Про заходи щодо створення спеціальної економічної зони “Рені”.

30. Указ Президента України від 27/06/1999 р. № 726/99 “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Шостки Сумської області”.

31. Указ Президента України від 27/06/1999 р. № 729/99 “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях приоритетного розвитку в Чернігівській області”