Товар та його властивості. Споживча та мінова вартість товару

      Еквівалентна форма

              1-а особливість: споживна вартість стає формою прояву своєї протилежності, вартості;

              2-я: конкретна праця стає тут формою прояву своєї протилежності, абстрактно людської праці;

              3-я: приватна праця стає формою своєї протилежності, тобто працею в безпосередньо суспільної форми.

           Проста форма вартості в цілому

              Проста форма вартості товару полягає в його вартісному відношенні до неоднорідного з ним товару (або в його міновому відношенні до цього останнього).

 Розгорнута відносна форма вартості

Не обмін регулює величину вартості товару, а величина вартості товару регулює його мінові відносини.

 Особлива еквівалентна форма

              Певна натуральна форма кожного з товарів є особлива еквівалентна форма поряд з багатьма іншими.
         Недоліки повної, або розгорнутої, форми вартості:відносний вираз вартості товару є тут незавершеним, тому що ряд висловів його вартості ніколи не закінчується. Така ланцюг утворює строкату мозаїку розрізнених і різнорідних висловів вартості.

 Загальна форма вартості
Змінений характер форми вартості.
Товари висловлюють свої вартості:

              По-перше, просто, тому що вони виражають їх в одному і тому ж товар;
         По-друге, одноманітно, тому що вони виражають їх в одному і тому ж товар.
Відносини між розвитком відносної форми вартості та еквівалентної форми
         У тій самій мірі, в якій розвивається форма вартості взагалі, розвивається і протилежності між двома її полюсами - відносної формою вартості та еквівалентної формою.
Перехід від загальної форми вартості до грошової форми
        Товар знаходиться в загальній еквівалентній формі лише тоді і оскільки, коли він як еквівалент, виштовхується всіма іншими товарами з їхнього середовища.

                       Грошова форма
        Золото лише тому, протистоїть іншим товарам як гроші, що воно раніше вже протистояло їм як товар. [4,с.42]

В найрізнорідніших товарах спільною є одна властивість: вони — продукти праці. Прирівню­вання різнорідних товарів один до одного передбачає, очевидно, їх об'єктивну рівність ще до обміну. Внутрішнім змістом товару є вар­тість як вкладена в товар праця — те спільне, що знаходить вира­ження у міновому співвідношенні товарів. Саме вартість робить їх порівнянними.

Суспільна праця, матеріалізована у товарі, становить вартість товару. Вартість є речовим вираженням суспільної праці товаровиробників. Мінова вартість товарів, тобто пропорція, у якій один товар обмінюється на інший, визначається їхньою вартістю. Мінова вартість - це форма вартості, зовнішній її прояв в акті обміну.

Початок теорії трудової вартості був покладений представниками буржуазної класичної політичної економії (В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо). Але послідовно, всесторонньо, із усіма випливаючими з неї соціальними і класовими висновками вона була розроблена К. Марксом. [9]

Буржуазна політична економія намагалася і намагається спростувати теорію трудової вартості, протиставляючи їй положення, що не мають якоїсь наукової основи. Так, наприклад, одержало широке поширення в буржуазній науці трактування мінової вартості як вираження споживчої вартості. Відповідно до цієї «теорії», мінові пропорції визначаються не витраченою суспільною працею, а нібито споживчою вартістю на товар. Але товари як споживчі вартості непорівнянні, вони обмінюються тільки тому, що мають різну споживчу вартість. Саме споживчою вартістю один товар відрізняється від іншого. Отже, суспільна праця визначає вартість товару і ті пропорції, у яких один товар обмінюється на інший.

2.4. Величина  вартості товару, механізм  її формування

Таким чином, вартість робочої сили і вартість, створювана в процес її споживання, суть дві різні величини. Процес збільшення вартості є не що інше, як процес утворення вартості, продовжений далі відомого пункту, а саме, якщо процес утворення вартості продовжується лише до того, коли сплачена капіталом вартість робочої сили буде відшкодована новим еквівалентом, то це буде простий процес утворення вартості. Якщо ж процес утворення вартості продовжується далі цього пункту, то він стає процесом збільшення вартості.

Величина вартості товару визначається не тільки витратами живої праці, а й уречевленої праці. Визначається суспільно необхідними витратами праці (існує різна кваліфікація виробників) - середні умови виробництва, організація виробництва, середня кваліфікація співробітників, технічна оснащеність.

Щоб більш повно викласти зміст вищесказаного абзацу, я вважаю, що слід більш детально зупинитися на понятті суспільно необхідні витрати праці (СНВП). Отже, СНВП - це затрати  праці, які будуть визнані покупцями як необхідні для суспільства, тобто визнані суспільством актом купівлі-продажу. Одні товаровиробники виробляють товари в гірших умовах і відповідно з великими витратами, інші - при середніх умовах, треті - при найкращих умовах і відповідно з найменшими витратами праці. СНВП будуть дуже близькі до індивідуальних витрат праці тих виробників, котрі постачають найбільшу частину загальної маси цього товару. Наприклад, якщо з 100 костюмів, зшитих десятьма кравцями, 70 або 80 зшиті при середніх умовах, то СНВП будуть дуже близькі до індивідуальних витрат товаровиробників, які працюють в цих умовах.

Величина вартості залежить від продуктивності та інтенсивності праці.
          Продуктивність праці - це кількість виробленої продукції в одиницю часів; ефективність, результативність праці.

Інтенсивність праці - затрати праці за одиницю робочого часу. [3]

 Як відомо, з точки зору отриманих результатів конкретної праці ці дві категорії співпадають між собою. Припустимо, що на одному підприємстві за робочу зміну (7 год) в 2 рази збільшилася продуктивність праці, а на іншому за зміну тієї ж тривалості в 2 рази збільшилася інтенсивність праці. Якщо до зростання виробництва та інтенсивності праці на кожному з цих підприємств вироблялося по 10 виробів, то, незважаючи на те, що на одному з них відбулося збільшення продуктивності праці, а на іншому - інтенсивності праці, обидва вони будуть випускати за зміну по 20 виробів.

Однак з точки зору абстрактного праці зростання інтенсивності і продуктивності праці по-різному впливає на вартість вироблених товарів.  При зростанні продуктивності праці збільшення кількості випущених виробів досягається зміною умов виробництва (нова техніка), тоді як загальні витрати праці залишаються практично незмінними, а витрати на одиницю продукції зменшуються в 2 рази. При зростанні інтенсивності праці збільшення випуску продукції досягається не за рахунок удосконалення техніки, а за рахунок більш напруженої праці, в результаті загальна кількість витраченої праці збільшується, тоді як витрати його на одиницю продукції залишаються незміні. Отже  зростання продуктивності праці веде до зниження вартості виробляємого блага, тоді як зростання інтенсивності праці не робить впливу на зазначену вартість.

При зростанні продуктивності праці загальні витрати праці залишилися такими ж, як і у вихідній позиції, однак вони розподілені не на 5 виробів, а на 10. Тому витрати на одиницю виробу скоротилися в 2 рази і стали рівними  0,7 год замість 1,4 ч. Отже, і вартість товару зменшилася в 2 рази. При зростанні інтенсивності праці загальні витрати його стали рівними фактично 14, а не 7 год, тому що якби працівники працювали з тією ж інтенсивністю, яка була у вихідній позиції, то для випуску 10 виробів довелося б працювати не 7, а 14ч. Однак ці витрати праці вони "спресував" і вмістили в рамки 7-годинного робочого дня. Тому інтенсивність праці є приховану форму подовження робочого дня. [2,с60]

З іншого боку, на величину вартості впливає і складність праці. На думку К. Маркса, складна праця - це помножений або зведений у ступінь проста праця. Таким чином, менша кількість товарів складної праці має обмінюватися на більшу кількість товарів простої праці. Отже, можна сказати, що за одиницю часу більш складна праця створює більшу вартість порівняно з менш складним або простим працею. Дана взаємозв'язок між кваліфікацією конкретної праці і складністю абстрактної праці простежується стосовно не тільки до однорідних видів праці, але й до будь-яких видів діяльністі. Наприклад, можна зіставити праця ювеліра і тесліря.  Кожна з цих двох спеціальностей має свої рівні кваліфікації, але в той же час одна з них (ювелірна справа) в порівнянні з іншого (теслярські справа), безсумнівно, володіє вищим рівнем підготовки, або більш високим загальним кваліфікаційним рівнем. Отже, з точки зору створення вартості одна година складної праці ювеліра може створити таку ж вартість, як і восьмигодинний менш складна праця теслі.
 

3.Двоїстий характер праці, втілений у товарі

Вартість виражає відносини між товаровиробниками з приводу порівняння витрат їх праці на виробництво благ і послуг, якими вони обмінюються. Кількісні характеристики праці, витраченої на виготовлення то­вару, втілюються у величині вартості товару. Розрізняють індивідуальну і суспільна необхідну працю й відпо­відно індивідуальну і суспільну вартість товару. Товаровиробники діють у різних індивідуальних і природно-клі­матичних умовах. Тому на виробництво товарів одного й того са­мого виду, однакової маси і однакової якості витрачається різна кількість праці, що знаходить своє втілення в витратах робочого часу. Згідно з цим у товарах втілюється різна індивідуальна вар­тість. Робочий час, витрачений на виробництво товару окремим виробником (підприємством), називається індивідуальним робочим часом, а вартість, створена ним, — індивідуальною вартістю. Проте на ринку товари однакової споживної вартості оцінюють­ся покупцями (споживачами) однією мірою, яка не збігається з інди­відуальним робочим часом. Це означає, що ринок у процесі обміну враховує лише суспільну вартість. Величина її визначається не інди­відуальними витратами праці, а суспільне необхідним робочим ча­сом, тобто тим робочим часом, який визначається наявними сус­пільне нормальними умовами виробництва при середньому в кон­кретному періоді і в даному суспільстві рівні уміння й інтен­сивності праці товаровиробників. Суспільне нормальні умови виробництва — це типові, пануючі в конкретному суспільстві в певний час.

Отже, величина вартості товару значною мірою визначається сус­пільне необхідними витратами праці й вимірюється суспільне необ­хідним робочим часом. Величина останнього, як правило, збігається з індивідуальними витратами праці тих товаровиробників, які достав­ляють на ринок переважну більшість товарів одного виду, і встанов­люється стихійно в процесі конкурентної боротьби. Такі товарови­робники знаходяться в кращому становищі, ніж їх конкуренти, ос­кільки останні зазнають втрат на суму реалізованої продукції, пом­ножену на різницю суспільної та індивідуальної вартості продукції. Суспільне необхідний робочий час і зумовлена ним величина суспільної вартості не залишаються незмінними і залежать від про­дуктивної сили праці та її інтенсивності. [4,с.65]

Продуктивна сила праці визначається, в свою чергу, рівнем розвитку науки, природними здібностями, досвідом, культурою і кваліфікацією робітника, а та­кож суспільною комбінацією виробничого процесу та природними умовами, в яких він відбувається.

Величина вартості товару зміню­ється прямо пропорційно кількості і обернено пропорційно про­дуктивній силі праці. Під час інтенсивнішої праці одиниця часу виражає більшу масу праці. Це свідчить про те, що сам по собі робочий час не може дати повне уявлення про фактичні витрати праці. Тому при різній інтен­сивності праці він не може бути безумовним мірилом вартості. Суспільне необхідні витрати праці вимірюються робочим часом лише при її середній інтенсивності. Базовою величиною для вимірювання вартості товару є витрати простої праці (тобто без спеціальної кваліфікації), посильної кож­ному здоровому члену суспільства на даному етапі розвитку. Складна  праця — кваліфікована, вона вимагає попередньої підготовки виробника. За одиницю складної праці створюється більша вартість,  ніж за одиницю простої. Складна праця зводиться до простої (ре­дукція праці) через ринкові відносини. У цілому величина вартості товару значною мірою визначається суспільне необхідними витратами праці, а також його корисністю. У процесі праці людина створює споживчу вартість і вартість товару. Це випливає з подвійної природи праці, яка створює товар. 3 одного боку, вона має корисний зміст і створює блага та послуги, що задовольняють ті чи інші потреби людей. Певна корисна праця є природною необхідністю існування людей незалежно від суспіль­них умов. 3 другого боку, праця кожного товаровиробника є час­тиною всієї суспільної праці як витрати людської робочої сили вза­галі безвідносно до її конкретних форм. Перший вид — це кон­кретна праця, другий — абстрактна праця.

3.1. Кон­кретна праця

Конкретній праці властиві мета, певний характер операцій, пред­мет, засоби і, нарешті, результати. Вона витрачається в доцільній,  корисній формі, що характеризує її з одного якісного боку. Кон­кретна праця створює певну споживну вартість (хліб, вугілля, ме­тал, будинки, обслуговування тощо). Розрізнення споживних варто­стей зумовлюється тим, що вони є результатами якісно різних ви­дів корисної праці (трудових зусиль хлібороба, шахтаря, металурга, будівельника, лікаря, вчителя та ін.). Саме специфічний характер конкретної праці кожного товаровиробника і породжує її відмін­ність від праці іншого товаровиробника. Другий бік праці — праця взагалі як продуктивна витрата розу­мових здібностей, сили мускулів тощо безвідносно до її корисної доцільної форми. Вона характеризує працю насамперед кількісно, як  джерело вартості в товарному виробництві. На всіх історичних етапах суспільного розвитку праця виступає, з одного боку, як корисна, доцільна, а з другого — як витрата фі­зичних і розумових сил, як "праця взагалі".  Процеси конкретної праці — це сукупність економічних явищ, безпосередньо пов'язаних з функціонуванням конкретної праці.

3.2. Абстрактна праця

Абстрактна праця, яка значною мірою створює вартість, є специ­фічною формою праці, що властива лише товарному господарству і відбиває відносини товаровиробників.

Про­цеси абстрактної праці — це всі безпосередньо пов'язані з нею явища. До перших належать: процес створення споживчої вартості товару, в якому вирішальну роль відіграє корисна форма праці; споживчої вартості товару як результат функціонування конкрет­ної праці; перенесення старої вартості з засобів виробництва, здій­снюване конкретною працею, на заново створюваний товар. До других — створення вартості товару як результат функціонування абстрактної праці; додаткового продукту незалежно від його кон­кретних форм. В усіх цих випадках йдеться лише про нерозривно пов'язані між собою сторони економічних явищ товарного вироб­ництва, оскільки процеси конкретної праці не існують окремо від відповідних процесів абстрактної праці, а останні перебувають в органічному зв'язку з першими.

Під впливом науково-технічного прогресу відбуваються важливі зміни як у конкретній, так і в абстрактній праці. В зв'язку з роз­витком нових видів виробництва і технологій, використанням у них немеханічних форм руху матерії (наприклад, лазерної тощо) з’являється багато нових професій (видів конкретної праці), чимало старих — відмирає. Разом з тим суттєво підвищується рівень квалі­фікації робочої сили. Стосовно абстрактної праці найважливіші змі­ни полягають у значному збільшенні інтенсивності витрат, насам­перед розумових, психічних, нервових сил трудівників, а також у зростанні складності виконуваної ними праці.