Товар та його властивості. Споживча та мінова вартість товару

Харківський економіко - правовий університет

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Товар та його властивості. Споживча та мінова вартість товару

Роботу виконав:

студент групи 30-31

Щербан Євген Олександрович

шифр 009

2011 р.

ПЛАН

Вступ

              Осмислення сучасних економічних проблем через призму світо­вого досвіду становлення, розвитку товарного виробництва і рин­кових відносин має суттєве значення для теорії і практики ринко­вої трансформації економіки України.

Суспільство знає два основних типи організації економіки: на­туральне господарство і товарне господарство. Їм відповідають дві основні форми господарювання: натуральна і товарна. Історично першим типом економічної організації суспільного виробництва, який панував протягом тривалого часу, було нату­ральне господарство, за якого продукти праці як результат вироб­ництва використовувались для задоволення особистих потреб без­посередніх виробників і членів їх родин, тобто для використання в межах господарської одиниці — роду, племені, патріархальної сім'ї, общини тощо як різновидів.

3 розвитком продуктивних сил натуральне господарство стає перешкодою соціально-економічному прогресу. Властиві йому гос­подарська замкнутість, примітивність, відособленість, патріархаль­ність, слабкість внутрішніх стимулів розвитку не відповідають по­требам обміну продукцією між виробниками, який все більше поши­рюється у зв'язку з зростанням продуктивності праці. Всезростаючий вплив на суспільне виробництво товарних зв'язків в епоху піз­нього Середньовіччя вже можна назвати революційним. Натураль­не господарство перестало бути пануючим типом суспільного ви­робництва, відбувся перехід до загального товарного господарства. На зміну натуральному господарству прийшли товарне вироб­ництво і заснована на ньому товарна форма господарювання. Проте тривалий час вони функціонували разом.

Товарне виробництво  -  це  такий  тип  організації  економіки,  при  якому  продукти  праці  виробляються для продажу на ринок. Тому як найпростішім елементом товарного господарства є товар, то його я розгляну у даній курсовій роботі.[3,с58]

Товари в науковому розумінні це - економічні блага, незалежно від їхньої спроможності до пересування, незалежно від осіб, що пропонують їх для продажу, від їхньої матеріальності, незалежно від характеру їх як продукту праці, призначені для обміну. (К. Менгер. Основи політичної економії). [10,с.38]

З найдавніших часів люди полювали, рибалили, займалися землеробством і збором ягід і грибів, виробництвом яких - то пристосувань, що полегшують їхню працю і життя. Але деякі вміли робити - то краще, а що - то гірше. У зв'язку з цим доводилося змінювати свої товари на те, що їм необхідно в даний момент. І ось тут наші предки стикалися з поняттям вартість і величина вартості. Вони довго визначали, скільки сокир віддати взамін чотирьох куркам. З тих самих пір вартість відноситься до числа фундаментальних, наскрізних проблем економічної науки. На основі теорії вартості визначаються цілі та мотиви діяльності економічних суб'єктів, вибираються варіанти розподілу економічних ресурсів і доходів, функціонує процес ринкового обміну. Таким чином, теорія вартості - це фундамент, на якому будується теоретична конструкція економічного організму.

Отже, у своїй роботі я вирішив розглянути проблему вартості і все, що пов'язано з нею, а саме: товар і його властивості, двоїстий характер праці і, звичайно ж, закони та механізми формування величини вартості.

У структурі своїй роботі,  я намагався розглянуті товарне виробництво,поняття товару його вартість характер праці.

1.Товарне виробництво

              Історично першим типом економічної організації суспільного виробництва, який панував протягом тривалого часу, було нату­ральне господарство. В основному натуральну форму госпо­дарювання мали й великі маєтки традиційного типу.

1.1.           Натуральне господарство

Натуральне господарство характеризувалося суспільним поділом праці в зародковому стані, замкнутістю організаційно-економічних зв'язків, роз'єднаністю, відірваністю господарюючих суб'єктів один від одного, примітивною технікою та технологією виробництва, малопродуктивною ручною працею. Тому прогрес у розвитку продуктивних сил і суспільства був дуже повільним. Усі зв'язки натурального господарства обумовлені лише особливостями процесу праці та виконання тих чи інших операцій у тісних межах окремих господарських одиниць. В натуральному господарстві виробничі відносини виявляються в не матеріалізованому вигляді як прямі відносини між учасника­ми створення благ. Продукти праці розподіляються безпосередньо.

Проте по мірі розвитку виробничих сил , розподілу праці виникає обмін продуктами, які завдяки обміну перетворюються у товар. Натураль­не господарство перестало бути пануючим типом суспільного ви­робництва, відбувся перехід до загального товарного господарства. Однак це ще не означало повного зникнення натурального гос­подарства. Воно ще й сьогодні розповсюджене в країнах, що роз­виваються.  Деякі його прояви мають місце і в умовах розвинутої економіки (наприклад, натуральне підсобне господарство).  На зміну натуральному господарству прийшли товарне вироб­ництво і заснована на ньому товарна форма господарювання. Проте тривалий час вони функціонували разом.

1.2.           Товарне виробництво

Товарне виробництво  -  це  такий  тип  організації  економіки,  при  якому  продукти  праці  виробляються для продажу на ринок. [3,с58]

Загальною умовою виникнення, розвитку і функціонування товар­ного виробництва є суспільний поділ праці. На його основі виникають виробничі відносини між людьми у формі обміну продуктами праці. Безпосередньою причиною виникнення товарного виробництва є економічна відособленість товаровиробників. Вона нероздільно пов'язана з розвитком приватної власності на засоби виробництва та економічною і юридичною свободою виробника. 3 економічною відособленістю товаровиробників нерозривно пов'язані еквівалентність і відплатність їх відносин. Це є однією із загальних корінних ознак товарного виробництва і обміну.

Товарне господарство виникає також через наявність супереч­ності між виробництвом і споживанням, невідповідність споживної вартості вироблених благ потребам суспільства та його членів. В натуральному господарстві споживачі також користуються продуктами не лише особистої праці, а й праці своїх одноплемінників. Однак вони отримують свою час­тину без права відкинути її або вільно обирати іншого виробника. Як конкретно-історичний тип організації суспільного виробниц­тва, товарне господарство характеризується постійним рухом упе­ред.

Товарне виробництво й обіг у своєму розвитку проходять дві стадії: нижчу — бартерне господарство, вищу — грошове госпо­дарство. В бартерному будь-який товар можна безпосередньо обмі­няти на будь-який інший без використання грошей. У грошовому існує особливий товар — гроші, який можна обміняти на будь-який інший товар, а останній — на гроші. В господарстві, засновано­му на грошовому обміні, суспільні витрати нижчі, ніж там, де обмін здійснюється за допомогою бартеру. Основні загальні ознаки товарного виробництва не залежать від специфіки економічної системи. До них належать: суспільний поділ праці; економічна відособленість виробників; еквівалентність відносин; ринковий зв'язок між виробниками і споживачами; виз­нання суспільного характеру праці через ринок; здійснення еконо­мічних процесів у товарно-грошових формах шляхом купівлі-про­дажу; виробництво для обміну і в розрахунку на вигоду; конкурен­ція. Специфіка товарного виробництва насамперед пов'язана з існу­ванням різних його типів. По-перше, товарне виробництво поділя­ється на просте і підприємницьке (тобто розвинуте, розширене). В товарній формі виступають лише речові фактори виробництва та го­това продукція

              Товарному виробництву властиві особливі сили розвитку, які виявилися в зародковій формі вже на початкових етапах виник­нення елементів товарної системи, що протягом тисячоліть пере­творилася на загальну форму виробництва. До них належать сили руху та постійного розвитку і вдосконалення виробництва, сили саморозвитку, саморегулювання. Якщо економіка тієї чи іншої краї­ни пов'язана з товарним виробництвом, то держава (центр) не може зупинити розвиток виробництва, продуктивних сил, а може стати лише гальмом чи, навпаки, сприяти цьому розвиткові. Вклинив­шись до економічної системи, якій не властивий такий тип вироб­ництва, товарне виробництво поступово розламує цю систему. Спроби зупинити його руйнівну силу супроводжуються соціальни­ми катаклізмами і, врешті-решт, є безрезультатними. В товарному виробництві супереч­ністю є суперечність, втілена в товарі, що становить основу сус­пільного багатства в елементарній формі. Це суперечність між кон­кретною та абстрактною працею. Суперечності, втілені в товарі, — це єдність протилежностей, тобто їх взаємодія. Постійне розв'язання і відтворення супереч­ностей товару є внутрішнім змістом розвитку виробництва. Незалежно від суспільної форми виробництво є визначальною умовою існування людства. Його метою є задоволення потреб лю­дини — споживання. Суперечності, втілені в товарі, розв'язуються тоді, коли товаро­виробник його реалізує. Отже, споживча вартість перетворюється в свою протилежність — грошову форму. Цим самим праця, витраче­на товаровиробником, одержує суспільне визнання. Корисність бла­га "товару" визначає споживач.

Перетворення споживчої вартості в свою протилежність — вар­тість здійснюється в процесі реалізації товарів на ринку через по­середництво ціни — грошового вираження вартості, втіленої в то­варі "праця". Власне через грошову форму розв'язуються супереч­ності товару. Ціна, за якою реалізується товар на даний момент, виражає рівень суспільне необхідних витрат на його виробництво, зіставленими з суспільною корисністю цього товару. Проте праця товаровиробника відособлена: кожний виробляє товар за власний рахунок, тобто витрати, що мають індивідуальний характер, різні за своєю величиною. Ринок через ціну визначає лише рівень сус­пільне необхідних витрат праці на виробництво товару, тобто ви­трат, які вважаються суспільне нормальними (типовими, пересіч­ними) умовами виробництва, за яких створюється основна маса даного виду товару. Це є законом товарного виробництва, відомим як закон вартості. Перетворення споживчої вартості товару на мінову вартість, перетворе­ну форму її — ціну зумовлює відповідні, обов'язкові вимоги до товаровиробника. Рушійні сили розвитку, внутрішньо властиві товарному вироб­ництву, визрівали протягом тисячоліть. Продуктом розвитку супе­речностей товару є грошова форма вираження суспільне необхід­них витрат праці. Суперечності товару як рушійної сили розвитку активно вияви­лися в період великого машинного виробництва, коли створювала­ся матеріально-технічна основа виробничого підприємницького господарювання капіталу. Товарне виробництво набувало загаль­ного характеру.

2.         Товар та його властивості.

Якщо звернути увагу на навколишній світ всяких благ і. зокрема, на світ речей. То неважко згадатися. Що всі вони є результатом того чи іншого виду трудової діяльності, тобто продуктами праці, товарами.

              Існує кілька визначень слова товар. Товар – складна соціально-економічна категорія; зовнішній предмет, річ, яка, завдяки її властивостям,задовольняє  будь-які людські потреби.

Товар – благо (продукція, послуги), яке задовольняє потреби людини і призначено для обміну, для реалізації на ринку. [3,с.45]

Товар – це продукт праці, що задовольняє якусь людську потребу через обмін, ринок.

Товар – це специфічне економічне благо, вироблене для обміну.

Товар – це результат взаємодії людини із засобами виробництва (особистісних та речових факторів виробництва), який отримує матеріальну або нематеріальну форму і котрий задовольняє ту чи іншу потребу.

Ось ще одно визначення товару, яке дав К.Маркс у своїй роботі «Капітал» : «багатство товариств в яких панує капіталістичний спосіб  виробництва. Є величезним скупченням товарів, а окремий товар – його елементарною формою. Товар є зовнішній предмет(річ), яка задовольняє будь-які людські потреби, в силу її властивостей». [9]