Зміст 

Вступ .........................................................................................................2

Розділ 1. Загальна характеристика ринку праці

           1.1  Попит та пропозиція на ринку праці………………........................4

           1.2 Теоретичні основи аналізу ринку праці.......................................….8 

Розділ 2. Стан та динаміка ринку  праці в Україні

           2.1 Динаміка зайнятості та безробіття  в Україні……..........................11

           2.2 Реалізація державної політики зайнятості населення...................18

          2.3 Перспективи державної політики зайнятості населення...............21

Висновки................................................................................................26

          

Список  використаної літератури......................................................27

Вступ

 

  Ця робота, на мою думку, є  особливо актуальною в даний  час, коли наша держава вийшла  на новий рівень не тільки  зовнішньополітичних, а й економічних відносин.

  Проблема зайнятості завжди була  одною з найважливіших, і тому  зараз досліджувати її буде  значно цікавіше – адже нова  влада веде за собою нові  зміни на краще. 

 Тому  вважаю своєю метою відстежити  всі перспективи і тенденції  нової державної політики щодо зайнятості населення.

  Об’єктом моїх досліджень є  сучасний ринок праці України.

  Ринок праці стає найважливішою ланкою національної і світової ринкової цивілізації, на ньому формуються трудові ресурси творчого типу, що здійснюють еволюцію суспільства. Мова йде про вияви ініціативи, виробничої самостійності, прагнення до удосконалювання технології і методів обслуговування населення.

 Предметом  своєї роботи я визначила окремі  риси ринку праці України, а  саме: динаміку зайнятості і безробіття населення.

Найбільш масштабним завданням  соціально орієнтованої економіки держави в ринковому господарстві, що формується, є діяльність у сфері соціального захисту всіх шарів суспільства і по виробленню стратегії ефективної соціальної політики. Формою її реалізації виступає фактичний образ дій держави, втілений в соціальну політику, що охоплює всі сфери економічних відносин у країні. Одним з найважливіших напрямків його діяльності є  регулювання зайнятості і стимулювання висококваліфікованої і продуктивної праці  і, як наслідок, збільшення національного доходу.

Своїми ж завданнями вважаю:

1. вивчити теоретичні засади даної теми;
2. вивчити відносини на ринку праці України;
3. дослідити динаміку зайнятості населення.

 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Загальна характеристика ринку праці 

В цьому  розділі розглядаються базові поняття  і складові частини ринку праці.

  Ринок праці — це передусім система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару “робоча сила”. Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Складовими ринкової системи є: ринок товарів (сировини, матеріалів, палива, готових виробів, проектних робіт, наукових досліджень, послуг, житла), ринок капіталу (інвестицій, цінних паперів, і грошей (кредитів)) і ринок праці.

Отже, ринок праці — це ринок найманої праці. Він охоплює відносини від моменту наймання працівників на роботу до їхнього звільнення.

Елементами  ринку праці є: товар, який він пропонує, попит, пропозиція та ціна. У сучасній економічній літературі відсутня однозначна відповідь на запитання, що вважати товаром на ринку праці: роботу силу, працю чи послуги праці? Проте більшість авторів схильні до думки, що товаром на ринку праці є індивідуальна робоча сила.

  Ринок праці виконує такі  функції:

• узгоджує економічні інтереси суб'єктів трудових відносин;

• забезпечує конкурентне середовище кожної зі сторін ринкової взаємодії;

• забезпечує пропорційність розподілу робочої  сили відповідно до структури суспільних потреб і розвитку техніки;

• підтримує  рівновагу між попитом на робочу силу та її пропозицією;

• формує резерв трудових ресурсів для забезпечення нормального процесу суспільного відтворення;

• сприяє формуванню оптимальної професійно-кваліфікаційної  структури;

• стимулює працю, установлює рівноважні ставки заробітної плати;

• впливає  на умови реалізації особистого трудового  потенціалу;

• дає  інформацію про структуру попиту і пропозиції, ємність, кон'юнктуру ринку тощо[2].

Основними суб'єктами ринку праці, як зазначалося, є роботодавець і найманий працівник.

Регулювання ринку праці здійснюється для  забезпечення відповідності між  попитом на робочу силу та її пропозицією  за обсягом і структурою, тобто має на меті досягнення їх ефективної збалансованості

В умовах ринкових відносин будь-які диспропорції у виробництві призводять до порушення  пропорцій ринку праці, тобто  співвідношень між сукупною величиною  попиту на робочу силу та її пропозицією, попитом на робочу силу та її пропозицією за галузями, регіонами; співвідношення між попитом на окремі професії, спеціальності та їх пропозицією[3]. 
 
 

1. Попит та пропозиція на ринку  праці

 

Елементами  ринку праці є попит на робочу силу та її пропозиція.

     Попит робочої сили

  На ринку праці зустрічаються продавець і покупець, як при будь-якій угоді купівлі - продажу. Продавці - це працівники, що пропонують свою робочу силу (здатність до праці), а покупці - це трудові чи колективи окремі підприємці, що можуть самостійно вирішувати, скільки і які працівники їм потрібні.

  На ринку праці діє закон попиту та пропозиції на робочу силу, що впливає на заробітну плату. Закон попиту та пропозиції на робочу силу відбиває невідповідність вільних робочих місць складу прихожих на ринок праці працівників по кількісних і якісних параметрах.

 Попит  може бути індивідуальним і  сукупним.

  Сукупний попит на робочу силу — це ринковий попит з боку всіх фірм, організацій, представлених на ринку.

Індивідуальний  попит на робочу силу— це попит окремого роботодавця (підприємця, фірми). Він залежить від:

• попиту на продукцію фірми, тому що робоча сила необхідна як виробничий ресурс для виробництва інших товарів  і послуг, тобто попит на робочу силу залежить від попиту на продукт фірми, організації[3];

• стану  виробництва, зокрема, особливостей технологічного процесу, розмірів і ефективності капіталу, який використовується, методів організації  виробництва й праці тощо;

• якості праці, що визначається рівнем освіти, професійністю, продуктивністю працівника;

• фонду  заробітної плати, який може роботодавець запропонувати для наймання певної кількості працівників, оскільки чим  більший загальний розмір цього  фонду, тим більше найманих працівників  може найняти роботодавець, і навпаки, чим вища

 кожного  працівника, тим менша кількість  їх за допомогою фонду зарплати  буде найнята.

Регулювання попиту на робочу силу потребує аналізу  факторів, які впливають на нього. Збільшення попиту можна досягти  шляхом його стимулювання через створення нових постійних або тимчасових робочих місць, розвиток нестандартних форм зайнятості, прямих інвестицій у створення і реконструкцію робочих місць.

Зростанню попиту сприяє також: упровадження пільгового оподаткування й кредитування для  тих галузей і регіонів, в яких доцільно збільшити кількість робочих місць; застосування прямих виплат підприємствам за кожного найнятого працівника, відшкодування підприємству витрат, пов'язаних із пошуком, навчанням та найманням на роботу працівників.

Водночас  мають бути установлені певні юридичні обмеження щодо зростання зайнятості, зокрема через надання можливості індивідуального регулювання робочого часу, зняття обмежень щодо скорочення кількості працівників, можливості звільнення їх у разі зменшення обсягу робіт.

Держава повинна економічно заінтересовувати підприємства брати участь у забезпеченні зайнятості менш конкурентоспроможних верств населення, таких як молодь, інваліди, жінки з малими дітьми. Для цього доцільно встановлювати пільги за плату до бюджету за використання робочої сили цих груп населення, дотації для створення спеціалізованих робочих місць, організації профнавчання тощо.

У разі скорочення попиту на робочу силу доцільна жорсткіша кредитна політика, встановлення додаткового податку за використання праці трудівників, зменшення інвестицій тощо[3].

Формування  попиту на робочу силу здійснюється під  впливом таких факторів:

• приросту величини трудових ресурсів,
• співвідношення зайнятого і незайнятого населення,
• використання мало конкурентних груп населення,
• особливостей пенсійного законодавства,
• кадрової політики на кожному підприємстві.

 

     Пропозиція робочої сили

 

 Пропозиція  робочої сили характеризує чисельність  працездатних людей з урахуванням  їх статі, віку, освіти, професії, кваліфікації  на ринку праці  та ін.

Співвідношення  між в Україні свідчить про  загострення ситуації на ринку праці. За останні роки в Україні спостерігається  зниження навантаження на одне вільне робоче місце, яке на 1 січня 2002 в  середньому по Україні становило 11 осіб, що наполовину менше ніж на цю дату 2000 року, на третину – ніж на початок 2001 року. Дисбаланс між попитом на робочу силу та її пропозицією зменшується по всіх групах професій.

  Кон'юнктура ринку — це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення.

Виділяють три типи кон'юнктури:

• працедефіцитна, коли на ринку праці спостерігається  нестача пропозиції праці;

• праценадлишкова, коли існує велика кількість безробітних  і відповідно надлишок пропозиції праці;

• рівноважна, коли попит на працю відповідає її пропозиції.

Кожен тип ринкової кон'юнктури властивий  тому чи іншому регіонові або сфері  прикладання праці, утворюючи в  сукупності загальний ринок праці  в країні[3]. 

  Співвідношення попиту на робочу силу та її пропозиції складається під впливом конкретної економічної та соціально-політичної ситуації, зміни ціни робочої сили (оплати праці), рівня реальних доходів населення. Залежність цих величин графічно зображено на Рис.1. 
 

             
 

           

  
 

 

Рис.1. Модель ринку праці 

З Рис.1 видно, що у міру зниження рівня реальної заробітної плати (ціни робочої сили) попит на робочу силу з боку роботодавців і відповідно зайнятість зростають. Зростання реальної заробітної плати супроводжується збільшенням пропозиції робочої сили. У точці перетину цих кривих попит і пропозиція робочої сили збігаються, тобто виникає рівновага на ринку праці. Якщо ціна робочої сили вища від рівноважної, має місце безробіття, якщо нижча — дефіцит працівників.