Нерівність в доходах та проблеми бідності

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені  Вадима Гетьмана»

 

Кафедра політичної економії факультетів управління, управління персоналом та маркетингу

 

 

 

Курсова робота

на тему: «Нерівність в доходах та проблеми бідності»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентки І курсу,                                                                       5 групи, спеціальності 6504                                                                          факультету економіки та управління

Вишневської Альони Науковий керівник                                                                        доц. Бортнікова Людмила Павлівна

 

 

 

                                                      Київ – 2011

План:

Вступ

1. Дискримінація праці та її види
2. Нерівність в доходах різних верств населення. Статистика
3. Проблема бідності
4. Шляхи вирішення проблем бідності в сучасних умовах економічного розвитку Укріїни

Висновок

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Соціальною ціною ринкових реформ в Україні стало різке  зниження рівня життя основної маси її населення. Якщо декілька років тому ще точилися дискусії навколо питання, чи слід визнати наявність бідності в Україні, то сьогодні її масове поширення та довготривалий характер є беззаперечними. Фактично бідність вже стала на теренах колишньої УРСР, яка була однією з найбільш розвинутих країн Європи, тією нездоланною перепоною, що унеможливлює сталий соціально-економічний розвиток України. У чому ж причини розшарування доходів сучасних українців? Чому велика частина населення отримує доходи, що є нижчими за податковий мінімум, а інша частина купує дорогу нерухомість та авто? Як держава може регулювати рівень доходів громадян, сприяти соціальній рівності в країні? Всі ці питання потребують вирішення. Їх нагальність обумовлює важливість дослідження проблем нерівності доходів в Україні і актуальність цієї теми.

Метою роботи є виявлення  причин нерівності доходів населення  України, аналіз методів державного регулювання диференціації доходів громадян, розглянення дискримінації праці, її видів, а також вивчення проблем бідності.

Завданнями роботи є:

• узагальнити теоретичні аспекти нерівності доходів, дискримінації праці та проблеми бідності;
• виявити причини нерівності доходів та проблем бідності в Україні та розглянути методи державного регулювання цих процесів;
• навести статистичні дані з різних галузей цих процесів.

Об’єктом дослідження виступає процес диференціації доходів населення України, проблеми бідності та дискримінація праці.

Актуальність теми в  тому, що сучасна економічна система, з точки зору доходів, слобоврегульована, і як ніколи, потребує регуляції з боку Уряду.

 

1. Дискримінація праці та її види

Дискримінація праці — доволі поширене явище. Її можна визначити як нерівні можливості працівників, які мають однакову продуктивність, або неоднакове до них ставлення з боку працедавців, суспільства, держави. Трудової дискримінації можуть зазнавати як окремі працівники, так і їх окремі групи. Вона означає інше й менш сприятливе ставлення до людей через притаманні їм характеристики, що не стосуються їхніх заслуг або вимог до певної роботи (раса, колір шкіри, релігія, стать та ін.).

25 червня 1958 р. на 42-й сесії Генеральної конференції МОП було прийнято Конвенцію про дискримінацію в області праці та занять, у якій зазначається, що термін «дискримінація» включає:

а) будь-яку відмінність, недопущення або перевагу, що здійс- 
нюється за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політич- 
них переконань, національного походження чи соціальної прина- 
лежності, яка призводить до знищення або порушення рівності 
можливостей чи ставлення в царині праці та занять;

б) будь-яку іншу відмінність, недопущення або перевагу, що при- 
зводить до знищення або порушення рівності можливостей чи став- 
лення в царині праці та занять, яка визначається відповідною особою 
за консультацією з представницькими організаціями підприємців і 
трудящих, які існують, і з іншими відповідними органами.

 

В економічній літературі виокремлюють кілька видів дискримінації праці.

1. Дискримінація в заробітній платі одних працівників або груп працівників порівняно з іншими. У кожній країні працівники, які мають однакову кваліфікацію чи стаж, часто отримують різну зарплату за виконання тієї ж самої роботи в тій самій галузі чи навіть організації. Існують традиційні групи працівників, які зазнають дискримінації за рівнем зарплати: жінки порівняно з чоловіками, чорношкірі порівняно з білими.
2. Дискримінація під час найму на роботу, звільнення з роботи. Такої дискримінації, крім вищеназваних груп, зазвичай зазнають особи, звільнені з місць позбавлення волі, інваліди, некваліфікована молодь. їх останніми приймають на роботу й першими звільняють. Нерівні можливості в разі працевлаштування можуть виникнути у зв'язку з віком працівника, расовою й етнічною приналежністю.
3. Дискримінація при просуванні по службі тих, хто вже працює в організації. Таким особам складніше зробити кар'єру, їх неохоче підвищують і призначають на відповідальні посади. Цієї дискримінації частіше зазнають жінки, іммігранти, представники національних меншин.
4. Професійна дискримінація, що виявляється в стійкому розподілі професій і посад між різними групами працівників. Так, існують традиційні чоловічі та жіночі професії. Професійна сегрегація спостерігається під час розподілу професій між місцевими та приїжджими працівниками.
5. Дискримінація в освіті та професійній підготовці, хоча сьогодні нечасто зустрічається формальне обмеження доступу людини до освіти з причин іноземного громадянства, незнання державної мови тощо. [13, с. 362]

 

Названі види трудової дискримінації тісно пов'язані між собою. Так, дискримінація в освіті веде до професійної сегрегації, яка, своєю чергою, закріплює й поглиблює нерівний доступ до освіти.

Дискримінація може бути пов'язана з віком, обмеженою працездатністю (інвалідністю), захворюванням ВІЧ/СНІДом і сексуальною орієнтацією. Найновітнішими формами дискримінації, характерними, швидше, для розвинутих країн, є дискримінація за генетичною ознакою та за способом життя. Генетичне тестування, яке може бути профілактичним заходом, також нерідко стає підставою для звільнення працівника у разі, якщо у нього виявляється схильність до тих чи інших захворювань. Щодо дискримінації працівника за способом життя, то з погляду працедавця паління, надлишкова вага чи гіпертонія є вадою, тому такі співробітники зазнають додаткового ризику звільнення.

Дискримінація окремих осіб і певних груп людей зменшує рівень їхніх доходів і можливості інвестицій у людський капітал. [13, с. 363]

 

Цікаві дослідження по дискримінації праці жінок проводив Європейський відділ Human Rights Watch. В своїй роботі вони досліджували дискримінацію, пов’язану з сімейним станом, віком, зовнішностю, проводили інтерв’ю з різними презставниками влади, а також надавали рекомендації державним установам.

З рекомендацій можна навести такі:

Рекомендації Урядові України:

• Верховна Рада повинна прийняти законодавчі акти, що прямо забороняють конкретизацію бажано статі працівника в оголошеннях про вакансії;
• Верховна Рада повинна прийняти законодавчі акти, спрямовані на викоренення тендерних обмежень на надання пільг по догляду за дитиною (за винятком відпустки по вагітності та пологах);
• Верховна Рада повинна реформувати відповідне законодавство для забезпечення рівного захисту працюючим чоловікам та жінкам.

Рекомендації  Міжнародній організації праці (МОП):

• забезпечити відповідність внесених змін до КЗпПу України до міжнародних норм стосовно недискримінації та рівного ставлення до чоловіків та жінок на ринку праці;
• провести додаткову підготовку державних службовців, в тому числі інспекторів Міністерства праці та соціальної політики, працівників Державної служби зайнятості та ін. з питань Тендерно обумовлених трудових прав та практичних навичок з розгляду Тендерних питань.

Рекомендації Організації Об'єднаних Націй (ООН):

• Відповідні органии з нагляду за виконанням угод, зокрема Комітет з викоренення всіх форм дискримінації по відношенню до жінок, Комітет з прав людини та Комітет з економічних, соціальних та культурних прав повинні використати інформацію, що міститься в цьому звіті, при розгляді відповідності дій уряду України прийнятим зобов'язанням в рамках відповідних угод. [12, с. 5-7 ]

 

Серед роботодавців широко поширена практика, що заважає жінкам в повній мірі використовувати рівні з чоловіками можливості на ринку праці, - дискримінація, що базується на сімейному стані та родинних обставинах

Представники Human Rights Watch проінтерв'ювали жінок, яким потенційні роботодавці відмовили на тій підставі, що вони надто молоді і незабаром матимуть або вже мають малих дітей. Роботодавці намагалися виправдати дискримінацію повідношенню до молодих жінок, пояснюючи це тим, що вони "забагато коштуватимуть" в плані гарантованих українським законодавством пільг з вагітності, пологів та догляду за дітьми. Роботодавці також згадували додаткові витрати, що можуть виникнути коли жінки братимуть лікарняні, щоб піклуватися про хворих дітей. [12, с. 31]

 

Хоча багато роботодавців дискримінують молодих жінок в процесі прийому на роботу через реальні або уявлювані родинні обов'язки, старші жінки також відчувають значну дискримінацію на ринку праці. Витоги до віку, ще один суттєвий аспект оголошень про вакансії, має подальший негативний вплви на жінок на ринку праці. Більшість роботодавців шукають молодих працівниць до тридцяти або до сорока років. Хоча вимоги до віку присутні в оголошеннях, розрахованих як на чоловіків, так і на жінок, ці обмеження мають більший вплив на представництво жінок на ринку праці. Більшість вакансій для жінок, таких, як секретарки, доглядальниці, танцюристки та кельнерки, на загальнокультурному рівні майже виключно асоціюються з молодими жінками. Тому старші жінки сутикаються з подвійною проблемою: їх не приймають на багато посад, в тому числі, на добре оплачувані менеджерські посади, через тендерні обмеження, і так само їх не приймають на більшість вакансій, призначених для жінок, через вікові обмеження. Але і не всі молоді жінки можуть отримати роботу, доступну для жінок, через дискримінацію за сімейним станом. Як наслідок, дискримінація існує на обох кінцях вікового спектру. Лишається невелике "вікно", де жінки сприймаються як серйозні кандидати на місце: до тридцяти п'яти років, але з дітьми шкільного віку. [12, с. 37 ]

Вимоги до зовнішньості з боку роботодавців, що шукають працівників на різні посади, особливо з боку тих, що шукають жінок, є звичайним явищем. Оголошення про вакансії, де фізична зовнішність не має явного відношення до роботи, що буде виконуватися, на відміну від сфери розваг або модельного бізнесу, часто містять вимоги до низки фізичних якостей. Це стосується посад всіх рівнів, навіть менеджерських. Оскільки такі вимоги з'являються практично завжди в оголошеннях, розрахованих саме на жінок, вони є дискримінаційними і мають непопорційний вплив на можливості працевлаштування жінок, порівняно з чоловіками. На додаток оголошення, що вимагають "привабливу зовнішність" як критерій отримання роботи, створюють сумнівну перевагу, що також впливає на ставлення до працівниць. Оголошення, що роблять наголос на особистих якостях, а не на освіті або професійних характеристиках, наводять на думку, що, на відміну від чоловіків, придатність жінок до роботи частково або повністю визначається їх фізичною привабливістю. Впевненість роботодавців, що вони можуть з усією відповідальністю визначати рівень привабливості пошукачок роботи, підсилює атмосферу, в якій жінки можуть відчути сексуальні домагання. [12, с. 40]

 

2. Нерівність в доходах різних верств населення. Статистика

 

Нерівність в доходах — це різниця в рівні доходів різних верств і груп населення, зумовлена відмінностями в оплаті праці, неоднаковим відношенням до засобів виробництва, створеного продукту, економічної та політичної влади тощо. Вона спричинена багатьма чинниками. [13, с. 363]

Відмінності в рівнях особистих (індивідуальних) доходів спричинені розбіжностями в рівні заробітної плати; неоднаковими розмірами власності і, як наслідок, — різною величиною доходів від неї; неоднаковою соціальною допомогою від держави та різними пільгами; наявністю підприємницького хисту або особливих, унікальних здібностей; соціальним статусом (особа, яка зайнята або незайнята трудовою діяльністю, молодь, яка навчається, найманий працівник, власник майна, пенсіонер тощо), іншими чинниками. Різниця в заробітній платі, своєю чергою, спричинена природними здібностями людини, освітою, професією, спеціальністю, кваліфікацією, досвідом, галузевими відмінностями, умовами праці тощо. Щодо диференціації сукупних доходів сімей, вона, крім зазначених чинників, зумовлена також чисельністю й складом сім'ї (наявністю непрацездатних членів сім'ї, їхньою кількістю в родині, співвідношенням працюючих і непрацюючих членів).

Показниками диференціації населення за доходами (витратами) є коефіцієнт Джині (коефіцієнт концентрації доходів або витрат), коефіцієнт децильної (квінтильної) диференціації та коефіцієнт фондів. Коефіцієнт Джині (КG) характеризує диференціацію доходів (витрат) населення у вигляді ступеню відхилення фактичного розподілу доходів (витрат) за пропорційно (чисельно) рівними групами населення від абсолютно рівного їх розподілу між ними, тобто він вказує на ступінь рівномірності (нерівномірності) розподілу доходів (витрат) серед верств населення. Коефіцієнт Джині варіює в інтервалі від 0 до 1. КG = 0 за повної рівності розподілу між усіма групами населення. Чим вищим є значення показника, тобто чим ближчий він до 1, тим нерівномірніше розподілені доходи (витрати) у суспільстві, КG = 1 за повної (абсолютної) нерівності населення за доходами (витратами), коли весь доход (витрати) належить лише одній особі.

Коефіцієнт децильної диференціації вказує на співвідношення доходів (витрат) найзаможніших і найбідніших груп, однакових за кількістю осіб, тобто співвідношення мінімального рівня доходів (витрат) серед 10 % найбільш забезпеченого населення й максимального рівня доходів (витрат) серед 10 % найменш забезпеченого населення. За. повної рівності населення за доходами (витратами) коефіцієнт децильної диференціації дорівнює 1. Конкретне значення цього коефіцієнта залежить від розміру нерівності (розриву) в доходах, тобто він не обмежений певними значеннями. Зазвичай коефіцієнт децильної диференціації не перевищує 15—17. Квінтильний коефіцієнт диференціації доходів (витрат) населення — це відношення мінімального рівня доходів (витрат) серед 20 % найбільш забезпеченого населення до максимального рівня доходів (витрат) серед 20 % найменш забезпеченого населення. Коефіцієнт фондів розраховується як відношення середнього значення доходів (витрат) населення в десятій децильній групі до середнього значення їх у першій децильній групі. [13, с. 364]