Експортний потенціал України

В Україні передусім треба мати державну систему зовнішньоекономічної інформації, якою могли б користуватися  всі підприємства. Загальна інформація, яку повідомляють державні зовнішньоторговельні відомства, у тому числі торговельні  представництва за кордоном, повинна  поширюватися безплатно або за дуже низьку плату. Малі підприємства повинні  отримувати фінансову підтримку  з боку держави і для більш  поглибленого вивчення ринку. Така практика існує в багатьох країнах. Докладає неабияких зусиль для поширення  необхідної інформації, наприклад, Європейський Союз, який цілеспрямовано проводить  політику підвищення конкурентоспроможності малих та середніх фірм, сприяючи різним формам їхнього міждержавного співробітництва. Одним з конкретних напрямів такої  діяльності є створення комп'ютеризованої системи пошуку партнерів, призначеної  передусім для потреб малих та середніх фірм. Цією системою користуються і країни Європейської асоціації  вільної торгівлі (ЄАВТ).

Наявність родючих земель і сприятливих  кліматичних умов у поєднанні  з реформуванням відносин власності  у сільському господарстві створює  передумови відродження України  як постачальника на світові ринки  зерна та виробів з нього, олії та насіння соняшнику, фруктів та овочів. Відповідно, можна очікувати  нарощування обсягів виробництва  харчосмакової продукції, зокрема  плодово-ягідних та овочевих консервів, натуральних соків, продукції переробки  м'яса та молока тощо. За умови оснащення  сучасними технологіями можливим є  посилення конкурентних переваг  з виробництва цукру.

Пріоритетними сферами посилення  позицій України у міжнародному поділі праці можуть стати авіакосмічна галузь, суднобудування, військово-промисловий  комплекс, сільське машинобудування.

Активізація участі нашої країни у  проектах прокладання міжнародних  транспортних коридорів допоможе здійснити  істотний прорив на ринки транспортних послуг. Маємо вірити, що не втрачено ще й конкурентні позиції у  галузі науки та освіти, не задіяно  у повному обсязі кліматично-рекреаційні  переваги України, зокрема у галузі туризму та санаторно-курортних  послуг. У структурі експорту має  втілитись світова тенденція  швидкого зростання обсягів реалізації послуг типу інжиніринг і ноу-хау, тобто  технічні дослідження, експертиза, консультації, передача знань, навчання персоналу  тощо. При визначенні перспективних  експортних галузей доцільно орієнтуватись  на тенденції, які виявляться у світовому  експорті. Це дозволяє визначити «ніші» на світовому ринку, врахувати тенденції  зростання.

Належить використовувати і  сприятливу кон'юнктуру у галузі авіаперевезень. В експорті важливе  місце повинна посідати наукова  продукція у вигляді ліцензій, технологій і ноу-хау, нових матеріалів, пристроїв, науково-технічних засобів. Перспективним також є експорт  військової техніки та зброї.

Зберегти експорт металу та металовиробів  можна лише за умови докорінної перебудови самої галузі. Це визначено змінами  умов металоспоживання, надзвичайно  високими вимогами до якісних характеристик  на світовому ринку металів. Подальше здійснення експортних поставок безпосередньо  пов'язане із заміщенням поставок чорних і кольорових металів у заготовках поставками сталевого і кольорового  прокату, особливо високоякісного і  профільного, з поглибленням міждержавної спеціалізації прокатних станів України і країн-імпор-терів, розширенням взаємного обміну прокатною продукцією.

Перспективним залишається експорт  продукції хімічної та нафтохімічної  промисловості. Значні валютні надходження  може дати будівничий комплекс і галузі, які виробляють будматеріали.

Реформи зовнішньоекономічної діяльності в Україні відбуваються, на жаль, за відсутності чітко проробленої  і послідовної стратегії, яка  б ґрунтувалась на органічному поєднанні  загальносвітових закономірностей  з національною специфікою, врахуванням  стартових умов трансформаційного  процесу в Україні. Експортна  стратегія України має орієнтуватись  на довгострокову перспективу. Вироблення її слід розглядати як одну з основних складових економічної політики держави.

2. Аналіз поточного стану  експорту України

Розвиток зовнішньої торгівлі, зокрема  нарощування експорту країни на світовому  ринку, збільшення або, принаймні, збереження його питомої ваги у світовій торгівлі є надзвичайно важливим чинником функціонування національної економіки  будь-якої держави. Стратегічне значення зовнішньої торгівлі для України  зумовлюється тим, що модернізація економіки, залучення масштабних іноземних  інвестицій, новітніх технологій можливі  лише за умови формування в країні стійкої, відкритої до зовнішнього  світу господарської системи, органічного  включення України в систему  глобального розподілу праці.

Важливим чинником є наявність  в Україні сотень підприємств, зорієнтованих  на зовнішні ринки. Протягом десятиріч  не лише крупні промислові гіганти, але  й цілі галузі промисловості (суднобудування, ракетобудування, ВПК, металургійна та хімічна галузі) були глибоко інтегровані  у виробничу кооперацію з республіками СРСР і країнами соціалістичного  табору. Після розвалу СРСР ці галузі втратили доступ на традиційні ринки, тому при обмеженому внутрішньому попиті величезні виробничі потужності залишилися незавантаженими. Переорієнтація надмірних потужностей на випуск іншої продукції виявилась неефективною (про це свідчать спроби конверсії  ВПК), а їх згортання породжує соціальні  проблеми. Більш продуктивним видається  відновлення втрачених коопераційних  зв'язків та освоєння нових ринків.

Попри тривалу і глибоку економічну кризу, Україна має значний експортний потенціал. За рівнем запасів та видобутку  мінерально-сировинних ресурсів Україна  входить до числа провідних країн  континенту. В її надрах виявлено понад 200 видів корисних копалин, відкрито близько 20 тис. родовищ. Україна виробляє до 5% світової мінеральної сировини та продукції її переробки. Мінеральна сировина, що видобувається в Україні, у вартісному виразі оцінюється в $15 млрд. [2,c.8].

Україна має значний потенціал  міжнародної спеціалізації в  галузях АПК. Вона володіє понад 25% найбільш родючих чорноземів світу, має сприятливі кліматичні умови. Завершення реформування відносин власності на селі, технічне переоснащення сприятимуть  нарощуванню виробництва сільськогосподарської  продукції. Крупні підприємства харчової промисловості вже сьогодні істотно  модернізовані і випускають продукцію, що відповідає світовим стандартам якості.

Україна має значний потенціал  експорту послуг. Вона є найбільшим у світі транзитером природного газу і володіє газотранспортною системою з високою пропускною спроможністю — 290 млрд. куб. м на вході і майже 170 млрд. куб. м на виході на рік [3, с.3]. До Європи через територію України транспортується біля 97% російського газу. Протягом найближчих 3-5 років Україна має можливість стати європейським центром розподілу електроенергії, природного газу, нафти та нафтопродуктів, причому не лише з Росії, а й з країн Каспійського регіону та Центральної Азії. Україна має значний нереалізований потенціал розвитку туризму.

Узбережжя двох морів у субтропічній зоні, наявність гір, великої кількості  рік, озер та лісів забезпечують можливості для цілорічного туризму: рекреаційного, пізнавального, спортивного (альпінізм, гірськолижний і парусний спорт), мисливства. Вигідне географічне  розташування, інфраструктура залізничних, морських та автошляхів, авіалінії  зв`язують Україну з багатьма країнами світу.

Україна має значний потенціал  високотехнологічних галузей промисловості. Вона посідає чільне місце серед  провідних країн світу (після  США, Росії, Франції, Китаю) у космічній  галузі. Підтвердженням цього є участь України в ряді міжнародних проектів: Sea Launch; створення Міжнародної космічної  станції; спільний з РФ проект модернізації міжконтинентальної балістичної ракети СС-18 (“Сатана”); спільний з Бразилією  та Італією проект пусків модернізованого  ракетоносія “Циклон-4” з бразильського  космодрому тощо. Україна є також  однією з дев'яти держав світу, які  проектують та будують літаки військово-транспортної авіації. Сильними є позиції національного  літакобудування у створенні  вантажних транспортних літаків. З  часів СРСР в Україні створена суднобудівна база, яка вважалася  однією з найпотужніших в Європі. Нині суднобудівна галузь України налічує  понад 100 заводів, в т.ч. 11 базових  суднобудівних підприємств. Україна  має відчутні успіхи в експорті зброї  та військово-технічних послуг: починаючи  з 1997р., вона впевнено посідає місце  в десятці світових експортерів.

Маючи високий експортний потенціал, Україна поки що використовує його недостатньо ефективно, порівняно  з іншими державами. Так, за обсягами експорту товарів на душу населення, Україна поступається не лише розвиненим країнам, але й більшості країн  Центральної та Східної Європи (обсяги експорту в розрахунку на душу населення  в Україні втричі менші, ніж у  Польщі, та в 10 разів менші, ніж в  Угорщині).

Частка експорту в ВВП України  досягла 42%. Але зростання експорту відбувається на фоні зниження реального  ВВП та внутрішнього споживання. Тому експортний потенціал дедалі більше втрачає внутрішнє економічне підгрунтя. З 1997р. спостерігається зменшення  вартісних обсягів експорту, що свідчить про кризу виробництва, зорієнтованого переважно на експорт.

Протягом 90-х років відбулась  значна географічна переорієнтація зовнішньої торгівлі України — з  країн колишнього СРСР на інші регіони, що загалом є позитивним чинником. Однак, скорочення експорту в країни СНД (в першу чергу — в Росію) не вдалося компенсувати нарощуванням експорту на нові ринки. Крім того, позитивне  сальдо від торгівлі із західними  країнами використовується не на модернізацію вітчизняного виробництва, а головним чином — на закупівлю російських енергоносіїв.

У 2005р. основними торговими партнерами України були Росія, Китай, Туреччина, Німеччина, Італія, США, Білорусь і Польща — саме в такому порядку ці країни входять до списку основних споживачів українських товарів. Поставки вітчизняної  продукції нарощуються до Туреччини, Німеччини, Італії та США. Має місце  помітне згортання присутності  України на ринках Польщі та Білорусі.

Товарна структура експорту України  є вкрай несприятливою. Вона свідчить про нездатність держави подолати структурні диспропорції економіки, сформованої  в рамках колишнього СРСР. Домінуючими  експортними позиціями залишаються  металопродукція (44% загального експорту), мінеральні продукти та хімія (22%), а  машинобудування складає лише 12% [1]. На відміну від держав Центральної  Європи, в Україні так і не відбулась  переорієнтація з торгівлі сировиною  та напівфабрикатами на торгівлю товарами з високою доданою вартістю.

Зовнішня торгівля України залишається  надто чутливою до зовнішніх чинників, оскільки для українського експорту характерні: низький ступінь диференціації  експорту товарів і послуг; концентрація на малодинамічних міжнародних ринках з підвищеним рівнем протекціонізму; надзвичайно велика залежність від  нестійкої цінової кон'юнктури  на сировину та товари з низьким  ступенем переробки.

Головні експорто-орієнтовані галузі залишаються надзвичайно енергоємними, що робить їх критично залежними від  імпортованих енергоносіїв та обмежує  можливості нарощування експорту за рахунок девальвації національної валюти.

Експорт продукції металургії характеризується чутливістю до цінових коливань на світових ринках, значною часткою  продукції з низьким ступенем переробки та низькою економічною  ефективністю. Нерідко експорт металопродукції  орієнтується не на економічну ефективність, а на утримання позицій на зовнішніх  ринках з метою забезпечення валютних надходжень будь-якою ціною[4,с.3].

Продовжується скорочення експорту хімічної продукції, що зумовлено несприятливою  кон'юнктурою світового ринку. Окрім  того, розвиток експорту хімічної продукції  стримується його високою енергоємністю  та екологічною шкідливістю.

Певної стабільності цьому сектору  надає лише інерція попиту в країнах  колишнього СРСР, які не спромоглися  знайти альтернативних джерел постачання хімічної продукції.

Частка продукції машинобудування  в структурі імпорту продовжує  зменшуватись. Це негативно впливає  на експортний потенціал України, не дає можливості модернізації підприємств-експортерів.

Реалізація значного експортного  потенціалу АПК буде залежати від  ефективності здійснюваних нині економічних  перетворень на селі. Внаслідок

неефективного державного регулювання  відносин в сфері АПК (включаючи  і

регулювання експорту сільськогосподарської  продукції), Україна зазнає відчутних  втрат на світових ринках. Вона вже  втратила позицію європейського  лідера з виробництва бурякового цукру, а також ринки його збуту  в країнах СНД, насамперед — в  Росії; втрачає зовнішні ринки збуту  і перетворюється на імпортера зерна; втрачає ринки збуту насіння  соняшнику. Експорт послуг має однобічний характер (транзит російських енергоносіїв). Україна не реалізує можливості виходу на найбільш динамічні в сучасному  світі ринки послуг — туристичний  бізнес, ринок інформаційних технологій, а також недостатньо використовує сприятливі умови для нарощування  експорту послуг на ринки СНД і  Азії.

Залишається неефективним валютне  регулювання експорту. За даними офіційної  статистики, Україна практично не інвестує в економіку інших країн. Однак, можна впевнено стверджувати, що Україна протягом останніх десяти років є досить крупним експортером капіталу. Причини, що стримують надходження іноземних інвестицій в Україну, водночас призводять до відпливу вітчизняних капіталів за кордон [5,с.43].