Поняття та види торгівельної діяльності

 Особливістю цієї категорії  громадян є те, що вони можуть  здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи винятково як суб'єкти підприємництва. Більш того, можли-вість здійснювати підприємницьку діяльність є однією зі складо-вих елементів правоздатності громадян. Цивільний кодекс Укра-їни називає у змісті правоздатності громадян право здійснювати підприємницьку та іншу не заборонену законодавс-твом діяльність.

 Господарським кодексом  передбачено, що суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути громадяни, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності. Отже, не можуть бути суб'єктами підприємництва особи, визнані у вста-новленому порядку недієздатними (внаслідок душевної хвороби або слабоумства) або обмежено дієздатними (внаслідок зловжи-вання алкогольними напоями або наркотичними речовинами).

 Підприємцями можуть бути особи, які досягли віку цивільного повноліття - 18 років, із яким закон пов'язує настання повної дієздатності (єдиним винятком є досягнення повної дієздатності до досягнення 18 років особами, які вступили у шлюб). Це пояснюється тим, що підприємницька діяльність не є звичайною трудовою діяльністю, яку вправі здійснювати особи, які досягали 16 років. Підприємництво, як було показано, припус-кає самостійну майнову відповідальність та прийняття на себе ризику, отже, потребує такого рівня свідомості і волі, при якому особа здатна повною мірою усвідомлювати свої дії і керувати ними.

 Господарський кодекс  містить також категорії громадян, що не мають права займатися  підприємницькою діяль-ністю.

 Декрет Кабінету Міністрів України від 31.12.92 р. заборонив безпосередньо займатися підприємницькою діяльністю керівни-кам, заступникам керівників державних підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів, а також посадовим особам державних органів, органів місцевого самоврядування.

 Другу групу суб'єктів  підприємницької діяльності складають юридичні особи - організації, що мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному або третейському суді.

 Ознаки юридичної особи:

 Організаційна єдність  - юридична особа має внутрішню  структуру, що одержує своє  вираження і закріплення в  його статуті.

 Майнова відокремленість  - лише організація, що володіє  відокремленим майном, є самостійним  і повноправним учасником правовідносин.  Для комерційних юридичних осіб ознака майнової відокремленості конкретизована у вигляді наявності самостійного балансу.

 Участь у господарському  обороті від свого імені. Якщо  перші дві ознаки створюють  необхідні передумови для самостійної  участі юридичної особи в господарському обороті, то ця ознака показує, що юридичні особи можуть від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обо-в'язки.

4. Самостійна майнова  відповідальність. Оскільки юридична  особа набуває від свого імені  права та обов'язки, вона має  нести пов'язані з ними зобов'язання та відповідальність.

 Відповідно до Цивільного  кодексу України юри-дична особа  відповідає за своїми зобов'язаннями  належним їй на праві власності (закріпленим за нею) майном, якщо інше не встановлено законодавчими актами. Засновник юридичної особи або власник її майна не відповідає за її зобов'язаннями, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями власника або засновника, крім випадків, передбачених законодавчими актами чи установчими документами юридичної особи.

 Норми про самостійну  відповідальність юридичної особи  ґрунтуються на ознаці майнової  відокремленості. Саме тому існує  роздільна відповідальність юридичної  особи та її засновника (засновників)  або власника її майна. Винятки  з цього правила можуть установлюватися  лише законом або установчими  доку-ментами юридичної особи. Так, у повному товаристві його учас-ники відповідають за його борги не тільки своїми внесками в майно товариства, а й усім належним їм майном. Учасники товариства з додатковою відповідальністю можуть бути притяг-нуті до зобов'язань цих юридичних осіб.

 Правоздатність юридичної  особи має цільовий характер. Вона може мати права і нести  обов'язки, що відповідають цілям  її діяльності, передбаченим в  установчих документах. Для досягнен-ня  статутних цілей юридична особа  може здійснювати будь-який вид  діяльності, що не суперечить  установчим документам і не  заборонений законом.

 Юридична особа має  не тільки правоздатність, а й дієздатність. Вони виникають одночасно з моменту державної реєстрації юри-дичної особи і супроводжують юридичну особу протягом всього її існування.

 Юридична особа здійснює  дієздатність через свої органи, тобто структурні підрозділи, спеціально призначені для розробки та виявлення волі юридичної особи, які укладають угоди без довіре-ності. Органи юридичної особи можуть бути одноособовими і колегіальними, такими, що призначаються або вибираються.

 Підприємницькою діяльністю мають право займатися юридич-ні особи - комерційні і некомерційні організації, причому некомерційні організації здійснюють її в певних межах як епізодичні учасники підприємництва.

 В основному, підприємницьку діяльність здійснюють комер-ційні юридичні особи, основною ціллю діяльності яких є одер-жання прибутку. Отже, будь-яка комерційна організація є суб'єк-том підприємницької діяльності, у той час як не всякий суб'єкт підприємництва є комерційною організацією.

 Комерційні юридичні  особи можна класифікувати за  різними критеріями. Якщо критерієм класифікації обрати вид речового права на належне йому майно, то комерційні юридичні особи підрозділяються на: а) юридичні особи, що володіють правом власності на майно (наприклад, господарські товариства); б) юридичні особи, що володіють правом повного господарського веден-ня майна (наприклад, державні підприємства); в) юридичні особи, що володіють правом оперативного управління майном (наприк-лад, казенні підприємства).

 Якщо обраним критерієм  розмежування комерційних юридич-них  осіб є права їх засновників  (учасників) стосовно майна юридичних  осіб, то можна розрізняти: а) юридичні  особи, учас-ники яких мають  зобов'язальні права стосовно  них (господарські товариства); б)  юридичні особи, стосовно майна  яких їх заснов-ники (учасники) мають право власності або інше речове право (наприклад державні підприємства).

 Найпоширенішою є класифікація  комерційних юридичних осіб за  організаційно-правовою формою на: господарські товариства (акціонерні, товариства з обмеженою) відповідальністю  і товарис-тва з додатковою  відповідальністю, повні і командитні  товарист-ва, державні і комунальні  підприємства, а також виробничі кооперативи. У законодавстві України немає вичерпного переліку організаційно-правових форм комерційних юридичних осіб.

 У законодавстві немає  визначення поняття «організаційно-правова  форма» суб'єктів підприємництва, однак це нове поняття є одним із тих, що часто зустрічаються і широко вживаються у законодавстві і практиці стосовно юридичних осіб.

 Під організаційно-правовою формою підприємницької діяль-ності розуміють сукупність майнових і організаційних відміннос-тей, способів формування майнової бази, особливостей взаємодії власників, засновників, учасників, їх відповідальності один перед одним і контрагентами.

 Як можна зрозуміти  із самого поняття, організаційно-правова  форма передбачає поєднання організаційних  і правових ознак, що характеризують  особливості як створення юридичної  особи, так і її діяльності. Різноманіття організаційно-правових форм діяльнос-ті підприємців обумовлено багатьма факторами, у тому числі й тим, що кожна з форм має свої переваги та недоліки, які виявляються по-різному залежно від сфери діяльності, масштабу суб'єкта тощо.

 

 

 

3. Публічні вимоги щодо  порядку здійснення торгівельної  діяльності.

 Суб'єкт господарювання  провадить торговельну діяльність  після його державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності відповідних дозвільних документів (ліцензії, торговельного патенту тощо). Суб'єкт господарювання для провадження торговельної діяльності може мати роздрібну, дрібнороздрібну торговельну мережу та мережу закладів ресторанного господарства (ресторани, кафе, кафетерії тощо).

 Торговельні об'єкти  розміщуються в установленому  порядку.

 Суб'єкти господарювання  повинні забезпечити:

- відповідність приміщення (місця) для провадження діяльності  у сфері торгівлі і ресторанного господарства необхідним санітарним нормам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування - вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці;

- наявність на видному  та доступному місці куточка  покупця, в якому розміщується  інформація про найменування  власника або уповноваженого  ним органу, книга відгуків та  пропозицій, адреси і номери телефонів  органів, що забезпечують захист  прав споживачів;

- розміщення торговельного  патенту, ліцензії відповідно до встановлених законодавством вимог;

- продаж товарів згідно  з установленими правилами і  нормами.

 На вимогу споживача  відповідальний працівник суб'єкта  господарювання повинен надати  йому «Порядок провадження торговельної  діяльності та правила торговельного  обслуговування населення», Закон  України «Про захист прав споживачів»,  санітарні норми, ветеринарні  документи, правила продажу окремих видів товарів відповідно до спеціалізації суб'єкта господарювання.

 Суб'єкт господарювання  самостійно вирішує питання забезпечення  торговельних приміщень (місць)  обладнанням (холодильним, підйомно-транспортним, ваговимірювальним тощо), реєстраторами розрахункових операцій відповідно до законодавства та нормативних документів.

 Засоби вимірювальної  техніки, що використовуються у торговельній діяльності, повинні бути у справному стані, мати повірочне клеймо та проходити періодичну повірку в установленому законодавством порядку.

 На фасаді торговельного  об'єкта розміщується вивіска із зазначенням найменування суб'єкта господарювання. Біля входу до торговельного об'єкта на видному місці розміщується інформація про режим роботи. У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі, а також продажу товарів з використанням інших нестаціонарних засобів на робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням прізвища, імені та по батькові продавця, а також відомості про суб'єкта господарювання, що організував торгівлю:

- для юридичної особи  - найменування, адреси і номера  телефону;

- для фізичної особи  - підприємця - прізвища, імені та по батькові, номера свідоцтва про державну реєстрацію та найменування органу, що здійснив таку реєстрацію. Усі відомості оформляються відповідно до законодавства про мови.

 Режим роботи торговельного  об'єкта та закладу ресторанного господарства встановлюється суб'єктом господарювання самостійно, а у випадках, передбачених законодавством, за погодженням з органами місцевого самоврядування. Для закладу ресторанного господарства, який обслуговує споживачів на підприємствах, в установах та організаціях, режим роботи встановлюється суб'єктом господарювання за домовленістю з їх адміністрацією.

 У разі закриття  торговельного об'єкта для проведення  санітарних заходів, ремонту,  технічного переобладнання та проведення інших робіт суб'єкт господарювання повинен розмістити поряд з інформацією про режим роботи оголошення про дату та період закриття.

 Заклад ресторанного господарства:

- забезпечує наявність  асортименту продукції, що затверджується  відповідно до типу закладу або класу (ресторан, бар) його власником (керівником);

- виготовляє продукцію  з дотриманням вимог, передбачених  нормативними документами, а також  має право розробляти і виготовляти  фірмові страви, технологічна документація  яких затверджується в установленому  порядку.

 Торговельна діяльність  суб'єкта господарювання припиняється  у порядку, встановленому законодавством.

 Працівники суб'єкта  господарювання зобов'язані забезпечити  реалізацію прав споживачів, визначених  Законом України «Про захист  прав споживачів», виконувати  ці правила та вимоги інших  нормативно-правових актів, що  регулюють торговельну діяльність. Працівники, залучені до виготовлення, зберігання та реалізації харчових  продуктів і продовольчої сировини, зобов'язані мати спеціальну підготовку.

 Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

 У документах на  товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом.