Поняття та види торгівельної діяльності

Поняття та види торгівельної діяльності

 ПЛАН

 ВСТУП

 Поняття та види  торгівельної діяльності.

 Організаційно правові  форми торгівельної діяльності.

 Публічні вимоги щодо  порядку здійснення торгівельної  діяльності.

 Облік розрахункових операцій у сфері торгівлі.

 ВИСНОВОК

 Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 Торгівля - одна з перших  господарських галузей, з якої  почався про-цес демонополізації  економіки з поступовою заміною  адміністративної управлінської вертикалі на горизонтальні зв'язки між ринковими струк-турами.

 За нових економічних  умов роль і місце держави  в управлінні торгів-лею стали  менш вагомими і змінили свій економічний та правовий зміст.

 Найбільш характерною  ознакою останніх змін у взаємовідносинах  між державою і суб'єктами ринку є заміна управлінських форм на регу-люючі.

 Разом з тим відмова  від прямого галузевого управління  і організацій-но-правові перетворення  не призвели до автоматичного  подолання гос-подарських труднощів,  з якими зіткнулися торговельні  підприємства.

 Стан сучасного етапу  соціального і господарського реформування економіки та аналіз позитивних і негативних результатів цього процесу зумовлюють об'єктивну доцільність прийняття Концепції розвитку внут-рішньої торгівлі України як документа, в якому окрес-лювалися б актуальні напрями ринкових перетворень і шляхи стабілізації відносин у сфері торговельної діяльності.

 Досвід економічно  розвинутих країн свідчить про дієвість регулю-ючих державних функцій, якщо вони базуються на досконалій норматив-но-правовій базі, розвинутій інфраструктурі ринку, чіткому функціону-ванні органів управління, ефективній системі соціального захисту спо-живачів у ринкових умовах.

 Низка Законів та  підзаконних нормативно-правових актів визначають загальну стратегію і пріоритетні напрями держав-ного регулювання розвитку внутрішньої торгівлі у ринково орієнтованій системі господарських відносин і спрямована на підвищення ефектив-ності організаційно-економічних перетворень в торгівлі.

 Торгівля є і буде  найважливішою сферою формування  і стабілізації споживчого ринку,  координуючою ланкою в системі  міжгалузевих, регіональних та міжрегіональних  зв'яз-ків, дійовим механізмом  задоволення соціальних потреб і недопущення соціальної напруженості в суспільстві.

 В даній курсовій  роботі я розгляну правове  регулювання торгівельної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поняття та види торгівельної діяльності.

 Торгівельна діяльність  в Україні регулюється різними нормативними актами. До них належать Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закони України „Про захист прав споживачів”, „Про споживчу кооперацію”, „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, „Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення”, постанова Кабінету Міністрів України про „Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення”.

 Розглянемо найбільший  підзаконний акт у сфері торгової діяльності про «Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення», який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. № 833 (далі - Порядок і правила) та одноразово розкриємо поняття та види торгівельної діяльності.

 Виходячи із значення  п.1, даний Порядок і правила  визначають:

- загальні умови заняття  торговельною діяльністю;

- основні вимоги до  торгової (торгово-виробничої) мережі  і торговому обслуговуванню громадян, що придбавають товари для  власних побутових потреб у  підприємств (їх об'єднань), установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-підприємців і іноземних юридичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України у сфері роздрібної торгівлі (далі - господарюючі суб'єкти).

 Принципове значення  має поняття торговельної діяльності, яка відповідно до п.2 Порядку  і правил визначена як «ініціативна, самостійна діяльність юридичних  осіб і громадян по здійсненню  купівлі і продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку».

 Згідно п.5 Порядку  і правил торгова діяльність  може здійснюватися в сферах:

- роздрібної торгівлі;

- оптової торгівлі;

- торгово-виробничої (громадське  харчування).

 Відмінність цих видів  торгівлі полягає в наступному:

 а) оптовик купує  товар у виробника, роздрібний  торговець – у оптовика;

 б) перший, як правило,  продає торговцям, другий –  безпосередньо споживачам;

 в) оптова торгівля  здійснюється партіями (з складів,  судів), роздрібна ж - у розмірі щоденних потреб споживача (з магазинів).

 Умовно ланцюжок «виробник  - споживач» може бути представлена наступною схемою:

 виробник - оптовий торговець  - роздрібний торговець - споживач.

 Окремим видом торгівлі є торгово-виробнича діяльність (громадське харчування). Відповідно до абз.2 п.1.3 Правил роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затв. Наказом Мінекономіки і з питань європейської інтеграції України № 219 від 24.07.2002 р. (зареєстр. у Мінюсті України 20.08.2002 р., № 680/6968), громадське харчування - сфера виробничо-торгової діяльності, в якій виготовляють і продають продукцію власного виробництва і товари, що закупляються, як правило, призначені для споживання на місці, з організацією дозвілля або без нього.

 Господарюючі суб'єкти  для заняття торговою діяльністю  можуть мати (згідно п.7 Порядку  і правил) у сфері роздрібної  торгівлі:

1) магазини - стаціонарні  пункти роздрібного продажу товарів,  що займають окремі приміщення  або будови і мають торговий  зал для покупців.

 Магазин, який займає  декілька відособлених приміщень  в одній будові, які підлеглі одній адміністрації, вважається одним магазином. Якщо магазин займає декілька відособлених приміщень в різних будовах, то кожне приміщення вважається самостійним магазином навіть у тому випадку, коли всі ці підрозділи підкоряються одній адміністрації.

 Магазини можуть бути:

 по товарній спеціалізації - продовольчі, непродовольчі, змішані;

 по товарному асортименту  - спеціалізовані, неспеціалізовані, універмаги, універсами, будинки торгівлі, торгові центри (комплекси);

 по формах торгівлі - звичного типу, самообслуговування, торгівлі по зразках, торгівлі по попередніх замовленнях, дрібнооптові (для відпустки товарів дитячим, лікувальним і іншим закритим установам по безготівковому розрахунку), фірмової торгівлі;

2) намети, кіоски, що займають  окремі приміщення, але що не  мають торгового залу для покупців, - дрібнороздрібна мережа.

3) тривалий час діючі  спеціально обладнані різні пристосування для дрібної торгівлі: автокрамниці, лотки, розвозки і т.і. - пересувна мережа;

 У сфері оптової  торгівлі:

1) оптові бази - основні  господарські підприємства оптової торгівлі, що здійснюють оптові закупівлі і поставки (продаж) товарів і надають торгові послуги підприємствам і організаціям роздрібної торгівлі, громадського харчування і іншим суб'єктам підприємницької діяльності;

2) товарні склади, склади-холодильники - окремі або спеціально пристосовані  приміщення для зберігання і  переробки товарних запасів;

3) склади-магазини, що мають  функціональні площі, в які входять торгові і складські площі закритих і напівзакритих приміщень для зберігання і продажу великогабаритних товарів (меблі, будівельні матеріали і т.і.);

 У сфері торгово-виробничої  діяльності (громадське харчування):

1) фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні,  бари, буфети і т.і. - окреме приміщення  або будова, що має, як правило, зал, обладнаний столиками і стільцями для споживання їжі, необхідні виробничі і побутові приміщення для її приготування;

2) відкриті літні майданчики - стаціонарні пункти з кількістю  місць для обслуговування 20 чоловік і більш. Робочі місця повинні бути оснащені холодильним, торгово-технологічним устаткуванням, мати електроенергію, холодну і гарячу проточну воду, каналізацію;

3) кіоски громадського  харчування - стаціонарні пункти, де  робочі місця повинні бути  обладнані так само, як і відкриті  літні майданчики, за винятком  столиків і стільців для обслуговування відвідувачів.

 Для «пізнавання» торговця, як випливає з п. 10 Порядку і правил, на фасаді торгового приміщення господарюючого суб'єкта повинна бути вивіска з вказівкою назви господарюючого суб'єкта і власника або уповноваженого їм органу. Біля входу в це приміщення на видному місці розміщується інформація про режим роботи. У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі, а також продажу товарів з використанням інших нестаціонарних засобів на робочому місці продавця встановлюється табличка з вказівкою назви, місця розташування і номера телефону суб'єкта господарської діяльності, що організував торгівлю, а також прізвища, імені і по батькові продавця. На робочому місці громадянина-підприємця встановлюється табличка з вказівкою його адреси, номера свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарської діяльності і назви органу, що здійснив цю реєстрацію.

 При цьому режим  роботи господарюючого суб'єкта  встановлюється по узгодженню  з виконкомами місцевих рад.

 У разі планового  закриття торгового приміщення (для  проведення санітарних заходів,  ремонту, технічного переобладнання і т.п.) господарюючий суб'єкт повинен повідомити про це громадян, помістивши поряд з інформацією про режим роботи оголошення про дату і період закриття.

 Деякі з вищеназваних  торгових точок відносяться до  малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності (далі - мала архітектурна форма) - невеликій (площею до 30 кв. метрів) споруді торгово-побутового призначення, яка виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без встановлення фундаменту (тобто воно не повинне мати поглиблений в грунт фундамент і перевищувати по висоті 4 метри.

 Розміщення споруд  малих архітектурних форм здійснюється згідно дозволів, які видаються відповідними місцевими виконкомами міськрад, а в містах Києві і Севастополі міськими держадміністраціями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Організаційно правові  форми торгівельної діяльності.

 В Україні чинне  законодавство дозволяє здійснювати  торгівельну діяльність у різних організаційно-правових формах. Відповідно до п.1 «Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення» торговельна діяльність може здійснюватися суб’єктами господарювання як зі створенням, так і без створення юридичної особи.

 Правове регулювання  створення та діяльності суб'єктів  під-приємницької діяльності в Україні здійснюється відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів.

 У Господарському кодексі  зазначено, що суб'єк-тами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:*

 громадяни України,  інших держав, не обмежені законом  у правоздатності або дієздатності;*

 юридичні особи всіх  форм власності, встановлених  Законом України «Про власність». і

 До першої групи  суб'єктів належать фізичні особи,  які здійс-нюють підприємницьку діяльність без створення юридичної осо-би. Це найпростіша форма підприємництва, що здійснюється від свого імені, на свій ризик громадянами, які відповідають усім майном, що належить їм на праві приватної власності, за своїми обов'язками у сфері підприємництва (за винятком майна, на яке відповідно до закону не може бути поширене стягнення). Вимоги кредиторів фізичної особи - суб'єкта підприємництва задоволь-няються за рахунок належного їй майна, на яке може бути, звернене стягнення. Перелік майна громадян, на яке не може бути звернене стягнення, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Він стосується і громадян-підприємців. На від-міну від інших форм підприємництва ця форма підприємництва не припускає створення юридичної особи, об'єднання майна і внесків осіб, а ґрунтується на приватному господарюванні.

 Обов'язковою вимогою  до індивідуальних підприємців є дер-жавна реєстрація - в результаті саме державної реєстрації вони набувають статусу суб'єктів підприємництва і на підставі реєстраційних документів мають право систематично займатись торгівельною діяльністю. Якщо громадянин не пройшов державну реєстрацію як суб'єкт підприємництва, хоча фактично займається підприємницькою діяльністю, то він не набуває статусу підприємця. Закон пов'язує виникнення статусу підприємця не з фактичним занятттям підприємництвом, а з державною реєстрацією як суб'єкта підприємництва. Навіть більше, якщо фізична особа займається підприємницькою діяль-ністю без реєстрації, то вона порушує чинне законодавство і до неї можливе застосування правових санкцій.