Спеціальні економічні зони. Економічна зона "Закарпаття"

Вступ

      За  весь період новітньої історії незалежної України проблема залучення інвестицій у розвиток її економіки була і залишається актуальною. Реалізація інвестиційних проектів за участі провідних світових компаній – це ефективне знаряддя інтеграції України в Європейське співтовариство і світову виробничу кооперацію. Україна завдяки своєму вигідному геополітичному розташуванню в центрі Європи, наявності дешевої кваліфікованої робочої сили, потужному ресурсному потенціалу і широкому ринку збуту обєктивно мала б стати привабливою для іноземних інвесторів. Особливо це стосується західних прикордонних регіонів, зокрема, Закарпатської області.

      Успішна трансформація економічних відносин в Україні вимагає скоординованих зусиль усіх гілок державної влади. Проте низький рівень заощаджень і доходів населення, слабка конкурентоспроможність вітчизняних підприємств, міграція працездатного населення за кордон свідчать про брак внутрішніх джерел інвестицій. Тому необхідним є залучення передового світового досвіду з оптимальної організації різних аспектів господарювання в рамках вітчизняної економіки. Це, в свою чергу, повинно супроводжуватися збільшенням відкритості економіки, її лібералізацією та інтеграцією у світову економічну систему, налагодженням тісних ділових зв’язків між вітчизняними підприємствами та іноземними партнерами, розвитком транскордонної співпраці на рівні окремих громад та регіонів, передусім, у сфері економіки.

     Україна прагне утвердитися як активний і відповідальний учасник європейського і міжнародного співробітництва, який виконує важливу роль у забезпеченні стабільності, безпеки і економічного розвитку європейського регіону.

     Важливу роль у цих процесах відіграють прямі  іноземні інвестиції. Їх залучення  в Україну на сучасному етапі пов’язане з багатьма перешкодами (нестабільність законодавства, корупція, нерозвинена інфраструктура тощо).з метою подолання цих перешкод світова практика виробила систему компенсаційних заходів(пільги з оподаткування, розмитнення товарів, спрощена процедура реєстрації підприємств та ін.), комплексне впровадження яких передбачається особливими режимами інвестування або ж спеціальними (вільними) економічними зонами (СВЕЗ).

  В Україні створюються законодавчі основи вільного підприємництва, прийняті закони про зовнішньоекономічну діяльність, про режим іноземного інвестування, про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон, про заснування окремих СВЕЗ та інші.  
 Але в умовах обмеженості державного бюджету України в найближчий час неможливо у повній мірі реалізувати великомасштабну інвестиційну програму розвитку ринкової інфраструктури. А тому актуальними є регіональні програми розвитку відкритої економіки і створення вільних економічних зон з метою поетапної інтеграції України у світове господарство.

     У цілому ряді регіонів України існують  необхідні передумови для успішної діяльності вільних економічних  зон. Однією з таких передумов  є підготовка кадрів економістів  відповідної кваліфікації, яка є  необхідною ланкою в системі сучасної економічної освіти, формує фахівця в галузі міжнародних економічних відносин,

      Подальша  структура даної курсової роботи має наступний вигляд. У розділі «Сутність спеціальних (вільних) економічних зон (СВЕЗ)» розглядаються поняття, завдання та класифікація СВЕЗ. Акцентується увага на міжнародному досвіді створення СВЕЗ. Наступний розділ «Спеціальні (вільні) економічні зони (СВЕЗ) в Україні» присвячений дослідженню передумов та історичного досвіду створення СВЕЗ в Україні. Розділ «спеціальна (вільна) економічна зона (СВЕЗ) «Закарпаття» дає загальну характеристику СВЕЗ «Закарпаття», описує її нормативно-правову базу, її переваги та завдання, пріоритетні для області галузі господарювання. В даному розділі доводиться, що інвестиційне середовище Закарпатської області є найкращим серед усіх регіонів України. А також дана курсова робота містить висновки, список використаної літератури та додатки.

1.Сутність спеціальних (вільних) економічних зон (СВЕЗ)

       Особливості формування політики відкритої економіки в України і створення вільних економічних зон складаються виходячи з безпрецедентних умов, які виникли на перехідному етапі трансформації економічних відносин. В Україні, як і в інших державах, які виникли на території колишнього СРСР, ці процеси за багатьма параметрами значно відрізняються від процесів, які відбуваються в інших країнах, де механізми ринкових відносин е звичайними у соціально-економічному розвитку (наприклад, США, Західна Європа), або де державна політика «відкритих дверей» сприяла глибокому залученню національної економіки у процес створення спеціальних (вільних) економічних зон (СВЕЗ) (наприклад, Китай).  
        Разом з тим, світовий досвід функціонування таких зон свідчить про те, що до їх формування треба підходити виключно зважено, всебічно і об’єктивно оцінивши всі позитивні і негативні наслідки їх діяльності. В економічній літературі зустрічаються різні формулювання сутності поняття спеціальна (вільна) економічна зона .

        Експерти ООН дали таке визначення СВЕЗ - це обмежені регіони, які характеризуються такими основними рисами:

• в  них відсутнє мито (або воно фіксується на мінімальному рівні) на ввіз та вивіз устаткування, вихідних і проміжних матеріалів, а також готової продукції на експорт при максимальному спрощенні всіх процедур, обумовлених експортно-імпортними операціями;

• існує пільговий режим оподаткування і вільний обіг конвертованої валюти в умовах загальної свободи міждержавних фінансових трансакцій;

• держава  надає загальні гарантії від конфіскації іноземної власності і надає зареєстрованим у зоні фірмам широке коло пільг та привілеїв[7;с.10-11].  
        У Законі України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» наводиться таке визначення: «Спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, у якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності і порядок застосування та дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони впроваджуються пільгові, митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних і іноземних юридичних та фізичних осіб»[5,с.676].

     Разом з тим, визначається, що статус, строк і територія спеціальної економічної зони встановлюються Верховною Радою України, шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони.

     Спеціальна (вільна) економічна зона (СВЕЗ) – частина території держави, на якій встановлено вільний режим для чужоземних інвестицій та пільгові економічні умови (сприятливий валютний режим, податкові пільги, низькі митні ставки, особливості законодавства, тощо) для підприємств. Метою створення СВЕЗ є активізація спільної інвестиційної діяльності, залучення чужоземних технологій і іноземних коштів, пришвидшення соціально-економічного розвитку окремого, переймання світового досвіду організації виробництва[4,с.163].

         Відповідно до документів Кіотської конвенції (1978 р.) під СВЕЗ (або «зоною – франко») розуміють частину території країни, на якій товари розглядаються як об’єкти, що знаходяться за межами національної митної території (принцип митної екс – територіальності ) і тому не підлягають звичайному контролю й оподаткуванню.

      Однак найбільш характерним для західної економічної літератури сучасного періоду  визначення СВЕЗ, яке дає відомий японський економіст Т.Сімадзакі: «Райони, в яких припинено дію окремих статей національного законодавства з метою сприяння прискореному розвитку, збереженню або підвищенню існуючого рівня зайнятості.»

      Іншими словами, СВЕЗ — це частина території країни з особливим режимом функціонування. СВЕЗ — специфічне регіональне утворення, що формується на основі детального вивчення умов країни впровадження і має забезпечити більш повну реалізацію її конкурентоспроможності, залучення іноземних інвестицій та прискорення входження до міжнародного поділу праці [15,с.46].

     Будь  – яка держава, що йде на утворення  СВЕЗ на своїй території визначає законом порядок створення і ліквідації, а також механізм функціонування СВЕЗ.

       При цьому переслідуються, перш  за все загальнонаціональні, макроекономічні цілі: економічні, науково-технічні і соціальні. Це особливо характерно для країн, що розвиваються, у яких СВЕЗ покликані сприяти прискоренню темпів економічного зростання, освоєнню нових технологій, насиченню внутрішнього ринку високоякісними товарами, тощо.

     Економічні  цілі створення СВЕЗ:

     — залучення іноземного та національного капіталу завдяки спеціальним пільговим економічним механізмам, стабільній законодавчій базі та спрощенню різних організаційних процедур;

     — використання переваг міжнародного географічного розподілу праці і міжнародного експорту готових виробів, раціонального імпорту та створення імпортозамінного механізму виробництва;

     — ліквідація монополії зовнішньої торгівлі через надання доступу до різних форм зовнішньоекономічної діяльності всім підприємствам і організаціям СВЕЗ;

     — зростання валютних надходжень в бюджет країни і регіонів[7,с.14-15].

     ― узгодження і захист інтересів регіону  в межах країни і за кордоном.

     Сприйнятною політикою регіонального розвитку можна вважати таку систему намірів і дій, яка реалізує не тільки інтереси держави щодо регіонів, але й інтереси самих регіонів. Це означає прийняття владними структурами практичних рішень, які б забезпечували створення умов для того, щоб кожний суб’єкт країни максимально використовував свій внутрішній потенціал і менше претендував на постійну державну допомогу;

       — посилення конкурентних позицій регіону науковою підготовкою територій з метою залучення інвесторів та удосконалення економічної структури. У цьому випадку йдеться про техніко-економічне обґрунтування та інфраструктурне забезпечення для створення нових робочих місць;

          — створення умов, що сприяли б розвитку в регіоні малого і середнього бізнесу, а також стабілізації і розширенню виробничих можливостей державної та муніципальної власності;

           — створення системи регіональних пільг і гарантій для діяльності підприємницьких, комерційних структур та інвесторів;

       — нарощування зовнішньоекономічного потенціалу і розширення торгово-економічних зв’язків регіонів [15.с.47].

     Постановою  Верховної Ради України від 13 липня 1999 р. було затверджено «Концепцію науково-технічного й інноваційного розвитку України». Цим документом передбачено такі науково-технічні цілі створення СВЕЗ:

     — збереження в умовах переходу до ринкової економіки науково-технічного потенціалу України, здатного вирішити актуальні проблеми промислового виробництва і сільського господарства для подолання кризових явищ у соціально-економічному становищі країни: сприяння переходу вітчизняної промисловості на інноваційний шлях розвитку;

          — розробка і випуск високотехнологічної наукомісткої продукції, конкурентоспроможної на світовому та внутрішньому ринках, що збільшить експортний потенціал України і зменшить залежність від імпорту;  
          —  залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій в науково-технічну сферу;