Огляд існуючих моделей вільних економічних зон у світі

- невелика площа території зони дозволить обмежити імовірні негативні результати її діяльності;

- визначеність типу та функціональної спрямованості ВЕЗ дозволить регулювати галузеву структуру зональних виробництв;

- наявність проекту (фактично - цільової комплексної програми економічного розвитку) означатиме врахування регіональних та загальнодержавних пріоритетів;

- гнучкість норм податкового та митного законодавства, що розповсюджується на суб"єктів зони та є виключенням із загального податкового І митного законодавства, дозволить на обмеженій кількості суб"єктів підприємництва і, відповідно, з мінімальними втратами бюджетних коштів у вигляді податкових платежів провести експеримент з різними системами оподаткування та виявити оптимальну схему;

- імідж зон як територій зі сталим законодавством, гарантіями та сприятливим інвестиційним кліматом, що склався у світі завдяки широкому розповсюдженню цієї форми територіально-господарської організації, дозволить стимулювати активне залучення іноземних підприємницьких інвестицій та повернення тих національних капіталів, що "втекли" за кордон у останні роки.

Ініціатива створення ВЕЗ в різних регіонах України виникла ще у 1989-1990 роках. Всього за період 1989/1990-1998 pp. на місцях було розроблено та подано до Кабінету Міністрів України більше ЗО проектів заснування локальних та точкових спеціальних (вільних) економічних зон різних типів. Зокрема, у Закарпатській (Вільна митна зона "Чоп-Інтерпорт", комплексна спеціальна економічна зона "Закарпаття", ВЕЗ "Європа-Центр"), Чернівецькій (комплексна ВЕЗ Чернівецької області, туристично-рекреаційна зона "Буковина"), Одеській (Одеська комплексна, "Антарктика", "Южненська", "Порто-франко", "Південна Пальміра", "Аджалик") областях, Автономній Республіці Крим (Севастополь, "Манганарі", "Сиваш", Керч, Кримська комплексна економічна зона, точкова зона "Фотон"), Херсонській ("Джарилгач"),  Дніпр.опетровській  ("Дніпроавіа",  "ПриднІпров"я", "Кривбас"), Чернігівській (Північно-Українська зона прикордонного співробітництва),   Волинській   ("Інтерпорт-Ковель"),   Донецькій ("Азов"є", технопарк у М.Донецьку, комплексна ВЕЗ), Львівській ("Яворів", "Курортополіс Трускавець"), Запорізькій ("СтепногІрськ"), Івано-Франківській("Ворохта", "Яремче"), Харківській ("Лідія-Харків"), Вінницькій    ("МогилІв-Подільський"),    Київській    ("Славутич"), Полтавській ("Кременчук") областях та ін. Тобто 15 з 25 крупних адміністративно-територіальних одиниць (області   та АР Крим) вважають за можливе чи необхідне створити на власній території особливий режим підприємницької діяльності у формі ВЕЗ.

Всі пропозиції щодо формування ВЕЗ, як правило, будуються на  детальному   знанні   "внутрішніх"   проблем   і   специфіки господарського розвитку областей. Вивчення цих проектів дозволяє досить впевнено стверджувати, що подібна Ініціатива в цілому не протирічить, а є наповненням загальнодержавної економічної політики. Але неправомірно буде оцінювати процес тільки позитивно: деякі з представлених до Кабінету Міністрів України та Міжвідомчої комісії проектів недостатньо опрацьовані, в ряді випадків утворення ВЕЗ потребує залучення значних централізованих капіталовкладень або передбачає довгострокове вилучення з кола фіскальних інтересів України значної кількості платників податків.

Крім того, детальне вивчення названих проектів дозволяє визначити цілий ряд загальних недоліків, серед яких: відведення під створювані ВЕЗ великих територій, включаючи адміністративні райони, міста та цілі області; надто широкий перелік функцій та поєднання  багатьох  типів  зон  в  одній  комплексній  зоні; невизначеність характеру взаємовідносин зони з позазональним простором, а також інколи - невиправдані спроби вирішення шляхом заснування зон політичних та національних проблем.

Досвід функціонування спеціальних економічних зон показав, що внаслідок їнього створення досягається суттєвий загальногосподарський ефект, який носить комплексний характер. З погляду міжнародних економічних відносин він складається за рахунок дії таких чинників господарського росту, як інтеграція у світове господарство, використання порівняльних переваг з позиції, перш за все, глобальної економіки, запровадження принципів вільної чи пільгової торгівлі, а також можливість включення у відтворювальний процес іноземних інвестицій.

Рис 1 Формування сукупного ефекту функціонування спеціальної          економічної зони з погляду міжнародних економічних відносин.

       Якщо ж розглядати ефект від діяльності спеціальних економічних зон під кутом зору національної економіки, то він формується внаслідок залучення капіталовкладень та активізації експортно-імпортних зв’язків, прискореного економічного розвитку регіону та держави вцілому, формування полігону нововведень, та одержання демонстраційного ефекту. Залучення капіталовладень, активізація експортно-імпортних зв’язків забезпечуються наданням в межах спеціальних економічних зон всіляких пільг (податкових, митних та інших), що створює сприятливий клімат для залучення інвестицій, в першу чергу іноземних. Це є важливим фактором ринкових перетворень та розвитку національної економіки, її інтеграції у світове господарство. Надання пільг, в свою чергу, активізує економічну, включаючи зовнішньоекономічну діяльність, як спеціальної економічної зони, так і територій, що знаходяться у сфері її впливу. Крім того, спрощується вихід національних компаній на зовнішній ринок, формується певний досвід роботи на ньому.

      Економічний ефект для розвитку регіону проявляється в тому, що розвиток зон із спеціальним режимом діяльності стає необхідним стартовим імпульсом. Функціонування спеціальної економічної зони є одним з джерел поповнення доходу місцевих бюджетів та державного бюджету. Це стосується не тільки прямих податків, які спрямовуються до бюджету, але й збільшення податкової маси за рахунок активізації обороту товарів та послуг, інтенсивної фінансової діяльності, залучення приватних та інших підприємницьких структур до співоробітництва з зональними структурами, тощо. Крім того, концентрація значної частини податків та інших обов’язкових платежів у місцевому бюджеті дає додатковий стимул для розвитку регіону.

      Існування спеціальної економічної зони утворює сприятливі умови для соціального розвитку регіонів, оскільки зростає життєвий рівень населення, вирішуються гострі соціальні питання, наприклад, такі як безробіття, розширення послуг для населення та інші. Важелі, що несе в собі ідея спеціальних економічних зон, як засобу регіональної політики, можна застосувати для цілеспрямованого розвитку регіонів, проведення корекції економічного розвитку, позбавлення окремих негативних тенденцій.

      Економічний ефект для розвитку держави грунтується на тому, що створення та функціонування спеціальної економічної зони дає не тільки економічний ефект для регіону, але й макроекономічний ефект для держави вцілому. Спеціальні економічні зони слід розглядати в якості потужнього інструменту державної політики структурної перебудови економіки, коли ці зони можна запровадити відразу у декількох регіонах. З формуванням спеціальної економічної зони відбувається інтеграція певних територій (регіонів) у світову економіку, завдяки чому створюються своєрідні “острівки конкурентноспроможності” в економіці, яка ще не повністю готова до міжнародної конкуренції.

      Необхідно зауважити, що спеціальна економічна зона може використовуватися в якості полігону нововведень, мати демонстраційний ефект. Завдяки своїй відносній відокремленості спеціальна економічна зона виступає як діючий дослідний об’єкт для впровадження та випробування нових технологій, розробок у тій або іншій галузі. Очевидно, що успішне втілення новітніх розробок стане основою для перенесення досвіду в інші регіони, матиме великі практичні наслідки з огляду демонстрації розгортання економічної реформи.

      Слід підкреслити ті економічні вигоди, які досягаються з створенням вільних економічних зон. Серед них можна виділити прямі та непрямі (опосередковані). До прямих вигод відносяться прибутки адміністрації зони у національній та вільноконвертованій валюті, виплати, податки та орендна плата, які сплачують компанії, що діють в зоні, доходи робітників, прибутки внаслідок забезпечення комунальними послугами (водо- та енергопостачання, зв’язок, каналізація), постачання сировини, тощо, прибутки; від зв’язків з компаніями, розташованими за межами зони і прибутки за рахунок розширеня обороту товарів та послуг. У складі непрямих переваг перебувають активізація діяльності в регіоні і розширення економічної взаємодії з іншими регіонами країни та з закордрном, вдосконалення місцевих професійних навичок, надбання нових технологій та передового досвіду, зростання якості товарів та послуг, прискрення процесів структурної перебудови у промисловості.

      Ефективне функціонування ВЕЗ багато в чому визначається заходами із створення сприятливого інвестиційного клімату в ВЕЗ. Для цього необхідно забезпечити довгостроковий і контрольований характер економічної політики, лібералізувати умови переміщення капіталів і товарів, забезпечити надійні гарантії захисту прав власності, сформувати ефективні форми взаємозв’язку місцевих органів влади, місцевого і регіонального самоврядування та органів господарського розвитку і управління ВЕЗ.

      Принципи формування ВЕЗ:

1.                   Срямування на досягнення ефективного режиму господарювання окремих суб’єктів при позитивному народогосподарському ефекті вцілому.

2.                   Гнучкість і динамічність управління ВЕЗ.

3.                   Багатоваріантність (альтернативність) підходів, форм і моделей ВЕЗ.

4.                   Перспективність розвитку.

5.                   Відповідність пріоритетних напрямків розвитку ВЕЗ пріоритетним напрямкам розвитку регіонів і держави.

6.                   Врахування вимог національної безпеки.

              ВЕЗ створюються як економічні анклави, які стоять поза рамкою економіки країни, що приймає. Практика створення та функціонування ВЕЗ показує помилкову думку про те, що вплив зон на національну економіку може бути тільки позитивним і не вимагає заходів спеціального регулювання. ВЕЗ, виступаючи формою міжнародної співпраці є результатом певного компромісу між інвестором і стороною, яка приймає. Така ситуація підкреслює наявність певного внутрішнього протиріччя, властивого ВЕЗ, як елементу міжнародних економічних відносин.

      Як і будь-яке складне утворення, спеціальні економічні зони можуть спричинити негативний вплив на господарську систему регіону. До складових цього впливу можна віднести необгрунтовану дезінтеграцію економічного режиму певного регіону внаслідок виділення спеціальної економічної зони, перерозподіл ресурсів для її розвитку на шкоду іншим регіонам. Формування спеціальної економічної зони може стати чинником активізації небажаних видів економічної діяльності, викликати побажання інших регіонів країни, подекуди необгрунтовані, мати власні зони з подібними пільгами. Все це необхідно врахувати при обгрунтуванні створення зони з метою максимального обмеження потенційних вад.

      Досвід функціонування спеціальних зон в країнах, які розвиваються, свідчить, що сторона-засновник бачить в них користь, однак, не слід перебільшувати їх значення.

      Отже, ВЕЗ є одним з інструментів розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і удосконалення економічної структури окремих регіонів. Як свідчить практика іх створення і функціонування, основна перевага ВЕЗ для країн, які здійснюють перехід від адміністративно-командної до ринкової системи. Більш швидшке і ефективне залучення національної економіки до використання науково-технічного, організаційно-управлінського, економічного досвіду провідних країн світу, залучення іноземних інвестицій, створення нових робочих місць, вирішення проблем, пов’язаних з підготовкою сучасних високопрофесійних кадрів - все це повинно реалізуватися в конкретних результатах – рості  експортного потенціалу, накопиченні валютних резервів, оптимізації економічної структури. Тому у створенні ВЕЗ повинні бути зацікавлені не тількі окремі регіони, але й держава уцілому, що дозволить виробити вивірену і зважену політику центру по відношенню до регіонів, які йдуть по шляху створення ВЕЗ.

Висновок

Цілі, переслідувані іншими країнами при створенні ВЕЗ, переважно не відрізняються друг від друга. Спеціальні економічні зони можуть служити:

 Фактором залучення економіки в МРТ через розвиток експортно-орієнтованого чи імпортозаміщуючого виробництва;

 Стимулом розвитку окремих регіонів країни;

 Засобом удосконалювання спеціальних галузевих виробництв;

 Як територію вільного виробництва, де апробується особливий механізм переходу до ринку;

 Способом непрямого впливу, що модернізує, на економіку через демонстраційні і навчальні ефекти, що виходять за межі зональної території;

 Методом утворення в національній економіці так званих центів розвитку, чи центрів росту.

У літературі, присвяченої питанню створення ВЕЗ, велика увага приділяється наданню закордонним інвесторам різного роду пільг – митних, податкових, правових і ін. Це закономірний підхід, що відбиває практику формування вільних економічних зон в інших країнах світу. Однак цим обмежуватися не можна. Справа в тім, що, на думку багатьох закордонних експертів, найбільший інтерес для іноземних інвесторів представляють не додаткові прибутки від надання їм яких-небудь пільг, а скоріше забезпечення доступу до національного ринку. Видимо, ця остання обставина повинна знаходитися в центрі уваги державних програм по складанню визначених проектів ВЕЗ, тому що це прагнення припускає встановлення економічних зв'язків підприємств ВЕЗ з вітчизняними підприємствами на території РМ і так чи інакше торкається основи структури національної економіки і механізму її функціонування.

Аналіз закордонного досвіду створення ВЕЗ, а також гіркий досвід функціонування зони вільного підприємництва «Expo-Business-Chisinau»,  показує, що для їхнього нормального функціонування найважливішою задачею є забезпечення страхування іноземних інвестицій. Тому невід'ємної складовою державної програми організації зон на території РМ є необхідність страхування молдавських і закордонних капітальних вкладень від різних ризиків, у тому числі і політичних. Страхування також повинне гарантувати недоторканність капіталу, вкладеного вітчизняними і закордонними підприємцями в розвиток даної зональної території.

Актуальною задачею державної програми організації і розвитку вільних економічних зон на території РМ є розробка ефективної системи керування зонами в центрі і на місцях. З одного боку, ця система повинна враховувати потреби місцевих територій у залученні іноземних капіталів, зацікавленість місцевої влади в розвитку керованих ними територій, у забезпеченні їхнього успішного виходу на світовий ринок. З іншого боку, надаючи фінансові ресурси на користь зональних територій, уряд зацікавлений не тільки в задоволенні місцевих, але і загальнонаціональних  інтересів. Тому ключовим питанням створення ВЕЗ є визначення балансу цих взаємозалежних інтересів. Однак на якому би рівні – макроекономічному чи місцевому ні розроблялася система керування спеціальними економічними зонами, у всіх випадках вона повинна дотримувати основного принципу – бути ефективним інструментом для інвестора при рішенні всіх організаційних питань.