Перелік використанної літератури та джерел

    ПЛАН

    1. Екологічні нормативи та стандарти  якості навколишнього середовища.

    2. Нормування викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

        2.1. Розрахунок ГДВ для гарячих та холодних викидів.

        2.2. Порівняльний аналіз фактичних  викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ЗАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН».

    3. Нормування скидів забруднюючих  речовин у водні об'єкти.

        3.1. Порядок розробки та затвердження  ГДС.

        3.2. Аналіз скидів забруднюючих речовин із зворотними водами промислових підприємств м. Нікополя.

    4. Перелік використанної літератури  та джерел.

    Додаток: Характеристика джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря  та їх параметри, розроблені та затверджені  на ЗАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН». 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1. Екологічні нормативи та стандарти якості навколишнього середовища 

    Система екологічних нормативів включає: нормативи  екологічної безпеки (гранично допустимі  концентрації забруднюючих речовин  у навколишньому середовищі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого впливу на навколишнє середовище, гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування), гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє середовище забруднювальних хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів.

    Екологічні  нормативи повинні відповідати  вимогам охорони навколишнього  середовища та здоров’я людей від  негативного впливу його забруднення.

    На  даний час в Україні та інших  країнах СНД гранично допустимі  концентрації встановлені для більш ніж 500 домішок у повітрі, більш ніж 1000 – у воді і водоймищах. Ці нормативи мають законодавчу силу і є юридичною основою для санітарного контролю. Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі населених пунктів, у воді водних об’єктів наведені в табл. 1. 
 
 
 
 
 
 

    Таблиця.1. Граничнодопустимі концентрації деяких шкідливих речовин 

 

    Для того, щоб вимоги нормативів екологічної  безпеки виконувалися, кожному підприємству з урахуванням місцевих вимог  і фонового рівня забруднення  встановлюються нормативи, що обмежують  викиди, скиди забруднюючих речовин. До обмежувальних нормативів негативного впливу відносяться ГДВ та ГДС. 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2. Нормування викидів  забруднюючих речовин  в атмосферне повітря. 

    Нормування  викидів забруднювальних речовин  у навколишнє середовище виконується  шляхом встановлення гранично допустимих викидів цих речовин в атмосферу (ГДВ). ГДВ — це маса викидів шкідливих речовин за одиницю часу від одного або сукупності джерел забруднення атмосфери міста чи іншого населеного пункту з урахуванням перспективи розвитку промислових підприємств і розсіювання шкідливих речовин в атмосфері, що створює приземну концентрацію, яка не перевищує гранично допустимі їх концентрації для населення, рослинного і тваринного світу, якщо немає більш жорстких екологічних вимог і обмежень.

    Одиниця виміру ГДВ грам на секунду (1 г/с) встановлюється для кожного джерела забруднення атмосфери за умови, що викиди шкідливих речовин від цього джерела і від сукупності інших джерел з урахуванням розсіювання їх в атмосфері не створять приземної концентрації шкідливих речовин, яка перевищить ГДК.

    За  наявністю в атмосфері домішок, щодо яких визначено необхідність урахування сумісної шкідливої дії, як критерії для встановлення ГДК використовуються вимоги про виконання співвідношення:

    

    2. 1. Розрахунок ГДВ для гарячих, холодних викидів

    Значення  Т (С) слід визначати приймаючи температуру  повітря Т рівною його середній температурі  о 13 годині найбільш спекотного місяця.

    При визначенні значення Т повинні враховуватися  підсмоктування повітря та охолодження викидів у випадку застосування мокрого пило- газочищення.

    Для котелень, що працюють за опалювальним графіком, допускається при розрахунках приймати значення Тн рівними середній температурі повітря за самий холодний період.

    Значення  безрозмірного коефіцієнта набувають  наступних значень для газоподібних шкідливих речовин та дрібнодисперсних аерозолів.

    Швидкість впорядкованого осідання найбільш крупних  фракцій котрих не перевищує 3-5 см/ч-1,0.

    Незалежно від ефективності пиловловлюваних пилу та золи при середньому експлуатаційному коефіцієнті очищення не менше 90% - 2,0, 75% -2,5, не менше 75% або за відсутності очищення - 3,0.

    Незалежно від ефективності пиловловлювальних  пристроїв значення коефіцієнта  приймається рівним 3.0 також при розрахунках розсіювання пилу в атмосфері для виробництв у котрих викиди пилу супроводжуються виділенням водяної пари в кількості, достатній для інтенсивної її конденсації протягом всього року зразу ж після виходу в атмосферу, а також коагуляції вологих пилових частинок.

    Значення  безрозмірного коефіцієнта m визначається в залежності від параметра f м  с С за формулою:

    M= / , де f розраховується за залежністю:

    F=10 w

    Значення  безрозмірного коефіцієнта n визначається за наступними рівняннями в залежності від параметра

    V n=3;

    0,3

    n=3- V>2, n=1

    При цьому V визначається з виразу:

    V=0.65*

    Безрозмірний  коефіцієнт приймається рівним одиниці, якщо в радіусі 50 висот труб H від джерела перепад відміток місцевості не перевищує 50 м на 1 км. В інших випадках поправка на рельєф встановлюється на підставі картографічного матеріалу, що висвітлює рельєф місцевості в радіусі 50 висот труб від джерела, але не менше 2 км.

    Якщо  в районі розташування джерела викидів  можна виявити окремі ізольовані перепони, витягнені в одному напрямку (балки, виступи, греблі), то коефіцієнт розраховується наступним чином: , де визначається за таблицею в залежності від форм рельєфу, поперечні перетини яких та безрозмірних величин n=H/h і n2=a/h. Де n визначається точністю до десятих, а n2 з точністю до цілих.

    Таблиця 2.1 - Значення в залежності від n1 і n2.

    Балка виступ гребінь

 

    Прийняті  позначення: H - висота джерела, h - висота (глибина) перепони, a - на півширина  пасма, гребеня, балки, або протяжність  бічного схилу виступу; а - відстань від середини перепони (для пасма або балки), та від верхньої кромки схилу (для виступу) до джерела. Значення функції визначається за відповідним графіком, розташуванням над поперечними перетинами вказаної форми рельєфу. Якщо джерело розташоване на верхньому плато виступу, то в якості аргументу функції замість |x|/а, як показано на малюнку.

    В напрямку вітру і постійна на території  визначається за формулою:

    ГДВ= (ГДВ-Сф) H

    Де: А-коефіцієнт, що залежить від температурної  стратифікації атмосфери та визначає умови горизонтального розсіювання атмосферних домішок с мг град /г;

    F - безрозмірний коефіцієнт, що враховує  швидкість осідання шкідливих  речовин в атмосферу;

    M,n - безрозмірні коефіцієнти що  враховують умови виходу газоподібної  суміші з отвору джерела викиду;

    H - висота джерела викиду над рівнем землі, м;

    T - різниця між температурами газоподібної  суміші Т2,що викидається та  температурою навколишнього середовища  Тн С;

    V1 - об’єм газоподібної суміші м3/с;

     ;

    де, D-діаметр отвору джерела викиду, м;

    w - середня швидкість виходу газоподібної суміші з отвору джерела викиду, м. с,

     - безрозмірний коефіцієнт що  враховує вплив рельєфу місцевості  на розсіювання домішок;

    Розрахунок  ГДВ проводиться наступним чином:

    Коефіцієнт  А вибирається для несприятливих  мете реологічних умов при котрих концентрації шкідливих речовин а атмосфері від джерела викиду сягають максимальних значень.

    Значення v та т визначаються шляхом технологічних  розрахунків або приймаються  згідно з діючими для даного виробництва  нормативами.

    Пилоочищені викидів від шкідливої речовини, що розглядається ГДВ повинні прийматися за вмістом цієї речовини в газоподібній суміші після проходження очисних пристроїв.