Нормативно-правові основи боротьбі зі зміною клімату

- 28 січня підписано  Меморандум між урядом України  та Урядом Канади про співробітництво  з питань зміни клімату;  

- 8 грудня підписано  Меморандум про наміри між  урядом України та Урядом США  про співробітництво з питань  зміни клімату; 

- Україна зайняла місце важливого партнера у міжнародному переговорному процесі з питань зміни клімату.  

Кіотський протокол передбачає чотири гнучких механізмів:

- торгівля квотами  на викиди парникових газів; 

- спільне впровадження  заходів щодо зниження викидів  парникових газів;

- механізм чистого  розвитку;

- “бульбашковий  механізм”. 

Відповідно до “бульбашкового механізму” Сторони  мають можливість спільно забезпечити  скорочення сукупних викидів парникових газів.  

На Шостій конференції  сторін Конвенції одним з головних питань були керівні принципи щодо Статей 5, 7, 8 Кіотського протоколу, які визначають вимоги щодо звітності та перевірки виконання зобов’язань розвинутими країнами та країнами з перехідною економікою, а також національних систем та методологій оцінки викидів парникових газів.  

Стаття 5 вимагає  наявності не пізніше ніж у 2007 р. національної системи оцінки викидів  з джерел та абсорбції поглиначами  парникових газів та використання методологій, узгоджених на міжнародному рівні.  

Стаття 7 вимагає  від розвинутих країн і країн з перехідною економікою щорічно надавати дані інвентаризації викидів та поглинання парникових газів та на періодичній основі надавати національні повідомлення, а також додаткову інформацію, яка має підтверджувати відповідність зобов’язанням.  

Стаття 8 передбачає перевірку групою експертів даних  інвентаризацій та національних повідомлень.  

Прогнози розвитку економіки України свідчать, що Україна  може стати потенційним продавцем  квот на викиди парникових газів, оскільки найближчими роками не досягне рівня виробництва 1990 року, базового року згідно з Кіотським протоколом. Є можливість залучити значні фінансові ресурси і сприяти впровадженню сучасних технологій, передусім в паливно-енергетичному комплексі і промисловості, які є головними джерелами викидів парникових газів в Україні і мають найбільший потенціал скорочення викидів.

Незнаважаючи  на очевидну доцільність торгівлі квотами  на викиди, за умов набуття чинності Кіотським протоколом, існують проблеми створення необхідної національної інфраструктури. Вона має включати:

- систему звітності  і контролю виконання зобов’язань; 

- національну  систему оцінки антропогенних  викидів і поглинання парникових  газів; 

- систему відстеження  і реєстрації трансакції.  

В Україні формування політики з питань зміни клімату має здійснювати Міжвідомча комісія із забезпеченням виконання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Комісія повинна була б взяти на себе організацію участі України в ранній торгівлі квотами на викиди парникових газів. Уповноважена організація, не обов’язково урядова, повинна відповідати за підготовку і підписання контрактів з покупцями (інвесторами), отримання коштів за цими контрактами, забезпечувати реєстрацію продажу квот і регулярну звітність перед Міжвідомчою комісією.

На першому  етапі буде винятково важливим створення  механізму розподілу отриманих  коштів. Фінансові ресурси повинні  знову реінвестуватися головним чином у проекти із зменшення  викидів парникових газів і, частково, використовуватися для розвитку системи звітності, моніторингу, верифікації і реєстрації.

Кожний проект, який планується здійснити по схемі  реінвестування, має розглядатися і  затверджуватися Міжвідомчою комісією. Процес реінвестування може забезпечити  постійне поповнення фонду квот і  залучення нових інвестицій. Очевидні труднощі пов’язанні із відсутністю необхідної національної інфраструктури, забезпеченої нормативно-правовою базою і підготовленими кадрами.

Наявність національної системи звітності є однією з  ключових умов участі України в торгівлі квотами на викиди парникових газів.  

Спільне впровадження – це форма співпраці між двома  або більше Сторонами Конвенції  для спільного виконання заходів  зі зменшенням обсягів викидів парникових газів.

Розвинуті країни мають бути лідерами у зменшенні  викидів парникових газів на глобальному рівні. Політико-аналітичний аналіз свідчить, що міжнародна співпраця по зменшенню викидів може стати більш ефективним шляхом виконання Конвенції, ніж обмеження заходів національними кордонами.

Спільне впровадження буде вигідним як для країн з перехідною економікою, так і для розвинутих країн і допоможе вирішити проблеми навколишнього середовища у глобальних масштабах. Країни з перехідною економікою потерпають від нестачі фінансових ресурсів, яка ускладнена кризовим станом економіки і обмеженим доступом до міжнародних ринків капіталів. Цей фактор разом з невизначеністю механізмів та інституційних заходів обмежує розвиток даних країн.  

В Україні поки що немає органу, який би розглядав  та ухвалював проекти зі зниження викидів. Не розроблені національні критерії оцінки таких країн:

- Діяльність, що  впроваджується спільно, у пілотній  фазі потребує попереднього узгодження  та схвалення урядами сторін, що приймають участь у цій  діяльності.

- Діяльність, що  впроваджується спільно, повинна приносити реальні довгострокові результати щодо пом’якшення впливу на зміну клімату, які не могли б бути отримані іншим шляхом.

- Фінансування  діяльності, що впроваджується спільно,  буде додатковим до фінансових  зобов’язань Сторін, які є розвинутими країнами.  

Для проектів спільного  впровадження окрім стандартних  етапів розробки, притаманних інвестиційним  проектам, необхідно передбачити  додаткові процедури, такі як розрахунок та реєстрація, моніторинг, оцінка, звітність, верифікація і сертифікація зниження викидів парникових газів. При цьому розрахунок та реєстрація повинні проводитися на етапі розробки проекту, звітність – на усіх проектних стадіях, а інші процедури – на стадіях впровадження проекту.

Україні, починаючи  з урядових структур і закінчуючи технічними спеціалістами, варто ознайомитися з міжнародною практикою, розробити та затвердити національні підходи до виконання проектів зі зниження викидів парникових газів. Це дасть можливість реалізувати величезний потенціал і отримати інвестиції у проекти спільного впровадження.

  

4.1 Особливості використання Україною світового досвіду боротьби зі зміною клімату.  

 Проект стає проектом спільного впровадження, коли країна, де він впроваджується, схвалює такий проект. Схвалення потребує прийняття певних стандартів, які звичайно відображаються у критеріях оцінки проектів.

Країни, що виступають „інвесторами”, та міжнародні фінансові  установи, які прийняли на себе зобов’язання інвестувати проекти зі зменшення  викидів парникових газів, приймають  рішення щодо інвестування на основі своїх власних критеріїв.  

В цілому можна  розглядати три групи критеріїв:

1) критерії, які  схвалені Конференцією Сторін  Конвенції (базові критерії),

2) критерії кожної  окремої Сторони Конвенції (як  країн реципієнтів, так і країн-донорів),

3) критерії міжнародних  фінансових установ.  

Визнаючи складність проектів спільного впровадження, міністр  охорони довкілля, природних ресурсів і лісового господарства Польщі у 1994 році запропонував створити Польський  Секретаріат для спільного впровадження. 29 липня 1999 року був заснований Виконавчий офіс Рамкової Конвенції ООН з питань зміни клімату у Національному фонді охорони довкілля і раціонального використання водних ресурсів.  

Було визначено  два головних критерії при розгляді потенційних проектів спільного впровадження, а саме:

1) схваленими  будуть проекти, які пов’язані  з розвитком технологій і досконалістю  обладнання чи з фінансовими  ресурсами для забезпечення таких  технологій і обладнання;

2) проекти, які  прямо знижують утворення парникових газів у виробництві товарів і послуг шляхом поліпшення ефективності використання сировинних матеріалів чи поліпшення їх складу, зменшення концентрації парникових газів у відходах шляхом хімічних, біологічних чи фізичних процесів очищення або переробки, а також проекти, які видаляють парникові гази з атмосфери.  

Секретаріат спільного  впровадження має основну відповідальність за всі проекти, які пропонують донори проектів і які мають статус проектів спільного впровадження, а також  відповідає за зв’язок, координацію і розгляд цих проектів.

Загальні цілі Секретаріату спільного впровадження включають забезпечення питань розробки та ефективного використання угод, контрактів та інших підтримуючих документів; здійснення моніторингу проектів і  підготовка звітів до Секретаріату Конвенції, як це вимагає Конференція Сторін.  

Американська  ініціатива зі спільного впровадження (U.S. Initiative on Joint Implementation - USIJI) була започаткована у 1993 році як частина американського Плану дій щодо зміни клімату. Основні правила Ініціативи, надруковані у 1994 році, визначають мету пілотної програми, терміни оцінки та перегляду програми, визначають критерії для проектів. Була створена група фахівців для перегляду потенційних проектів для цієї Ініціативи.

Ініціатива вимагає  від країн, де впроваджуються проекти, роботи послідовні зусилля для виконання  Конвенції, розробки національної інвентаризації та/або розрахунків базового рівня  викидів та поглинання парникових газів  і впровадження заходів зі зменшення  викидів парникових газів та збільшення їх поглинання.  

Уряд Японії створив „Японську програму для  пілотної фази діяльності, що впроваджується спільно” в листопаді 1995 року. Перелік  критеріїв для схвалення діяльності, що виконується спільно, на національному рівні додатково до базових включає наступні:

-Кумулятивний ефект зменшення викидів парникових газів в результаті впровадження проекту не може бути негативним;

-Запропонований проект не може призводити до збільшення викидів парникових газів в інших сферах, що перевищує очікуване зменшення викидів завдяки впровадженню проекту;

-Організація, що впроваджує проект, має регулярно переглядати прогнози щодо зменшення викидів або збільшення поглинання парникових газів при наявності та у відсутності проекту;

-Вплив запропонованого проекту на оточуюче середовище, економіку та соціальну сферу повинний адекватно оцінюватись.  

Японія запропонувала  концепцію довгострокового кумулятивного  впливу проекту на викиди парникових газів. Цей підхід посилює вимоги до аналізу проекту і призводить до затвердження тільки тих проектів, які приносять надійне та обґрунтоване зменшення викидів парникових газів.

Інтереси Японії охоплюють традиційний для цієї країни Азіатсько-Тихоокеанський регіон.  

Німецька програма з діяльності, що впроваджується спільно, використовує вісім критеріїв. Додатково до основних, прийнятих рішеннями Конференції Сторін Конвенції, застосовується два критерії:

-Пілотна програма має бути зосереджена на запобіганні викидів, наголос має бути зроблений на сучасні технології;

-Проекти повинні бути ґрунтовно документовані з наукової точки зору.  

У березі 1999 року Уряд Великобританії оголосив про свій план ввести спеціальний податок  на ті види діяльності, які викликають зміну клімату. В рамках вказаного  плану додатковому оподаткуванню підлягатимуть промислові покупці електроенергії (0,1 дол. США за кВт/г) та покупці вуглецю та газу (0,3дол. США за кВт/г). Визначені сектори промисловості будуть мати можливість зниження цих податків в обмін на прийняті в рамках угод із Урядом зобов’язання про підвищення показників енергозбереження, включаючи варіанти через торгівлю викидами вуглецю. Буде дозволена торгівля в межах секторів та між секторами.