Изучение экологических последствий использования пестицидов

            Також, можна сказати про водне середовище. Основним джерелом надходження пестицидів в водне середовище являється поверхневий стік талих, дощових і грунтових вод з сільськогосподарських угідь. Пестициди можуть виноситися в водні об’єкти під час обробки земель, з ціллю знешкодження небажаних водних рослин и інших гідробіонтів., зі стічними водома промислових підприємств, виготовляючи ядохімікати, неодмінно при переробці полів пестицидами за допомогою авіації і при недосконалій транспортації їх водним транспортом та при захороненні. Недивлячись на великий виніс стійких пестицидів в водне середовище, знаходження їх в природних водоймищах відносно невелике, з-за швидкої кумуляції пестицидів гідробіонтами та відкладення їх в мулі. Коефіцієнти кумуляції складають від 3-10 до 1000-500000 разів.

[8,10,11, 9,10,11, 287.с.].

Розділ 3Ситуації та їх наслідки пов’язані з пестицидами.

     Щодо ситуації в Сумській області. Нещодавно (в квітні 2010року) в області спалахнули 9 тонн пестицидів - в повітря потрапили отрута (селі Пустогород Сумської області).  Рятувальники в спецкостюмах провели хімічну розвідку вогнища пожежі - 25-кубовою металевої ємності - і виявили перевищення концентрації хлору, аміаку і сірководню в 20-30 разів (Рисунок 3). За допомогою електроінструментів бійці МНС розрізали цистерну, а потім локалізували та ліквідували вогнище спалаху небезпечних речовин.За попередніми даними, спалах відбувся в результаті спроби проникнення в ємність невідомих осіб.

Рисунок 3 – Пожежа в цистерні з НЗП в Сумській області.

     Також наприкінці серпня 2009 року пестициди горіли поблизу села Новогригорівка (Запорізької обл.). Склад чималенький – приблизно 120 т. У лютому палали околиці села Катеринівка (Харківщина) – добрива зайнялися внаслідок хімічної реакції на воду, що просочилася крізь дірявий дах складу. Отрутохімікати на Луганщині торік горіли майже три тижні. З жахом згадують події дворічної давнини мешканці одеського селища Затишшя. Склад, до якого за радянських часів звозили пестициди з усієї області, вибухнув внаслідок розгерметизації контейнерів.

За офіційними даними, отрутохімікатів не придатних для використання в сільському господарстві в налічується близько 22 тис. т. Проте, коли справа доходить до вивезення з метою утилізації, виявляється, що пестицидів набагато більше, ніж зазначено в офіційних звітах. Точну кількість несанкціонованих звалищ не може назвати ніхто. Пестициди часто зберігають у неналежному стані, без охорони. Іншими словами – вони потрапляють спочатку в ґрунт, потім у продукти харчування і врешті-решт у наші організми, в яких і накопичуються. Отруйна спадщина радянських часів дісталася кожній українській області. Результати досліджень свідчать про зростання кількості захворювань у зонах інтенсивного застосування отрутохімікатів. Так, загальна захворюваність дітей у 5 разів вища, ніж в екологічно чистих районах. Негативний сплив їхньої дії виявляється: у прямому отруєнні людей, алергіях, у збільшенні кількості інфекційних захворювань внаслідок погіршення імунітету, збільшення захворювань шкіри, органів травлення, психічних захворювань. Виявлено прямий зв’язок між застосуванням пестицидів і захворюванням на туберкульоз, цироз печінки, хронічний гепатит, дитячу смертністю. У результаті впливу пестицидів виникають симптоми захворювань, які можуть пояснюватися і по-іншому, так як вони не є специфічними. Подразнення слизових оболонок, втрата апетиту, слабкість, заціпенів, головні болі, пронос або блювота можуть бути і ознаками грипу. Занепокоєння, почуття страху, депресії, тремтіння і серцебиття можна пояснити розладом психіки, особливо якщо потерпілий знаходиться в стресовому стані. При вивченні віддалених наслідків впливу пестицидів, таких, як рак генетичні зміни, народження неповноцінних дітей або безпліддя, взаємозв'язок довести ще важче. До цих пір недооцінювалася стимулювання пестицидами виникнення пухлин. Мова йде про здатність хімічних речовин, що не є збудниками раку, викликати рак у поєднанні з іншими речовинами.

     Але, як відомо з вище сказаного матеріалу дипломного проекту, що найбільша кільність НЗП зберігається Середино-Будському, Путивльському, Білопільському та Сумському районах, з цих данних матеріалів була здобута інформація в Головному управлінні статистики Сумської області, в районах, в яких найбільше НЗП, люди хворіють частіше ніж в інших містах. Але є й райони в яких навпаки. Це ми можемо пояснити тим, що пестициди потрапляють до людей через водне середовище, продукти, і тому можуть розповсюджуватися на значні території. Державне управління екоресурсів у Сумській області щороку контролює вміст пестицидів у грунтах області. У 2007 році лабораторними дослідженнями встановлено, що у 3190 зразків грунту хлорорганічними пестицидами забруднені 750. Це спостерігається на землях: Тростянецького, сумського, Буринського районів. Крім того, слід відмітити, що в результаті застосування засобів хімізації в сільськогосподарському виробництві мають місце випадки забруднення пестицидами не лише грунту, а й сільськогосподарської продукції. Згідно з лабораторними дослідженнями кількість випадків виявлення залишків пестицидів у сільськогосподарській продукції збільшилось на 0,31% у порівнянні з минулим роком. Найбільш забрудненою пестицидами групи синтетичних піретроїдів виявилась капуста (1,5%), банколом – картопля (0,7%), оксіхомом – томати, які були завезені у торговельну мережу області із Запоріжжя.

Висновки

     Застосування пестицидів призводить до пригнічення біологічної активності грунтів і перешкоджає природному   відновленню родючості, викликає втрату харчової цінності та смакових якостей сільськогосподарської продукції, збільшує втрати і скорочує термін збереження продукції, знижує урожайність багатьох культур внаслідок загибелі комах.

     Пестициди дуже негативно впливають на людину, вони накопичуються в організмі, і стають основною причиною захворювань населення.

     Охорона природи - завдання нашого століття, проблема, що стала

соціальною. І вплив людини на навколишнє середовище прийняв загрозливий масштаб. Щоб у корені поліпшити положення, знадобляться цілеспрямовані й продумані дії. Відповідальна й діюча політика стосовно навколишнього середовища буде можлива лише в тому випадку, якщо ми нагромадимо надійні дані про сучасний стан середовища, обґрунтовані знання про взаємодію важливих екологічних факторів, якщо розробимо нові методи зменшення й запобігання шкоди, наносимою Природі Людиною.

    Головні запропоновані заходи, щодо покращення переробки, утилізації та зберігання пестицидів:

1.      провести інвентаризацію по обліку всіх непридатних пестицидів;

2.      проводити вчасно утилізацію та перезатарення НЗП, та дотримуватися всих норм та правил, з найменшим негативним впливом на навколишнє середовище.

3.      Знешкодження пестицидів з найменшим впливом на наволтшнє середовище.

   Найбільш безпечні методи утилізації пестицидів: багатоконтурний та термофотокаталітичний методи. Так як ці методи є бульш безпечними та ефективними.

      Теоретично шляхом утилізаційної переробки можна було б видаляти всі шкідливі промислові відходи. Насправді, однак, знадобляться десятиліття для того, щоб тільки наблизитися до реалізації цієї мети, оскільки в проектах більшості заводів не передбачається утилізація відходів і немає налагоджених процесів переробки. Тим не менше деякі хімічні підприємства вже переробляють частину своїх шкідливих відходів.

      В гонці за якістю та кількістю – людина шкодить сама собі. Купуючи фрукти та овощі на базарі й навіть в магазині, ми не можемо уберегти себе від вживання шкідливих речовин. Наряду з контролюючим ввозом ядохімікатів в країну має місце також неосяжне їх використання. Розфасовані в маленькі пакетики, пестициди продаються на базарах і скуповуються дрібними фермерами та дачниками, котрі використовуючи ці речовини без знань, шкодять не тільки собі, але й нічого не підозрюючому покупцеві.

     Зберігання пестицидів довгий час в зіпсованій упаковці може стати причиною їх витоку, і як наслідок – зараження грунту, зараження підземних вод, отруєння флори та фауни. Оскільки людина є кінцевою зерниною багатьох їстівних ланцюгів, необхідно враховувати небезпеку, пов’язану з використанням таких біологічно активних речовин. Для приодолання проблеми, необхідно не тільки розробляти більш здійснені дії для боротьби сільськогосподарськими шкідниками, але й проводити моніторинг агроландшафтів, обов’язкову сертифікацію й звіт створених, ввезених та використовуємих пестицидів. Тільки таким способом, можливо достигнути рівновагу між потужністю виробництва та безпекою сільського господарства.

     Дуже важливо створювати й застосовувати тільки препарати з невеликою тривалістю життя, вимірюваної тижнями або місяцями. У цій справі вже досягнуті певні успіхи й впроваджуються препарати з великою швидкістю деструкції, однак проблема в цілому ще не вирішена.

     Отже бачимо, що дана тема є і буде актуальною поки буде існувати загроза забруднення навколишнього середовища. Тому потрібно її інтенсивно вивчати і приймати міри, тому що все це може призвести до великої екологічної катастрофи.

Розділ 4 Економічна частина

Відомо, що посівам сільськогосподарських культур і багаторічним культурним насадженням, тваринам завдають шкоди близько 8000 різних комах, кліщів, гризунів, грибкових, вірусних, бактеріальних і нематодних захворювань. Вони істотно знижують урожайність культур і продуктивність тварин, погіршують якість продукції, а нерідко без необхідних заходів призводять до її повної втрати. Це дає підстави для висновку, що сільськогосподарські шкідники і хвороби потрібно розглядати як один з найнегативніших факторів, який впливає на фінансовий стан аграрних підприємств і характер рішень, що ними приймаються.

Наука і сільськогосподарська практика виробили кілька напрямів боротьби із сільськогосподарськими шкідниками і хворобами, серед яких в останні десятиріччя провідне місце почали займати хімічні засоби захисту рослин і тварин. Перш ніж прийняти рішення про вибір певного напряму, аграрні підприємства повинні мати повну інформацію про ефективність засобів і способів боротьби з шкідниками і хворобами, а також знати, які з них є найбільш економічно вигідними в конкретних умовах господарювання (вид шкідників, хвороб, характер і масштаби ураження: епідеміологічні чи неепідеміологічні, можливі втрати від такого ураження тощо).

З економічної точки зору, проведення боротьби з шкідниками і хворобами є доцільним за умови, по-перше, коли заміна виробництва продукції, яка уражується шкідниками і хворобами, іншою галуззю принесе підприємству меншу економічну вигоду, ніж збереження існуючого виробництва; по-друге, коли витрати на боротьбу з шкідниками і хворобами з надлишком покриваються вартістю збереженого врожаю; по-третє, коли невжиття превентивних і прямих методів боротьби призведе до істотних втрат грошових надходжень, визначених з урахуванням зниження врожайності (продуктивності) і падіння ціни на продукцію через погіршення її якості в поточному виробничому циклі або в майбутній період.

За роки кризи аграрні підприємства різко скоротили масштаби застосування хімічних засобів боротьби із сільськогосподарськими шкідниками і хворобами через істотне зменшення поставок пестицидів за імпортом і скорочення обсягу власного виробництва. В 2000 р. виробництво хімічних засобів захисту рослин у 100 %-ому обчисленні за діючою речовиною становило лише 1,1 тис. т, або 26,8 % до 1995 р.

У 2000 р. в структурі споживання отрутохімікатів частка національного виробництва знизилася далеко за критичну межу і становила лише 2 %. Постала нагальна потреба в організації власного виробництва отрутохімікатів сучасних поколінь. Перші досить вагомі кроки в цьому напрямі уже зроблені в 2001 р. Зокрема, на Черкаському заводі хімреактивів стали виробляти інсектициди «Циклон» і «Дітокс». До кінця 2002 р. виробництво власних отрутохімікатів планується збільшити у 2—2,5 раза і довести частку вітчизняного виробництва до 40—42 %.

При застосуванні хімічних засобів боротьби потрібно враховувати економічний поріг шкідливості. Під ним розуміють таку мінімальну щільність популяції шкідника, за якої витрати на боротьбу з ним окуповуються ціною збереженого врожаю. Науковими установами розроблені економічні пороги шкідливості для різних хвороб і шкідників за їх критичною кількістю на полях. Дотримання підприємствами цих рекомендацій дасть змогу, з одного боку, уникнути невиправданих витрат на застосування пестицидів, коли поширення шкідників і хвороб не перевищило визначеного порогу, а з іншого, — своєчасно використати запобіжні й прямі методи боротьби з ними і цим зберегти врожай та якість продукції. Але щоб досягти цього, необхідно своєчасно і якісно здійснювати фітосанітарну оцінку посівів, за результатами якої приймається одне з наведених альтернативних рішень.

Економічна ефективність застосування хімічних засобів захисту рослин і тварин визначається за такою самою методикою, що й мінеральних добрив. Як переконують дослідні дані й практика, окупність витрат на застосування пестицидів досить висока і досягає за відповідними культурами 200—600 %, а в окремих випадках — і більше.

Проте на практиці така економічна ефективність досягається не завжди. Однією із найбільш поширених причин цього є низька культура застосування, зберігання і транспортування пестицидів. Зокрема, нерідко не витримуються строки і норми їх внесення, порушується кратність обробки посівів, допускається застосування отрутохімікатів при денній підвищеній температурі повітря, що збільшує небезпеку отруєння бджіл, нерідко своєчасно не попереджається населення. В багатьох господарствах відсутні спеціальні сховища і необхідні засоби для приготування пестицидів. У цілому в країні ще не налагоджена система їх транспортування. Часто хімічні препарати доставляються в великих місткостях, що надто ускладнює процес їх забору і перевезення в господарство і водночас створюються екстремальні умови для обслуговуючого персоналу. Тому важливо здійснювати малотарну розфасовку пестицидів, як це робиться в розвинених країнах, коли їх випускають у літрових або в дволітрових ємкостях.

Важливим напрямком розвитку НТП у галузі застосування пестицидів є підвищення якості препаратів. Нині в світі інтенсивно розробляються і в багатьох країнах на практиці використовуються пестициди п’ятого покоління, норми внесення яких становлять лише 15—20 г/га. Це дуже концентровані й високоактивні препарати, з якими слід кваліфіковано працювати. Потрібно перейти на випуск гранульованих, мікрокапсульованих, з направленим електрозарядом пестицидів, які помітно знижують забруднення навколишнього середовища і є значно безпечнішими для людей.