Вексельні кредити

До дружніх векселів відносяться  векселі, що не мають в основі своєї  видачі розрахунків векселедержателя за товарними та грошовими угодами, що видаються головним чином з  метою отримання грошей від врахування векселів у банку. Такими векселями  визнаються: видані один одному родичами, членами та пайовщиками одного товариства, однією юридичною особою на користь іншої та інші безгрошові векселі.

До бронзових (дутих) векселів відносяться безгрошові векселі, які  видані з метою або поповнення коштів шляхом їх врахування в банках , або штучного підвищення боргів шляхом видачі векселів на користь фальшивих  кредиторів. На відміну від дружніх  векселів за векселями фіктивними особи, причетні до їх виникнення, не приймають  на себе відповідальності за векселем, оскільки вексель створюється лише з однією метою – ошукати кредиторів і шляхом шахрайства виманити у них кошти [9].

Переказні векселі, які зустрічаються  в міжнародному обігу, можуть бути розділені  на:

1) виставлені експортерами  на своїх імпортерів - торгові  тратти. Коли тратти супроводжуються  товарними документами, вони називаються  документарні тратти.

2) виставлені підприємствами  на банки - банківські акцепти.

3) виставлені банками  на банки - фінансові тратти. Переказні  векселі, виписані в іноземній  валюті і трасовані за кордон (з-за кордону), підрозділяються до  того ж на власні тратти  та готові векселі.

Стосовно форм платежу векселі поділяються  на платіжні, коли вони підлягають оплаті в термін, і забезпечувальні, які лише забезпечують наданий кредит.

Забезпечувальні векселі  зберігаються в банку на спеціальному рахунку і не оплачуються, а викуповуються  позичальниками до терміну замість  погашення позичкової заборгованості; якщо ж забезпечувальний вексель  є стосовно позичальника чужим векселем, то на погашення заборгованості може спрямовуватись й інкасована банком сума по такому векселя. Відповідно забезпечувальні  векселі можуть бути:

• чужими векселями, по яким позичальник є індосантом. Такі векселі, в залежності від угоди, передаються банку або за передаточним або за забезпечувальним на його ім'я написом. Сюди ж відносяться векселі, в яких поручитель позичальника виступає в якості схованого поручителя. І ті й інші є підставою для ломбардної операції, а тому їх ще називають ломбардними векселями;
• власними векселями, по яких позичальник значиться платником; це, як правило, соло-векселі. Такі векселі передаються банку або за іменним (за допомогою обмовки “не наказу”), або за бланковим, або, нарешті, за забезпечувальним написом і зберігаються в банку на заставному праві, але на відміну від чужих векселів не виступають додатковим забезпеченням отриманої позички, а мають на меті лише якнайшвидше стягнути прострочену або непогашену заборгованість. Соло-векселі позичальника наказу банку, які окрім інших заставних цінностей є додатковим забезпеченням позички, відносяться до власних ломбардних векселів.

Виходячи із визначення простого і переказного векселів первинними сторонами простого векселя виступають дві особи:

1. векселедавець — особа, що виписує вексель, яка одночасно є і платником за векселем;
2. ремітент — перший отримувач за векселем або перший векселедержатель, перед яким платник приймає зобов'язання про платіж.

У переказному векселі  первісними учасниками є:

1. трасант (векселедавець) — особа, що виписує вексель;
2. трасат (платник), до якого трасант звертає свій наказ про платіж за векселем;
3. ремітент — перший отримувач або перший векселедержатель, на користь якого виставляється вексель.

Тобто, за переказним векселем, на відміну від простого, платником є не векселедавець, а інша особа, яка повинна письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений строк — ця спеціальна дія називається акцептом тратти.

Тому переказний вексель  має форму наказа трасанта платнику (який після акцепту стає акцептантом) здійснити платіж за векселем.

Всіх учасників векселя  пов'язують визначені право¬відносини, предметом яких є, в кінцевому результаті, сплата вексельної суми.

Економічна сутність векселя полягає в такому:

1. Вексель — це свідоцтво боргу.
2. Вексель — це грошове зобов'язання. Предметом вексельного зобов'язання можуть бути лише гроші.
3. Вексель — це безспірне боргове зобов'язання.
4. Вексель є письмовим документом, виписаним строго за встановленою формою і не може існувати поза письмовою формою. Все у тексті векселя, що не відповідає встановленим вимогам, вважається ненаписаним.
5. Однобічність векселя – відсутність зустрічних вимог до власника векселя.
6. Регресивність – наявність у векселетримача права зворотної вимоги за векселем (права регресу).
7. Солідарна відповідальність – наявність, окрім основного боржника, ще й кола солідарних боржників, які несуть відповідальність за платіж за векселем.

Закон України «Про обіг векселів в Україні» вніс певні корективи  щодо векселів, основними з яких є:

• банки можуть видавати векселі лише на загальних умовах для оформлення грошового боргу за поставлені товар, роботи та послуги. Нині банки не мають змоги залучати грошові кошти за допомогою фінансових векселів;
• векселі можуть випускати як фізичні, так і юридичні особи. Зазвичай банки не здійснюють операції з векселями фізичних осіб, позаяк механізм стягнення боргу невизначений;
• заборонене використання векселів як внесок до статутного фонду господарського товариства;
• банки виконують функції розрахункових палат з пред’явлення векселів до платежу за платниками, які мають рахунки у банку.

2. Кредити пов’язані з вексельним обігом

Банківський кредит — будь-яке  зобов'язання банку надати певну  суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке  зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в  обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також  на зобов'язання на сплату процентів  та інших зборів з такої суми.

Законом України «Про підприємства в Україні» передбачено, що підприємство може виконувати роботи, відвантажувати продукцію, надавати послуги в кредит зі сплатою покупцем (споживачем) процентів  за користування цим кредитом. З 1992 року в Україні впроваджено вексельний обіг з використанням простого та переказного векселів. Згідно з цим  комерційні банки можуть проводити  операції з обліку векселів, видавати кредити під заставу векселів, надавати послуги клієнтам при отриманні  платежів і виплаті заборгованості по векселях.

Передача векселя банку  здійснюється шляхом індосаменту на його користь. Отримувачем коштів за індосованим векселем стає банк. Внаслідок цієї операції комерційний кредит трансформується на банківський.

Кредит під заставу векселів є найвигіднішим для тих підприємств, які активно використовують векселі як засіб платежу. Цей кредит характеризується тим, що, по-перше, власником векселя залишається векселедержатель, який лише передає вексель у заставу на визначений строк з наступним викупом після погашення кредиту.

По-друге, векселі приймаються як забезпечення кредиту не на їх повну номінальну вартість, а на 60 - 90 % від неї (залежно від розміру, визначеного банком кожному конкретному клієнтові, виходячи з його кредитоспроможності і надійності пред'явлених векселів).

Видача кредитів під заставу може мати як разовий, так і постійний характер. В останньому випадку банки відкривають клієнту спеціальні позичкові рахунки і відображають на них суми наданих і погашених кредитів. Спеціальний позичковий рахунок є формою обліку кредитів до запитання, що надає банку право в будь-який момент вимагати від клієнта повного або часткового погашення позички, або внесення додаткового забезпечення векселями.

Умови надання та погашення кредитів обумовлюються у кредитному договорі:

1. ліміт кредитування (кредитна лінія);
2. граничне співвідношення між забезпеченням і можливою заборгованістю;
3. розмір процента за кредит і комісії на користь банку;
4. право банку самостійно підвищувати розмір процентів та комісії;
5. право банку обертати на погашення боргу суми, що надходять для оплати прийнятих в заставу векселів, або необхідну частину із сум, що належать клієнту і знаходяться у банку на інших рахунках клієнта;
6. право банку закрити рахунок і вимагати погашення заборгованості чи додаткового забезпечення;
7. ініціатива клієнта і згода банку на заміну одних векселів іншими до строку їх оплати.

При проведенні операцій з векселями комерційні банки накопичують значну їх кількість. При правильному веденні цих операцій вексельний портфель є для банку надійною статтею активів, більш стабільною, ніж такі цінні папери, як акції.

а) Обліковий кредит

Обліковий ринок — частина  грошового ринку, де короткострокові грошові ресурси перерозподіляються між кредитними інститутами шляхом купівлі-продажу векселів і цінних паперів з термінами погашення, як правило, до одного року.

Онкольний кредит (оn-саll credit) — короткостроковий кредит, який погашається на першу вимогу. Він видається під забезпечення комерційними, казначейськими й іншими векселями, цінними паперами, товарами; погашається позичальником звичайно з попередженням за 2–7 днів. Онкольний кредит вважається найліквіднішою статею активу банку після касової готівки. Відсоткові ставки за онкольними позиками нижчі від інших видів позик.

Банківське кредитування дуже різноманітне і здійснюється в  різних формах. При цьому банківське кредитування може виникнути на основі вже реалізованого кредиту. Прикладом може бути комерційний кредит, що являє собою кредитні відносини, які складаються між господарюючими суб’єктами. Банк включається в цю форму кредиту вже на основі руху векселя як форми комерційного кредиту. У цьому зв’язку виникають такі форми банківського кредитування, як обліковий кредит і кредит під заставу векселів.

Кредит під облік векселів (обліковий кредит) – це короткостроковий кредит, який банк надає пред’явнику векселів, скуповуючи їх до настання строку виконання зобов’язань за ними і виплачуючи пред’явнику номінальну суму векселя мінус дисконт. Переваги такого виду кредитування:

1. можливість рефінансування товарного кредиту для забезпечення платоспроможності і ліквідності;

2.  банки не вимагають додаткових гарантій від підприємства у зв’язку із солідарною відповідальністю за переказним векселем. Вексель, пред’явлений до обліку в банк, негайно ним оплачується, тобто векселетримач одержує кредит від банку.

Обліковий кредит надається  банками при обслуговуванні платіжного обороту клієнта. Кредитна угода  виникає в результаті купівлі  банком векселя, по якому одержувачем  коштів є його клієнт. Ціна купівлі  векселя являє собою його номінальну вартість, за вирахуванням облікової  ставки. Клієнт отримує гроші готівкою чи переказом на поточний рахунок. Передача векселя банку здійснюється шляхом індосаменту на його користь. Отримувачем  коштів за індосованим векселем стає банк. Внаслідок цієї операції комерційний кредит трансформується на банківський.

Умовою прийняття векселів до обліку в комерційних банках є  їх висока ліквідність, яка визначається надійністю платника за векселем, строком  погашення боргового зобов’язання. Оскільки векселі, як правило, виставляються на строк не більше 90 днів, обліковий кредит є короткостроковим.

Обліковуючи вексель, банк отримує  його у своє розпорядження і стає кредитором-векселедержателем. Векселі, які обліковуються банком, повинні  мати не менше двох підписів – векселедавця та першого векселедержателя. Кількість передавальних написів свідчить про надійність векселя (чим більше, тим краще).

б) Акцептний кредит

Акцептний кредит є класичним  різновидом вексельного кредиту. Він  вигідний як підприємствам, так і  банкам.

Акцептний кредит — кредит, за якого акцептується тратта, виставлена на одержувача кредиту. Акцепт тратти сам по собі не є наданням кредиту, а служить засобом одержання  кредиту, забезпечуючи перетворення тратти на гроші.

Застосування авалю у  гарантійній функції породило таку важливу форму вексельного кредиту, як овальний кредит. Його може надавати будь-яка векселездатна особа. Але переважно він надається авторитетним банком, який ставить на векселях своїх клієнтів позначку про запоруку. Оскільки гарантійних зобов'язань може бути багато і під них відволікаються значні кредитні ресурси, то за наданий аваль комерційні банки стягують належний відсоток, що й становить ціну авального кредиту.

Особливою формою вексельного  кредиту є акцептно-рамбурсний кредит. Він використовується переважно у зовнішньоекономічних угодах. Водночас його механізм можна застосувати і у внутрішньому обороті, особливо у поставках між підприємствами різних регіонів. Наприклад, у регіоні постачальника підприємство-покупець не дуже відоме своєю платоспроможністю, тому його вексель не стане тут високоліквідним. Аби не обмежувати можливості його продажу чи використання у розрахунках, покупець укладає кредитний договір зі своїм обслуговуючим банком, а той у свою чергу виставляє акредитив на постачальника у його банку. Постачальник, відвантаживши домовлену продукцію, здає підтверджувальні документи до свого банку і отримує від нього ним же видані векселі, які мають належну ліквідність.