Вексельні кредити

7

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний економічний університет

 

 

Кафедра банківської справи

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни “ГРОШІ ТА КРЕДИТ”

Тема: «ВЕКСЕЛЬНІ КРЕДИТИ»

 

 

Виконала:

Студентка групи  БС – 34

Ющук Юлія Олесандрівна

 

Науковий керівник:

Стубайло Т.С., к.е.н., доцент

 

 

ТЕРНОПІЛЬ – 2012

ЗМІСТ

 

ВСТУП..................................................................................................................................3

1. Економічна природа і зміст векселя, механізм його обігу......................................5
2. Кредити пов’язані з вексельним обігом:.................................................................13
1. обліковий кредит...................................................................................................14
2. акцептний кредит....................................................................................................16
3. кредит під заставу векселя......................................................................................19
3. Необхідність та шляхи вдосконалення вексельного обігу в Україні....................26

ВИСНОВКИ.......................................................................................................................31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................................32

ДОДАТКИ..........................................................................................................................35

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми. Ефективність процесу накопичення та перерозподілу капіталу в економіці України забезпечується механізмами функціонування фінансового ринку, що уможливлює подолання кризових явищ та запобігання їх негативного впливу на діяльність суб’єктів господарювання.

Важливі функції на фінансовому  ринку виконує ринок векселів як його особливий сегмент. Активізація  вексельних розрахунків призводить до суттєвого скорочення готівки  у господарському обороті та прискорення  руху вільних коштів між підприємствами різних видів економічної діяльності.

В умовах кризи вексель  зарекомендував себе, як надійна система  розрахунків, що значно підвищує його роль і спростовує думки щодо ненадійності векселів, про що буде йтися нижче  в роботі.

Огляд джерел що використані  в роботі. Теоретичною і методологічною основою дослідження є законодавчі акти України, постанови уряду і Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку з питань удосконалення господарського механізму в умовах сучасної облікової політики, міжнародних стандартів обліку. У процесі дослідження вивчені і використані праці вітчизняних і закордонних вчених економістів: Демківський А.В., Зінченко Л.П., Зубилевич С., Куща О.П., Міщенка В.І., Нидлз Х., Романченко О.В.,   Рудненко Т.П., Прокопенко І.Ф., інструктивні вказівки і рекомендації Міністерства фінансів України, облікові дані банку.

Теоретичне і  практичне значення теми. Тема «Вексельні кредити» має важливе як теоретичне, так і практичне значення. Це пояснюється тим, що вексельні кредити в наш час є мало поширеними. Разом з тим, практика потребує досконалого вивчення цього питання з метою подальшого розвитку вексельних кредитів.

Мета і завдання курсової роботи. Мета курсової роботи полягає в дослідженні, та вдосконаленні обліку та аналізу операцій комерційних банків з векселями.

Для досягнення наміченої  цілі в роботі поставлені і вирішені наступні завдання:

 

1) розкрито економічну  сутність векселів та їх класифікація;

2) розглянуто організацію роботи з вексельними кредитами;

3) проведено аналіз структури і динаміки операцій з векселями;

4) запропоновано ряд заходів, щодо покращення організації роботи з векселями.

Об’єктом дослідження є вексельні кредити, їх значення та роль в покращенні платоспроможності.

 

 

 

1. Економічна природа  і зміст векселя, механізм його  обігу

Законом України від 18 червня 1991 року "Про цінні папери і  фондову біржу" (ст. 3) встановлено  вичерпний перелік цінних паперів, які можуть випускатися і обертатися в Україні: акції, облігації внутрішнього державної і місцевої позик; облігації  підприємств; казначейські зобов'язання; депозитні сертифікати; векселі; приватизаційні папери. Згідно з цим Законом (ст. 21), векселем є цінний папір, який засвідчує  безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

За формою та способом використання векселі поділяють на прості й переказні.

При цьому Закон розрізняє  два види векселів:

1. переказний (тратта);
2. простий.

Випускаються такі види векселів: простий, переказний.

     Простий вексель  містить такі реквізити:

а) найменування - "вексель";

б) просту і нічим не обумовлену обіцянку  сплатити  визначену суму;

в) зазначення строку платежу;

г) зазначення місця, в якому  повинен здійснитись платіж;

д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути       здійснений;

е) дату і місце складання  векселя;

є) підпис того, хто видає  документ (векселедавця).

Переказний  вексель  повинен   містити також просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму та найменування того, хто повинен платити (платника).

Переказний вексель являє  собою письмовий документ, що містить  безумовний наказ або пропозицію однієї особи (векселедавця), звернені до іншої особи (платника), сплатити відповідну суму певній особі або за його наказом у встановлений термін або на вимогу. На відміну від переказного векселя, простий вексель містить безумовне зобов'язання або обіцянку однієї особи (векселедавця) сплатити визначену суму певній особі (векселедержателю).

Переказний вексель, таким  чином, відрізняється від простого тим, що за переказним векселем платником  може бути не векселедавець, а інша особа, яка після акцепту переказного  векселя приймає на себе зобов'язання сплатити за ним.

Всі векселі за їх економічною  природою можна поділити на:

• комерційні або торгові (товарні) векселі, тобто такі векселі, які видані на основі товарного боргу, наданих послуг, виконаних робіт і т.п.;
• фінансові векселі, тобто такі векселі, джерелом яких є фінансові операції та в основі видачі яких лежить отримання грошової позики проти видачі боргового зобов’язання.

Товарний (комерційний) вексель  — це гарантійне зобов'язання боржника здійснити платіж указаної суми в  зазначений строк постачальникові  за поставлену у кредит продукцію, товари, виконані роботи або надані послуги, що забезпечує повноту і своєчасність погашення дебіторської та кредиторської  заборгованості.

Товарні векселі ще називають  купівельними, тобто йдеться про  те, що вони виникли на базі товарного  боргу. Як правило, вони виступають гарантією  оплати товарів і свідоцтвом про  надання комерційного кредиту, в  основі якого лежать договірні зобов'язання й виробничі зв'язки між постачальником (продавцем), котрий виступає векселетримачем (ремітентом), і покупцем (векселедавцем).

Комерційними вважаються не лише угода щодо передання товарів, а й векселі, які оформляють операції підприємств та банків, у тому числі  й тоді, коли банк надає свій акцепт для загального чи спеціально визначеного  фінансування підприємств. Випускаються товарні векселі, як правило, підприємствами та установами, тому їх ще називають  корпоративними. Товарні векселі  можуть бути знаряддям кредиту і  розрахунковим засобом, багаторазово обслуговувати угоди купівлі-продажу, замінюючи грошові ресурси.

Комерційні векселі на відміну від паперових грошей видаються переважно під товарні  потоки, в обігу перебувають визначений час, мають суворий механізм вилучення  з обігу і погашення.

Класична система розрахунків  за допомогою комерційних векселів зображена на схемі 1.1.

 

 

 

   

       Мал. 1.1.Розрахунки за допомогою комерційних векселів

1 – поставка  товару;

2 – акцептування векселя  у банку покупця;

3 – передання акцептованого  банком векселя продавцеві;

4 – дисконт векселя  у банку продавця;

5 – надання продавцеві  позички під урахований вексель;

6 – пред’явлення векселя  до оплати у банку покупця;

7 – отримання платежу;

8 – повернення погашеного  векселя з позначкою про отримання  платежу.

Отже, комерційні векселі, стимулюючи виробництво та рух товарів, зменшують  час перебування капіталу у товарній формі, прискорюють процес суспільного  відтворення і підвищують надійність розрахунків, оскільки у випадку  акцепту банком той вимагає від клієнта негайних платежів [5].

Фінансові векселі — це грошові зобов'язання, що не пов'язані  з купівлею-продажем. Первинним джерелом виникнення фінансових векселів є оформлення фактичних угод щодо отримання грошової позички проти виписки вексельного  боргового зобов'язання.

Основними операціями, що обслуговуються фінансовими векселями, є такі:

• позички, які видаються одним підприємством за рахунок тимчасово вільних коштів іншому підприємству;
• перерахування до бюджету податкових платежів;
• отримання бюджетного фінансування;
• оформлення простроченої кредиторської заборгованості;
• зобов'язання отримувача кредиту з метою його погашення.

Фінансові векселі використовуються також для отримання банківського кредиту у не грошовій формі. Це набагато вигідніше, тому що передбачає нарахування процентів за вексель на відміну від сплати їх за користування банківським кредитом. Векселі, що виставлені банком банкові, як правило, є фінансовими траттами. Якщо фінансовий вексель видав банк, його ще називають банківським. Водночас банківський вексель може мати і фінансову природу (коли банк видає вексель як депозитний інструмент з метою залучення грошових коштів), і товарну (у випадку оформлення банком вексельного кредиту).

Банківський вексель —  це короткострокове боргове зобов’язання, що надає його власникові право отримати зазначену у векселі суму після збігу терміну платежу. Він засвідчує, що підприємство чи інший клієнт внесли до банку суму, вказану у векселі, а банк зобов'язується погасити його у певний строк.

Перевагою банківського векселя  є те, що він може бути використаний у будь-який час як засіб платежу. Взагалі він є вигідним поміщенням капіталу: адже процент за банківським  векселем дещо вищий, ніж за депозитними  внесками або депозитними сертифікатами.

До вексельних кредитів банків належать операції з урахування та переврахування векселів, а також надання позик під забезпечення векселями.

Урахування векселів є  кредитною операцією. Враховуючи вексель, банк надає векселедержателю пред’явнику  строковий кредит. Зазвичай можуть бути враховані векселі на визначений строк платежу, а саме:

- визначено-строкові (на певну дату);

- дато-векселі (у визначений строк від дати складання);

- візо-векселі (у визначений строк від дати складання).

Векселедержатель, який має  бажання пред’явити векселі до врахування, подає до банку заяву за встановленим банком взірцем. До такої заяви, на вимогу банку, можуть додаватися інші документи, що, зокрема, характеризують фінансове  становище векселедержателя, його кредитоспроможність, а також угоди, на підставі яких були придбані векселі тощо.

Серед фінансових векселів виділяють векселі, в основі видачі яких не яка-небудь реальна угода, а  лише мета отримання товарного або, переважно, грошового кредиту, який в інший спосіб отримати б не вдалося. До таких векселів відносяться дружні (приятельські) та бронзові (дуті) векселі.

Загальною ознакою і тих, і інших є безгрошовість (тобто  відсутність у вексельному зобов’язанні законної підстави боргу, реальної економічної  бази його видачі) та безвалютність (тобто відсутність у вексельному зобов’язанні майнового забезпечення боргу). Оскільки безгрошове зобов’язання юридично нікчемне, воно може бути визнане незаконним, але якщо вексель тим часом опиниться у руках добросовісного держателя, який не знав про цю ваду, то такий держатель все ж таки залишиться законним держателем і має право вимагати задоволення за векселем. В Україні законодавством дозволено видавати векселі лише для сплати за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги, за виключенням векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків. Ні ділових звичаїв, ні судової практики у відношенні даних векселів поки що не існує.