Податкова система України

Слід зазначити, що є й інший чинник негативного  впливу непрямих податків, «прив'язаних»  до заробітної плати, на фінансово-господарську діяльність підприємств. І полягає він у тому, що підприємства з великою трудомісткістю (а, відповідно, і зарплатомісткістю) перебувають у гірших умовах, ніж підприємства, на яких рівень заробітної плати в структурі витрат є нижчим. Це пов'язано з процесами ринкового ціноутворення на продукцію (роботи, послуги) - високий рівень заробітної плати зумовлює зростання цін не тільки за рахунок самої заробітної плати, але й нарахувань на неї. Як показали дослідження [99], за роки реформування економіки на ринкових засадах найбільший спад виробництва внаслідок дефіциту платіжних засобів, боргів з заробітної плати, заборгованості перед бюджетом та контрагентами відбувся на підприємствах з низьким рівнем капіталомісткості і високими питомими витратами праці (машинобудування, металообробка, легка промисловість, капітальне будівництво). Водночас частка продукції підприємств, де рівень податкового навантаження на оплату праці був нижчим (чорна металургія, паливна промисловість, електроенергетика), зростала. 

Істотними недоліками податкової системи є нестабільність, недосконалість та громіздкість податкового  законодавства. Так, тільки щодо податку  на додану вартість за два роки було ухвалено 40 законів про внесення змін і видано більше 100 роз'яснень та уточнень [114]. Нестабільність, часті зміни податкового законодавства зумовлені як об'єктивними, так і суб'єктивними чинниками. Об'єктивні - це нестабільність ситуації в економічній та фінансовій сферах, яка вимагає вжиття термінових заходів для збільшення надходжень до бюджету; суб'єктивні - ухвалення помилкових рішень з питань податкового законодавства, зумовлене недостатньою компетентністю, незнанням закономірностей оподаткування, а також відсутність науково обгрунтованої системи оподаткування та введення законодавчих норм, запозичених із західного податкового права, які не відповідають нашим умовам і часто потребують суттєвого коригування [185, с. 16]. Податкові закони часто ухвалюються поспіхом, без належного економічного обгрунтування і розрахунків. Незрілість та недосконалість податкового законодавства, зумовлені його становленням, також вимагають частого внесення корективів та доповнень. 

Громіздкість (понад 1030 нормативно-правових актів [64, с. 123]) та строкатість податкового законодавства: закони, укази Президента, декрети  та постанови Кабінету Міністрів України, численні положення, інструкції, листи, роз'яснення тощо - зумовлюють неузгодженість та суперечливість окремих податкових документів. 

Нестабільність податкової системи як за видами податків, базою оподаткування, податковими ставками, так і за методами обчислення податків, термінами їх сплати, а також громіздкість податкового законодавства негативно впливають на діяльність суб'єктів господарювання. З одного боку, вони не дають змоги достовірно планувати основні фінансові показники (виторг, прибуток), а з іншого - призводять до великих штрафних, часто не зовсім обгрунтованих, санкцій. Адже якщо норма податкового закону допускає двозначності та різночитанні, то податківець і підприємець завжди будуть тлумачити її по-різному. так, як це вигідно кожному з них. А помилки податківців нерідко завдають підприємницьким структурам великих збитків і навіть призводять до банкрутства. Недосконалість податкової системи! впливає на поведінку підприємців, змушує їх відмовлятися від І легальних методів господарювання, ухилятися від сплати податків. 

Недоліком сучасної системи оподаткування є також  величезні кількість податкових пільг, що зумовлює порушення принципу нейтральності оподаткування і, що найважливіше, його справедливості. Тільки у 2000 р. через податкові пільги до бюджету не надійшло 30 млрд. грн., або 46,5% суми можливих надходжень. Відношення пільг до суми фактичні/їх податкових надходжень становило 1:1,35 [63]. Станом на 1 липня 2000 р. в Україні було зареєстровано 749535 платників податків, з яких 105632 платники, або 14,1 відсотка, користувались податковими пільгами [64, с.62]. Не кращою була ситуація і в 2001 p., коли загальна сума податкових пільг з усіх видів по-перевищила 36 млрд. грн., спричинило прямі втрати бюджету в сумі більш ніж 21 млрд. грн. ці втрати щодо затвердженого бюджету становили 51%, а щодо зведеного - майже 41%. З указаної суми не мають достатнього обгрунтування понад 30% пільг, що становить 6,3 млрд. грн. [154]. Основною вадою чинної практики надання пільг є відсутність експертних оцінок щодо масштабів перерозподілу фінансових ресурсів, економічних та соціальних наслідків цього перерозподілу. Надмірна кількість податкових пільг зумовлює неможливість зниження податкового навантаження в цілому, створює неоднакові економічні умови для господарювання, знижує конкурентоспроможність товаровиробників, посилює кризові явища в економіці. 

Іншими недоліками податкової системи є [31; 44; 55; 114; 194; 201]: 

• відсутність достатніх  правових гарантій для учасників  податкових відносин, насамперед, для  платників податків; 

• відсутність у  податковій системі податків на майно  чи нерухомість (власність), які в  умовах ринкової економіки є важливим її регулятором і стабільним джерелом доходів бюджетів різного рівня; 

• податкова система  не стимулює підприємницькі структури накопичувати фінансовий капітал и інвестувати його в основні та оборотні активи; 

• недосконалість системи  місцевих податків і зборів, які  практично не виконують ні фіскальної (частка місцевих податків і зборів у дохідній частині абсолютної більшості  сільських і селищних бюджетів: не досягає навіть 1%), ні економічної функції; 

• відсутність чіткого  розмежування податків, що переказуються  до місцевих і державного бюджетів. 

Податки впливають  на платоспроможність та фінансову  стійкість підприємства, формування його фінансових ресурсів та інвестиційну діяльність, конкурентоспроможність продукції і загалом на поведінку підприємців щодо будь-якої діяльності - операційної, інвестиційної чи фінансової. Рівень цього впливу залежить від системи оподаткування - самих податків, рівня їх фіскальності, методів їх справляння, стабільності та досконалості всієї системи. 

Залежно від місця  податків у ціні (елементів ціни, на які відносять чи з яких сплачують  податки) їх поділяють на три групи (див. рис. 1.3): 

1. Податки, що їх  відносять на витрати виробництва  та реалізації (включають до собівартості  продукції робіт та послуг) - страхові  внески на обов'язкове державне  пенсійне страхування, на обов'язкове  соціальне страхування (у тому числі й на випадок безробіття), на обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які зумовили втрату працездатності, державне мито, збори за спеціальне використання природних ресурсів та інші; плата за землю, рентні платежі, податок з власників транспортних засобів, податок на майно (нерухомість). 

2. Податки, що їх  сплачують з прибутку, - податок  на прибуток підприємств. 

3. Акцизи - податки,  що їх включають до ціни  реалізації понад відпускну ціну  виробника -податок на додану вартість, акцизний збір, ввізне (імпортне) мито. 

Від сумарної величини податків, які сплачує підприємство за певний календарний період, залежить, по-перше, чистий прибуток підприємства і, по-друге, його потреба в обігових коштах для обслуговування процесу виробництва та реалізації. 

Податкова система  значною мірою визначає платоспроможність  підприємства - з одного боку, правильна побудова цієї системи, її адекватність фінансовому стану більшості платників податків спроможні хоча б не збільшувати їхню заборгованість перед бюджетом; з іншого - застосування до підприємств з нестійким фінансовим становищем норм податкового законодавства, а надто тих, які регламентують штрафні санкції за недоїмки та протермінування платежів, може дуже швидко спричинити їх банкрутство [191, с. 183]. Проте неплатоспроможність багатьох українських підприємств зумовлена не податковою системою. Ставки основних податків в Україні не перевищують аналогічних ставок в інших державах, а для окремих податків є нижчими. Важке фінансове становище українських підприємств пояснюється 

Рис. 1.3. Місце податків у ціні продукції, робіт, послуг (податки, збори, обов'язкові платежі податкового характеру); 

(ПМВ - прямі матеріальні  витрати; ПВОП - прямі витрати  на оплату праці; ІПВ – інші  прямі витрати; ЗВ - загальновиробничі  витрати; С - собівартість продукції  (робіт, послуг); П - прибуток; А - акцизи; Цв ~ ціна виробника; Цр - ціна реалізації). 

обвальною втратою  ними власних обігових коштів, особливо через інфляційні процеси 90-х років. Чинний порядок оподаткування недосконалий через те, що не враховує реальні  можливості підприємств, котрі не спроможні сплачувати до бюджету ті суми, що їх передбачає податкове законодавство. Варто згадати хоча б 37 відсотків нарахувань на фонд оплати праці, величина яких є абсолютно неприйнятною з точки зору рівня витрат на виробництво. Особливо чутливими до такої системи оподаткування є малі форми підприємництва. 
 

Автор праці [195] справедливо  відзначає, що практика авансової сплати податків, яка застосовувалася в окремі періоди у механізмі справляння ПДВ, а нині використовується при розрахунках податку на прибуток підприємств, йде урозріз із загальними принципами оподаткування, а її результатом стало вилучення обігових коштів підприємств. 

Податкова система  також може значно впливати на формування підприємствами власних фінансових ресурсів, основними джерелами яких є прибуток та амортизаційні відрахування. Проте, якщо прибутку цей вплив стосується прямо і реалізується через прямі податки, що їх підприємство сплачує з прибутку, то на амортизацію податкова система впливає опосередковано - через вимоги податкового обліку, який регламентує норми амортизаційних відрахувань та можливості використання прискорених норм амортизації. 

Низькі норми амортизації (значно нижчі, ніж у західноєвропейських  країнах, США, Японії та інших високорозвинутих державах), а також обмеження щодо використання суб'єктами підприємництва прискореної амортизації, регламентовані податковим законодавством, не дають змоги без залучення позикових коштів вчасно і в необхідних масштабах оновлювати виробничий потенціал, проводити ефективну інвестиційну політику, запроваджувати нові технології, розширювати виробництво, що, в свою чергу, істотно впливає на конкурентоспроможність продукції національних товаровиробників. На конкурентоспроможність продукції також впливає нерівномірний розподіл податкового тягаря між різними секторами економіки та необгрунтований розподіл податкових пільг (здебільшого пільги призначені для стагнаційних галузей економіки, а для прогресивних галузей, які забезпечують якісне економічне зростання на інноваційній основі, за рахунок якого і відбувається зростання конкурентоспроможності продукції на світовому ринку, пільг практично немає [57]). 

Недосконалість системи  оподаткування визнається багатьма вченими-економістами. Так, професор О. Д. Василик зауважує: «Нинішня податкова система виявилася неадекватною до умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб'єктів господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби в кредитних ресурсах... Все це призвело до утворення значного неофіційного сектора економіки, ухилень від оподаткування, затримки податкових надходжень» [46]. 

Причини, які зумовлюють недоліки системи оподаткування  в Україні, досить багато. Професор А. М. Поддєрьогін [167] поділяє їх 

на об'єктивні  та суб'єктивні. Об'єктивні - це недостатність  вітчизняного досвіду оподаткування  юридичних і фізичних осіб в умовах формування ринкової економіки; недостатність  професійно підготовлених фахівців, які могли б бути залучені до розробляння законодавчих і нормативних актів з оподаткування; стан економіки, дефіцит державних фінансових ресурсів, які зумовлюють прийняття законодавчих і нормативних? актів з оподаткування. 

До суб'єктивних причин слід віднести: відсутність альтернативних варіантів розробляння законодавчих і нормативних документів з оподаткування, монополію Міністерства фінансів України  та Державної податкової адміністрації  України на перших етапах становлення  системи оподаткування при їх підготовці; залучення до розробляння законодавчих і нормативних документів з оподаткування недостатньо професійно підготовлених фахівців, що зумовило низьку якість цих документів, їх неузгодженість між собою, а також необхідність внесення змін; лобіювання окремих законодавчих та нормативних документів з оподаткування в інтересах певних зацікавлених осіб та груп. 

Послабити негативний вплив чинної системи оподаткування  на фінансово-господарську діяльність суб'єктів підприємництва можна, на нашу думку, двома шляхами: 

Ш зовнішній - зменшення податкового навантаження на підприємства та стабілізація системи оподаткування на тривалий час через ухвалення Податкового кодексу;

• внутрішній - зменшення  сум сплачуваних підприємством податків, зборів та обов'язкових платежів податкового характеру через реалізацію на підприємстві системи податкового планування. Оскільки податок - це примусове вилучення в дохід держави певних коштів, цілком природно, що платник податку, скориставшись усіма законними способами, має право вибрати такий шлях його сплати, який би дав йому змогу зменшити втрати.