Механизм процентной политики НБУ

Так, 2007 року Уряд щомісячно, загальмувавши  бюджетне фінансування економіки , збільшував залишок коштів на своєму скарбничому  рахунку – з 8,5 млрд. на 1 січня 2007 р. до 16 млрд. грн. на 1 грудня того ж року. Але протягом грудня Кабмін здійснив форсовані бюджетні асигнування, що зменшили залишок його коштів до 3,5 млрд. грн. На початку 2008 р., відновлюючи  кошти на своєму рахунку, Кабмін збільшив їх залишок за 3 місяці до 11,2 млрд. грн. Щоб вирівняти дисгармонію фінансових потоків між владою й економікою, НБУ в цих умовах й додавав або віднімав кошти у комерційних банків.

Іншою причиною невикористання Нацбанком  механізму процентних ставок і необхідності його прямих втручань у зміну обсягів  грошових ресурсів є мізерність емісійно-грошових потоків, що переливаються в економіку  через канали банківського рефінансування.

Так, протягом 2007 року, обсяги кредитно-банківського рефінансування трохи перевищили 2,5 млрд. грн., в той час як загальний  приріст базових грошей в економіці  дорівнював 44,9 млрд. грн., тобто у 18 разів  більше. В даному разі поганим у  незастосуванні регулюючого впливу процентних ставок НБУ на динаміку обсягів грошей є те, що грошовий регулятор не включається у процес врівноваження попиту і пропозиції кредитно-платіжних ресурсів на ринку  між банками та їх клієнтами. А  саморегулюючі ринкові сили досягають  необхідної рівноваги лише із відставанням у часі і з втратами для обох сторін: банки із запізненням піднімають позикові ставки у періоди інфляції та у періоди перевиробництва, надто  довго надаючи кредити потенційно неплатоспроможним клієнтам. А у  періоди зростання платоспроможного попиту і цінової дефляції – навпаки, із запізненням знижують відсоткові нарахування на кредити, залишаючи  економіку невиправдано довго на «голодній пайці».

Події на кредитному ринку України  у період з ІІ півріччя 2007 року підтвердили  це правило. За інертної поведінки грошового  регулятора комерційні банки підняли  відсоткові ставки лише у травні-липні 2008 року, ігноруючи увесь цей період темпи інфляції і, очевидно, сподіваючись на дешеві кредити рефінансування від НБУ.

Відхилення від потреб спостерігаються  в обидва боки – грошей то надлишок, то дефіцит, і це якнайкраще продемонстровано в Україні у 2007–2008 рр. Виходячи з  цього досвіду, можна прогнозувати, що і після подолання сплеску  теперішньої інфляції Україна буде зазнавати браку позикових фондів і недоступності кредитів для  перспективних проектів та підприємств (ця закономірність вже почала проявлятися на практиці у липні-серпні 2008 р., коли за низької інфляції продовжують зростати процентні ставки за кредити).

 

Рис 2.9 – Динаміка зміни індексу  інфляції порівняно з обліковою  ставкою НБУ за 2006-2011 рр. [28].

 

Даний рис. 2.9 підтверджує вплив  облікової ставки на загальний рівень інфляції. Хоча, звичайно, даний фактор не є визначальним при зміні індексу  інфляції, проте між ними спостерігається  пряма взаємозалежність.

У 2009 році грошово-кредитна політика здійснювалась у складних умовах економічної та фінансової кризи  і спрямовувалася на якнайшвидше  подолання її наслідків. Для забезпечення належного рівня ліквідності, збільшення кредитування економіки, підтримки  банків Національний банк проводив гнучку політику рефінансування з удосконаленням відповідних механізмів. Слід відзначити, що в процесі регулювання грошово-кредитного ринку вагома роль відводилася процентним важелям, завдяки використанню яких Національний банк України сприяв досягненню одразу кількох цілей.

Насамперед це мало свою реалізацію у регулюванні рівнів облікової  ставки та ставок рефінансування. Через  регулювання облікової ставки та ставок за інструментами рефінансування Національний банк України впливав на вартість кредитів і депозитів на грошово-кредитному ринку. Процентна політика спрямовувалася на утримання вартості грошей на позитивному рівні щодо інфляції з метою стимулювання повернення вкладів у банківську систему.

Відповідно до зниження інфляційного тиску Національний банк коригував  значення облікової ставки. Зокрема, протягом червня – серпня 2009 року двічі  приймалося рішення про зниження облікової ставки.

Середньозважена процентна ставка за операціями з рефінансування в  цілому за 2009 рік становила 16,7 % і  була позитивною відносно як фактичного, так і прогнозного рівня інфляції.

Утримання вартості коштів на позитивному  рівні щодо інфляції було одним із вагомих чинників відновлення (починаючи  з квітня) зростаючої динаміки коштів населення в банківській системі. Стабілізація ресурсної бази банків з перспективою її подальшого розширення за рахунок нових депозитів, у  свою чергу, створювала умови для  зниження вартості кредитів навіть в  умовах зростання вартості депозитів. Це відбувалося як за рахунок фізичного  збільшення пропозиції кредитних ресурсів на ринку, так і за рахунок зменшення  премії за ризик, яка була збільшена  в період загострення ситуації на ринку [29].

Отже, в умовах нестабільності на фінансовому  ринку Національний банк застосовував гнучкі підходи щодо регулювання  ліквідності банків, змінюючи спрямованість  своїх операцій залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку. Нормалізації ситуації з ліквідністю банків сприяли  дії Національного банку України  з її підтримки через механізми  рефінансування. НБУ впорядкував можливість доступу банків до постійних механізмів підтримки ліквідності, оптимізувавши кількість та періодичність звернень, а також обсяги можливого отримання кредитів овернайт.

Мета даних заходів – унеможливлення використання цих інструментів для  покриття системних проблем, що виникають  у діяльності того чи іншого банку. Поряд із цим, протягом серпня – вересня 2009 р. були посилені вимоги до формування банками обов’язкових резервів. Зокрема, було запроваджено вимогу щодо зберігання частини обов’язкових резервів на окремому рахунку в НБУ з нарахуванням плати в розмірі 30% від облікової ставки на залишки коштів.

Та все-таки НБУ припустився  помилок. Якщо обсяг рефінансування ним банків у 2009 р. становив трохи  більше 64 млрд. грн., то обсяг операцій із мобілізації коштів (тобто їх вилучення з економіки) досяг  майже 97 млрд. грн. Цікаво, що у 2008 р. обсяг  рефінансування банків (у порівнянних  показниках) сягнув 169,5 млрд. грн. Своєю  чергою НБУ мобілізував 57 млрд. грн. [30].

Починаючи з лютого 2010 року, тривала  тенденція до зменшення інфляційного тиску, яка проявляється у постійному зменшенні індексу споживчих  цін як у розрахунку до попереднього місяця, так і в річному обчисленні. У липні (четвертий місяць поспіль) була зафіксована дефляція споживних  цін. У розрахунку до відповідного місяця попереднього року індекс споживчих  цін у липні 2010 року становив 106,8 % порівняно із 115,5 % у липні та 112,3 % у грудні 2009 року.

Покращення макроекономічної ситуації та заходи, які були вжиті Національним банком України для стабілізації грошової одиниці, мали позитивний вплив  на стан грошово-кредитної сфери [26].

 

 

 

 

 

Висновки  до розділу 2

 

 

Отже, у  другому розділі було розглянуто практичні аспекти реалізації процентної ставки Національного банку України.

Було звернено увагу на тенденцію  зміни динаміки процентних ставок Національного банку України за 2006-2011 рр. та проаналізовано дієвість впливу облікової ставки на процентні ставки комерційних банків та на міжбанківські операції на ринку.

В даному розділі були проаналізовані такі процентні ставки Національного  банку України, як облікова ставка, ставка за кредитами овернайт, за кредитами  наданими шляхом проведення тендера, за операціями РЕПО та у підсумку середньозважена  ставка за всіма операціями рефінансування. Було виявлено загальну тенденцію зміни  даних показників, так всі вище зазначені ставки поступово знижуються до 2008 року, тобто початку фінансової кризи, після чого стрімко зростають, та за допомогою ведення Національним банком України стабілізаційної  політики дана тенденція змінюється в 2011 році в кращий бік - до зниження процентних ставок, в першу чергу за рахунок зниження облікової ставки, так як вона являється основною і найнижчою для ставок рефінансування.

Слід звернути увагу на той факт, що було виявлено та проаналізовано дію  облікової ставки на такі показники  діяльності комерційних банків, як ставка за депозитами та кредитами. Також  проаналізовано вплив на депозити та кредити на міжбанківському ринку. Що ж до макроекономічних показників, то було виявлено зв'язок між інфляцією  та обліковою ставкою, особливо звернено увагу на дану тенденцію у роки кризи, так як різко змінюється взаємозалежність даних ставок - послаблюється.

Аналізуючи облікову ставку, було виявлено прямий вплив даної ставки на всі зазначені вище ставки, проте  цей вплив більш умовний і  сигнальний, а не основний. Проте  привертає увагу той факт, що в  період фінансової кризи порушується зв'язок між ставками до 2010 року, в якому він поступово вирівнюється завдяки правильній процентній політиці Національного банку України, також зазначені причини інфляції та дії, які приймав Національний банк згідно з поточною макроекономічною ситуацією.

Отже, у даному розділі було виконано такі завдання:

— визначено та доведено, що облікова ставка Національного банку України  є основною для формування ставок рефінансування;

— проаналізовано динаміку зміни  облікової ставки та ставок рефінансування;

— виявлено та проаналізовано взаємозв’язок  облікової ставки та депозитних, кредитних  ставок на міжбанківському ринку  та сформованих в комерційних  банках;

— показано залежність між обліковою  ставкою та індексом інфляції;

— проаналізовано детальніше динаміку зміни вище зазначених ставок в період світової фінансово-економічної кризи.

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Отже, Національний банк України за допомогою процентних ставок має великий вплив на економіку  країни, адже процентна політика є  одним з основних важелів грошово-кредитної  політики загалом. Процентна політика НБУ пройшла певний шлях розвитку, впродовж якого вдосконалювалася й  відігравала все більшу роль в  розвитку економіки.

Сьогодні, найактуальнішим питанням є вихід  України з кризи, і тому велика увага зосереджена саме на регулюванні  НБУ процентних ставок, що є інструментом впливу на різні процеси (інфляція, ділова активність).

Проаналізувавши динаміку зміни процентних ставок за 2005-2010 рр., можна зробити висновок, що сьогодні розмір базових ставок НБУ є досить адекватним тій ситуації, що склалася на грошово-кредитному ринку.

Дуже  чітко прослідковуються тенденції  до наміру НБУ здешевити кредитний  ресурс. Про це говорить і намір  Центрального банку понизити облікову ставку до рекордно низького рівня, і  намір регулювати кредитування реального  сектору комерційними банками (стимулюючі кредити). Все це є сигналом для  пожвавлення на ринку та для очікування швидкого відновлення та розвитку економіки  України. Проте, НБУ має реагувати  відповідно і до інфляційних показників, тому базові ставки повинні бути позитивними  по відношенню до інфляційного прогнозу. Тому, пониження ставки рефінансування має здійснюватися лише в комплексі  з іншими інструментами грошово-кредитної  політики, дія яких має бути спрямована на пониження інфляційних ефектів. Такими інструментами можуть бути ліміти кредитування фізичних осіб, а також  операції держави на відкритому ринку, наприклад, емісія середньострокових  облігацій державної позики.

Проаналізувавши в курсовій роботі механізм дії процентної політики можна зробити деякі  висновки:

По-перше, є досить широкий спектр інструментів реалізації грошово-кредитної політики, серед яких найбільш дієвим і гнучким  є політика процентних ставок, яка  відіграє важливу роль у формуванні кредитних ресурсів, виступає індикатором  монетарної політики та служить інструментом утворення позичкового фонду.

По-друге, реалізація процентної політики простежується  через встановлення процентних ставок НБУ та їх зміну відповідно до необхідного  стану економіки. При експансійній політиці НБУ знижує процентні ставки, в першу чергу облікову, тим  самим збільшуючи рефінансування комерційних  банків, збільшується обсяг пропозиції грошей, що пожвавлює економічну активність на ринку. При рестрикційній політиці НБУ збільшує рівень ставок, що призводить до звуження кредитних програм, зменшення ділової активності і позитивно впливає на рівень інфляції в країні у напрямку її зниження.

По-третє, було визначено основні фактори, що впливають на процентну політику, найвагомішими з яких є рівень інфляції, розміри валового внутрішнього продукту та темпи приросту грошової маси в обігу.

По-четверте, проаналізувавши динаміку зміни  процентних ставок за останні роки, спостерігається їх поступове зниження, після різкого збільшення в 2008-2009 рр. Це пояснюється стримуванням зростання  інфляції для запобігання підвищення цін та стабільності грошової одиниці.

По-п’яте, при аналізі облікової ставки було виявлено її вплив на рівень інфляції, процентні ставки за кредитами та депозитами комерційних банків та на міжбанківському ринку. Слід зазначити, що простежувався досить тісний зв'язок даних показників до початку економічної  кризи, після чого було деяке розбалансування  показників, проте при виборі Національним банком політики поступового зниження процентних ставок, що повинно позитивно  вплинути на економіку країни в цілому, зв'язок між процентними ставками почав відновлюватися і інструмент зміни процентних ставок став більш  дієвим та передбачуваним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

1. Адамик Б. П. Національний банк і грошово-кредитна політика [Текст] : навч. посіб. / Б. П. Адамик. – Тернопіль : Карт-бланш, 2002 . – 278с. - ISBN 966-7952-06-1.
2. Шевченко Р.І. Банківські операції: навч. посіб. [Текст] / Р.І.Шевченко. – Київ, 2000. -160 с.
3. Гудзевич, Я. В. З досвіду центральних банків розвинених країн у регулюванні грошово-кредитної сфери / Я. В. Гудзевич, З. М. Заставна; Регіональна економіка (укр.). - 2007.- 274 с.
4. Положення Про процентну політику Національного банку України : постанова Правління Національного банку України від 18.08.2004 р.№ 389.
5. Закон України «Про банки і банківську діяльність» [Текст]. – К.: Ін. Юре, 2006. – 520 с.
6. Коваленко, В.В. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник [Текст] / Коваленко В.В. – Київ, 2006. – 332 с.
7. Енциклопедія банківської справи України: Довідкове видання [Текст] / НБУ; Ін-т незалежних експертів; ред. В. С. Стельмах – К.: Молодь; Ін Юре, 2001. – 680 с. (Сторінки 391, 444-446).
8. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник / УАБС НБУ – К.: Знання України, 2006. – 332 с.
9. Центральний банк та грошово-кредитна політика: підручник / кол.