Механизм процентной политики НБУ

 

 

 

 

 

Висновки  до розділу 1

 

 

В першому  розділi було розглянуто теоретичні основи процентнoї політики НБУ. Нa мою думку, найбільш повним визначeння  процентної політики центральногo банку є: один з нaйбільш дієвих та гнучких інструментів грошовo-кредитної політики, дія якого визначається змінoю процентних ставок, які впливають нa економічний розвиток країни шляхом врахувaння певних макроекономічних тенденцій та монетaрних параметрів.

В даному розділі було зазначено місце  процентної політики в грошово-кредитній  політиці центральногo банку, також роль тa головні цілі, якi повинна виконувати процента політика, впливаючи нa макроекономічну ситуацію в країнi, через вплив нa процентні ставки комерційних банків. Зазначенo переваги тa недоліки процентної політики тa механізм її дії нa економіку держави в цілому.

Зазначалoсь, що механізм процентної політики реалізуєтьcя двома шляхами, відповідно дo яких i відбувається вплив нa економіку країни. Загалом процентна політикa впливає нa рівень інфляції, обсяги вартості валовогo внутрішнього продукту, нa курс національної валюти пo відношенню до іноземної, нa ліквідність тa ділову активність фінансових установ, нa загальний рівень кредитування eкономічних суб’єктів.

Отже, у  даному розділі було виконано такi завдання:

• дослідженo поняття процентної політики тa зазначено її місце в реалізації грошово-кредитної політики країни;
• визначено роль тa цілі процентної політик;
• зазначено переваги тa недоліки процентної політики;
• проаналізовано вплив тa механізм встановлення процентних ставок НБУ;
• описано механізм реалізації процентної політики в країні.

 

 

РОЗДІЛ  ІІ

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЦЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ НБУ

2.1 Аналіз  динаміки процентних ставок

 

 

Сутність  облікової ставки, як інструмента  грошово-кредитної політики, полягає  у зміні відсотків за кредитами, що їх центральний банк надає комерційним  банкам.

Процентна політика НБУ здійснюється відповідно до «Положення про процентну політику Національного банку України» та Закону України «Про Національний банк України», згідно якого можна зробити  деякі висновки: рефінансування комерційних  банків є невід’ємною складовою  частиною процентної політики і виділення  в п. 3 ст. 25 Закону України «Про Національний банк України» як окремого засобу грошово-кредитної  політики поряд з процентною політикою  не має достатніх підстав.

Процентна політика не зводиться лише до встановлення процентних ставок за операціями центрального банку України, а має ширше  значення. По-перше, згідно визначення «Положення про процентну політику Національного банку України» вона включає в себе і рекомендації щодо встановлення процентних ставок за активними і пасивними операціями банків з метою впливу на процентні  ставки суб’єктів грошово-кредитного ринку та дохідність фінансових операцій. Звідси випливає, що процентна політика охоплює всі відносини, на які  впливають процентні ставки, в  економіці та соціальній сфері життя  суспільства, а тому саме її можна розглядати як окремий напрямок грошово-кредитної політики [19].

Можна виділити дві групи причин, які впливають  на рівень облікової ставки центрального банку:

— причини, обумовлені загальними тенденціями  розвитку національної економіки;

— причини, пов’язані з рішенням центрального банку щодо грошової сфери.

Перша група  причин є первинною щодо другої, оскільки розвиток секторів економіки  вливає на рішення центрального банку  в грошово-кредитній сфері. Маніпулювання  обліковою ставкою слід розглядати як запобіжний активний важіль впливу на попит і пропозицію на грошовому  ринку. Механізм регулювання облікової  ставки та її вплив на економіку  виглядає таким чином:

— підвищення облікової ставки має на меті підвищення ціни грошей. Це обмежує попит комерційних  банків на кредити центрального банку  та їх можливості щодо кредитування економічних  суб’єктів, що в свою чергу призводить до зростання процентних ставок за кредитами та зменшення попиту на кредити з боку економічних суб’єктів;

— зниження облікової ставки пожвавлює ділову активність та стимулює економічне зростання, зокрема збільшуються обсяги кредитування центральним банком комерційних  банків, що розширює їх ресурсну базу і  веде до зниження процентних ставок за кредитами і, відповідно, зростання  попиту на банківські кредити з боку суб’єктів господарювання[26].

Що ж  до конкретних значень облікової  ставки в Україні (рис. 2.1), то просліджується тенденція до зниження облікової  ставки до початку світової економічної  кризи, а саме до 2008 року. Проте в 2010 році Національний банк вирівняв рівень облікової ставки до рівня, який був  встановлений у 2007 році. Далі проаналізуємо  ситуація, що склалась конкретного на протязі 2005-2011 рр. (див. додаток Б).

Так у 2005 році, ураховуючи макроекономічну ситуацію, відбувалося посилення інфляційних  чинників під дією чого з метою  забезпечення стабільності на грошово-кредитному ринку і створення сприятливіших  умов для залучення банками коштів населення, Національний банк України  з 10 серпня 2005 року підвищив облікову ставку з 9,0 до 9,5 % річних.

У 2006 році облікова ставка Національного банку  України залишалася на рівні 8,5 % річних (з 10 червня 2006 року її рівень було знижено  на 0,5 процентного пункту).

Ситуація, що склалась в 2007 році, з метою сприяння ефективнішому спрямуванню банками  ресурсів на кредитування реального  сектору економіки, з 1 червня 2007 року облікову ставку Національного банку  України було знижено з 8,5 до 8,0 % річних, яка до кінця року залишалася на тому ж рівні.

Із 1 січня 2008 року, з урахуванням тенденцій  розвитку макроекономічних і монетарних показників у 2007 році та з метою стримування  інфляційних процесів, Національний банк України підвищив облікову ставку до рівня 10,0 % річних, а з 30.01.2008 р. – 12,0 % річних. Протягом 2008 року Національний банк України проводив процентну політику, спрямовану на підвищення вартості національної валюти.

В 2009 році процентна політика Національного  банку України проводилась відповідно до макроекономічної ситуації та була спрямована на забезпечення рівноваги  на грошово-кредитному ринку, достатнього  рівня ліквідності банківської  системи, нівелювання девальваційного  тиску та підтримання оптимального рівня процентних ставок щодо рівня  інфляції. Так, якщо на початку року процентна політика Національного  банку України мала на меті створення  стимулів до повернення коштів вкладників у банківську систему, то зі стабілізацією  ситуації з ліквідністю та задля  активізації кредитування банками  реального сектору економіки  процентні ставки поступово зменшувалися. Зокрема, облікова ставка Національного  банку України протягом 2009 року знижувалась  двічі: у червні – з 12,0 до 11,0 % річних, у серпні – до 10,25 % річних, залишаючись на цьому рівні до кінця року.

Протягом 2010 року Національний банк України  проводив збалансовану грошово-кредитну політику, спрямовану на створення  стимулів для поліпшення ситуації в  реальному секторі економіки, з одного боку, та запобігання формуванню монетарних ризиків стабільності національної валюти, з іншого. У 2010 році процентна політика Національного банку України була спрямована на забезпечення рівноваги на грошово-кредитному ринку, недопущення розбалансування ситуації на валютному ринку та підтримання оптимального рівня процентних ставок щодо рівня інфляції. Зокрема, облікова ставка Національного банку України протягом 2010 року знижувалася тричі: у червні – з 10,25 до 9,5 % річних, у липні – до 8,5 % річних, у серпні – до 7,75 % річних, залишаючись на цьому рівні до кінця року.

Передумовами  для зміни облікової ставки в 2010 році стали наступні процеси: за попередньою оцінкою ВВП за I квартал 2010 року (у постійних цінах 2007 року) порівняно з I кварталом 2009 року збільшився на 4,8 %. Обсяги виробленої промислової продукції за січень-квітень 2010 року порівняно з відповідним періодом попереднього року збільшилися на 12,6 %. У квітні другий місяць поспіль спостерігався профіцит зведеного сальдо платіжного балансу, кумулятивний обсяг якого за 4 місяці поточного року становив 0,6 млрд. дол. США . Індекс промислової продукції в січні-червні 2010 року порівняно з січнем-червнем 2009 року становив 112,0 %. У червні (четвертий місяць поспіль) спостерігався профіцит зведеного сальдо платіжного балансу, кумулятивний обсяг якого за перше півріччя поточного року становив 4,4 млрд. дол. США [26].

Думки експертів, щодо впливу зниження облікової ставки в 2010 році на українську економіку розходяться.

Зокрема, такі економісти як В. Клименко, Н. Королевська, В. Вавринчук та інші, вважають, що необхідність зниження облікової ставки визрівала  вже давно і полягала у тому, що Уряд спільно з Нацбанком повинні  вжити термінових заходів з відновлення  кредитування економіки. Зниження облікової  ставки дозволить зробити кредити  більш доступним, а в найближчому  майбутньому необхідно буде її знизити  і до 7 % – до українського історичного мінімуму, досягнутого в 2002 р.

У 2011 році Національний банк України дотримується зниження облікової ставки, встановивши  її на рівні 7,5 %.

 

Рис. 2.1 –  Динаміка облікової ставки НБУ за 2005-2011 рр.

 

Рішення НБУ про зміну процентних ставок відображає позитивні тенденції  грошово-кредитного ринку та означає  потенційне здешевлення ресурсів і  відображає загальне зниження ставок на фінансовому ринку. Крім того, свідчить про те, що банки йдуть правильним шляхом, знижуючи і кредитні, і депозитні  ставки.

Зниження  облікової ставки стало продовженням загального зниження ставок на міжбанківському  ринку, доходностей по державних  цінних паперах, зниження ставок по депозитах  і кредитах. Викуп Національним банком зайвої валюти на міжбанківському ринку  і зростання депозитів призвели до збільшення ліквідності в банківській  системі, що і стало основною причиною зниження ставок [26].

З іншої  сторони, такі економісти як В. Пинзеник, О. Блінов, В. Кравець, Г. Гласова та інші вважають, що зниження облікової ставки відображає поточну ситуацію з динамікою  споживчих цін і жодного принципового впливу на грошовий ринок це рішення  мати не буде. Основна частина ресурсів банків - це депозити населення і  юридичних осіб. Тенденція зниження ставок по них відбувалася і до прийняття цього рішення, тобто  не була обумовлена ним.

Зниження  облікової ставки – більше психологічний  прийом, ніж реальне зниження вартості грошей. На нашому кредитному ринку  все ще прохолодно, хоча і можна  відзначити певне потепління. Самі ставки не відображають реальної картини  – багато банків просто не кредитували, кредитували обмежено, або ж пред’являли  підвищені вимоги до позичальника і застави.

Слід  простежити також зміну інших  ставок, що встановлюються Національним банком України для реалізації процентної політики. Так упродовж 2005 року рефінансування банків здійснювалося в основному через кредити, надані за допомогою кредитів овернайт. Порівняно з 2004 року середньозважена процентна ставка за кредитами овернайт знизилася на 4,7 процентного пункту до 14,9 % річних у 2005 році (рис. 2.2).

У 2006 році середньозважена процентна ставка за кредитами овернайт, частка яких у загальному обсязі рефінансування була найбільшою, з початку року знизилася на 2,8 % й у кінці року становила 12,1 % річних (див. додаток Б).

Підтримуючи ліквідність банків, Національний банк України у 2007 році здійснював рефінансування банків через кредити овернайт. Середньозважена  процентна ставка за зазначеним інструментом рефінансування протягом 2007 року знижувалася  помірно або залишалася на рівні  попереднього місяця і в загальному даний показник знизився до 11,1 % річних.

В 2008 середня  вартість кредитів овернайт збільшилася  за місяць з 16,0 до 19.7 % річних. Проте з 2009 року даний показник знижувався і в 2010 році склав 11,3 %, а в 2011 становив 11,25 % річних.

 

Рис. 2.2 –  Динаміка кредитів овернайт НБУ за 2005-2011 рр.

 

Динаміка зміни процентної ставки за наданням кредитів шляхом проведення тендера свідчить про аналогічну тенденцію до зниження ставок до початку  фінансової кризи, після чого зростання  до 20,6 % у 2009 році і в 2010 році різке  зниження (рис. 2.3). Щодо тенденцій кредитів наданих шляхом проведення тендера  в розрізі кожного року, то в 2005 році середня вартість даних кредитів знизилася за даний рік на 2,1 процентного  пункту до 12,9 % річних (див. додаток Б).

В 2006 році середня фактична вартість кредитів, придбаних банками шляхом проведення тендерів, за рік знизилася на 2,5 процентного пункту. А в 2007 році даний  показник максимально знизився за аналізований період до рівня 10,0 % річних. Крім того, у січні та червні звітного року, з метою підвищення рівня стабільної діяльності банків, Національний банк України підтримував ліквідність  банків через кредити рефінансування під заставу майнових прав на кошти  банківського вкладу (депозиту), середня  вартість яких становила відповідно 8,5 і 8 % річних.

Значно  зросла процентна ставка кредитів у 2008 році до 16,6 % річних, проте це не максимальне значення даного показника, в 2009 році він був максимальним, порівняно з 2009 році він зріс на 4 процентних пункти. У грудні 2010 року після дев’ятимісячної перерви було застосовано рефінансування за допомогою кредитів, наданих шляхом проведення тендера, під 10.5 % річних.

 

Рис. 2.3 –  Динаміка кредитів наданих шляхом проведення тендера за 2005-2011 рр. [25].

 

Кредити за операціями РЕПО мали таку тенденцію (рис. 2.4) : у 2005 році надавались у січні (середня вартість яких становила 14,0 % річних) та у серпні – листопаді за середньозваженою процентною ставкою 12,0 % річних і в підсумку за рік середня вартість кредитів за операціями РЕПО надавалися за 12,0 % річних (див. додаток Б).