Грошово-кредитна політика в умовах кризи

     Незважаючи  на доволі невеликий ступінь інтегрованості України в світовий економічний простір, вона перебуває серед тих країн, що зазнають найбільшого впливу фінансової кризи. В теперішніх умовах відбувається знецінення національної валюти, збільшується частка неповернених кредитів, погіршується ліквідність банківської системи, підприємства майже не мають можливості брати кредити в комерційних банків, металургійні компанії (а вони забезпечують 40% усіх валютних надходжень у країну) працюють на половину своїх виробничих потужностей, попит на їхню продукцію знизився.

Задля вирішення даних проблем використовуються різні методи фінансової політики держави, серед яких є грошово-кредитна політика.

     Основною  метою грошово-кредитної політики є допомога економіці в досягненні загального рівня виробництва, що характеризується повною зайнятістю й стабільністю цін.  

        В умовах сильного економічного спаду в Україні і зупинки ряду виробництв збереження політики високих ставок може привести до втрати економічних перспектив для України на довгі роки. Для бізнесу і промисловості платежі по кредитах для реалізації інвестиційних проектів є непосильним тягарем. Це заморожує ділову ініціативу і веде до згортання навіть тих виробництв, що діють зараз.

     Головною  метою грошово-кредитної політики у 2011 році та надалі відповідно до Конституції  України лишатиметься забезпечення стабільності грошової одиниці, що є основою для забезпечення збалансованого економічного розвитку, підвищення рівня зайнятості та реальних доходів населення.

     У прийнятті монетарних рішень на 2011р. Національний банк насамперед спиратиметься  на прогноз розвитку реального сектору  економіки, платіжного балансу та фінансового ринку, який робитиметься на підставі ретельного аналізу широкого спектра макроекономічних, бюджетних та монетарних показників, їх взаємозв'язку і впливу на стабільність гривні з урахуванням можливих змін у тенденціях в майбутньому. На підставі розгляду прогнозних оцінок розвитку визначатиметься потреба у прийнятті відповідних регулятивних заходів.

     Потрібно  визначити, щодо зазначених вище проблем  важливу роль відіграють внутрішні  і  зовнішні чинники фінансової кризи в Україні, адже вони мають значний вплив на нинішню економічну ситуацію: це постійне збільшення соціальних виплат, незалежно від показників зростання виробництва праці й товарного забезпечення, як для внутрішнього споживання, так і для експорту. У підсумку це призвело до того, що експортерів «викинуло» зі світового ринку, щойно кон'юнктура на них знизилась, а зростання споживчого попиту  дедалі більше покривалось за рахунок імпорту; негативне сальдо торгового балансу; сума іноземних кредитів за перше півріччя 2008 р. досягла 85 млрд дол., що в 2,2 рази перевищує державні резерви. А у зв'язку зі світовою фінансовою кризою комерційні банки та підприємства втратили можливість постійно брати зовнішню позику задля погашення старих кредитів. Існує думка, що цей фактор став вирішальним у готовності МВФ надати кредит Україні; виникнення дисбалансу між попитом і пропозицією іноземної валюти, що зумовило зниження курсу національної валюти.

     Що  стосується зовнішніх чинників, слід зазначити, що вони лише збільшили дію внутрішніх. Можна відокремити такі з них: фондовий ринок, банківська система, зовнішньоторговельна та боргова сфери. Так падіння індексів фондових бірж в усьому світі не обминуло і нашу країну. Але фондовий ринок України не є розвиненим, тому він не став найбільш вагомим чинником.  Вплив банківської системи полягає в тому, що частка присутності іноземного капіталу у фінансових установах є доволі високою. Що стосується зовнішньоторговельної сфери, то наслідком фінансової кризи є зменшення світового попиту, що супроводжується зменшенням інвестиційного попиту, динаміки обсягів будівництва. Це призводить до зниження цін на продукцію металургії та машинобудування. Важливу роль відіграє борговий чинник. Погіршення ліквідності світових фінансових ринків може істотно уповільнити кредитування української економіки.

     Отже, враховуючи ці проблеми, для поліпшення стану фінансового ринку України  релевантною є зміна грошово-кредитної  політики на більш жорстку й послідовну, а саме:

     -  зниження ставки рефінансування комерційних банків на 5-6% (становить 10,25%), що зробить кредити більш доступними. Разом із цим, необхідно запровадити контроль за виданими кредитами банкам, щоб запобігти ситуації, коли вони будуть отримувати кредити під 6-7%, а надавати підприємствам під 20-30%.

     -  запровадження адміністративного регулювання процентних ставок задля запобігання корупції й зловживань, встановлення банківської маржі по операціях за кредитом, який виділяє держава, на рівні 2-3%;

     - виконання Національним банком функції «кредитора останньої інстанції» та забезпечення рефінансування вибірково, залежно від вкладу банку в розвиток економіки країни;

     -   здійснення націоналізації активів проблемних банків. Для цього можна створити державну компанію з повернення активів (на зразок американського трастового фонду RTC);

     -   використання керованого плаваючого курсу з поступовим переходом до режиму вільного обмінного плаваючого курсу. Це сприятиме посиленню гнучкості обмінного курсу гривні через розширення діапазону його можливих коливань.

     Таким чином, світова фінансова криза  продемонструвала, наскільки ще вразлива економіка України до екзогенних (зовнішніх) шоків. Держава та Національний банк повинні використовувати весь спектр можливостей регулювання, а грошово-кредитна політика, у свою чергу, - використовувати системно-структурний підхід для того, щоб не допустити поглиблення фінансової кризи, запобігти подальшій девальвації національної валюти, стримати зростання безробіття та підвищити довіру до банківської системи.

Також варто визначити, що ні зовнішні ринки, ні приплив іноземного капіталу вже не можуть бути одним із головних джерел фінансування економіки України. У сучасних умовах особливе значення мають внутрішні джерела, довгострокові депозити фізичних та юридичних осіб, вільні кошти Пенсійного фонду тощо. Необхідно також зробити так, щоб антикризові заходи не здійснювалися всупереч економічному розвитку України та підвищенню добробуту населення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

      Грошово-кредитна політика є основною складовою системи загальнодержавної економічної політики, її роль у розвитку економічних процесів дуже важлива. Грошово-кредитна політика базується на прогнозній економічній та фіскальній політиці. На підставі прогнозних макроекономічних показників, Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідний період Національний банк України розробляє Основні засади грошово-кредитної політики на відповідний рік.

    Грошово-кредитна політика в Україні в різні  періоди розвитку її економіки здійснювалась  адекватно до тих процесів, які відбувалися в сферах макроекономіки, фіскальної і структурної реформ. Вона сприяла економічному зростанню, зупиненню галопуючої інфляції, а також спрямовувалася на забезпечення стабільності національної валюти.

    Зараз в Україні продовжує діяти різноплановий монетарний устрій (визначається декілька цілей проведення грошово-кредитної політики, які пов'язані з рівнем обмінного курсу, рівнем інфляції, обсягами окремих монетарних агрегатів). Реалізація грошово-кредитної політики забезпечується змішаним методом (частково з використанням ринкових інструментів, частково -  адміністративних).

    Побудова  майбутньої стратегії грошово-кредитної  політики України повинна базуватися на адекватній оцінці стану економіки, її об'єктивних тенденцій, ступенях розвитку банківської системи, фондового ринку, інституційного забезпечення монетарної політики, розвинутості її інструментів, характеру взаємозв'язків макроекономічних і монетарних параметрів тощо. З світового досвіду відомо, що існує можливість врегулювання всіх питань, пов'язаних із монетарною стратегією, на рівні нормативно-правових актів і неформальних угод. Тому у майбутньому Національному банку та уряду України слід частіше звертатися саме до цих методів.

     В Україні сьогодні залишається багато проблем, які стосуються проведення грошово-кредитної політики та її впливу на економічні процеси, а саме: дослідження теоретичних аспектів та загальних характеристик грошово-кредитної (монетарної) політики в період кризи,  визначення та систематизування можливих заходів монетарної політики, виявити основні внутрішні та зовнішні причини фінансової кризи в Україні.

    Фінансова криза, що відбувається у світі, зумовила погіршення стану економік майже  всіх країн. Відбувалося зупинення  підприємств, падіння обсягів виробництва, зменшення реальних доходів населення, погіршується стан банківської системи.

     В теперішніх умовах відбувається знецінення національної валюти, збільшується частка неповернених кредитів, погіршується ліквідність банківської системи, підприємства майже не мають можливості брати кредити в комерційних банків, металургійні компанії (а вони забезпечують 40% усіх валютних надходжень у країну) працюють на половину своїх виробничих потужностей, попит на їхню продукцію знизився.

Задля вирішення даних проблем використовуються різні методи фінансової політики держави, серед яких є грошово-кредитна політика.

     Головною  метою грошово-кредитної політики у 2011 році та надалі відповідно до Конституції  України лишатиметься забезпечення стабільності грошової одиниці, що є основою для забезпечення збалансованого економічного розвитку, підвищення рівня зайнятості та реальних доходів населення.

     Таким чином, світова фінансова криза  продемонструвала, наскільки ще вразлива економіка України до екзогенних (зовнішніх) шоків. Держава та Національний банк повинні використовувати весь спектр можливостей регулювання, а грошово-кредитна політика, у свою чергу, - використовувати системно-структурний підхід для того, щоб не допустити поглиблення фінансової кризи, запобігти подальшій девальвації національної валюти, стримати зростання безробіття та підвищити довіру до банківської системи. 

     Список  використаних джерел: 

1.       Основні     засади     грошово-кредитної    політики     на     2010     рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/7uioM 045.10390.0.

2. Костіна Н.І. Гроші та грошова політика: [Навч. посібник для вищих 
   закладів освіти] / Н.І. Костіна. – K.: HIOC. – 2001. – 376 с. – Бібліогр.: с. 23 – 58. – ISBN 988–6019–31–6.
3. Михайличенко М. Думка експерта: Монетарна політика НБУ залишається 
   жорсткою / М. Михайличенко // Українська правда. – 2009. – № 2.              – С. 62-64.
4. Стельмах В.С.  Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін / B.C. Стельмах. – К.: Центр наукових досліджень Національного банку України, УБС НБУ, 2009. – 404 с. – Бібліогр.: с. 45 – 215.
5. Мороз А.М. Національний банк і грошово-кредитна політика: [Підручник] / A.M. Мороз, М.Ф. Пуховкінa. – К.: КНЕУ, 1999. – 368 с. – Бібліогр.: с. 175 – 181.
6. Сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим 
   доступу: http://www.bank.gov.ua.
7. Бурлачков В. Теоретичні основи грошово – кредитної політики та світова фінансова криза // Економіка України.- 2009.- №2.- С. 49-59.
8. Головнін М. Вплив фінансової глобалізації на грошово-кредитну політику: теоретичні аспекти і реакція на фінансові кризи. // Економіка України. – 2009. – № 2. – С. 67-78.
9. Дзюблюк О. Грошово-кредитна політика в період кризових явищ на світових фінансових ринках // Вісник НБУ,- 2009.-№5.-С.20-32.
10. Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік. - [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.ufin.com.ua/analit_mat/gkr/114.htm
11. Островська Н. С. Грошово-кредитна політика в умовах ринкових трансформацій в Україні. - Ірпінь, 2005. – 171 с.
12. Гроші та кредит. Підручник / За ред. Б. Івасіва. - К.: Карт-бланш, 2000-510 с.
13. Савлук М. Гроші та кредит. Підручник. - К.: КНЕУ, 2002 - 600 с.
14. Сапа Н.В. (м. Запоріжжя) Гуманітарний вісник ЗДІА, випуск 38, 2009
15. Костіна Н.І. Гроші та грошова політика: Навч. посібник. – К.: НІОС, 2001. – 224 с.
16. Економічна політика: Навч. посіб. / О. О. Бєляєв (кер. кол. авт.), А. С. Бебело, М. І. Диба та ін. — К.: КНЕУ, 2004. — 287 с.