Грошово-кредитна політика в умовах кризи

     Завдяки стабілізаційній здатності монетарна  політика відіграє надзвичайно важливу роль на переломних стадіях економічного циклу — під час виходу з депресії, гальмування економічного спаду, запобігання кризи надвиробництва. Відповідними монетарними заходами центральний банк має можливість активізувати чи сповільнити кожний із цих процесів залежно від завдань загальноекономічної політики держави. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Механізм реалізації грошово-кредитної політики

     Механізм реалізації грошово-кредитної політики центрального банку передбачає насамперед вплив на кредитну діяльність комерційних банків. Усі методи такого впливу поділяються на загальні та селективні (вибіркові). Загальні методи забезпечують вплив центрального банку на кредитний ринок в цілому, а селективні дозволяють регулювати окремі види кредитної діяльності комерційних банків.

     До  загальних методів реалізації грошово-кредитної політики належать:

1. політика облікової ставки;
2. операції на відкритому ринку;
3. зміна норм обов¢язкових резервів.

     Політика  облікової ставки являє собою  проценту за позиками, які центральний  банк надає комерційним банкам, що впливає на їх здатність розширювати кредитні операції.

     Комерційні  банки при необхідності можуть отримувати кредити центрального банку в  процесі рефінансування ¾ шляхом переобліку векселів або під заставу цінних паперів. Центральний банк змінює облікову ставку залежно від типу грошово-кредитної політики, яку необхідно реалізувати в даний період.

     При проведенні політики “дорогих грошей”  центральний банк має на меті подорожчання процесу рефінансування кредитних  установ, а тому піднімає облікову ставку. Це ускладнює для комерційних банків можливість отримати позику в центральному банку і одночасно підвищує ціну кредитів, що надаються комерційними банками. В результаті скорочуються кредитні вкладення в економіку і, відповідно, гальмується зростання виробництва.

     При політиці “дешевих грошей” метою  центрального банку є полегшення доступу комерційних банків до рефінансування шляхом переобліку векселів, у зв¢язку з чим облікова ставка знижується. Це у свою чергу стимулює розширення кредитних операцій банків, що сприяє прискоренню темпів економічного росту.

     Рівень  облікової ставки впливає не лише на грошовий ринок, а й на ринок  капіталів, оскільки підвищення ставок центрального банку зумовлює зниження попиту на цінні папери і відповідно їх ринкової вартості, а пониження ставок спричиняє зворотні процеси. Крім того, підвищення ставки сприяє притоку в країну іноземних капіталів, що призводить до зростання обмінного курсу національної валюти.

     Зміна офіційної облікової ставки є  також свого роду орієнтиром для  комерційних банків, що означає перехід центрального банку до нової грошово-кредитної політики і стимулює банки вносити корективи у процентні ставки за власними кредитами. У той же час даний метод грошово-кредитної політики є недостатньо ефективним, оскільки охоплює лише ті комерційні банки, які мають потребу в кредитах центрального банку. Тому зміна облікової ставки частіше застосовується центральним банком у поєднанні з іншими методами грошово-кредитного регулювання.

     Операції  на відкритому ринку полягають у  купівлі або продажу центральним банкам цінних паперів з метою впливу на ресурси комерційних банків. Основними видами цінних паперів, з якими проводяться операції на відкритому ринку, є: казначейські векселі, безпроцентні казначейські зобов¢язання, облігації державних позик уряду і місцевих органів влади, облігації окремих приватних компаній, допущені до біржової торгівлі, а також деякі інші першокласні короткострокові цінні папери. Найбільш часто центральні банки використовують державні боргові зобов¢язання.

     Проводячи рестрикційну кредитну політику, центральний банк продає на ринку цінні папери, списуючи відповідні суми з резервних або кореспондентських рахунків комерційних банків, що купують ці папери. При цьому скорочується обсяг ресурсів, які банки можуть використовувати для кредитування економіки, що відображається на величині грошової маси. Експансіоністська грошово-кредитна політика, навпаки, передбачає купівлю центральним банком цінних паперів у комерційних банків, що збільшує обсяг їхніх ресурсів та стимулює розширення кредитних операцій.

     Ефективні операції на відкритому ринку неможливі при відсутності у комерційних банків економічної зацікавленості у придбанні державних цінних паперів. Для створення цієї зацікавленості рівень доходу за ними не повинен бути нижчим за дохідність основних банківських операцій, пов¢язаних насамперед з кредитуванням господарюючих суб¢єктів. У зв¢язу з цим центральний банк повинен запропонувати вигідні для комерційних банків проценти за цінними паперами, які він продає, а за безпроцентними цінними паперами ¾ досить високу маржу між курсом їх продажу та номінальною вартістю. Аналогічно формуються вигідні умови і для продажу комерційними банками цінних паперів центральному банку. Виступаючи покупцем, центральний банк може оголосити курс, за досягнення якого він скуповує будь-який обсяг цінних паперів, що пропонуються на ринку, або скуповувати певну кількість цінних паперів даного типу незалежно від курсу пропозиції.

     Купівля-продаж центральним банком цінних паперів  у значній мірі впливає на динаміку процентних ставок на грошовому ринку. Так, продаж цінних паперів зумовлює дефіцит ресурсів у банків, що призводить до підвищення ринкових ставок проценту. Якщо ж центральний банк купує цінні папери, на ринок надходять додаткові кошти, що викликає зниження їх цін, тобто процентних ставок. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.3. Особливості проведення грошово-кредитної  політики на сучасному етапі в Україні  

     Економічна  та фінансова криза значно вплинула на функціонування грошово-кредитного ринку у 2009 році. Велике боргове навантаження приватного сектору в умовах обмеження доступу до зовнішніх джерел запозичень створювало підґрунтя для девальваційного тиску на гривню навіть в умовах поступового покращення зовнішньої кон'юнктури для українських експортерів. Одночасно погіршення фінансового стану позичальників негативно вплинуло на фінансову стійкість банків. Усе зазначене поряд із повільним здійсненням економічних реформ і незбалансованістю державних фінансів створювали значні ризики для грошово-кредитного ринку.

     У 2009 монетарна політика Національного  банку України залишається жорсткою. Так, у відповідності з даними НБУ, грошова база (ГБ), один з основних індикаторів монетарної політики в Україні, зменшилася на 1,6% за перші дев'ять місяців поточного року в порівнянні із зростанням на 20,4% за аналогічний період попереднього року. Скорочення грошової бази викликане інтервенціями НБУ по задоволенню високого попиту на іноземну валюту в об'ємі $ 9,5 млрд. з початку року. Таке вилучення гривни з системи компенсується кредитуванням комерційних банків і уряду з боку НБУ.

     Так, кредитування банків відбувається, в основному, через підтримку проблемних фінансових інститутів – з початку року видано 44,2 млрд. грн. кредитів. При цьому доступ банків до «вікна овернайт» істотно обмежений в поточному році: 12,7 млрд. грн. з початку року проти 48,8 млрд. грн. за аналогічний період попереднього року.

     Посилювання політики регулятора також виявилося  в тому, що середньоденні залишки  на кореспондентських рахівницях банків склали  16,8 млрд. грн. в порівнянні з 21 млрд. грн. в літні місяці. Об'єм ОВДП в портфелі НБУ виріс з початку року на 27,5 млрд. грн.

     Основною  метою заборони зростання грошової бази для НБУ є обмеження девальваційного  тиску на курс гривни в умовах крихкості  валютного ринку і відсутності  довіри до гривні. Такі пріоритети політики НБУ позбавляють його можливості стимулювання реального сектора економіки шляхом розширення свого балансу, тобто монетарними інструментами, як це відбувається зараз в інших країнах.

     На  думку автора, такі пріоритети виправданими в нинішній ситуації високої долларизації економіки і істотних рисок в бюджетній політиці. До того ж, монетарна політика поки не створює істотних перешкод для розвитку реального сектора економіки: в умовах реального і номінального скорочення ВВП поточний рівень монетизации, який складає близько 47%, є вищим за рівень 2008 року (45 – 46%). Очевидно, що така монетарна політика не несе і великих інфляційних рисок.

     Проте така ситуація створює ризики на перспективу. Якщо внутрішній валютний ринок не повернеться в стан стійкого перевищення  валютної пропозиції над попитом, у НБУ можуть бути відсутніми ефективні інструменти для забезпечення економіки гривневою масою: операції на відкритому ринку утруднені із-за нерозвиненості вторинного ринку ОВДП, а використання облікової ставки як інструменту монетарної політики не має історії застосування в Україні.

     До  осені 2008 року основним емісійним каналом  була гривневі інтервенції НБУ на валютному ринку, а рефінансування банків і операції з цінними паперами мали лише маргінальний ефект на динаміку пропозиції грошей в економіці. Така ситуація може послужити додатковою перешкодою для відновлення економіки в 2010 – початку 2011 років.

     Можливість  НБУ сприяти відновленню економіки  також обмежена зараз низькою  схильністю банків до ризиків в умовах якості їх активів, що погіршується. Так, валовий об'єм виданих кредитів скоротився за 2009 на 1,3% (+32% за аналогічний період попереднього року).

     Низькі  процентні ставки на міжбанківському  ринку свідчать не стільки про  надлишок ліквідності, скільки про  закриття більшості лімітів на міжбанківські операції – банки або кредитують надійних контрагентів.

     Згідно  основних засад грошово-кредитної  політики на 2010 рік очікується, що у 2010 році дефіцит рахунку поточних операцій платіжного балансу може становити 0,1% від ВВП. Також продовжуватиметься відплив коштів за рахунком операцій з капіталом та фінансових операцій, хоча й в менших обсягах ніж у 2009 році. Обсяг планових платежів за прямим та гарантованим державою боргом в наступному році становитиме не менше ніж 2,3 млрд. дол. США, а за приватним боргом – більше ніж 18 млрд. дол. США. Основні засади грошово-кредитної політики визначають монетарні індикатори розвитку грошово-кредитної сфери на 2010 рік відповідно до затверджених Урядом основних прогнозних макроекономічних показників на 2010 рік і передбачають темпи приросту монетарної бази на рівні 9 – 13%.

     З огляду на прогнозоване перевищення  попиту на іноземну валюту над її пропозицією  в 2010 році через канал валютного  ринку очікується вилучення платіжних  засобів. Ураховуючи це, очікується, що забезпечення належного рівня грошової пропозиції відбуватиметься через фондовий та кредитний канали. Прогнозна структура випуску коштів в обіг може змінитися в залежності від параметрів бюджету на поточний рік.

     Побудова  майбутньої стратегії грошово-кредитної політики України повинна базуватися на адекватній оцінці стану економіки, її об'єктивних тенденцій, ступенях розвитку банківської системи, фондового ринку, інституційного забезпечення монетарної політики, розвиненості її інструментів, характеру взаємозв'язків макроекономічних і монетарних параметрів тощо. Слід також враховувати чинне законодавство і не намагатися його змінити лише з метою ефективного запровадження стратегії, оскільки практика свідчить, що в умовах України законодавчі зміни – це дуже складний, занадто політизований, довготривалий процес, наслідки якого можуть суттєво відрізнятися від початкових намірів. З світового досвіду відомо, що існує можливість врегулювання всіх питань, пов'язаних із монетарною стратегією, на рівні нормативно-правових актів і неформальних угод. Тому у майбутньому Національному банку та уряду України слід частіше звертатися саме до цих методів.

     Враховуючи  специфіку України щодо розподілу  повноважень у сфері грошової влади, в процесі розроблення  грошове кредитних стратегій необхідна тісна взаємодія уряду і Національного банку України, а якщо точніше – взаємодія Ради та Правління НБУ, Кабінету Міністрів, Міністерства економіки та Міністерства фінансів України.

     Майбутня  монетарна стратегія має сприяти  підвищенню рівня довіри до національної грошової одиниці, інститутів її забезпечення, створити умови для довгострокової стабільності. Важливою передумовою її ефективної реалізації є незалежність Національного банку. НБУ у процесі взаємодії з іншими органами монетарної влади, політичними силами і суспільством мусить знову і знову доводити спроможність приймати професійні рішення, що відповідають завданням підтримання стабільності грошової одиниці незалежно від впливу політичних сил, вчасно і кваліфіковано справлятися з дедалі складнішими і відповідальнішими завданнями, що є однією із запорук і передумов стабільного розвитку фінансової сфери та економіки. Також займатися створенням достатньої наукової бази для вироблення і проведення монетарної політики, оволодіти всіма досягненнями у відповідній сфері світової науки і практики, здійснювати підготовку наукових кадрів, здатних провадити власні дослідження з урахуванням умов України, створювати центри, спроможні координувати в масштабах суспільства цю роботу, створити надійну систему комунікації Національного банку з громадськістю, підвищувати рівень монетарних знань журналістів, широких верств населення, змістовий рівень фахових і науково-популярних публікацій, формувати навички зваженого і відповідального підходу політиків до виголошення різного роду заяв стосовно монетарної сфери та інше.