Грошова база та грошова маса в Україні

      Кількість грошей, які перебувають в обігу, впливає на випуск продукції, рівень цін, зайнятість та інші явища, тому важливим завданням статистики є прогноз грошової маси.

      Прогнозні розрахунки грошової маси можна здійснювати  двома способами:

      •     прогнозування попиту на гроші,

      •     прогнозування пропозиції грошей.

      Зіставлення прогнозів попиту на гроші і пропозиції грошей дає змогу дійти висновків щодо рівноваги грошового обігу, сталості його розвитку.

      Початковим  моментом прогнозування пропозиції грошей є визначення грошової бази. Грошова база включає готівку небанківського сектора і державних структур. Вона вимірюється як приріст активів банківської системи: державного боргу грошово-кредитним установам, зобов'язань комерційних банків перед центральним банком, закордонних чистих активів (результат платіжного балансу), а також приросту нерезервних зобов'язань центрального банку (капітал і прибуток цього банку, закордонні та інші зобов'язання).

      Динаміка  грошових агрегатів об'єднаної банківської системи може бути пов'язана з динамікою грошової бази центрального банку таким рівнянням:

      М = К (NFA + NDCG + DCB + OIN),

      де  М — грошовий агрегат;

      NFA — чисті зовнішні активи;

      NDCG — чисті зобов'язання уряду;

      DCB — чисті зобов'язання комерційних  банків;

      OIN — інші статті (нетто).

      Для прогнозування попиту на гроші незалежним параметром є обов'язкові і змінні фактори «можливих витрат». Можливі фактори мають ураховувати співвідношення кількості грошей з обсягом операцій, які потрібно профінансувати. Можливий фактор — це валовий внутрішній продукт. Фактор «можливих витрат» виражає ступінь переваги готівки порівняно з іншими активами. Деякі економісти пропонують для «можливих витрат» використовувати ставки за короткостроковими цінними паперами (ощадні та позичкові депозити, векселі). На думку інших фахівців, попит на гроші (реальні касові залишки) залежить від рівня доходів на облігації та акції. З огляду на це щодо прогнозування попиту на гроші для фактора «можливих витрат» рекомендується використовувати відсоткові ставки на довгострокові активи.

      Попит на гроші залежить також від рівня  інфляції, коли реальніше відображається зміна цін і попиту на гроші.

      Для цілей аналізу та прогнозування  необхідно чітко розмежувати  грошові агрегати в реальному (постійних  цінах) і номінальному (поточних цінах) вираженнях.

      Гроші утримуються добровільно для  фінансування потоку операцій і як ощадний актив. Сума грошей, яку населення утримує добровільно, визначатиметься в реальному вираженні, тобто у вигляді купівельної спроможності грошей стосовно споживчого кошика товарів і послуг. Наприклад, якщо всі ціни збільшаться удвічі і потім залишаться на новому рівні, населення повинно мати в середньому рівно удвічі більше грошей, ніж раніше, щоб здійснювати той самий обсяг реальних операцій. Однак, хоча попит на гроші і має у такому разі розглядатися в реальному вираженні, фінансові органи можуть впливати тільки на номінальну кількість грошової маси.

      Наприклад, номінальна заробітна плата за звітний  період збільшилась на 10%, ціни зросли на 15%, а чисельність населення — на 1%. Отже, рівень реальної заробітної плати визначатиметься так:

      Iреальна = 1,10 / 1,15 х 1,01= 0,95.

      Значення  зміни номінальної кількості  грошової маси залежить від того, як саме змінюються фактичні грошові залишки, які визначаються в реальному вираженні, чи співвідносяться вони з попитом населення на ці реальні грошові залишки. Якщо фінансові органи надають більше (менше) грошей, ніж населення бажає мати, то воно знижує (збільшує) цінність цієї грошової маси.

      Як  населення може впливати на реальні  грошові залишки? Існують такі основні механізми:

      1.    Можна купувати (або продавати) іноземну валюту в обмін на національну в межах платіжного балансу. Внаслідок цих операцій кількість національної валюти в чистому вираженні знижуватиметься (збільшуватиметься), так само як і обсяги зовнішніх активів, що перебувають у володінні фінансових органів.

      2.    Населення може купувати (продавати) вітчизняні товари в обмін на національну валюту. Якщо люди вважають, що в них є дуже багато грошей порівняно з реальною товарною масою, то споживання збільшується. Таке збільшення попиту на товари призведе до підвищення внутрішніх цін. Населення фактично зменшить обсяг реальних грошових залишків через інфляцію, хоча номінальний обсяг грошової маси залишається незмінним.

      Ці  механізми можуть працювати одночасно. Якщо фінансові органи надають дуже багато (мало) грошей, ціни на внутрішні товари можуть підвищуватися (знижуватися), а платіжний баланс — погіршуватися (поліпшуватися). Вплив на платіжний баланс буде настільки істотнішим, наскільки відкритішим є ринок товарів і капіталів та менш гнучкою є система обмінних курсів.

      Наприклад, в економіці з фіксованим обмінним курсом, де відсутнє валютне регулювання  і регулювання торгівлею, влада не контролюватиме номінального обсягу грошової маси. Будь-яка незбалансованість між попитом та пропозицією грошей призведе до збільшення або зменшення розмірів грошової маси через платіжний баланс, що трохи позначиться на цінах. На противагу цьому в економіці з абсолютно вільним обмінним курсом і відсутністю регулювання обмінний курс врівноважуватиме попит і пропозицію іноземної валюти так, щоб зовнішні чисті активи залишались незмінними. У цьому випадку відбудеться збільшення номінального рівня грошових агрегатів, що супроводжуватиметься підвищенням цін, включаючи ціну іноземної валюти, тобто обмінного курсу.

      Підвищення  рівня витрат унаслідок збільшення розмірів грошової маси може спричинити зростання реального обсягу виробництва, особливо в тих випадках, коли є недовикористані потужності. І навпаки, зниження рівня витрат може призвести до зниження реального обсягу виробництва. Так, зростання реального обсягу виробництва призводить до збільшення кількості операцій, які необхідно фінансувати, що спричинить збільшення попиту на гроші. Тобто зміна обсягу виробництва може бути додатковим фактором відновлення рівноваги в економіці. Як правило, існує прямий зв'язок між зростанням грошових агрегатів і номінальним обсягом виробництва. Однак є різні погляди щодо сутності цього зв'язку і того, як розподіляється вплив зміни номінального обсягу грошової маси між цінами та реальним обсягом виробництва.

      Оскільки  домогосподарства і підприємства визначають реальну цінність грошових агрегатів, прогнозування цих агрегатів потребує врахування поведінки цих економічних агентів. Зазвичай для цього використовують два основні методи. Один із них базується на використанні методики регресії для оцінки функції попиту на гроші, інший — на тенденції швидкості обігу грошей. Вибір методу залежить від наявності статистичних даних і стабільності в часі інсти-туціональних структур, а також від поведінки агентів, які визначають реальну цінність грошових агрегатів.

      У табл. 4.2 наведено напрямки розробки управлінських рішень відповідно до результатів статистичного дослідження грошової маси (ГМ). 
 
 
 
 

      Таблиця 4.2

Результати статистичного дослідження як база з розробки управлінських рішень

    При формуванні монетарної програми завдання Національного банку  України полягає в тому, щоб обґрунтувати та визначити оптимальні параметри монетарних показників розвитку грошово-кредитного ринку, які б сприяли досягненню економічної рівноваги. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 5

ШЛЯХИ СТАБІЛІЗАЦІЇ ГРОШОВОЇ МАСИ В УКРАЇНІ

      Економічна  криза, яка набула розвитку в Україні починаючи з вересня 2008 року, здобула широких вимірів, розповсюдившись в тому числі і на грошово-кредитну політику.

      Завданням монетарної політики НБУ має стати  поєднання стабілізації фінансової сфери та забезпечення достатньої пропозиції грошових ресурсів за жорсткого контролю за структурою їхнього використання. Має бути врахована потреба збільшення грошової пропозиції, виходячи з суттєвого зменшення швидкості обороту грошей через економічний спад.

       Приймаючи монетарні рішення державний регулятор, насамперед, має спиратися на прогноз розвитку реального сектора економіки, платіжного балансу та фінансового ринку. Цей прогноз робитиметься на підставі ретельного аналізу широкого спектра макроекономічних, бюджетних і монетарних показників, їх взаємозв’язку та впливу на стабільність гривні з урахуванням можливих змін у майбутньому. З урахуванням прогнозних оцінок визначатиметься потреба щодо впровадження відповідних регулятивних заходів.

       У період подолання наслідків фінансової кризи значною лишатиметься роль кількісних показників обсягу грошової пропозиції. Виважене регулювання обсягу монетарної бази дозволятиме Національному банку, з одного боку, вчасно реагувати на монетарні ризики посилення інфляційного та девальваційного тиску, з іншого – сприяти в межах своєї компетенції стабільності фінансової системи через забезпечення на ринку необхідного обсягу ліквідності.

       Такі  підходи відповідають засадам стабілізаційної  програми «Стенд-бай», яка підтримується  Міжнародним валютним фондом. Передбачені нею монетарні критерії ефективності використовуватимуться як проміжні орієнтири грошово-кредитної політики.

       Вплив на монетарні та фінансові процеси  забезпечуватиметься за рахунок  проведення відповідної процентної політики, пріоритетним завданням якої в умовах посткризового відновлення економіки буде створення стимулів для повернення вкладів у банківську систему та обмеження девальваційного тиску на валютному ринку.