Грошова база та грошова маса в Україні

     Мн = PхQ / V

     де  РхQ — сума цін товарів, що реалізуються за певний період;

          V — середня кількість оборотів грошової одиниці за цей же період.

     Проте не всі товари, які реалізуються, оплачуються негайно. Частина їх продається в кредит, і для їх реалізації гроші в даний момент не потрібні, що відповідно зменшує величину Мн. Водночас в обігу гроші обслуговують не тільки реалізацію товарів чи послуг, виконуючи функцію купівельного засобу, а й забезпечують погашення різних боргових зобов'язань, передусім щодо купівлі товарів у кредит, виконуючи функцію платіжного засобу. Для цього в обігу необхідна додаткова маса грошей понад ту, яка обслуговує реалізацію товарів і послуг. Однак не всі боргові зобов'язання погашаються реальними грошима. Якщо вони мають зустрічний характер, то можуть взаємно зараховуватися без участі реальних грошей.

     Якщо  врахувати всі ці додаткові фактори, що діють на грошову масу, то величину Мн можна виразити так:

     Мн = (PхQ – К + П – ВП) / V

     де K — сума продажів товарів і послуг у кредит;

         П — загальна сума платежів, строк оплати яких настав;

         ВП – сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів.

     Величина  Мн як об'єктивний центр, навколо якого  змінюється Мф, за всіх умов (при різних економічних системах і різних формах грошей) визначається одними й тими ж факторами, що надає закону грошового обігу загального значення. Скрізь, де є гроші і грошовий обіг, об'єктивно діє і цей закон — закон вирівнювання Мф до рівня Мн. Проте зі зміною економічних умов та форм грошей у механізмі дії закону виникають певні особливості.

     В умовах золотого стандарту вирівнювання Мф і Мн забезпечувалося автоматично. Якщо Мф > Мн мінова вартість золотих грошей повинна знизитися порівняно з реальною вартістю, і власники їх, щоб не мати втрат, вилучали зайві суми грошей з обігу і спрямовували їх у скарби. І навпаки, за нерівності Мф < Мн, коли в обігу відчувався брак грошей власники скарбів спрямовували золото в обіг доти, доки не досягалося рівняння Мф = Мн.

     Зі  скасуванням золотого стандарту  зміна величини Мф набуває тенденції випереджаючого зростання порівняно з Мн, оскільки випуск грошей без внутрішньої субстанціональної вартості дає значний дохід емітенту. Це провокує бажання збільшувати пропозицію грошей за межі Мн. Автоматичне вирівнювання Мф і Мн обмежується вузькими paмками уповільнення обігу грошей. Вирішального значення у вирівнюванні набувають інструменти зовнішнього впливу на обіг грошей, передусім на їх масу. Проте характер і механізм такого впливу різняться залежно від характеру грошей - казначейські вони чи банківські.

      Якщо  сферу обігу обслуговують казначейські гроші, то порушення закону (Мф > Мн) стає хронічним, оскільки держава випускає їх відповідно до своїх потреб, а  не потреб обігу, які визначають величину Мн. Поступове знецінення грошей, розладнання їх обігу набувають постійного характеру і є зовнішнім проявом порушення закону грошового обігу. Отже, хронічне порушення закону Мн - закономірність обігу казначейських грошей. Досягнення рівності між Мф і Мн за таких умов можливе тільки шляхом підвищення цін на товари і послуги, внаслідок чого збільшується Мн до фактично наявної маси грошей в обігу. Таким чином, знецінення грошових знаків є наслідком порушення закону Мн і проявом об'єктивності його дії в умовах обігу казначейських грошей.

      Стримування зростання маси таких грошей з  метою вирівнювання Мф з Мн можливе  лише як тимчасове явище і може здійснюватися державними заходами, спрямованими на оздоровлення бюджету, ліквідацію чи зменшення його дефіциту до прийнятного рівня. Якби це завдання було вирішено остаточно і державі не потрібно було емітувати казначейські гроші для покриття своїх витрат, то це створило б передумови для забезпечення рівності Мф = Мн. Але водночас можна було б відмовитись і від казначейського механізму емісії і перейти до банківського механізму емісії, що надає грошам іншої якості.

      При обслуговуванні обігу банківськими грошима розширюються можливості для  вирівнювання Мф і Мн у разі збереження сталості грошей. Вони зумовлені тим, що кредитний механізм емісії цих грошей містить у собі передумову повернення їх з обігу через погашення позичок. Якщо випуск грошей у країні прямо не використовується для покриття бюджетних витрат, а здійснюється виключно на основі банківського кредитування, то вимоги закону Мн можуть бути забезпечені завдяки дотриманню принципів і закономірностей кредитного процесу. Розширенням кредитування можна збільшити Мф до рівня Мн, оскільки обсяг виданих позичок певний час перевищуватиме обсяг погашених. Обмеженням кредитування величину Мф можна зменшити до необхідного рівня, бо випереджаюче погашення позичок виключає частину грошей з обігу. Тут також діє певний автоматизм пристосування грошової маси до потреб обігу, проте він базується на економічно обгрунтованій кредитній політиці.

      Отже, специфікою дії закону Мн в умовах обігу банківських грошей є те, що вже під час випуску таких  грошей створюються передумови для  вилучення їх з обігу і підтримання  грошової маси в обігу на об'єктивно  необхідному рівні.

      Закон грошового обігу був і є  об'єктом активного дослідження  в радянській та в сучасній вітчизняній  літературі з теорії грошей та грошового  обігу. У сучасній західній літературі проблема балансування Мф і Мн взагалі  не аналізується. Але не тому, що в розвинутих країнах ринкової економіки науковці не досліджують шляхи забезпечення стабільності грошей. Навпаки, ця проблема там є центральною. Проте вирішується вона із суто ринкових позицій - через регулювання співвідношення між попитом і пропозицією грошей на грошовому ринку.  
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 3

ДИНАМІКА  ЗМІН ОБСЯГІВ ГРОШОВОЇ МАСИ В УКРАЇНІ

      Грошове агрегування та аналіз динаміки змін показників грошової маси дає змогу чітко визначити особливості розвитку грошової системи України.

      Низький рівень монетизації економіки в нашій країні у 1990-х роках був спричинений глибоким і довгостроковим спадом виробництва, коли його скорочення обумовлювало необхідність обмеження кількості грошей. Після запровадження 1996 р. національної грошової системи коефіцієнт монетизації у 1997 р. становив лише 13,5 %. На початку економічного зростання у 2000 р. він дорівнював 15,7 %, а у 2002 р. досяг майже 25 %, також зростаючи у подальшому. Рівень монетизації економіки України на початок 2006 р. становив 48,6 %, 2007 р. – 48, а на 01.01.2008 дорівнював 55,8 %9. Таким чином, показник монетизації, починаючи з 2000 р., значно зріс, але його зростання є недостатнім. На нашу думку, такий стан є результатом нестійкої економічної та політичної ситуації в країні.

      Зростанню рівня монетизації економіки останнім часом сприяло швидке збільшення грошової маси в країні (агрегату М3). Відповідну динаміку змін загальної грошової маси і агрегатів М0, М1 та М2 представлено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Обсяги  грошової маси на кінець року, млрд. грн.

    На  підставі цих даних можна визначити, що в 2001 р. грошова маса в порівняно з попереднім роком зросла майже на 42 %, 2002 р. – на 42, 2003 р. – на 47, 2004 р. – на 32, 2005 р. – на 54, 2006 р. – на 34,5 та 2007 р. – на 65,6 %. У результаті грошова маса (М3) у 2007 р. досягла 396,156 млрд. грн. та склала приблизно 55,8 % до ВВП. І це при тому, що в розвинених країнах рівень монетизації економіки становить: у Великобританії – 100 %, Німеччині – 70, Швейцарії – 120, США – 70, Китаї – 100–120 %.

      Однією  з особливостей грошової системи  нашої країни, згідно з даними, наведеними у табл. 3.1, є висока питома вага готівки і виокремлення такого структурного елементу грошової маси, як грошова база (агрегат М0). Беручи до уваги світовий досвід, слід зазначити, що, наприклад, у США немає поняття “грошова база” та такого грошового агрегату, як М0. Грошове агрегування починається з агрегату М1, до якого входить готівка, поточні депозити, у тому числі чекові.

      В Україні обсяги грошової бази становлять її складові, до яких належать: сума готівки, яка перебуває поза банківською системою; загальні резерви комерційних банків; сума обов’язкових та позанормативних резервів готівки в касах. Це та частина грошової маси, яка визначається безпосередньо Національним банком України. Він здійснює емісію грошей і регулює цей процес, встановлює нормативи обов’язкових і позанормативних резервів готівки у касах.

      У країні, де готівкові гроші становлять половину загальної грошової маси, наявність грошової бази є необхідною і зручною формою регулювання обігу грошей та підтримання їх стабільності. Вона дає змогу швидко впливати на обсяги грошової маси, які протягом останніх років змінювалися таким чином: на 01.01.2005 грошова база складала 53,76 млрд. грн., на 01.01.2006 – 82,76, на 01.01.2007 – 97,2 та на 01.01.2008 – 141,9 млрд. грн.

      Аналізуючи  ці дані, можна стверджувати, що найстрімкіше збільшення грошової бази спостерігалося протягом 2007 р.: вона зросла на 44,7 млрд. грн., а її приріст на 01.01.2008 порівняно з 01.01.2007 становив 46 %. Таким чином, грошова база в Україні має стійку тенденцію до збільшення.

      Отже, в Україні грошова база є одним із засобів регулювання грошового обігу, грошової маси. А той факт, що показник грошової бази використовується в окремих розвинених країнах, свідчить про її універсальний характер.

      Окрім значного вмісту готівки в структурі  грошової маси в Україні, її недосконалість також проявляється у формуванні, змісті та обсягах грошового агрегату М3. У США структура і обсяги цього агрегату визначаються строковими внесками розміром понад 100 тис. дол., які становлять 22 % загальної грошової маси. До них додаються строкові угоди про зворотний викуп, цінні папери взаємних фондів грошового ринку і строкові позики.

      У Німеччині власну частку М3 (розширеного) становлять депозити у закордонних дочірніх банках та філіях німецьких кредитних інститутів, а також фондах грошового ринку. У Росії – сертифікати та облігації державної позики.

      В Україні до М3 належать кошти клієнтів за довірчими операціями банків та цінні папери власного боргу банків, сума яких становить менше 1 % грошової маси. Згідно з даними НБУ (див. табл. 3.1) у 2007 р. грошова маса М3 досягла 396,156 млрд. грн., але показник М2, який є складовою М3, становить 391,273 млрд. грн. Отже, на кошти клієнтів у довірчому управлінні та цінні папери власного боргу банків у складі агрегату М3 припадає лише 4,883 млрд. грн.

      На  сьогодні потрібно вживати заходів  у напрямку інноваційного розвитку економіки, зростання обсягів ВВП, значного підвищення доходів населення, які можуть стати надійною основою  збільшення розмірів сум вкладів у банки, що забезпечить збільшення власної частки вищого грошового агрегату.

    Світова фінансова криза протягом 2008-2009 рр. мала значний вплив на стан та динаміку грошової маси в Україні.

    Складна економічна ситуація відповідним чином позначалася на депозитній активності економічних агентів. І якщо низхідну тенденцію в динаміці коштів населення вдалося здолати вже у квітні 2009р., то кошти юридичних осіб демонстрували від’ємні темпи приросту майже впродовж усього року.

    Приріст коштів населення впродовж ІІ – ІV кварталів 2009 року компенсував їх відплив в цей період з рахунків юридичних осіб і дозволяв фіксувати позитивні квартальні прирости загального обсягу депозитів. Утім, зростаюча динаміка останніх трьох кварталів минулого року не змогла компенсувати падіння загального обсягу депозитів у І кварталі, унаслідок чого річний темп приросту цього показника залишився від’ємним.

      Загальний обсяг депозитів у 2009 році знизився на 8,4% – до 327,7 млрд. грн. Відплив коштів відбувся головним чином з депозитів в національній валюті, обсяг яких знизився на 13,3% – до 173,6 млрд. грн., тоді як кошти в іноземній валюті зменшилися лише на 2,1% – до 154,2 млрд. грн.

    Зумовлені значними девальваційними очікуваннями, зазначені особливості динаміки валютної структури депозитів мали наслідком зростання рівня доларизації економіки упродовж 2009 року з 30,62% на початок року до 31,68% на кінець.

      Вплив економічної кризи на прибутковість  підприємств та зниження їх оборотних  коштів виступали головними чинниками формування низхідної динаміки коштів юридичних осіб майже впродовж усього 2009 року: депозити юридичних осіб знизилися за рік на 18,2% – до 116,3 млрд. грн. Зменшення їх обсягу відбулося як за рахунок коштів в національній (на 19,0%), так і в іноземній (на 16,9%) валютах. Натомість депозити фізичних осіб у 2009 році знизилися всього на 1,9% – до 211,4 млрд. грн. Зменшення загального обсягу депозитів населення відбулося за рахунок зниження їх обсягів в національній валюті (на 8,5%), тоді як вклади в іноземній валюті збільшилися (на 4,7%).