ВСТУП

       Актуальність  теми. Важливу роль у досягненні сталого економічного розвитку держави відводиться грошово-кредитній політиці, основною метою якої є забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Ефективність грошово-кредитної політики визначається, передусім, збалансованістю попиту і пропозиції на гроші, виваженим контролем динаміки та структури агрегатів грошової маси.

       Обсяг та склад грошової маси, яка є  одним з основних об’єктів монетарного  регулювання, характеризує сучасний перебіг  соціально-економічних процесів у країні та впливає на мікро- і макроекономічні процеси в державі: різке її зростання може призвести до збільшення інфляції, скорочення обсягів виробництва, погіршення стану платіжного балансу, зниження рівня зайнятості та доходів населення.

       Однією  з передумов фінансової стабільності в країні є збалансованість попиту та пропозиції на гроші, тобто відповідність  обсягу грошової маси потребам економіки. Дослідження динаміки та структури грошової маси дає можливість, по-перше, проаналізувати попит та пропозицію на гроші, оцінити їх збалансованість і викрити можливі диспропорції; по-друге, виявити недоліки монетарної політики держави, яку вона застосовує для забезпечення зростання грошової маси; по-третє, обґрунтувати управлінські рішення щодо збалансованості попиту і пропозиції грошей з огляду на поведінку суб’єктів господарювання та населення.

       Тому  дослідження грошової маси є важливим і актуальним питанням, особливо під час фінансової кризи у нашій країні.

       Проблеми  державного регулювання грошової маси досліджували такі провідні українські вчені-економісти, як О. Василик, А. Гальчинський, В. Геєць, В. Лагутін, В. Лисицький, І. Лютий, В. Міщенко, А. Мороз, П. Нікіфоров, А. Пересада, М. Пуховкіна, М. Савлук, В. Стельмах, А. Чухно, В. Ющенко та ін.

      Мета  дослідження. Полягає у вивченні економічної суті грошової маси, грошових агрегатів, оцінка їхнього стану на сучасному етапі, а також в узагальнені висновків по даній проблемі.

      Мета  роботи зумовлює виконання таких  завдань:

• дослідити поняття грошової маси та її структури;

• визначити сутність грошового агрегату та методики поділу грошової маси на агрегати;
• вивчити  сутність закону грошового обігу;

• проаналізувати динаміку змін обсягів грошової маси в Україні;

• дослідити методи регулювання грошовою масою країни;
• окреслити шляхи стабілізації грошової маси в Україні.

        Об’єктом дослідження є грошова маса та грошова база в Україні.

      Предметом дослідження є теоретичні та методичні аспекти питань динаміки і структури грошової маси, методів її регулювання, шляхів стабілізації

      Дана  робота складається з п’яти розділів, у яких розглядаються такі питання: поняття грошової маси та її структури, закон грошового обігу, динаміка змін обсягів грошової маси, методи регулювання та шляхи стабілізації грошової маси в Україні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1

Поняття грошової маси КРАЇНИ та її структура

      Грошовий  оборот забезпечується певною масою  грошей, величина якої є важливою характеристикою  стану грошового обороту та ринкової кон'юнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон'юнктуру ринків, а значить – на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямом державної грошово-кредитної політики. Завдяки цьому вивчення та правильне визначення маси грошей в обороті має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення.

      Поняття грошової маси досить складне, оскільки складна сама категорія грошей, велика різноманітність їх форм та функцій. Не випадково в трактуванні змісту та показників вимірювання грошової маси є помітні розбіжності.

      У зарубіжній літературі до 30-х років XX ст. панувало уявлення про грошову  масу як сукупність залишків металевих  грошей і розмінних банкнот у  розпорядженні суб'єктів обороту. Усі інші грошові інструменти – нерозмінні банкноти, розмінна монета, депозитні вклади тощо – виділялися у поняття «засобів обігу» і не включалися в загальну масу грошей. Ситуація принципово змінилася після скасування золотомонетного стандарту.

      У радянській літературі аж до останніх років панувало уявлення про масу грошей як сукупний залишок знаків грошей (банкнот, казначейських білетів і розмінної монети) у розпорядженні суб'єктів обороту. Такі підходи суперечили принципам єдності та безперервності грошового обороту і піддавалися гострій критиці.

      Саме  життя теж довело (на Заході –  раніше, в СРСР – пізніше) необхідність включати до грошової маси не тільки всі  готівкові знаки, а й депозитні  гроші – спочатку короткострокового  характеру, а згодом і довгострокового. Більше того, окремі сучасні економісти та центральні банки до грошової маси відносять будь-які активи, котрим властива певна ліквідність (облігації державних позик, векселі, страхові поліси тощо). Це зумовлено головним чином неоднозначними, суто емпіричними підходами до визначення самої сутності грошей, яка може змінюватися залежно від цілей аналізу і використання певного елемента грошового обороту. Отже, і в саму грошову масу вони можуть включатися чи виключатися з неї відповідно до конкретної ситуації.

      Зарубіжна економічна наука та практика дали достатньо розгорнуте й обґрунтоване трактування і статистичне визначення грошової маси, які ефективно використовуються в регулятивній практиці. Перехід України до ринкової економіки робить надзвичайно актуальним вивчення і використання цього досвіду в нашій практиці.

      Виходячи  з викладеного вище розуміння  сутності грошей та грошового обороту, під грошовою масою слід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент. Такими суб'єктами є приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об'єднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках.

      Отже, грошова маса – це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві.

      Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг  у мільярдах чи мільйонах грошових одиниць), надзвичайно складну структуру та динаміку руху. З точки зору якісної характеристики грошової маси важливе значення має її структура, а з погляду практики її регулювання – динаміка руху обсягу та структури.

      У структурному відношенні грошову масу можна розділити за кількома критеріями:

• за ступенем «готовності» окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;
• за формою грошових засобів (готівкові, депозитні);
• за розміщенням у суб'єктів грошового обороту;
• за територіальним розміщенням та ін.

      Найбільшу складність має структуризація грошової маси за першим критерієм, оскільки немає  однозначного розуміння ступеня  ліквідності кожного її елемента, як і немає чіткого розмежування між власне грошима і високоліквідними фінансовими активами, які вже не є грошима. За цим критерієм наука і практика виділяють кілька елементів грошової маси, комбінацією яких можна визначати різні за складом і обсягом показники грошової маси, що називаються грошовими агрегатами.

      Оскільки  грошова маса неоднорідна за своєю структурою, то для її характеристики застосовуються різні підходи і показники.

      Насамперед  грошову масу можна поділити на дві  частини – активні гроші, які постійно використовуються в готівковому й безготівковому обігу, і пасивні гроші (або "квазі-гроші"), які потенційно можуть бути використані як гроші за певних умов. Структура грошової маси відображає структуру і рівень розвитку економіки країни. У розвинутих країнах на готівку припадає лише 5-10 % грошової маси, а в Україні поза банками обертається близько 50 % готівки.

      Зі  сформульованого випливає дуже важливий принцип грошового обігу –  обмеження грошової маси реальними  потребами обігу. Звідси можна зробити  висновок, що у підтриманні рівноваги  в економіці, збалансованості попиту та пропозиції важливу роль відіграє грошова маса. Вона виступає як сума купівельних та платіжних засобів, що обслуговують господарський обіг і належать державі, фірмам та окремим особам. У грошовій масі розрізняють активні гроші, що використовуються в готівковому та безготівковому обігу; пасивні (нагромадження, резерви, залишки на рахунках), які лише потенційно можуть використовуватися в угодах. Основну частину грошової маси становлять різні види банківських депозитів (кредитних грошей), а також деякі види цінних паперів, що мають таку саму купівельну спроможність, як і банківські рахунки.

      Грошова маса в наш час формується на основі кредитів. Це означає, що банківська система, надаючи кредит підприємствам, організаціям, окремим особам, тим самим збільшує грошову масу, оскільки в обіг при цьому надходить додаткова кількість загальної купівельної спроможності, що спричиняє зростання цін.

      Грошовий  агрегат – це визначена законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічна група ліквідних активів.

      Грошові агрегати формуються на основі таких принципів:

      1) грошова маса включає не лише  готівкові гроші, а й депозитні;

      2) уся грошова маса поділяється  на ту, що є в обігу, і ту, яка нагромаджується, виконує функцію збереження вартості;

      3) сукупна грошова маса включає  також банківські внески, депозити та цінні папери з фіксованим доходом.

      Грошові агрегати будуються шляхом приєднання до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності.

      Агрегат М1 – це грошова маса у вузькому розумінні. Він включає найбільш ліквідні форми грошей – готівкові гроші та банківські внески до запитання (трансакційні депозити).

      Агрегат М2 включає грошові форми агрегату М1, а також строкові та ощадні внески в комерційних банках.

      Агрегат М3 включає грошові форми агрегату М2, депозитні сертифікати, ощадні внески в спеціалізованих кредитних установах та деякі інші види фінансових активів.

      Базилевич В.Д. відзначає, що залежно від рівня ліквідності грошові засоби ранжуються і зводяться у такі грошові агрегати M0, М1, M2 M3, L (рис. 1.1). 
 
 
 
 
 

      Рис. 1.1. Агрегатні показники грошової маси

      В окремих країнах, наприклад в  США, банківська статистика виділяє  ще й агрегат М4, який складається з М3, а також банківських акцептів, комерційних паперів, державних цінних паперів та деяких інших форм фінансових активів. Вважається, що цей агрегат повністю охоплює і характеризує грошову масу в країні.

      Отже, грошовий агрегат – це специфічний  показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. Кількість агрегатів, які використовуються в статистичній практиці окремих країн, не однакова, що пояснюється істотними відмінностями в елементному складі грошової маси, у спектрах активів, які розглядаються в національній практиці як гроші, у завданнях використання грошової маси в регулятивних цілях. Так, у США застосовуються чотири агрегати для визначення маси грошей, в Англії – п'ять, у Німеччині – три.

      У статистичній практиці України визначаються і використовуються для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М0, M1, M2, М3.