Банківські операції

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ,МОЛОДІ ТА  СПОРТУ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

Заочна форма навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

з курсу:

“Банківські операції”

 

Варіант №10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

                                                                  студентка 4 курсу

                                                                      економічного факультету

                                                                    заочної форми навчання

             спеціальність “Фінанси і кредит”

                                                  групи ФК- 1

                                     Мукшименко О.Г.

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ – 2012р.

Зміст

1. Характеристика активів і пасивів банку ……………………………………3

2.   Міжнародні рейтингові оцінки діяльності банків ………………………..8

3.   Механізм надання та погашення окремих видів кредитів………………...13

4.   Задача ………………………………………………………………………..20

Список літератури ..……………………………………………………………..24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Характеристика активів і пасивів банку

 

Активи  банків - це частина бухгалтерського балансу, що характеризує розміщення й використання залучених банком коштів з метою одержання прибутку і підтримання ліквідності банку.

Всі активи комерційного банку можуть бути розділені на первинні резерви, вторинні резерви, кредити надані банком, інвестиції в цінні папери, основні засоби банку і нематеріальні ресурси.

До первинних резервів належать активи, які в будь-який час можуть бути використані банком для видачі вкладів і здійснення поточних платежів. До цієї групи активів  належать:

• банкноти і монети в  касі банку;

• платіжні документи в  процесі інкасування;

• кошти на кореспондентських  рахунках у центральному (національному) банку;

• кошти на кореспондентських  рахунках у комерційних банках;

• обов'язкові мінімальні резерви.

Первинні резерви є  малоприбутковим видом активів, і керівництво банку з метою  максимізації прибутку прагне до зниження їх частки в структурі активів.

Вторинні резерви - це група  активів банку, які в достатньо  короткий термін можуть бути трансформовані у первинні резерви і використані  для виконання поточних платежів за зобов'язаннями банку. Основне їхнє призначення - бути джерелом поповнення первинних резервів, а також забезпечувати  одержання прибутку. До цієї групи  активів належать:

• вкладення в державні короткострокові цінні папери;

• вкладення в корпоративні короткострокові ліквідні цінні  папери;

• міжбанківські кредити  на термін до 7 днів.

Найбільшу частку в активах  комерційного банку становлять, як правило, прибуткові активи - позики та довгострокові інвестиції в цінні  папери. Ці дві групи активів відрізняються від резервів, описаних вище, значно нижчим ступенем ліквідності, проте для забезпечення рентабельної роботи керівництво банку прагне до збільшення частки цих груп в активах банку. Потрібно зазначити, що частка кредитів в активах банків коливається від 20 до 80 %, а частка портфеля цінних паперів досягає 25-З0 %.

Вкладення в основні засоби - це най довгостроковіші активи банку, без яких не можливе нормальне функціонування кредитно-фінансової установи. Як і будь-якій організації, комерційному банку необхідні приміщення, меблі, технічні засоби. Ця група активів не дає безпосередньо ніякого прибутку, проте без них не можлива організація роботи з моменту його створення.

Активи банку відрізняються  за ступенем ліквідності, прибутковості  та ризикованості. Активи комерційного банку, як і будь-які види вкладення  коштів, вирізняються різним рівнем ліквідності, тобто можливістю трансформації  в кошти у готівковій та безготівковій  формі, придатні для негайного виконання  банком зобов'язань перед вкладниками  й іншими кредиторами, а також  швидкістю, з якою може бути проведена  ця трансформація. Так, банкноти і монети в касі банку можуть бути негайно  використані для видачі депозитів  приватним вкладникам, а довгостроковий кредит, наданий для будівництва  офіс-центру, не може бути швидко трансформований  у кошти на кореспондентському рахунку  банку або у готівкові кошти  в його касі.

Різні активи банку характеризуються різним рівнем прибутку, який вони дають. При цьому, чим вищий рівень ліквідності  активу тим менше він прибутковий. Найбільший прибуток банкам дають активи у формі довгострокових кредитів та інвестицій у цінні папери. Такі активи, як правило, вирізняються високим  ступенем ризику.

Пасиви  банків - частина бухгалтерського балансу, що відображає в грошовому вираженні джерела утворення коштів банку. Вони поділяються на власні, залучені і позичені. Залежно від характеру джерел коштів усі пасиви банку різняться за термінами залучення і вартістю. Від вартості й термінів залучення коштів залежить спроможність банку забезпечити їх раціональне розміщення і врешті-решт допустимий прибуток акціонерів банку. Основним джерелом коштів банку, як правило, є депозити фізичних і юридичних осіб, а крім того, кошти центральних (національних) банків, кредити, залучені в інших комерційних банках, облігаційні позики, розміщені на ринку.

До власних ресурсів, або  до банківського капіталу, належать статутний, резервний та інші фонди, які створюються  для забезпечення фінансової сталості, комерційної і господарської  діяльності банку, а також нерозподілений прибуток поточного і минулого років. Власний капітал комерційного банку  виконує в основному захисну  функцію - страхування інтересів  вкладників і кредиторів, а також  покриття поточних збитків від банківської  діяльності. Функція ж забезпечення оперативної діяльності для власного капіталу є другорядною, її забезпечують головним чином залучені і позичені кошти.

Власний капітал комерційного банку поділяється на основний і  додатковий. До основного капіталу відносять статутний і резервний  фонди, а також нерозподілений прибуток минулих років. Додатковий капітал  складається із загальних резервів за активними операціями і поточних прибутків.

Залучені кошти банку - це сукупність коштів на поточних, депозитних та інших рахунках банківських клієнтів (юридичних та фізичних осіб), на рахунках громадських організацій, різноманітних  суспільних фондів, які розміщуються в активі з метою отримання  прибутку чи забезпечення ліквідності  банку. Основну суму залучених коштів становлять тимчасово вільні грошові  капітали, що виникають на основі кругообігу промислового і торгового капіталу, грошові накопичення держави, особисті грошові накопичення населення.

Залучені кошти формують переважну частину ресурсів, які  використовуються для виконання  активних операцій банків. Як основний елемент грошової маси залучені кошти  банків відіграють важливу роль в  економіці, тому вони є об'єктом державного регулювання, яке здійснюється у формах обмеження виплачуваної винагороди (відсотків), встановлення норм обов'язкового резервування і деяких нормативів регулювання банківської діяльності (платоспроможності, ліквідності тощо). Залучені кошти банків поділяються на депозитні й не депозитні.

Особливістю пасивів комерційного банку порівняно з іншими компаніями є висока частка коштів, залучених  на різних умовах, що значно перевищує  власні кошти банку. У різних країнах  центральні (національні) банки, інші контролюючі  органи встановлюють нормативи співвідношення власних та залучених коштів, що коливаються від 1:10 до 1:100.

Відповідно, особливостями  активів банку порівняно з  виробничими компаніями є незначна питома вага матеріальних активів - основних засобів тощо - і висока частка активів  у грошовій формі. Більшу частину  активів комерційного банку складають  фінансові вимоги - різноманітні види позик, вклади в цінні папери тощо, тоді як в активах виробничої компанії фінансові вимоги представлені дебіторською заборгованістю (до скорочення частки якої прагне кожна компанія) і готівкою, необхідною для виплати заробітної плати.

Сутність активів і  пасивів банків обумовлюється їх роллю в економіці як фінансових посередників, що акумулюють тимчасово  вільні кошти суб'єктів господарської  діяльності і розміщують їх на умовах повернення, строковості й платності  у тих суб'єктів господарства, які потребують цього для забезпечення виробничого процесу. Основними  завданнями сучасного комерційного банку є надання різноманітних  видів позик своїм клієнтам для  чого необхідне: залучення коштів із різних джерел на відповідні терміни, здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнтів і проведення платежів, здійснення операцій з купівлі та продажу  валютних коштів як за дорученням клієнтів, так і за власний рахунок.

Для виконання цих завдань  банку необхідно забезпечити  залучення достатньої кількості  коштів із різних джерел на різні терміни, домогтися оптимального сполучення термінів залучення коштів і їх вартості, а також раціонального розміщення коштів у різні види активів з метою одержання прибутку, водночас підтримуючи необхідний рівень ліквідності й оптимізації ризиків, які виникають при цьому.

Такі цілі досягаються  банком шляхом проведення різноманітних  активних і пасивних операцій, при  цьому формуються активи і пасиви банку.

Активні операції - це розміщення й використання банком власних та залучених коштів для одержання  прибутку при раціональному розподілі  ризиків з окремих видів операцій і підтриманні ліквідності.

Пасивні операції - це залучення  банком коштів із різних джерел з метою  підтримання ліквідності й забезпечення прибуткової роботи банку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Міжнародні рейтингові оцінки діяльності банків

 

Рейтинг банку — це метод порівняльної оцінки діяльності кількох банків. В основі рейтингу лежить узагальнена характеристика за певною ознакою, що дозволяє групувати банки у певній послідовності за ступенем убування даної ознаки.

В усіх випадках у назві таблиці, що ілюструє рейтинг банків, має бути зазначена ознака оцінки діяльності банків. Банк, що має високий рейтинг прибутковості, може мати низький рейтинг щодо ліквідності і навпаки. Тому поряд з визначенням рейтингу за окремими сторонами діяльності, важливо мати узагальнену рейтингову оцінку діяльності банків. У цьому зв´язку особливо важливе місце належить рейтингу надійності банків. Цей рейтинг може призначати як відомство нагляду за діяльністю банків (в Україні — Національний банк України), так і окремі рейтингові агентства.

Найбільшими рейтинговими агентствами світу є американські компанії Moody´s Investor Service (дочірня компанія американської корпорації Dun&Bradstreet) і Standard&Poor´s Rating Services (входить до холдингу McGrow Hill). Крім того, у світі діє ще кілька відомих міжнародних рейтингових компаній, зокрема ІВСА Ltd і Thomson BankWatch, що спеціалізуються на оцінюванні фінансових інститутів. Крім них у кожній країні функціонують і власні рейтингові агентства.

Характер формування і  призначення рейтингів різний. Рейтинг надійності банків, сформований відомством банківського нагляду, ґрунтується не тільки на глибокому аналізі даних синтетичного обліку, але й супроводжується перевірками на місцях.

Дані рейтингу не публікуються у відкритій пресі і використовуються органами банківського нагляду для запобігання банкрутств банків та забезпечення стабільності всієї банківської системи.

Рейтинги банків, визначені  незалежними агентствами, публікуються у відкритій пресі і дозволяють громадськості орієнтуватися при  прийнятті рішень на грошовому ринку.

Міжнародна практика знає різні типи оцінок діяльності комерційних банків. Найбільш розповсюдженими є два типи: оцінка кількісних, (об´ємних) показників і оцінка якісних показників, що характеризують надійність комерційних банків.

Оцінка кількісних, об´ємних показників має на меті визначити  масштаби розвитку діяльності окремих  банків, а також ступінь розвитку всієї банківської системи.

Якісні ж показники  покликані висвітлити, в першу чергу, професійність менеджменту комерційного банку.

Значна питома вага якісних  показників міститься у визначенні надійності банку.

Взагалі надійність комерційного банку — це певний його стан, що формується під впливом численних і суперечливих факторів. Ця характеристика може бути встановлена лише на основі аналізу тенденцій і факторів, що вплинули на формування таких показників діяльності банку, як ліквідність, прибутковість, достатність капіталу, ступінь ризикованості активів, рівень менеджменту.

У вітчизняній банківській  системі використовують різні методичні підходи до рейтингової оцінки надійності комерційних банків.

Найбільш відомими є методика Кредитімпексбанку, методика B.C. Кромонова, методика О. Шматова, методика А.В. Головача, рейтингова система РА «Прозора Україна» та багато інших.

 Національний банк України для оцінювання діяльності й надійності комерційних банків використовує американську систему CAMEL. Спостереження і контроль за діяльністю банків, засновані на оцінці ризиків, інакше кажучи, рейтингова система CAMEL полягає у визначенні загального стану банку на підставі єдиних критеріїв, що охоплюють усі сторони діяльності банку. Така єдина система рейтингу дозволяє визначити банки, у яких фінансове становище, операції або менеджмент мають недоліки, що можуть призвести до банкрутства і вимагають особливої уваги з боку органів спостереження і, якщо необхідно, втручання Національного банку України для вирішення найбільш гострих проблем.