Життя і творчість Айвазовського Івана Костянтиновича

          Його залучали біблійні і євангельські  теми, що укладають у собі загальнолюдський зміст. Виникли цикли картин “Ходіння про водам”, “Христос на березі Галилейского озера”, “Перехід євреїв через Чорне море”. Повертаючись до сюжету ранньої молодості, коли була написана картина “Хаос”, він створив грандіозне полотно “Створення миру”. Його хвилювали події космічного характеру, грандіозні земні катаклізми. Слідом за Карлом Брюлловим він написав “Виверження Везувію”, по-своєму трактуючи загибель Помпеи й Геркуланума; створив грандіозне полотно “Від штилю до урагану”.

          У повагу до його заслуг  флорентійська Академія мистецтв, визнавши його в 1876 році своїм  членом, замовила Айвазовському  автопортрет для галереї Уффіци, де розміщаються автопортрети  найвидатніших майстрів живопису.

     27 вересня 1887 року Росія відзначала п'ятдесятиліття творчої діяльності видатного живописця. До ювілейного дня Айвазовський відкрив в античній галереї Академії мистецтв, де проходило ушановування, виставку знову написаних картин. «Продовжуйте наділяти вітчизняне мистецтво прекрасними плодами своєї творчості на гордість Академії, на славу Росії», - напутствовали Айвазовського його побратими по мистецтву.

Одна із кращих його картин “Серед хвиль” написана їм, коли йому було вісімдесят років. З такою же пристрастю він працював й в останній день свого життя: 19 квітня 1900 року на мольберті стояло полотно з початою картиною “Загибель корабля” – вона залишилася незакінченою.

          З художником прощалося все  місто. Дорога до церкви Святого  Сергія була посипана квітами.  Останні почесті своєму художникові віддавав воєнний гарнізон Феодосії.

          На схилі віку, немов підбиваючи  підсумок свого життя, Айвазовський  сказав співрозмовникові: «Щастя  посміхнулося мені». Його велике  життя, що охопило майже все  XIX століття, від його початку  до самого кінця, було прожите спокійно й гідно. У ньому не було бурь і катаклізмів, настільки частих на картинах майстра. Він жодного разу не засумнівався в правильності обраного шляху й до кінця сторіччя доніс завіти романтичного мистецтва, з якого починався його творчий шлях, прагнучи сполучати підвищену емоційність із реалістичним зображенням природи.

Могила художника

    Художник  помер 19 квітня (2 травня) 1900 року. Айвазовський похоронений в огорожі вірменської церкви св. Сергія (Саркіса) в якій він був хрещений і вінчаний з Ганною Микитівною. На його могилі в 1903 році його вдова спорудила памяник-саркофаг з цілісного шматка білосніжного мармуру. Його автор — відомий італійський скульптор Біоджолі. На мармуровій дошці напис: «Професор Іван Костянтинович Айвазовський. 1817 — 1900». На іншій стороні напис на вірменській мові: «Народившись смертним, залишив по собі безсмертну пам'ять».

    Поряд з Іваном Костянтиновичем похоронена Ганна Микитівна. 

Феодосійская картинна галерея 

...Моє  щире бажання,щоб  приміщення моєї  картинної галереї,  з усіма в ній  картинами, статуями  та іншими художніми  творами, стало цілковитою власністю Феодосії, і на пам'ять про мене, Айвазовського, заповідаю галерею Феодосії, моєму рідному місту...(Із заповіту І. К. Айвазовського)

     29 липня 2010 році виконується 193 років від дня народження найбільшого художника-мариніста Івана Костянтиновича Айвазовського. Творча діяльність живописця залишила яскравий слід не тільки в історії російського мистецтва, його ім'я ввійшло в золотий фонд світового мистецтва. Він надзвичайно гостро почував і передавав у своїх полотнах красу й велич морської стихії, створював те романтично піднятий, те глибоко поетичний образ моря. И. К. Айвазовський - уродженець Феодосії. Ставши знаменитим художником, академіком п'яти європейських академій, він міг би оселитися в будь-якому куточку світу, однак же, для постійного місця проживання живописець обирає милу серцю Феодосію, красу якої він ніколи не утомлювався писати. Тут він прожив довгого й щасливого, повну творчого вогню й неприборканої енергії життя. У цей час колекція добутків художника нараховує 417 одиниць зберігання. Вона складена так, щоб можна було простежити всі етапи 63-літнього творчого шляху неперевершеного мариніста. Біля головного фасаду будинку И. К. Айвазовського встановлений бронзовий пам'ятник. На його постаменті лаконічний напис: "Феодосія - Айвазовському". У цю коротку фразу вдячні нащадки вмістили велике почуття замилування, гордості й глибокої поваги до свого знаменитого земляка, першому Почесному громадянинові Феодосії, що так багато зробив для економічного й культурного розвитку міста.

Творчість

    Ранні твори, такі як «Морський берег» (1840), «Дев'ятий вал» (1850) та ін., написані Айвазовським під впливом романтизму. Пізніше у творчості художника посилилися реалістичні мотиви: «Чорне море» (1881), «Серед хвиль» (1898).

    Деякі полотна присвятив перебуванню Олександра Пушкіна на берегах Чорного моря. Визнання він отримав не лише за ці картини, але було й багато інших не менш відомих, що не ввійшли до цього списку . У його творчості присутні також портрети та автопортрети.

Дев'ятий вал. 1850 

          Полотно, масло. 221 х 332

          Державний Російський  музей, Санкт-Петербург

    І до цієї картини Айвазовский не раз  писав морські бурі, але ніколи ще не створював настільки грандіозного полотна ні за розміром, ні за враженнями.. У картині з'єдналося багато чого  баченого і випробуваного самим художником. Особливо пам'ятна була йому бура, що він пережив у Біскайській затоці в 1844 році. Шторм був настільки нищівний, що судно порахували що утонули, і в європейських і петербурзьких газетах з'явилося повідомлення про загибель молодого російського живописця, ім'я якого вже було гарно відомо. Через роки Айвазовський згадував: «Страх не придушив у мені здатності сприйняти й зберегти в пам'яті враження, зробленого на мене бурею, як дивною живою картиною».

          Бушує грізна морська стихія. Бездонну товщу води, що вирує  піну морських хвиль офарблює  в сині, бірюзові, рожеві, червоні,  білий кольори просвітчасте крізь  марево хмар оранжево-жовте сонце.  Чи затихне океан? Чи прийде  порятунок для людей?

          Існують старі повір'я про те, що в русі грізних валів  є свій непорушний ритм. Стародавні  греки вважали самою згубною  хвилею третю, римляне - десяту. У поданнях інших мореплавців  самим нищівним був дев'ятий  вал. 

          Протистояння людей і стихії – от тема картини. У ній яскраво втілилися принципи романтичного мистецтва, у якому почуття людей, стану природних стихій перебувають у найвищій напрузі. Ще будучи учнем Академії мистецтв, Айвазовський захоплювався знаменитою картиною “Останній день Помпеї”. У живописі й сюжеті цього творіння Карла Брюллова стилістика романтизму одержувала зроблене класичне втілення. Айвазовський не був учнем Брюллова, але перебував під сильною чарівністю й впливом його мистецтва й особистості. Романтичні настрої в ці десятиліття ще повністю володіли душею й мистецтвом великого мариніста.

          Гоголь сказав один раз: «Якби  був художником, я б зобразив  особливого роду пейзаж... Я б  зчепив дерево з деревом, переплутав  гілки, викинув світло, де ніхто  не очікував його, - от які пейзажі треба писати». Бурхлива стихія картини Айвазовського перегукується із цими словами письменника. 

Чорне море. 1881 

          Полотно, масло. 149 х 208 див

          Державна Третьяковська  галерея, Москва 

          Спочатку художник назвав картину “На Чорному морі починає розігруватися буря”. Під цією же назвою її побачили глядачі на виставці Айвазовського в Академії мистецтв. Продаючи картину Павлу Третьякову, Айвазовський зробив назву простіше, вона стала й більш ємним, виразивши собою ясність і серйозність задуму живописця.

          Стриманий на похвалу Крамский, яка завжди дуже точно визначала переваги робіт своїх побратимів-художників, писав про картину: «Між 3-4 тисячами номерів, випущених Айвазовським у світ, є речі феноменальні й назавжди такими залишаться, наприклад, Море в Третьякова, написане чотири роки тому (тобто коли людині було вже більше 70 років)… На ній нічого нема, крім неба й води, але вода – це океан безмежний, не бурхливий, але що колишеться, суворий, нескінченний, а небо, якщо можливо, ще бесконечне. Це одна із самих грандіозних картин, які я тільки знаю». Не випадково Крамский помістив цю картину Айвазовського в інтер'єр свого мальовничого добутку “Нерозважне горе”. Глибоко драматичні переживання героїні картини, її сюжет - протистояння людини горю, можливість витримати удари долі - підкреслюються пейзажем Айвазовського, зображеним за спиною жінки.

          Множинні враження від спостереження  морської стихії, її життя, руху  лягли в основу пейзажу Айвазовського.  У ньому художник узагальнив і свої знання, і свою любов до Чорного моря.

          Ритм хвиль, що йдуть одна  за одною і гряди хмар своїм  невтомним рухом створюють образ  стихії, що таїть у собі грізні  бури. «Дух Божий, що носиться  над безоднею», - ці біблійні слова вимовив Крамский, стоячи біля картини. Тут немає ні найменшої зовнішньої ефектності, і немов забуті романтичні захоплення юності. Усе полагоджено абсолютній правді у відтворенні природи на полотні. Айвазовський впритул наблизився до реалістичного мистецтва, що несли в життя художники-передвижники. І хоча він не був членом Товариства пересувних виставок, главою якого був Крамский, знаменитий мариніст у своїй творчості 1880-х років розділяв багато принципів, що лежали в основі реалістичного напрямку живопису другої половини XIX сторіччя.

          Досвід життя, уміння відібрати  зорові враження, сконцентрувати  їх, не повторити вже висловлене  в колишніх картинах допомогли  великому майстрові створити  одну із самих чудових своїх  марин. 

Висновок 

     Творчий шлях майстра був складний. Романтичні риси поступово замінилися в його мистецтві реалістичними. Від яркої мальовничої гами й ефектів висвітлення, які переважали в ранніх роботах , Айвазовський перейшов до більш стриманих і правдивих колірних відносин. Особливо помітно це в картині “Чорне море” й одному із самих великих полотен - “Хвиля”. Художник створив більше шести тисяч добутків.

    Серед всіх живописців миру одним із кращих поетів моря став по праву Іван Костянтинович  Айвазовський. У безлічі своїх  епічних за масштабом добутків він повніше всього відтворив основні стани й перетворення моря, його гладь, що зачаровує, далечінь і  хвилюючу безодню. У його творчості втілився духовний досвід людства, що споконвіків любувалася пишнотою водної стихії. Айвазовський навчив багато поколінь людей правильно бачити море й насолоджуватися його вражаючою красою. Їм створено близько 6000 добутків.

    Айвазовський  писав море то радісними, сяючими  незліченними сонячними відблисками, то суворим і хмурим, то врочисто спокійним, але найчастіше він зображував його бушуючим. Чудові полотна И. К. Айвазовського прикрашають багато музеїв миру. Але воістину картинна галерея у Феодосії була й залишається скарбницею його створінь: у ній виставлене більше 400 картин художника.

    Нині  у будинку Айвазовського в Феодосії художня галерея його імені, а перед будинком йому встановлено пам'ятник. Також іменем художника названі вулиці міст і деякі населені пункти.

    З 2006 року на аукціонах було продано роботи Айвазовського на суму понад 3,200,000 доларів. Міжнародний авторитет творчості Айвазовського росте і далі, так 14 червня 2007 на англійському аукціоні було продано полотно Айвазовського за 2,710,000 фунтів — найбільша ціна, що коли-небудь була сплачена за його картину. А 22 квітня 2009 року картина Івана Айвазовського "Відплив Колумба із Палоса" була продана за 1 млн. 594 тис. долларів на аукціоні "Сотбіс" в Нью Йорку.  
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  літератури 

     1. Барсамов Н., Барсамова С. : Феодосийская картинная галерея имени И.К. Айвазовского.- Симферополь: Крымиздат, 1955.

     2. Кузьмин Н.П.: И.К.Айвазовский и его произведения-СПБ, 1901.