Т.Г. Шевченко - художник

     ЗМІСТ 

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Мистецька  спадщина Т.Г. Шевченка…………………………………………5

2. Автопортрети  Т.Г. Шевченка………………………………………………...13

3. Незнайдені мистецькі твори Т. Г. Шевченка………………………………..19

Висновки…………………………………………………………………………23

Список літератури……………………………………………………………… 25 
 
 

      Вступ

     Щедра й невичерпно родюча українська земля  подарувала вселюдському сузірю геніїв невгасимого Світоча - Тараса Шевченка, Тираноборця і Пророка, Речника  волі, який поставив на сторожі біля своїх земляків, «рабів німих», вогненне слово, а в «Заповіті» дав їм наказ: «Кайдани порвіте!».

     Поява Шевченка - поета і художника, митця  і борця, що став символом української  нації, - була зумовлена всім ходом  історичного і духовного розвитку України з її тривалою, сповненою драматизму, героїчною боротьбою за волю.

     Багато  сказано про велич Тараса Григоровича  Шевченка, Кобзаря, котрий став живим  символом національної єдності, консолідації українського народу. І до тепер  його життя, творчість аналізуються, осмислюються вченими - шевченкознавцями, бо невизначеностей, спірних питань у шевченкознавстві ще багато.

     Тарас Григорович Шевченко, як художник займає одне із самих почесних місць в  українському образотворчому мистецтві. Шевченко був одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві.

     Загальновідомо, що Шевченко був одним із зачинателів  і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Сам він  прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.

     Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і  вуглинка були для нього неабиякою  радістю. Все ними малює: стіни, лави, стіл в хаті і на дворі, в себе і у гостях. Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей. Коли юний художник намалював п’яного дяка, то був ним покараний.

     Бажаючи оволодіти мистецтвом живопису, він  звертається до шляхетних дяків - живописців, які в основному заставляють прислужувати їм. Талант художника проявився рано, значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836 - 1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою «Погруддя жінки» або «Жіноча голівка» датований самим автором ще 1830році. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника.

      1. Мистецька спадщина Т.Г. Шевченка

     Мистецька спадщина Т.Г. Шевченка – твори живопису і графіки, що їх виконав Шевченко в різній техніці протягом усього життя. Збереглося 835 творів, що дійшли до нашого часу в оригіналах і частково в гравюрах на металі й дереві вітчизняних і зарубіжних граверів, а також у копіях, що їх виконали художники ше за життя Шевченка уявлення про мистецьку спадщину Шевченка доповнюють данні про понад 270 втрачених і досі не знайдених робіт.

     Живописні й графічні твори за часом виконання  їх датуються 1830-1861рр. й територіально пов`язані з Росією, Україною і Казахстаном. За жанрами – це портрети, композиції на міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурні пейзажі й краєвиди. Виконано їх у техніці олійного письма на полотні, а також аквареллю, сепією, тушшю, свинцевим олівцем та в техніці офорта на окремих аркушах білого, кольорового та тонованого паперу різни розмірів, а також у п`ятьох альбомах.

     Значну частину мистецької спадщини Шевченка становлять завершені роботи, але не менш цінними для розуміння творчого шляху й розкриття творчого методу художника є й його численні ескізи, етюди, начерки та учбові студії. З усіх творів лише незначна частина має авторські підписи, написи і ще менша – авторські дати.

     Вивчення  мистецької спадщини Шевченка в наш  час дало можливість встановити максимально  точні дати виконання багатьох його художніх робіт, визначити основні етапи розвитку творчості митця за жанрами, тематикою й формальними ознаками. За часом виконання всі живописні й графічні твори Шевченка можна поділити на три періоди: від перших робіт доакадемічного часу і до заслання (1830-1847рр), твори років заслання (1847-1857рр) і роботи, виконані після повернення з заслання до смерті художника (1857-1861рр). В межах кожного з цих періодів простежуються й коротші за часом етапи, які об`єднують твори не тільки за певною тематикою, а й за художньою вартістюїх і за технічними засобами виконання.

     За  свідченням самого Шевченка, малювати він почав з раннього дитинства – «хрестами й візерунками з квітками» (вірш «А.О. Козачковському») обводив сторінки в саморобному зошиті (1822-1826рр), а коли був у пана П. Енгельгардта козачком, - перемальовував лубки (1829). З доакадемічних робіт збереглися малюнок олівцем «Погруддя жінки» (1830), акварельний портрет П. Енгельгардта (1833), «Голова жінки» (1834), портрети Катерини Абази і Є. Гребінки (обидва – 1837), серія композицій на історичні теми – «Смерть Лукреції» (1835), «Смерть Олега, князя древлянського», «Александр Македонський виявляє довір`я своєму лікареві Філіппу» і «Смерть Віргінії» (1836), «Смерть Богдана Хмельницького» (1836-1837) і «Смерть Сократа» (1837).

     Ці  твори незважаючи на несамостійність частини з них («Погруддя жінки» перемальовано з невідомого оригіналу, а окремі малюнки на історичні теми зроблено на зразок композицій, рекомендованих для екзаменаційних робіт вступникам до академії мистецтв), свідчать про те, що ще до переїзду в Петербург Шевченко набув значної вправності в малюванні олівцем, а в Петербурзі, очевидно завдяки роботі у В. Ширяєва, порадам І. Сошенка та праці в класах Товариства заохлчування художників, він уперше почав працювати тушшю - пером і особливо успішно – акварельними фарбами. Це дало Шевченкові змогу підготуватися до вступу в Академію мистецтв.

     У роботах художника доакадемічного періоду вже яскраво виявився інтерес до суспільновагомих тем. Його композиції стверджують патріотизм, людську гідність, виражають протест проти насильства. В них Шевченко вперше звертається до вітчизняної історії.

     Мистецька спадщина Шевченка періоду від вступу до Академії мистецтв і до заслання (1838-1847рр) становить окрему групу живописних і графічних творів, що відзначається широкою тематикою, появою нових жанрів і новим співвідноенням між ними, значним удосконаленням опанованих технічних засобів вираження і звернення до нових. На творах Шевченка цього періоду особливо помітний вплив К. Брюллова: певна ідеалізація зображуваного, романтична піднесеність, деяка умовність колориту. Разом з тим Шевченко вчився в нього майстерності композиції, реалістичного рисунка, мистецтва портрета. В цей же час він починає виступати як представник критичного реалізму. В межах цього періоду виразно простежуються етапи внутрішнього розвитку митця.

     Перший  етап припадає на 1838-1843рр (до першої подорожі на Україіну). Значну частину творчості  Шевченка цих років становлять студійні роботи – рисунки олівцем, вуглем та твори, виконані олійними фарбами. Серед них – окремі рисунки з гіпсових моделей, а більшість зображення живої натури (натурщики в різних позах та змальовки з натури своїх товаришів по Академії). До цієї групи належить і виконана олією композиція «Натурщик в позі св. Себастіяна» (1840-1841рр). Виходячи за межі суто учбових завдань, Шевченко працює в цей час й над натурою власної «постановки» (акварелі «Жінка в ліжку» 1839-1840; «Натурщиця» 1840).

     Багато  уваги приділяв він копіюванню творів свого вчителя К. Брюллова (жанрові композиції «перерване побачення», «Сон бабусі і онучки» – обидві 1839-1840). Робота над цими копіями допомогла Шевченкові увійти в творчу лабораторію видатного художника, сприяла удосконаленню майстерності в акварельному живопису.

     В перші роки перебування в Академії Шевченко виконував портрети, історичні  та жанрові композиції та ілюстрації (олівець, акварель, олійні фарби). Опанування основами рисунка і тежнікою живопису позначалося на професійному рівні  оригінальних робіт, а з творчим зростанням митця і його студійні малюнки набували високої художньої цінності.

     В портретах, які художник виконував  найчастішена замовлення, він не задовольнявся  лише лише зовнішньою схожістю, а прагнув  відтворити образ людини, риси її характеру. Вершиною в цьому жанрі Шевченка академічного часу є виконаний олією автопортрет (1840), з якого починається галерея автопортретів. Нечислені жанрві композиції митця цього періоду є етапними в історії українського мистецтва. Сепія «Хлопчик з собакою в лісі» (1840) тематично близька до незнайденої картини «Хлопчик - жебрак, що дає хліб собаці», яку рада академії мистецтв 1840 відзначила срібною медаллю 2-го ступеня. Такої ж нагороди удостоєно й композицію «Циганка – ворожка» (1841). Картина «Катерина» (1842), викона олійними фарбами, ввійшла в скарбницю українського побутового живопису як один з перших творів критичного реалізму.

     Жанрові твори Шевченка правдиво і поетично зображують життя українського народу, глибше, ніж це було до того в українському мистецтві, підносять соціальні проблеми. Успіхи жанриста позначились і на багатьох ілюстраціях Шевченка, які висунули його в число відомих ілюстраторів. У перші роки навчання в Академії мистецтв Шевченко почав працювати в пейзажному жанрі.

     Роботи  останнього періоду перебування в Академії свідчать про докорінний злам у творчості художника. Перша подорож на Україну (квітень1843 – лютий1844) визначила тематику і характер творів митця, їхні жанри і співвідношення між ними. На Україні Шевченко далі працював над портретом, застосовуючи переважно олійні фарби (портрети Маєвської, Г. Закревської, П. Закревського, дітей В.М. Рєпніна).

     Ці  твори набгато виразніші, глибше, ніж акварельні портрети попереднього періоду, розкривають внутрішній світ портретованих. Вони свідчать і про успіхи художника в оволодінні технікою олійного живопису. Новий за характером і технікою виконання (туш, перо-штрих, а не контур, як у композиціях доакадемічного періоду) автопортрет Шевченка 1843. Рисунок тут ніби передував творам, виконаним у техніці офорта.

     Мистецький  доробок Шевченка часу перебування  на Україні складають портрети, підготовчі роботи до «Живописной Украины», виконані олією дві картини – «Селянська родина» та «На пасіці», пейзажі (тепер як провідний жанр), а також ч исленні рисунки, серед яких і «Вдовина хата на Україні» та «Хата батьків Т.Г. Шевченка в с. Кирилівці». Всі ці роботи свідчать про великий інтерес митця до життя українського народу і цого побуту, до природи й історичного минулого України, про либоке соціальне спрямування творчості художника. У програмі до «Живописной Украины» вперше в українськоиу мистецтві проголошено думку про соціальну роль образотворчого мистецтва, а саме видання поклало початок розвиткові в українському миствецтві офорта.

     Творчість Шевченка періоду від закінчення Академії до заслання характеризують переважно портрет і пейзаж. Відомо 17 портретів цього часу, виконаних олією, аквареллю і олівцем, - свідчення майстерності і популярності Шевченка як портретиста серед широких кіл української інтелігенції. В пейзажах, виконаних аквареллю та олівцем, переважає замилування просторами, затишними куточками і особливо деревами з їхнім вибагливим і складним рисунком. Композицію тут побудовано на другому плані; пізніше, десь з літа 1845, спостерігаються перші спроби дати і третій план. Велике місце в творчості Шевченка в цей час посідав історичний пейзаж,що зумовлено роботою художника в Київській археографічній комісії, для якої він змальовував архітектурні пам`ятки й історичні місця. В цих творах висока майстерність поєднуються з науково - документальною точністю.

     Ретельне  вивчення мистецької спадщини Шевченка, зосередження всіх його творів у спеціальному музеї, публікація їх в академічному виданні (1961-1964) дали змогу об*єктивно  оцінити великий за обсягом і значний за мистецькою вартістю доробок художника періоду заслання. Незважаючи на царську заборону, Шевченко в роки недолі працював багато плідно в усіх властивих йомуй раніше жанрах. Всього відомо 124 завершені твори й 220 екскізів та начерків, створених тоді. Змінилися тільки співвідношення між жанрами, питома вага кожного з них у загальному доробку митця. Найплідніше він працював у жанрі пейзажу – цьому великою мірою сприяла участь в Аральській і Каратауській експедиціях. Найчастіше художникові доводилося фіксувати натуру нашвидку – звідси начерковий характер робіт, особливо рисунків у художніх альбомах. Ці рисунки дуже лаконічні, часто це лише контури або контур з незначною штриховкою. Деякі пейзажі часу Аральської експедиції Шевченко завершував вже в Оренбурзі за олівцевими рисунками з помітками «для пам`яті», а частіше покладався на свою вийняткову зорову пам`ять.

     Про велику спостережливість художника  говорять і численні пейзажі, на яких надзвичайно тонко зображено  деталі не тільки на першому плані, а й на другому і третьому. З особливою силою спостережливість митця виявляється в численних малюнках науково-допоміжного характеру з зображенням структури берегів Аральського моря та скель і урвищ, що були важливими для геологічної характеристики місцевості. Такий філігранний рисунок, не позбавленний і великої художньої цінності, очевидно, прислужився митцеві для пізнішої роботи в офорті. Пейзажі Шевченка часу обох експедицій відрізняються від його пейзажів попереднього періоду перевагою в них другого і третього планів, видовженою композицією при широкому, часто вдкритому обрії й надзвичайно багатим і тонким колоритмом.