Злочини проти життя і здоров’я людини

Міністерство освіти та науки України

Новоград-Волинський економіко-гуманітарний коледж 

відділення «Правознавство» 
 
 
 
 
 
 

Реферат

на тему:

„Злочини проти життя і здоров'я особи” 
 
 

Виконала: студентка

422 групи

Романюк Н.Б.

Перевірила: викладач

Парійчук Ю.В.

До захисту допущено

Янчук Т.Г. 
 
 
 

м. Новоград-Волинський

2005 р.

 

      Зміст 

Вступ

Поняття й види злочинів проти життя

Вбивство. Склад і види цього злочину

Заподіяння смерті по необережності. Склад і види цього злочину

Злочини проти здоров'я

Висновок

Список використаної літератури 

 

      Вступ 

     Злочину проти життя є одними з найпоширеніших злочинів. Постійний розвиток науки кримінального права в цій області обумовлено виникненням все нових видів правовідносин (наприклад, з розвитком медицини в області трансплантації органів та тканин людини).

     Правильна оцінка причин й умов здійснення злочину проти життя, всіх обставин справи визначає справедливе покарання.

     У роботі розкриті кваліфікуючі ознаки складу злочини, враховані положення постанови Пленуму Верховного Суду й теоретиків в області кримінального права.

     Дана тема роботи є досить актуальною темою сьогодення, так як життя людини та її здоров'я є найдорожчою цінністю людини і їх захист гарантується законодавством та Конституцією України.

     Питання злочину проти життя особи наразі стоїть дуже гостро в нашій країні, тому цим питанням цікавилися зокрема такі відомі автори як Клименко В. „Класифікація злочинів у кримінальному законодавстві”, Коржанський М.Й. „Науковий коментар Кримінального кодексу України”, Мельник М.І., „Классификация преступлений” та інші науковці, Скібіцкій В.В., Сідорова В.М.

     Об'єктом дослідження в даній роботі стали норми чинного законодавства України та інші нормативні акти в сфері класифікації, аналізу та виявленя злочинів проти життя та здоров'я особи.

     Метою цієї роботи є дослідити злочини проти життя та здоров'я особи на основі вивчення та узагальнення досягнень правознавчої науки а також літера-турних джерел. Розкрити суть та зміст таких понять як вбивство, смерть необережність та легковажність. Розглянути причини та мотиви вбивства. Проаналізувати зв'язок між діяннями винної особи та причинами що спонукали її на це діяння. Дослідити об'єктивну та суб'єктивну сторони злочину.

     Ця робота відноситься до теоретично-практичного виду дослідження. Автор при її написанні використовував такий метод наукового дослідження як аналіз - суть якого полягає у роз'єднанні цілого на складові елементи.

     Робота складається з вступу де зазначено актуальність та мету курсової роботи і об'єкт дослідження; чотирьох розділів де розглядаються питання курсової роботи; висновку в якому підведено підсумки написання курсової роботи; списку використаної літератури, де зазначено нормативні і законодавчі акти та іншу додаткову літературу, яку автор використовував при написанні роботи.

     Відповідно до поставленої мети, курсова робота має таку структуру:

     - Вступ;

     - Поняття й види злочинів проти життя;

     - Вбивство. Склад і види цього злочину;

     - Заподіяння смерті по необережності. Склад і види цього злочину;

     - Злочини проти здоров'я;

     - Висновок;

     - Список використаної літератури. 

 

      1. Поняття й види злочинів проти життя 

     Згідно Конституції України, в Україні визнаються й гарантуються права й свободи людини й громадянина відповідно до загальновизнаних принципів і нормам міжнародного права й відповідно до дійсної Конституції.¹

     Кримінальний закон, як й інші галузі права, ставить своїм завданням охорону інтересів особистості, які закріплені в міжнародно-правових актах і в Конституції України, і є способом реалізації обов'язків держави, які відбиті в КК України. Для виконання цих завдань КК установлює підстави й принципи кримінальної відповідальності, визначає, які небезпечні для особистості, суспільства або держави діяння визнаються злочинними, і встановлює види покарань й інші міри кримінально-правового характеру за їхнє вчинення.

     Всі ці принципи, положення й інститути кримінального права закріплені в Загальній частині КК, Особлива ж частина кримінального права являє собою сукупність установлених кримінальним законом норм, що визначають коло й ознаки діянь, визнаних злочинними, а також види й межі покарань, передбачених за їхнє здійснення. Загальна й Особлива частини органічно зв'язані між собою й становлять єдине ціле.

     Другий розділ Особливої частини Кримінального кодексу України присвячений злочинам проти життя й здоров'я.²

     Родовим об'єктом всіх злочинів, що входять в розділ злочинів проти особистості, є суспільні відносини пов'язані з інтересами особистості. Видовим об'єктом злочинів, передбачених другим розділом КК, є такі невід'ємні блага особистості, як життя й здоров'я. По безпосередньому об'єкті ці зазіхання підрозділяються на злочини проти інтересів життя й злочини проти інтересів здоров'я конкретної людини.

     Автор в своїй роботі розгляне злочини проти життя, до яких КК України відносить: 1. Умисне вбивство (ст. 115 КК); 2. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК); 3. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК); 4. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК); 5. Вбивство через необережність (ст. 119 КК); 6. Доведення до самогубства (ст. 120 КК).

     Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК вбивство - це навмисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.³

     Законодавче визначення вбивства, власне кажучи, ставить крапку в питанні про те, що варто розуміти під вбивством, що довгі роки було дискусійним у теорії кримінального права. Одні виділяли вбивство як протиправне діяння, що заподіює смерть іншій людині. Інші визначали суть вбивства через винність діяння. Треті були прихильниками того, що вбивством варто вважати тільки навмисне заподіяння смерті. Тут було б також доречно згадати дебати між прихильниками психологічного й оцінного розуміння провини.

     Безпосереднім об'єктом злочинів проти життя, у тому числі й вбивства, як уже згадувалося раніше, є життя людини. Що ж таке життя? Класичне визначення Ф. Энгельса говорить: «Життя є спосіб існування білкових тіл, істотним моментом якого є постійний обмін речовин з навколишньою їхньою зовнішньою природою, причому із припиненням цього обміну речовин припиняється й життя, що приводить до розкладання білка». Тут варто пояснити, що Энгельс мав на увазі не самі білки, а структури утримуючих білків.⁴

     Таким чином, у самому загальному змісті життя можна визначити як активне, що йде з витратою отриманої ззовні енергії підтримкою й самовідтворенням специфічної структури організму. Тобто необоротні порушення системи, які тягнуть припинення функції самовідтворення, тягнуть і припинення життя.

     Інше визначення життя дає нам наука кримінального права. «Життя - це природне право людини, що охороняється кримінальним законом. Законодавець рівною мірою охороняє життя будь-якої людини, незалежно від його віку, стану здоров'я, життєздатності, фізичних і моральних якостей від початку народження й до моменту смерті». Виникає справедливе питання - з якого моменту починається людське життя? Тут немає єдиної думки. Одні автори вважають, що початковим моментом життя як об'єкта зазіхання при вбивстві є початок фізіологічних пологів. Із цим навряд чи можна погодитися, тому що пологи - це складний фізіологічний процес й у деяких випадках можливі аномалії.

       Відповідно до рекомендацій про визначення критеріїв живородженого й мертвородженого, початковим моментом життя людини варто вважати момент, коли плід відокремився від утроби породіллі, за винятком пуповини, що не перерізана, і в плода є подих або серцебиття, пульсація пуповини або довільних рухів мускулатури. При наявності цих ознак дитини визнають живородженим, зазіхання на його життя є злочинним.

     Що стосується насильницького припинення біологічної діяльності плода до народження дитини, то відповідальність у цих випадках може наступати за заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю.⁵

     Як відомо кінцевим моментом людського життя є смерть. Медицині відома смерть клінічна й біологічна. Клінічна смерть наступає з моменту зупинки серця. Біологічна смерть характеризується виникненням необоротного процесу розпаду клітин центральної нервової системи. Саме біологічна смерть є кінцевим моментом людського життя, хоча у зв'язку з комерційною діяльністю, що широко поширилася останнім часом, пов'язаної з вилученням органів і тканин людини для трансплантації, окремі автори висловлюють думку про перегляд цього моменту.

     Об'єктивну сторону вбивства можна виразити як навмисне заподіяння смерті іншій особі. Об'єктивна сторона цього складу злочину складається з діяння, наслідку й причинного зв'язку, отже, для наявності кінченого злочину необхідно встановити дії (бездіяльність), спрямовані на позбавлення життя, наслідок у вигляді смерті іншої людини й причинний зв'язок між ними.

     Діяння при вбивстві має, насамперед, форму дії. Так відбувається переважна кількість вбивств. «Дії винного можуть складатися як у фізичному (поранення, отруєння, утоплення й т.д.), так й у психічному (переляк, повідомлення відомостей, які привели до паралічу серця, різні погрози) впливі на жертву. Вбивство, вчинене шляхом використання різних знарядь (кастет, кинджал і т.д.), механізмів (рушниця, пістолет і т.д.), варто розглядати як зроблене в результаті дій винного».⁶ Останнім часом у результаті розширення форм і методів впливу на людську психіку заподіяння смерті людині шляхом психічного впливу здобуває ще більш широкі можливості.

     Вбивство можливо також й у формі бездіяльності. Як правило, це може бути тоді, коли винен з метою позбавлення життя не запобігає настанню смерті, хоча він міг і зобов'язаний був це зробити, а в ряді випадків і сам створює цю небезпеку її настання. «Такий обов'язок випливає із закону (наприклад, мати з метою вбивства не годує немовляти); зі службового становища або професійних обов'язків (нянька відповідає за злочинну бездіяльність, якщо залишає дитину без допомоги, що обумовлює настання смерті); з попереднього поводження особи, що створили погрозу заподіяння смерті (наприклад, людина, що добре плаває, запросив приятеля переплисти ріку й не зробив йому допомоги, коли той став тонути, що привело до смерті останнього)».

     При здійсненні деяких вбивств на кваліфікацію впливає й спосіб дії або бездіяльності (наприклад, у п. 5 ст. 115 КК України як кваліфікуюча ознака навмисного вбивства визнаний загальнобезпечний спосіб).

     Другою ознакою об'єктивної сторони вбивства є наслідок у вигляді смерті потерпілого. Відсутність наслідку при наявності прямого наміру на позбавлення життя означає, що діяння винного є замахом на вбивство. Смерть при вбивстві може наступати негайно після здійснення діяння або після закінчення певного часу.

     Наявність причинного зв'язку між дією (бездіяльністю) і настанням смерті потерпілого також ставиться до обов'язкових ознак вбивства, є підставою для зобов'язання в провину наслідку.

     Кримінально-правова наука виходить із того, що, встановлюючи причинний зв'язок по справах про вбивство, необхідно мати у виді наступне:

     1) причинний зв'язок установлюється між настанням смерті й не тільки безпосередніми діями злочинця, але й діями різних механізмів, стихійних чинностей природи, тварин і т.п., які були використані вбивцею для заподіяння смерті іншій людині;