Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Декабря 2011 в 20:30, курсовая работа
Інтелектуальна власність - дуже тонка матерія. Ідеї витають у повітрі. "Слово не горобець - вилетить, не впіймаєш", - говорить прислів'я. Ну, а якщо це "слово" насправді - наукова ідея, ключ до завоювання ринку або взагалі будь-яка концепція? Інтелект перетворюється на матеріальну силу, думка матеріалізується в конкретні винаходи.
ВСТУП………………………………………………………………….……….………………3
1. Зміст авторського права, умови дії авторського права в Україні…………...…5
2. Історія становлення та еволюція авторського права……………….……..……..21
3. Поняття і види авторських договорів……………………………….…………...….25
4. Порушення авторських прав……………………………………………….…...……..33
ВИСНОВОК……………………………………………………………….………..………..37
Список використаних джерел………………………………….……………….…….….38
Додатки………………………………………………………………………….……….…….39
Київський національний університет
Імені Тараса Шевченка
Економічний факультет
Кафедра
економічної теорії
з дисципліни “Інтелектуальна власність”
на тему:
«Зміст,
еволюція та умови дії авторського
права»
студента 3 курсу
спеціальності “Економічна теорія”
денної форми навчання
Айзена
Віталія Марковича
Київ 2010
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………
1. Зміст авторського права, умови дії авторського права в Україні…………...…5
2. Історія становлення
та еволюція авторського права…
3. Поняття і
види авторських договорів……………
4. Порушення
авторських прав………………………………………
ВИСНОВОК…………………………………………………………
Список використаних
джерел………………………………….……………….…….
Додатки……………………………………………………………
Вступ
Інтелектуальна власність - дуже тонка матерія. Ідеї витають у повітрі. "Слово не горобець - вилетить, не впіймаєш", - говорить прислів'я. Ну, а якщо це "слово" насправді - наукова ідея, ключ до завоювання ринку або взагалі будь-яка концепція? Інтелект перетворюється на матеріальну силу, думка матеріалізується в конкретні винаходи.
Головними напрямами духовної творчості людей є наукова діяльність, література і мистецтво. Результати цих видів творчої діяльності, невичерпні за формами, способами об'єктивного вираження духовного багатства людини, є предметом правової охорони. Суспільні відносини, що виникають у зв'язку з їх використанням, потребують правового регулювання, яке і бере на себе авторське право.
Завдання авторського права — встановити найсприятливіші правові умови для творчої діяльності, забезпечити доступність результатів цієї діяльності всьому суспільству. Його основним принципом є поєднання інтересів автора та інтересів усього суспільства. Авторське право проголошує і забезпечує широкий захист особистих (немайнових) і майнових прав авторів.
Джерела авторського права представлені нормативними актами, до яких передусім належать конституційні та законодавчі акти, що визначають основні засади, Закон України «Про авторське право і суміжні права» та інші закони. Так, законодавство, яке безпосередньо регулює відносини власності, визнає за громадянином виключне право розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Зокрема, Закон України «Про власність» проголошує в статті 13, що об'єктами права власності громадян є твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки та інші результати інтелектуальної діяльності. Твори науки, літератури і мистецтва є об'єктами права інтелектуальної власності1.
Важливе значення у регулюванні авторських відносин мають типові авторські договори, які затверджуються Кабінетом Міністрів України або за його дорученням відповідними відомствами і творчими спілками.
Для правильного і однозначного застосування законодавства при захисті авторських прав велике значення має судова практика розгляду справ, що виникають в разі порушення авторських прав. Верховний Суд України систематично узагальнює й аналізує таку практику, робить відповідні висновки, про які повідомляє суди.
Міжнародні договори встановлюють взаємні права та обов'язки країн-учасниць і є основною правовою формою розвитку міжнародного співробітництва в галузі авторського права. В Україні укладання міжнародних договорів є конституційним правом.
Якщо
міжнародним договором, учасником
якого є Україна, встановлені
інші правила, ніж ті, що містяться
в законодавстві України про авторське
право і суміжні права, то застосовуються
правила міжнародного договору (ст.3 Закону
про авторське право).
В
об'єктивному розумінні
У суб'єктивному розумінні, авторське
право — це сукупність прав, які належать
автору або його правонаступнику у зв'язку
зі створенням і використанням твору літератури,
науки, мистецтва.
Основними нормативними актами, які регулюють суспільні відносини, пов'язані з авторським правом, є Конституція України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про авторське право та суміжні права" у редакції від 11 липня 2001 р. та інші закони. Важливе значення у регулюванні авторських відносин мають також типові авторські договори, які затверджуються Кабінетом Міністрів України або за його дорученням відповідними відомствами і творчими спілками.
Особливу групу джерел сучасного авторського права становлять міжнародні договори: Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право (1952 р.); Конвенція, що створює Всесвітню організацію інтелектуальної власності (підписана в Стокгольмі в 1967 р., чинна з 1970 р.); Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного їх відтворення (1971 р.); Брюссельська конвенція про розповсюдження програм, що несуть сигнали, які передають через супутники (1974 р.). Міжнародні договори встановлюють взаємні права та обов'язки країн-учасниць і є основною правовою формою розвитку міжнародного співробітництва в галузі авторського права. В Україні укладення міжнародних договорів є конституційним правом.
Для правильного й однозначного застосування законодавства про захист авторського права важливе значення має також судова практика розгляду справ, що виникають у разі порушення авторських прав. Верховний Суд України систематизує й аналізує таку практику, робить висновки, про які повідомляє суди.
Об'єктом авторського права є твір науки, літератури чи мистецтва, виражений у будь-якій об'єктивній формі, незалежно від жанру, достоїнства, обсягу, мети (освіта, інформація, пропаганда, розваги тощо), а також способу і форми їх відтворення. Твір — це результат творчої праці автора, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. У Цивільному кодексі України вміщено загальний перелік об'єктів авторського права та їх загальні ознаки. Він не дає повного переліку об'єктів авторського права, оскільки життя у своєму розвитку може породжувати нові й нові форми об'єктивного вираження творчої діяльності людей.
Але
об'єктом авторського права
Сам
твір може бути виражений у будь-якій
об'єктивній формі, без виконання
будь-яких формальностей щодо них
та незалежно від їх завершеності, але
обов'язково повинен бути придатний для
сприймання, відтворювання. Ця об'єктивна
форма може бути усною та письмовою (ноти,
схеми, запис на плівку, магнітну плівку,
фотографії тощо).
До об'єктів авторського права відносять
сценічні обробки творів та обробки фольклору,
придатні для суспільного показу, програми
для електронних обчислювальних машин
усіх видів, включаючи прикладні програми
та операційні системи, переклад твору
іншою мовою, оскільки робота перекладача
також вважається творчою.
Сучасний рівень науки і техніки дає змогу створювати складні твори, в яких поєднано кілька форм, наприклад кіно — і телефільми (літературний текст, музика, декорації тощо). У цьому разі об'єктом авторського права є фільм як єдине ціле. Проте самостійними об'єктами авторського права в аудіовізуальному творі можуть бути сценарій, музика, текст, робота оператора, художника-постановника, які увійшли як частина до твору.
Отже, твір як об'єкт авторського права втілений у певну матеріальну форму: скульптура, картина, ноти, рукопис тощо. Але авторське право на твір (як нематеріальний об'єкт авторського права) і право власності на річ, в яку він втілений, не залежать одне від одного. Тому не слід плутати твір як об'єкт авторського права і річ — картину, скульптуру, книгу. На річ, в яку матеріально втілюється твір, «е бути право власності, право користування тощо, але не авторське право. Так, продаж художником своєї картини не позбавляє його авторського права. Таким чином, право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного.
Право на твір належить його творцеві, тому, хто створив скульптуру, музику, аудіовізуальний твір, оригінальне компонування інтегральної мікросхеми, написав картину, книгу. Тобто первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Однак поняття "автор твору" і "суб'єкт авторського права" не тотожні як за змістом, так і за значенням. Автор твору, як зазначалося, може бути тільки його творець, тобто фізична особа: громадянин України, іноземець або особа без громадянства. Суб'єктом авторського права можуть бути автор твору, а також інші фізичні та юридичні особи, для яких право може виникати в силу закону, договору або спадкування. Але в усіх випадках за автором залишаються його особисті немайнові права. Отже, суб'єкти авторських прав — неавтори — не можуть мати права, які мають автори творів. Особисті немайнові права автора є невід'ємними від нього.
Таким чином, первинним суб'єктом, якому належить авторське право є автор, а авторське право правонаступників є похідним.
Згідно з Цивільним кодексом України та Законом України "Про авторське право та суміжні права", авторське право поширюється:
• на авторів, незалежно від громадянства і постійного місця проживання, твори яких уперше опубліковані або не опубліковані, але знаходяться в об'єктивній формі на території України;
• авторів, незалежно від громадянства і постійного місця проживання, твори яких уперше опубліковані в іншій країні та протягом ЗО днів після цього опубліковані в Україні;
• авторів, які є громадянами України або мають постійне місце проживання на території України, незалежно від того, на якій території вперше було опубліковано їх твори.
Відповідно
до міжнародних договорів України,
авторське право поширюється
на авторів незалежно від
Здебільшого автором твору науки, літератури, мистецтва є одна особа, але іноді у творчому процесі беруть участь кілька осіб — співавторів. Авторське право на твір, створений спільною працею двох і більше осіб (співавторство), належить співавторам спільно, незалежно від того, чи становить такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення. Взаємовідносини співавторів можуть визначатися договором між ними. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно. Право на використання твору належить співвласникам спільно, а винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частинах, якщо в договорі не передбачено інше.
Від співавторства слід відрізняти співробітництво, за яким кілька авторів беруть участь у створенні колективної праці за завданням певної організації. Ця колективна праця не є одним цілим. Особи, що організовують створення творів (видавці енциклопедій, виробники фільмів, продюсери тощо) не визнаються авторами творів.
Видавцям належить виключне право на використання таких видань у цілому, а також право на зазначення свого найменування при будь-якому використанні такого видання. Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено договором на створення такого твору.
Информация о работе Зміст, еволюція та умови дії авторського права