Субєкти права інтелектуальної власності

залучати спеціалістів органів  виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

здійснювати контроль, проводити перевірки та інспекції з питань, що належать до його компетенції;

одержувати в установленому  порядку від органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, академій наук, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

проводити в установленому порядку конференції, семінари, наради з питань, що належать до його компетенції;

здійснювати інші повноваження згідно із законодавством України [8].

Департамент очолює голова, який призначається  на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України  за поданням Міністра освіти і науки. Голова Департаменту є членом колегії Міністерства освіти і науки.

Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку  із зображенням Державного Герба  України і своїм найменуванням.

Доцільно відмітити, що Наказом Міністерства освіти і науки України на базі Державного агентства з авторських і суміжних прав створено Державне підприємство «Українське агентство з авторських і суміжних прав», підпорядковане Державному департаменту інтелектуальної власності. 
На базі Науково-дослідного центру патентної експертизи (НДЦПЕ) створене Державне підприємство «Український інститут промислової власності», що також підпорядковане Державному департаменту інтелектуальної власності. 
Ці дві структури є основними підрозділами Державного департаменту інтелектуальної власності.

Третім підрозділом Департаменту інтелектуальної власності є  навчальний заклад — Інститут інтелектуальної  власності і права, утворений  у формі ЗАТ «Інститут інтелектуальної  власності і права».

 

3. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ПАТЕНТОЗНАВЦІВ

 

Поняття «патентознавець» - походить від слова «патент». В законі України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» вказано, що патент (патент на винахід, деклараційний патент на винахід, деклараційний патент на корисну модель, патент (деклараційний патент) на секретний винахід, деклараційний патент на секретну корисну модель) — охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель) [6]. Разом з тим в самому законі поняття патентознавця відсутнє.

У вітчизняному законодавстві поняття  «патентознавець» майже не вживається. Натомість широкок розповсюдженим є поняття патентного повіреного. Зокрема в ч. 2 ст. 5 закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» вказується, що іноземні особи та особи без громадянства, які проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Установою реалізують свої права через представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), зареєстрованих відповідно до закону [6].

Патентний повірений – це представник у справах інтелектуальної власності. Його правовий статус регулюється "Положенням про представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного)", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.94 за № 545 [9].

Згідно з п. 2 цього Положення  патентний повірений надає фізичним та юридичним особам (далі — особи, які він представляє) допомогу і послуги, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, представляє інтереси зазначених осіб у Державному департаменті інтелектуальної власності, а також судових органах, кредитних установах, у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами [9].

До патентного повіреного пред’являються певні вимоги. Зокрема  патентний повірений повинен бути громадянином України, який:

постійно проживає в Україні;

має повну вищу освіту, а

також повну вищу освіту в сфері  охорони інтелектуальної власності;

має не менш як п’ятирічний досвід

практичної роботи у сфері охорони  інтелектуальної власності;

склав кваліфікаційні екзамени,

пройшов атестацію і одержав свідоцтво на право займатися діяльністю патентного повіреного [9].

При цьому не можуть бути патентними повіреними працівники Державного департаменту інтелектуальної власності, а також особи, яким це заборонено відповідно до законодавства.

Окрім вищенаведених вимог до патентних  повірених, всі вони повинні пройти атестацію та реєстрацію (в Державному департаменту інтелектуальної власності).

Кандидат у патентні повірені подає  до Державного департаменту інтелектуальної  власності заяву про атестацію його як представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного), копії документів про освіту, документ про стаж роботи у сфері охорони інтелектуальної власності, документ про внесення плати за атестацію, а також (на розсуд кандидата) інші документи, що характеризують рівень його професійних знань.

Кандидат у патентні повірені визначає спеціалізацію майбутньої діяльності, яка враховується атестаційною комісією під час проведення екзамену.

Дані про спеціалізацію патентного повіреного вносяться до Державного реєстру та свідоцтва представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного).

Особи, які успішно склали екзамени, атестуються як представники у справах  інтелектуальної власності (патентні довірені). Відповідне рішення атестаційної комісії затверджує голова Державного департаменту інтелектуальної власності.

Особа, яка атестована як патентний  повірений, подає до Державного департаменту інтелектуальної власності заяву  про її реєстрацію у Державному реєстрі  та про видачу свідоцтва представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного).

Право займатися діяльністю патентного повіреного виникає з дати внесення патентного повіреного до Державного реєстру [9].

Державний департамент інтелектуальної власності веде Державний реєстр представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених). Патентному повіреному, внесеному до Державного реєстру, присвоюється реєстраційний номер. При цьому Державний департамент інтелектуальної власності забезпечує публікацію відомостей про патентних повірених, внесених до Державного реєстру, в офіційному бюлетені “Промислова власність”.

Патентний повірений має особисту печатку із зазначенням свого  прізвища та реєстраційного номера, а також розрахунковий та інші рахунки в установах банків на території України.

Патентний повірений діє за дорученням особи, яку він представляє. Це доручення  засвідчується договором, довіреністю  або іншим документом, що підтверджує  його повноваження відповідно до законодавства.

Правовий статус патентного повіреного визначається також його правами  та обов’язками. Повноваження можуть бути засвідчені також шляхом зазначення його прізвища та реєстраційного номера в заявці на видачу охоронного документа на об’єкт промислової власності, якщо заявка підписана заявником. Важливим є те, що Державний департамент інтелектуальної власності не відповідає за зобов’язаннями патентних повірених.

До прав патентного повіреного відносять наступні:

Патентний повірений є незалежним під час виконання професійних обов’язків і керується у своїй діяльності законодавством та цим Положенням.

Патентний повірений має право  згідно із законодавством, у межах  доручення особи, яку він представляє, виконувати всі пов’язані з цим  дії у відносинах з Державним департаментом інтелектуальної власності, а також судовими органами, кредитними установами, іншими фізичними та юридичними особами, зокрема:

підписувати заяви, клопотання, описи, формули

винаходів тощо;

подавати та одержувати матеріали, що

стосуються охоронних документів;

виконувати платіжні операції;

вносити зміни до опису винаходів  і

креслень;

відкликати заявки на видачу охоронних  документів

на об’єкти промислової власності;

подавати доповнення, заперечення,

скарги;

вживати заходів для

підтримання чинності охоронних документів;

проводити науково-дослідні роботи,

частиною яких є патентні дослідження;

представляти інтереси власників

прав на об’єкти

інтелектуальної власності в державних  і судових органах тощо [9].

Патентний повірений має право  визначати порядок ознайомлення з інформацією, яка є предметом  його професійного, ділового та іншого інтересу, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлювати  для неї систему захисту, якщо інше не обумовлено законодавством та дорученням особи, яку він представляє.

Патентний повірений має право  за погодженням з особою, яку він  представляє, передавати свої повноваження іншому патентному повіреному, якщо інше не передбачено дорученням. Про це він повинен сповістити Державний департамент інтелектуальної власності.

Патентний повірений має право  займатися своєю діяльністю індивідуально  або разом з іншими патентними повіреними, створювати патентні агентства, фірми, бюро, контори тощо з правами  юридичної особи, а також працювати за наймом.

До обов’язків патентного повіреного відносять наступні.

Патентний повірений зобов’язаний сумлінно виконувати свої обов’язки  і додержуватися вимог законодавства, захищати інтереси особи, яку він  представляє.

Патентний повірений зобов’язаний зберігати в таємниці відомості, одержані ним під час здійснення своїх професійних обов’язків, зокрема суть порушених особою, яку він представляє, питань, зміст консультацій, порад, роз’яснень тощо.

Патентний повірений зобов’язаний відмовитися від надання своїх послуг або припинити їх надання, якщо вони можуть бути використані у справі, в якій він вже представляв або консультував іншу особу з протилежними інтересами і конфлікт не був вирішений [9].

 

 

 

 

 

 

4. АГЕНТИ З ТОВАРНИХ ЗНАКІВ ТА ЇХ ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ

 

Закон України «Про охорону прав на знакти для товарів і послуг» регулює відносини, що виникають у зв’язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні.

Знак — позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Заявник — особа, яка подала заявку чи набула прав заявника в іншому встановленому законом порядку.

В статті 4 вищевказаного закону визначено, що іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені цим Законом, відповідно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності. Іноземні та інші особи, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Установою реалізують свої права через представників, зареєстрованих згідно з Положенням про представників у справах інтелектуальної власності, яке затверджується Кабінетом Міністрів України [7]. В цій Постанові ще кандидат у повірені визначає свою майбутню спеціалізацію. До спеціалізації відносяться:

винаходи та корисні моделі;

знаки для товарів і послуг;

промислові зразки, сорти рослин;

юридичні послуги;

інше [9].

Таким чином, в якості агентів з товарних знаків, можна вважати патентних повірених, які мають відповідну спеціалізацію. 

Заявку подають безпосередньо  до Укрпатенту або надсилають на його адресу: вул. Глазунова, 1, м. Київ-42, 01601, Україна. За дорученням заявника заявку може подати представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений), зареєстрований відповідно до "Положення про представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.94 за № 545 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.1997 за № 938 із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 за № 996 або інша довірена особа.

Ззгідно з угодами про співробітництво у сфері охорони промислової власності між Урядом України та Урядами Російської Федерації і Республіки Бєларусь, громадяни та юридичні особи, які проживають чи мають постійне місце проживання в цих державах, мають право подавати заявки безпосередньо до Укрпатенту. 

Якщо до складу заявників входить  фізична особа, яка проживає на території  України чи юридична особа, яка має  постійне місцезнаходження на території  України, то заявку може бути подано без залучення патентного повіреного за умови зазначення адреси для листування в Україні.

Заявку може подати представник -   представник,    зареєстрований    Відомством відповідно    до    Положення    про   представників   у   справах  
інтелектуальної  власності  (патентних  повірених),  затвердженого  
постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1994 р.  N 545, або інша довірена особа.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Підводячи підсумки нашому дослідженню  доцільно відмітити наступне.

По-перше, виділяють декілька груп суб’єктів інтелектуального права. До першої групи відносять фізичних осіб, які є авторами; до другої  групи відносять фізичних та юридичних осіб, які володіють правами на об’єкт інтелектуальної власності; до третьої групи відносять державу та її уповноважені органи.

По-друге, фізичні особи, які є  авторами творів, винаходів, корисних моделей є найбільш важливими  суб’єктами права інтелектуальної  власності. Їх правовий статус визначається Конституцією України, Цивільним кодексом України, а також цілим рядом законів та інших нормативних актів в сфері таврського та патентного права. Найважливішим елементом їх правового статусу є права, серед яких виділяють майнові та  немайнові права.

По-третє, держава є суб’єктом  права інтелектуальної власності через відповідні уповноважені органи. В Україні до таких органів відносять Державний департамент інтелектуальної власності. Його правовий статус визначено відповідним Положенням. Департамент є юридичною особою. Суб’єктами інтелектуальної власності в Україні є ДП «Українське агентство з авторських і суміжних прав» та ДП «Український інститут промислової власності».

По-четверте, суб’єктами права інтелектуальної власності (патентного права) є патентознавці (патентні повірені). Їх правовий статус визначається відповідним положенням. На стадії реєстрації визначається спеціалізація патентного повіреного – він може працювати безпосередньо в сфері реєстрації винаходів, корисних моделей чи зразків, товарних знаків (агент) тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Конституція України від 28.06.1996 р. №254к/96-ВР
2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 №435-ІV
3. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р. №3792-ХІІ
4. Закон України «Про охорону прав на промисловий зразок» від 15.12.1993 №3688-ХІІ
5. Закон України «Про видавничу справу» від 05.06.1997 р. №318/97-ВР
6. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 р. №3687-ХІІ
7. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 року №3689-ХІІ
8. Положення про Державний департамент інтелектуальної власності затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. № 997
9. "Положення про представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного)", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.94 за № 545
10. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: Підручник. — К.: Знання, 2006.— 431с.
11. Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность. законодательство и практика применения. Практическое пособие. - М.: Гардарика, 1997. - 320 с.
12. Матеріали офіційного сайт Департаменту з інтелектуальної власності // www.sdip.gov.ua
13. Сергеев А.. П. Право интеллектуальной собственности в Российской федерации: Учебник. 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Проспект, 1999. — 752 с.
14. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. — Т. 1. Загальна частина. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. —  520 с.