Основні поняття авторського права

У другій половині XX сторіччя авторське право було визначене одним із невід’ємних прав людини, що знайшло своє відображення у Загальній декларації прав людини, проголошеної Організацією об’єднаних націй 10 грудня 1948 року(стаття 27), Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, прийнятому в рамках цієї організації 16 грудня 1966 року(стаття 15). [2, 26]

Важко переоцінити роль авторського  права в розвитку культури суспільства, особливо у сфері культурного (духовного) розвитку його громадян. Звичайно, об'єкти авторського права: літературні  й художні твори можна самим  не створювати, а запозичати їх від інших держав. Однак, такий шлях варто вважати змушеним і, в остаточному підсумку, хибним. Надзвичайно важливо, щоб твори літератури і мистецтва створювалися авторами, які належать до того суспільства, якому вони адресовані, а суспільство, у свою чергу, повинно бачити своє відображення в цих творах. Використання чужоземних робіт у розумних межах варто вважати виправданим настільки, наскільки це сприяє культурному обміну і взаємному збагаченню ідеями.

Розвиток національної творчості  не має перспектив, якщо автору не гарантована авторська винагорода за його творчу працю. Тому охорона авторського права і суміжних прав передбачає не тільки виплату справедливої винагороди авторам, але й належний захист прав видавців і виконавців.

Добре поставлений захист авторських прав вигідний не тільки авторам, але і державі, тому що, усуваючи недобросовісну конкуренцію, сприяє поповненню державної скарбниці за рахунок  податків. Однак для цього необхідно  створити відповідну адміністративну  інфраструктуру, яка б забезпечувала  строге дотримання авторських прав.

Об'єкти авторського права  і суміжних прав, які роблять внесок до культурного розвитку держави, можуть мати й істотне економічне значення як для авторів, які їх створ, так  і для підприємства або держави. Так, найбагатшою жінкою Великої Британії у 2002 p. була визнана письменниця Джоана Кетлін Роулінг, яка подарувала світові Гаррі Поттера. Тільки за один рік вона отримала від продажу прав на видавництво своїх книг та їх екранізацію 77 млн. євро. А відома фірма "Microsoft®", використовуючи такий об'єкт авторського права, як комп'ютерна програма, за короткий час вийшла на перше місце у світі за обсягом капіталу, а її засновника - Білла Гейтса вважають найбагатшою людиною світу. [5, 16]

2 Становлення системи  правової охорони авторського  права в Україні

Законодавство України про  інтелектуальну власність надзвичайно  молоде, його становлення відбувається паралельно зі встановленням державності та формуванням правової держави. Перехід України до приватної власності й ринкової економіки зумовив необхідність реформування в цьому ж напрямі правової бази тих суспільних відносин, які пов’язані з охороною та використанням результатів інтелектуальної діяльності. Радянське законодавство характеризувалося багатьма негативними моментами:

- не забезпечувався належний рівень правової охорони як авторів, так і тих осіб, які здобували права на використання творчих досягнень;

- широке втручання держави у взаємини авторів і користувачів творів;

- широке використання творчих досягнень в інтересах держави та суспільства.

Реформа законодавства у  сфері охорони інтелектуальної  власності почалася ще в період існування  Радянського Союзу. Однак, з його розпадом ця справа в межах єдиної союзної держави виявилася незавершеною.

 Власної системи охорони авторського права Україна в історичному минулому не мала Якщо простежити історію вітчизняного правового регулювання в даній сфері, то слід згадати нормативно - правовій акт Російської імперії від 20 березня 1911р., що мав назву « Положення про авторське право». Зазначене положення запозичило накопичений Європою досвід з правової  охорони авторських прав. Фахівці відзначають, що «міцність» охорони авторських прав у Росії поступалася європейській. Після революцій 1917р. концепція націоналізації була поширена й на інтелектуальну сферу. Радянське авторське право містило норму про можливість примусового викупу державою авторського права. Автори позбавлялися права давати чи не давати дозвіл на публічне виконання їх творів, у тому числі за допомогою технічних засобів(кіно, радіо, телебачення тощо).

31 травня 1991р. Верховна  рада СРСР прийняла « Основи  цивільного законодавства Союзу РСР і республік». Вони розширили коло об’єктів, що охороняються, подовжили термін чинності авторського права д 50 років від дати смерті автора, запровадили охорону суміжних прав. Після розпаду СРСР, Украйна стала незалежною. Зазначені « Основи» в Україні чинності не набирали.

23 грудня 1993 р. Верховна  Рада України першого скликання  прийняла Закон України « Про  авторське право і суміжні  права» Його було опубліковано  у «Відомостях Верховної Ради  України» за 1994 рік. Відповідно  до Закону України « Про  внесення змін до Закону України  «про авторське право і суміжні  права»» від 11 липня 2001 р Зазначений  закон було викладено в новій  редакцій. [6, 50]

Стрімкий розвиток інформаційних  технологій, що припав на період становлення незалежності нашої держави, змусив переглянути усталені авторсько-правові категорії та оновити чинне законодавство.

Останніми кроками на шляху  вдосконалення законодавства України  в галузі інтелектуальної власності та авторського права  стало, зокрема, прийняття після довгих років підготовки Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року.

З прийняттям Цивільного кодексу  України не відмінена необхідність існування спеціальних законів, адже Кодекс не може охопити всю специфіку відносин, які складаються у процесі реалізації авторського права, зокрема, порядку здійснення колективного управління майновими правами, здійснення державної реєстрації прав. Тому в багатьох статтях Кодексу є посилання на спеціальний закон. Таким законом є Закон Украйни «Про авторське право і суміжні права».

Отже, несьогоднішній день в  Україні сформовано власну національну  систему правової охорони авторського права, яка загалом відповідає вимогам часу та продовжує вдосконалюватися. [2, 47]

ПОНЯТТЯ ТА ДЖЕРЕЛА АВТОРСЬКОГО  ПРАВА

1 Місце авторського  права серед прав інтелектуальної  власності

У сучасній правовій літературі терміном « інтелектуально власність» найчастіше позначають сукупність норм права на результати інтелектуальної, творчої діяльності людини і комерційні позначення, що згруповані наступним  чином: об’єкти авторського права  і суміжних прав, результати науково-технічної  творчості та комерційні позначення.

Іноді інтелектуально власність  ототожнюється з переліком об’єктів права інтелектуальної власності  або з комплексом майнових і особистих  немайнових прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності, перелік яких встановлюється в законодавстві. В ст.. 418 Цивільного кодексу України поняття права інтелектуальної творчо діяльності або на інші об’єкти права інтелектуальної власності. Його зміст складають особисті майнові і немайнові права інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності проголошується непорушним: ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. Треба зазначити, що т. 422 Цивільного кодексу України містить майже вичерпний перелік об’єктів, до яких належать

• Літературні та художні твори;
• Комп’ютерні програми;
• Компіляції даних(бази даних);
• Виконання;
• Фонограми, відеограми, передачі(програми) організацій мовлення;
• Наукові відкриття;
• Винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
• Компонування(топографії) інтегральних мікросхем;
• Раціоналізаторські пропозиції;
• Сорти рослин, породи тварин;
• Комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки до товарів і послуг), географічні зазначення(зазначення походження товарів);
• Комерційна таємниця

Майже ніхто не сумнівається у двоїстій природі інтелектуальної  власності. З одного боку, автору результату інтелектуальної, творчої діяльності належить право на його використання, а також виключне право перешкоджати, забороняти чи дозволяти будь-якій особі використовувати цей творчий результат. Таким чином, дані права належать до майнових і за низкою ознак збігаються з правом власності. З другого боку, автор є власником сукупності особистих немайнових прав інтелектуальної власності(право авторства, право на авторське ім’я тощо), які е можуть відчужуватися від їх власника. При цьому між майновими та особистими немайновими правами інтелектуальної власності немає нездоланної межі. Навпаки, вони тісно взаємопов’язані та утворюють єдине ціле [7,c.42].

Усі об’єкти права інтелектуальної власності, визначені законодавством України , на підставі спільності ознак можна розділити на наступні групи:

• Об’єкти авторського пава – твори науки, літератури та мистецтва, а також комп’ютерні програми та бази даних;
• Об’єкти суміжних прав – виконання, фонограми, відеограми, передачі організацій мовлення;
• Об’єкти права промислової власності - винаходи, промислові зразки, корисні моделі, комерційна таємниця;
• Засоби індивідуалізації учасників цивільно-правового обороту, їх продукції, робіт та послуг - комерційні найменування, торговельні марки, географічні зазначення;
• Нетрадиційні об’єкти – сорти рослин, породи тварин, топографії інтегральних мікросхем. [2.10]

Авторське право, маючи спільні  риси з іншими складовими частинами  права інтелектуальної власності  має низку основоположних постулатів що відрізняють це правовід інших[2, 11] :

• Об’єктом авторського права визнається результат творчої діяльності незалежно від можливості його промислового та будь-якого іншого застосування;
• Виникнення авторського права пов’язано з фактом створення твору, а невизнання його існування рішенням відповідного державного органу.

Авторське право має відношення до художніх творів (поезія, романи, музика, живопис, кінофільми тощо). У більшості європейських мов використовується не англійський термін (copyright - копі-райт), що у буквальному перекладі означає - право на виготовлення копій [8, с. 14].

Авторське право — набір  виключних прав, які дозволяють авторам  отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. АП історично виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва; нині АП поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп'ютерні програми, бази даних, фільми, фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти і технічні креслення [9].

Авторське право – особисті (немайнові) і майнові права авторів  та їхніх правонаступників, пов'язані  зі створенням і використанням наукових літературних і мистецьких творів [6, с. 52].

Також авторське право  можна визначити як Розділ цивільного права, який регулює правовідносини, що виникають у зв'язку із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва. Вираз «авторське право» вживається у двох значеннях. Перше вже вище назване. В таких відносинах беруть участь автор — творець твору та юридична або фізична особа — користувач. Це, так би мовити, авторське право в об'єктивному розумінні. Та вираз «авторське право» часто вживається для позначення прав, належних автору якого-небудь твору. До них відносяться особисті немайнові права, а також майнові права. Це — авторське право в суб'єктивному розумінні або суб'єктивне авторське право. [10, с. 14]

Іншими словами об’єктивне та суб’єктивне визначення авторського  права є таким:

В об’єктивному розумінні  авторське право - сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають у результаті створення і використання здобутків науки, літератури і мистецтва.

У суб’єктивному – сукупність прав,що належать автору або його наступникам у зв’язку зі створенням і використанням здобутків науки, літератури, і мистецтва. Закон України « Про авторське право і суміжні права» переслідує задачу об’єднання інтересів автора і суспільства і створення сприятливих правових умов для творчої діяльності.

Твір -  результат творчої  роботи автора, комплекс ідей, образів, поглядів і т.п.  [11, с. 130]

2 Основні функції та принципи авторського права.

Специфіка авторського права  полягає в тому, що, з одного боку його завдання є підтримка творчості окремої людини-громадянина, забезпечення його особистих немайнових та майнових інтересів. Виступаючі передмовою суспільного прогресу, право інтелектуально власності на результат творчої діяльності,має індивідуальний характер і є невід’ємним правом людини.[2, c. 12]

Згідно Загальної декларації прав людини «держави, які беруть участь у цьому пакті, визнають право кожної людини на: участь у культурному житті; користування результатами наукового прогресу та їх практичне застосування; користування захистом моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з будь-якими  науковими, літературними чи художніми працями, авторами яких вони є».[12, стаття 15]

Конституція Украйни проголошує:

«Кожний громадянин має право  на результати своєї інтелектуальної,творчої діяльності, ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом» [13, стаття 54]

З іншого боку, авторське право сприяє збагаченню національної культурної спадщини, розповсюдженню результатів творчої діяльності, забезпечення їх доступності для всього суспільства як необхідної передумови прогресу, культурного, економічного та соціального розвитку країни.[2, c.14]