Основні поняття авторського права

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ , МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

Кафедра «Історії і права»

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

На тему: «Основні поняття авторського права»

 

 

 

 

 

виконав студент  групи ЕНМ-12м

Ктіторов Владислав  Володимирович

перевірив професор, доктор історичних наук

Липинський В.В

 

 

 

 

 

Донецьк 2012 р

 

ПЛАН

ПЛАН 2

ВСТУП 3

ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ СИСТЕМИ  ОХОРОНИ АВТОРСЬКОГО ПРАВА 4

1 Виникнення та розвиток авторського  права 4

2 Становлення системи правової  охорони авторського права в  Україні 10

ПОНЯТТЯ ТА ДЖЕРЕЛА АВТОРСЬКОГО  ПРАВА 13

1 Місце авторського права серед  прав інтелектуальної власності 13

2 Основні функції та принципи авторського права. 16

3 Джерела авторського права  в Україні. 18

ОБ’ЄКТИ Й СУБ’ЄКТИ АВТОРСЬКОГО  ПРАВА 21

ВИСНОВКИ 24

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 25

 

 

ВСТУП

Актуальність питання  про авторське право постала перед світом багато років тому. Авторське право виникає з моменту появи твору. Тому для автора дуже важливо, щоб усі знали й поважали те, ща саме він є творцем і лише він має право керувати подальшою участю свого творіння. Перші нормативні акти почали захищати літературні твори , бо саме вони могли бути повністью скопійовані та продані як оригінальні. З появою верстатських станків сте стало ще простіше.  Але сьогодні будь який твір, винахід, пісня можуть бути вкрадені або вікористані таким чином, що автор не матиме змоги отримати щось за свою працю. Таким чином мотивація до створення нових творів зникає, а з нею і розвиток культурного та загального рівня суспілства й людства в цілому.

Такий розділ права як авторське право розглядається майже в усіх підручниках з права та інтелектуальної власності.Але , на мій погляд, найбільш повно воно розглянуто у Бондаренка С.В. в книзі 2008р під назвою « Авторське право та суміжні права». На відміну від інших він широко розглядає усі аспекти авторського права. Деякі з них більш глибоко розглядають інші автори. Так Підіпригора О. більш чітко виділяє етапи еволюції авторського права та наводить багато прикладів. Також багато прикладів становлення авторського права в світі  можна найти у такому документі як «Становлення авторського права у прецедентній правовій системі»за 2004 рік. В наш час інформацію можна знайти не тільки у підручниках. Так є дуже багато сайтів з термінологією та статтями щодо питання авторського права. Найбільш корисним із них є вільна енциклопедія « вікіпедія». Не зважаючи на недостатню достовірність інформації вона здатна задовольнити первинну потребу інформації  з будь-якого питання. Дуже лаконічно описане становлення авторського права в Україні у Дахна І.І. у  другому виданні навчального посібника « Право інтелектуальної власності» за 2006 р. . Наприкінці кожного підручника можна знайти невеликий словник з термінами та додаткову література для вивчення матеріалу, але  усі необхідні терміни з теми авторського права можна знайти у  словнику Дроб'язко В.С., випущеному під редакцією Святоцького О. Д.. Окрім розкриття термінів там також можна знайти перелік міжнародних договорів у сфері охорони суміжних прав. Треба виділити, що підручники, автором яких є Дроб'язко В. С, особливо детально описують захист авторських і суміжних прав. Такі автори як Юскаєв В.Б. і Веймарн А. А. розглянули види порушень суміжних прав та їх особливості. Про стягнення за правопорушення всю інформацію можна знайти у  Кримінальному кодексі України.

В наш час повага до авторського  права існує лише у найбільш розвинених державах, в той час як в усіх інших вона здобувається лише за рахунок жорстких законодавчих процесів та актів.

Невід'ємною частиною становлення  в Україні цивілізованих відносин у всіх сферах суспільного життя  є становлення і всебічний  розвиток нормативно-правової бази, зокрема  інститутів права інтелектуальної  власності. А враховуючи те, що в Україні не все гаразд у законодавчій сфері, нормативна база правового регулювання у сфері права інтелектуальної власності потребує значного розвитку і вдосконалення.

Тобто метою цієї роботи є вивчення основних понять авторського  права й аналіз існуючою ситуації у цій сфері. Данна мета може бути реалізована у вирішенні наступних задач:

 розкрити історичні  передумови виникнення вітчизняної  системи охорони авторського права;

перелічити основні джерела  авторського права в Україні;

проаналізувати об'єкти й  суб'єкти авторського права.

 

ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ АВТОРСЬКОГО ПРАВА

1 Виникнення та розвиток авторського права

Ніхто не зможе точно сказати  про те коли людина почала творити  та коли з’явилося  мистецтво. Творчість людини виникла разом з людиною. Людина починає творити, як тільки вона усвідомлює навколишній світ і вирізняє себе із середовища, в якому живе. Також дуже важко сказати, коли вперше виникла потреба у відповідних нормах, які захищали б право особи, що є автором того чи іншого твору мистецтва. 

Без будь-якого сумніву, створене людиною, навіть у дуже далекі часи, як особисто нею самою, так і тими, хто її оточував, усвідомлювалося, як її власність. Ця власність визнавалася священною і недоторканною. Отже, з цього випливає, що уже в ті далекі часи існували засоби охорони своєї власності, у тому числі і результати своєї творчості. Відомо, що у Стародавньому Римі і в Греції, автори творів літератури та мистецтва вже на той час мали певний зиск зі своїх творів, а плагіат та літературна крадіжка досить суворо каралися. Про застосування і охорону товарних знаків відомо ще раніше. Якщо існували ці об'єкти, то існувала і їх охорона.

Простежуються чотири етапи  еволюції авторського права, які  істотно відрізняються один від одного і послідовно змінюють один одного:

- Перший етап — найдавніший — фактично нам невідомий. Його правові засади в історичній літературі не простежуються. Ми можемо лише припускати, — якщо були результати творчості, то були і засоби їх охорони. Цей етап існував приблизно до XII ст.

- Другий етап становлення правової охорони результатів творчої діяльності характеризується привілеями. Цей період охоплює приблизно XII—XVIII ст. Привілей надавався певній особі, як правило, наближеній до першої особи, надавав їй певне виключне право, певну перевагу перед іншими. Разом з тим привілей був монопольним правом. Він засвідчувався певною грамотою, яку видавав владика, носій вищої влади (сюзерен, король, нар, імператор, князь та ін.).

- Патентна система. Промислова революція, що відбулася у ряді країн наприкінці XIX — на початку XX ст., зумовила різке зростання винахідницької активності. Кількість виданих патентів також невпинно збільшується. У період 1815—1820 рр. США, Франція, Британія видавали по 100 патентів на рік, а в період 1850—1854 рр. кожна з названих країн уже видавала більше 1000 патентів на рік.

- Інтернаціоналізація правової охорони товарних знаків. Інтернаціоналізація правової охорони товарних знаків була започаткована Паризькою конвенцією про охорону промислової власності. [1, 50]

 

До нашого часу дійшли свідчення про те, що комедія Публія Теренція «Євнух» мала настільки великий успіх, що була продана вдруге і показана як нова.

У стародавній Греції в 330 р. до н.е. було прийнято закон, відповідно до якого творі трьох великих  класиків зберігалися в офіційному архіві. Цей факт свідчить, що на той  час вже приділяли увагу збереженню цілісності творів, які часто піддавалися  переробці з боку переписувачів  та акторів. [2, 21]

Однак слід зазначити, що інтенсивно захищати майнові авторські права почали лише після того, як з’явилася можливість швидко й якісно відтворювати об’єкти авторського права. Так перший відомий історії офіційний державний нормативний акт було присвячено охороні прав авторів літературних  творів Хоча на той час були й більш ранні твори – музичні,художні та твори прикладного мистецтва. Цей факт був пов’язаний з таким винаходом, як друкарський верстат. Його творцем став винахідник Іоганн Гуттенберг. Це трапилось у XV столітті, та дозволило налагодити масове виробництво та відтворення дешевих книг.

Нові можливості у сфері  книгодрукування призвели до виникнення нових професій та видів підприємницької  діяльності – друкарів і книгопродавці. Вони інвестували значні суми на закупівлю  паперу, купівлю чи виготовлення друкарських верстатів, а також на найом робочої сили. Ци инвестициї протягом певного часу можна було відшкодувати ляхом продажу книг. Справедливій конкуренції видавців перешкоджав продаж незаконно надрукованих копій творів. Це спричинило до введення охорони прав видавців шляхом надання владою суверена( імператора, короля, княз тощо) так званих приввлеївВідповідно до них бенефіціариї отримували монопольні права на виготовлення та поширення друкованої продукці. Найдавніші згадування про привелех у галузі книгодрукуваня відносяться до периоду разквіту Венеціонської Республіки та датуються 1469 роком. [2, 21]

З цього поводу було багото суперечок. Адже ми й зараз маємо змогу спостерігати, яким чином монополізація здатна впливати на розвиток галузі. Так особливо гострою ситуація була в Англії. Книжки стали майже недоступними для простих громадян.

У 1710 році парламентом Англії  було прийнято « Статут королеви Анни», відомий ще як « Акт заохочення просвітництва», визнаний в історії першим законом про авторське право. Повна назва — «An Act for the Encouragement of Learning, by vesting the Copies of Printed Books in the Authors or purchasers of such Copies, during the Times therein mentioned» (Акт про заохочення обліку шляхом надання авторам та покупцям прав на копіювання друкованих книг на нижче вказаний період часу).

Статут вперше в історії  обмежив авторське право певним строком:

строк дії авторського  права на твори, опубліковані після  набрання сили Статутом — 14 років. Якщо на час закінчення зазначеного терміну автор був живим, він міг поновити це право на додатковий 14-річний строк.

строк дії авторського  права на твори, опубліковані до введення в силу Статуту — 21 рік без  права його поновлення.

Статут запобігав монополії  на продаж книг та встановлював інститут публічного надбання шляхом обмеження терміну дії авторського права та позбавлення власника авторського права можливості контролювати використання свого твору після того, як цей твір куплено. Винагорода автору, однак, залишалася мінімальною, оскільки для отримання плати за твір він повинен був передати це право видавцю. Таким чином, рукопис не мав ринкової ціни до тих пір, доки автор не передав свої права видавцеві. Крім того, цей документ значно полегшив доступ публіки до літератури: якщо особа вважала, що продаж книги здійснюється за занадто високою ціною, вона мала право подати скаргу на ім’я громадського представника з проханням про зниження ціни на певну книгу. Введення такого положення є свідченням того, що розробники проекту Статуту дійсно переслідували мету задовольнити інтереси суспільства. [3]

Статут розповсюджувалася  лише на опубліковані твори, в разі їх реєстрації. Крім того копії повинні були бути відправлені до бібліотек. Неопубліковані твори продовжували охоронятися загальним правом. Лише у XIX сторіччі в Англії було прийнято законодавчі акти про охорону авторських прав на драматичні, художні та музичні твори. Беручи зразок з цього статуту, Сполученні Штати Америки підготували свій закон щодо авторського права. При цьому авторське право виникало не з моменту створення твору, а за умови дотримання суворих вимог реєстрації та депонування. Перший федеральний закон США про авторське право був прийнятий в 1790 р.

 

Між тим, в 30-их рр. XIX ст. в  Англії припинилися суперечки між  авторами та

видавцями. Автор тепер  мав більш привілейоване становище, а британські видавці вважали це вигідним для себе. Автори та видавці дійшли згоди, що ефективна система охорони авторського права та зростання культурної цінності літературної діяльності є передумовою успіху обох сторін. [4,7]

Протягом десятиріч американські автори були незадоволені низьким рівнем доходів внаслідок поширення такого явища, як “піратство”. На 1890 рік лише одна європейська країна, Росія, як і Сполучені Штати, не поспішала приєднуватися до міжнародних договорів про авторське право [4,9]

. Отже, процес становлення  авторського права в США був  тривалим та

багатоетапним, що, перш за все, було пов’язано з прогресом в  усвідомленні

суспільством значення розповсюдження культурних цінностей.

Авторське право почалося з конфлікту економічних інтересів.Спочатку – конфлікт між видавцем та автором, пізніше – між автором та інтересами суспільства.

Багато часу знадобилося  американському суспільству, щоб осягнути істину,проголошену Марк Твеном на слуханні Сенату з питань патентів проекту закону про авторське право в 1886 році: “Я сподіваюся, що колись настане час, коли в очах закону літературна власність стане такою ж святинею, як віскі, або будь-яка інша річ, що забезпечує життєво важливі потреби”.Цікаво, наскільки тривалим буде шлях українського суспільства та його лідерів до усвідомлення цієї істини? [4,10]

Натомість у противагу  Англо-американському поняттю авторського  права яка була орієнтована на комерційне використання, французька система, будучи орієнтованою на особистість автора, утвердилася в державах континентальної європейської або римської юридичної традиції. Згідно до неї авторське право виникає з моменту створення твору.

Суть концептуальних відмінностей між вказаними системами полягає  в наступному. Держави загального права розглядають авторське  право фактично як форму власності, яка може бути створена автором-фізичною особою. Ця власність має  використовуватися будь-яким чином в комерційних цілях так, як будь-яка інша форма власності. При цьому складові правомочності авторського права спрямовані виключно на користування її майновим потенціалом.

У державах континентального права право автора також розглядається  як право власності і тією ж  мірою, що й в системі загального права, прагне зберегти майновій зміст  цієї власності. Проте, і в цьому  полягає основна відмінність, наявний додатковій вимір права автора, тобто інтелектуальна і філософська концепція того,що твір автора є вираженням його особистості, яка через природну справедливість вимагає охорони в тій же мірі, що й майновий потенціал твору. [2, 25]

У зв’язку поширення міжнародних  спів відносин обов’язкова реєстрація та депонування були відмінені усіма  країнами окрім США. Завдяки цьому  Бібліотека Конгресу США володіє найбільшим у світі зібранням опублікованих і неопублікованих творів.