Методика проведення оперативно-фінансового аналізу собівартості і прибутку

1) відхилення за рахунок  цін (ΔЦ):

±ΔЦ=(Цстанд – Цфакт)*Nфакт

де Цфакт – фактична ціна закупівлі матеріалу (у розрахунку на одиницю);

Цстанд – нормативна (передбачувана) ціна за одиницю матеріалу;

Νфакт – фактична кількість закуплених матеріалів.

Другим фактором, що впливає на розмір матеріальних витрат, є питома витрата матеріалів, тобто витрати на одиницю продукції.

2) відхилення за рахунок  використання матеріалів (ΔΝ):

±ΔΝ=( Νстанд – Νфакт)* Цстанд

де Νфакт – фактично витрачена кількість матеріалів;

Νстанд – витрата матеріалів за нормативом;

Цстанд – нормативна (передбачувана) ціна за одиницю матеріалу.

Далі  розрахуємо загальне відхилення витрати матеріалу з урахуванням обох факторів, яке дорівнює сумі відхилення за рахунок цін й відхилення за рахунок використання матеріалів:

Відхилення  вважається сприятливим (С), якщо фактичні витрати по елементу витрат виявляються  меншими за нормативні. В іншому випадку відхилення розглядається  як несприятливе (Н).

Розрахунок  відхилень – не самоціль. Бухгалтер-аналітик зобов'язаний розкрити причини виникаючих несприятливих відхилень, для того, щоб надалі відповідальність за них була покладена на керівника відповідного центру відповідальності.

 

2. Відхилення прямих витрат на  оплату праці.

Другим  етапом розрахунків є виявлення  відхилень фактичних працевитрат від стандартних і встановлення причин їхнього виникнення.

Загальна величина відхилення по витратах на заробітну плату розраховується по формулі:

де – фактичні прямі витрати по заробітній платі в розрахунку на обсяг випуску продукції;

 – прямі витрати по заробітній платі за нормативом у розрахунку на фактичний обсяг випуску продукції;

, – нормативна (фактична) ставка оплати праці, грн./год.;

, – відповідно норматив (факт) витрат праці (чол-год.) на одиницю продукції.

Загальна сума нарахованої заробітної плати при погодинній формі оплати праці залежить від кількості  фактично відпрацьованого часу й  ставки оплати праці. Відповідно й розмір відхилення фактично нарахованої заробітної плати основних робітників від її стандартної величини визначається двома факторами: відхиленням по ставці заробітної плати й відхиленням по кількості відпрацьованих годин, тобто по продуктивності праці.

1) відхилення по ставці заробітної  плати (Δt):

2) відхилення за рахунок продуктивності  праці (ΔПП):

Загальне відхилення за витратами  на заробітну платню з урахуванням обох факторів дорівнює сумі відхилення за ставкою заробітної платні й відхилення за рахунок продуктивності праці:

Причини цих відхилень можуть носити як об'єктивний (не залежний від роботи цеху), так і суб'єктивний (залежний від діяльності начальника цеху) характер. Об'єктивні фактори – низька якість основних матеріалів, у результаті чого різко зростають трудовитрати основних робітників. У числі інших об'єктивних причин – відсутність кваліфікованих робочих кадрів, низька якість робіт з ремонту устаткування, його фізичний і моральний знос, недоліки в організації праці. За всі ці вади у виробництві відповідає адміністрація підприємства. Прикладами суб'єктивних причин можуть бути порушення трудової дисципліни в цеху, незадовільна організація робочих місць тощо.

На третьому етапі розраховуємо відхилення від норм фактично накладних (непрямих) витрат.

 

3. Відхилення виробничих накладних витрат. Відхилення змінних виробничих накладних витрат.

Оскільки змінні виробничі накладні витрати зв'язані з витратами  праці, то так само, як і відхилення по зарплаті, відхилення по змінних  виробничих витратах можна розділити  на дві групи:

1) відхилення за рахунок  ставки розподілу ( ):

Це відхилення можна розрахувати  інакше:

де  , – відповідно нормативна (фактична) ставка (коефіцієнт) змінних загальновиробничих накладних витрат, грн./чол.-год.;

– фактичні змінні загальновиробничі накладні витрати.

або

2) відхилення за рахунок продуктивності  праці ( ):

Загальне відхилення по змінних виробничих накладних витратах дорівнює сумі відхилення за рахунок ставки розподілу й відхилення за рахунок продуктивності праці:

Таким чином, система «стандарт-кост» необхідна  для контролю за величиною витрат на виробництво й для розрахунку нормативних витрат. Норми витрат конкретних матеріальних ресурсів, витрат праці установлюються фахівцем із управлінського обліку разом із технологами, механіками, економістами підрозділів, а потім  ці дані використовуються для порівняння з фактичними витратами.

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Існують різні способи обліку витрат на виробництво  і калькуляції собівартості продукції. Їх застосування визначається особливостями  виробничого процесу, характером вироблюваної продукції (робіт, послуг), її складом, способом обробки.

У системі  «директ-костинг» всі витрати діляться на змінні і постійні. Постійні витрати враховують окремо, їх не розподіляють між окремими видами продукції і не включають в собівартість продукції, а відшкодовують загальною сумою з виручки.

Основні положення системи «директ-костинг» – найточніша собівартість, не так в якій після численних розподілів включені всі витрати, а та в яку включається витрати, що дійсно відносяться до виробництва даного виду продукції. У системі «директ-костинг» розраховується сума маржинального доходу, як різниця між виручкою від реалізації продукції і собівартістю цієї продукції, порахованої за змінними витратами.

Визначається  точка критичного обсягу виробництва. У цій крапці виручка від реалізації дорівнює повній собівартості продукції.

Основними перевагами «директ-костинга» є:

• можливість розраховувати собівартість граничної одиниці продукції і на основі цього визначати точку беззбиткової;
• є економічним методом ведення обліку на підприємстві, оскільки завдання розподілу накладних витрат тут взагалі не стоїть.

Але є  і свої недоліки:

• не дозволяє визначити середні витрати на виробництво продукції, що робить можливим проведення підприємством невиправдано ризикованої цінової політики;
• виводить накладні витрати з сфери контролю над витратами.

Система обліку «стандарт-костинг», заснована на жорсткому нормуванні всіх витрат, є могутнім інструментом для контролю виробничих витрат. На основі встановлених стандартів можна заздалегідь визначити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію виробів, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення цін, а також скласти звіт про очікувані доходи майбутнього року.

Головне в «стандарт-костингу» – контроль за найбільш точним виявленням відхилень від встановлених стандартів витрат, що сприяє вдосконаленню і самих стандартів витрат. За відсутності ж такого контролю застосування «стандарт-костингу» матиме умовний характер і не дасть належного ефекту. Принципи цієї системи є універсальними, тому їх застосування доцільне при будь-якому методі обліку витрат і способі калькуляції собівартості продукції.

 

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К. :Парлам. вид-во, 1999. - 365 с. - (Бібліотека офіційних видань). 
2. Давидовим І. Є. Контролінг: навчальний посіб. для студ. вищ. навч. закл. / І. Є. Давидович; МОН України; Терноп. нац. економ, ун-т. - Київ : Центр учбової літератури, 2008. - 552с.
3. Контролінг: Методичні вказівки до виконання курсового проекту  / Є. М. Кайлюк, Т .М. Бурмака, О. В. Бондаренко - Харків: ХНАМГ, 2010.
4. Контролінг: навч. посібник / Є. М. Кайлюк. - Харків: ХНАМГ, 2004. - 223 с.
5. Контроллинг как инструмент управлення предприятием. / Е.А. Ананьина, С.В. Данилочин, Н.Г. Данилочкина и др. / Под ред. Н.Г. Данилочкиной. - ЮНИТИ, 2002. - 525 с.
6. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку / За ред. С. Ф. Голова. - К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів. України, 2008 - 736 с.
7. Управлінський облік: навч. посібник / Л. В. Нападовська - Київський національний торговельно-економічний ун-т. - К.: КНТЕУ, 2006. - 346 с.
8. Управлінський облік: навч. посібник / Л. П. Радецька, Л. В. Овод. - К. : Академія, 2007. - 352 с.

9. Фінансовий та управлінський облік: підручник / Л. М. Кіндрацька; Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана». - К.: КНЕУ, 2008. - 816 с.