Регулювання інвестиційної діяльності

• системи податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг;
• проведення кредитної та амортизаційної політики, в т. ч. шляхом прискорення амортизації основних фондів;
• подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;
• державних норм, правил та стандартів;
• антимонопольних заходів;
• роздержавлення та приватизації державної власності;
• визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;
• політики ціноутворення;
• проведення експертизи інвестиційних проектів;
• ліцензування спеціальних видів робіт у процесі здійснення Інвестиційної діяльності в проектуванні, будівництві, вкладенні інвестицій за межі України; 
  аналізу стану містобудування, прогнозування його розвитку; 
  контролю за дотриманням інвестиційного законодавства, державних стандартів, норм та правил, затвердженої містобудівної документації, інвестиційних програм та проектів, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів.

     Згідно  закону, цей процес реалізується у формі:

• державних інвестиційних програм (інвестування державою засобів у галузі промисловості, науки, освіти і так далі);
• прямого управління державними інвестиціями;
• введенням системи податків з диференціюванням податкових ставок і пільг.

       Для залучення в економіку  країни приватних і іноземних  інвестицій потрібне введення  для них пільгових ставок податків  і митних зборів.  
наданням фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих територій, галузей, виробництв. Такі засоби повинні надаватися не лише державним підприємствам, але і приватним виробникам товарів і послуг, а також сфері освіти, малому і середньому бізнесі.

     Державне  регулювання у сфері інвестування здійснюється за різними напрямами, серед яких особливе місце посідають  антимонопольно-конкурентне регулювання, регулювання на ринку цінних паперів  та регулювання ринків фінансових послуг. Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов такої діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками. Управління державними інвестиціями здійснюється загальнодержавними та місцевими органами державної влади. Управління державними інвестиціями включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій щодо інвестування бюджетних і позабюджетних коштів. Основою для прийняття рішення про інвестування загальнодержавних бюджетних коштів є: прогнози економічного і соціального розвитку України; схеми розвитку і розміщення продуктивних сил; цільові науково-технічні і комплексні програми; техніко-економічні обґрунтування доцільності таких інвестицій[9,с.46-48].

     Нормативно-правове забезпечення державного регулювання у сфері інвестування. Положення щодо державного регулювання інвестиційної діяльності містяться в низці нормативно-правових актів різної юридичної сили. Насамперед слід назвати Конституцію України, ч. 4 ст. 13 якої передбачає забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України, а, отже, - і цивілізовані засади організації та здійснення інвестиційної діяльності як необхідної складової господарської системи будь-якого рівня: загальнодержавного, регіонального, місцевого, локального.

     Господарський кодекс України містить положення  щодо інвестиційної політики як складової  державної економічної політики та її спрямування на створення суб'єктам  господарювання необхідних умов для  залучення і концентрації коштів на потреби розширеного відтворення основних засобів виробництва переважно у пріоритетних галузях економіки, а також забезпечення ефективного і відповідального використання цих коштів та здійснення контролю над ними.

Закон України від 18 вересня 1991 р. «Про інвестиційну діяльність»:

• закріплює форми державного регулювання інвестиційної діяльності;

• передбачає порядок прийняття рішень щодо республіканських державних інвестицій і порядок розміщення державного замовлення;
• визначає основні засади здійснення державної експертизи інвестицій;
• передбачає регулювання інвестиційної діяльності не лише в масштабі країни, а й окремих регіонів шляхом надання відповідних повноважень Верховній Раді Автономної Республіки Крим та органам місцевого самоврядування;
• визначає основні засади ціноутворення у сфері інвестування.

     Визначальні положення щодо нормативного регулювання  відносин у сфері економіки (в  т. ч. інвестиційної діяльності) містить  Закон України від 11.09.2003р. «Про засади державної регуляторної політики у  сфері господарської діяльності», який визначає:

• принципи державної регуляторної політики (адекватність, ефективність, збалансованість, передбачуваність, прозорість та врахування громадської думки);
• основні етапи та елементи державної регуляторної політики (підготовка аналізу регуляторного впливу; планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів; оприлюднення проектів регуляторних актів; їх відкриті обговорення; відстеження результативності регуляторних актів; перегляд регуляторних актів, систематизація регуляторних актів; оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності), а також основні засади її здійснення (єдиний підхід до підготовки аналізу регуляторного впливу та до здійснення відстежень результативності регуляторних актів;
• недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють чинні регуляторні акти; викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та однозначним до розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регулятивного акта);
• систему та повноваження регуляторних органів - Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, інших державних органів, центральних органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування;
• особливості здійснення регуляторної діяльності: щодо розробки, прийняття, перегляду положень нормативних документів (стандартів, державних норм та правил, технічних умов тощо), в умовах воєнного, надзвичайного стану та оголошення зони надзвичайної екологічної ситуації;

       Відповідальність за порушення порядку регуляторної діяльності. 
Закони України від 18.06.1991 р. «Про цінні папери та фондову біржу» та від ЗО жовтня 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» закріплюють основні засади і форми державного регулювання інвестицій на ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних, визначають Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) як орган, уповноважений здійснювати державне регулювання на ринку цінних паперів, з відповідним обсягом повноважень. Правове становище ДКЦПФР та її компетенція визначається також Положенням про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженим Указом Президента України від 25.09.2002р. «Про додаткові заходи щодо вдосконалення діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку». 
          Закон України від 19.03.1996р. «Про режим іноземного інвестування» передбачає застосування низки засобів державного регулювання у сфері Іноземного інвестування: державну реєстрацію іноземних інвестицій та договорів про спільну Інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора; обов'язковість статистичної звітності про іноземні інвестиції з боку органів, що здійснюють державну реєстрацію таких інвестицій, іноземних інвесторів, підприємств з іноземними інвестиціями, податкових органів і установ банку ; гарантії реалізації та захисту прав і законних інтересів іноземних інвесторів.

     Особливості інвестування вітчизняними інвесторами  за межами України, в т. ч. застосування в цій сфері таких засобів державного регулювання, як ліцензування, спеціальна звітність, контроль, визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.1996 р. № 229 «Про затвердження Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій за межами України і Положення про порядок контролю та звітності щодо використання майнових інвестицій, які інвестуються за межами України»[10]

     Висновки  та перспективи подальших  пошуків у даному напрямку. Отже у різних літературних джерелах пропонується безліч визначень інвестиційної діяльністі – це послідовна сукупність дій її суб'єктів (інвесторів і учасників) щодо здійснення інвестицій з метою одержання доходу або прибутку. Кожна держава як суб'єкт інвестиційної діяльності визначає правові, економічні і соціальні умови цієї діяльності в своєму законодавстві. У вужчому тлумаченні цього поняття застосовують термін "інвестиційний процес"[11,с.376].

     Державне  регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і  соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, державними і регіональними програмами розвитку народного господарства, державним і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності.

     Формами державного регулювання інвестиційної діяльності є: визначення пріоритетних сфер та об’єктів інвестування, податкове регулювання інвестиційної діяльності, регулювання інвестиційної діяльності через надання фінансової допомоги інвесторам, проведення відповідної кредитної та амортизаційної політики, регулювання участі інвесторів у приватизації, регулювання форм і умов фінансового інвестування, експертиза інвестиційних проектів у процесі державних інвестиційних програм, забезпечення захисту інвестицій, регламентування умов вивозу капіталу для здійснення інвестицій за кордоном.

     До  законодавчих актів, за допомогою яких здійснюється регулювання інвестиційної  діяльності слід віднести такі Закони України, як “Про інвестиційну діяльність” (1991 р.), “Про режим іноземного інвестування” (1996 р.), “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” (1996 р.), “Про зовнішньоекономічну діяльність” (1991 р.) та інші. Основи законодавства поширюються на велике коло інвестицій, охоплюючи всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та іншої діяльності, у результаті якої утворюється прибуток або соціальний ефект.

     Взагалі державне регулювання у сфері  інвестування здійснюється з урахуванням  низки економічних чинників, які  вміщують елементи формування джерел інвестицій, формування умов здійснення інвестування та стимулювання залучення інвестиційних ресурсів в економіку країни.

     Проблема  державного регулювання інвестиційної  діяльності для економіки країни, що не завершила ринкові перетворення, як і раніше актуальна, тим більше у зв’язку із кризою світової економіки. На сучасному етапі розвитку української економіки активізація інвестиційної політики може стати найважливішим засобом забезпечення виходу України з довготривалої економічної кризи.

       Досвід передових країн показує,  що розвиток сучасної економіки  неможливий без ефективної і  злагодженої взаємодії бізнесу  з державою, органами законодавчої  і виконавчої влади. Залучення  і державне регулювання інвестицій  викликають інтерес і з погляду достатності інвестиційних ресурсів для забезпечення економічного зростання, структурних змін, що сприяють подоланню кризи

     Для відновлення інвестиційних процесів, розвитку економіки України, та для рішення поставленних проблем потрібно:

• розробити стратегію розвитку всієї української економіки з визначенням першочергових пріоритетів з відповідним поєднанням державного і ринкового регулювання і з метою збільшення кількості робочих місць;
• кредитно-фінансове і податкове державне регулювання повинно бути підпорядковане стимулюванню виробництва, інвестиційно-інноваційному розвитку ;
• державне регулювання повинно здійснюватися із застосуванням наукових підходів і найбільш адекватних інструментів і методів у різних варіаціях і з різним ступенем інтенсивності, а також у пріоритетних напрямах (стратегічних і соціально спрямованих) розвитку вітчизняної економіки;
• стратегія довгострокової інвестиційної політики повинна включати визначення проривних напрямів, що вимагають державної підтримки, формування довгострокових інноваційних і інвестиційних програм і проектів, вироблення ефективних механізмів їхньої реалізації;
• використовувати досвід країн з розвиненою ринковою економікою, що пройшли у свій час непростий трансформаційний період .
• вдосконалювати планування капітальних вкладень з врахуванням пріоритетного забезпечення інвестиційними ресурсами технічного переозброєння і реконструкції[12,с.52].

                        

 Джерела та література: 

     1.  Дацій H.В. Форми та напрямки інвестиційної політики розвитку інвестиційної діяльності в галузях національної економіки / H.В Дацій // Інвестиції: практ. та досв.- 2010.- № 17.- с.79

     2. Гладка У.Б. Інвестиційна діяльность та її державне регулювання / У.Б Гладка // Регіональна економіка.- 2009.- № 2.- с.49

     3. Пшенична В.П. Особливості формування та розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики в Україні. / В.П Пшенична // Економіка та держава. – 2010. –№6. –с.59-61

       4.Величко О.В. Державне регулювання інвестиційної діяльності / О.В Величко // Фінанси України. – 2000. – № 10. – с.126–128

     5. Вишивана Б.М. Управління інвестиційною діяльністю / Б.М Вишивана // Фінанси України. – 2004. –№ 10. – с. 82 – 88.

     6. Закон України “ Про інвестиційну діяльність” (1991р.) 

     7.  Кузьмін О.Є., Князь С.В. Регулювання інвестиційної діяльності в Україні // Фінанси України. – 2002. –№ 3. – с. 97 – 107.                                                                    

     8.Закон України «Про інвестиційну діяльность в Україні» //  http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/   

     9. А.С. Музиченко. Державне регулювання інвестиційної діяльності /А.С Музиченко // Формування ринкових відносин. – 2004. – № 9. – с. 46 – 53

     10. Державне регулювання. Регулювання інвестиційної діяльності // http://referat-ukr.com/derzhavne-regulyuvannya/derzhavne-regulyuvannya-nvestuvannya.html    

     11. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. – Київ: “Центр навчальної літератури”, 2004. – 376 с.

     12. Крейдич І.М. Державне регулювання інвестиційної діяльності / І.М.Крейдич // Економіка та держава. – 2007. – №11. – С.52–54. 
 
 

Додоток 1 
 

 

     Рис.1 Організаційно - економічні форми державного регулювання умов здійснення інвестиційної діяльності.