Регулювання інвестиційної діяльності

     Держава виступає суб'єктом інвестиційної діяльності через свої інститути, господарські товариства (компанії) та корпорації. фінансово-кредитні установи, інших функціональних учасників. Держава бере участь в інвестиційному процесі як безпосередньо через державний сектор економіки, так і опосередковано, через свої інституції, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, Національний банк, Фонд Держмайна, Державний антимонопольний комітет. В цілому державне інвестування охоплює ті галузі і виробництва, продукція яких має загальнонаціональний характер та які найближчим часом не підлягають приватизації: оборонна галузь, окремі об'єкти загальнодержавної інфраструктури (магістралі, термінали тощо). Загальні аспекти щодо державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні викладено в Законі України «Про інвестиційну діяльність» (1991 p.). У статті 11 цього Закону зазначається, що державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної та соціальної політики. Згідно зі статтею 12 цього Закону:

1. державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності;
2. регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом: застосування системи податків з диференціацією суб'єктів та об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг; проведення кредитної та амортизаційної політики, в тому числі завдяки прискоренню амортизації основних фондів; надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій; впровадження державних норм і стандартів; вжиття антимонопольних заходів; роздержавлення та приватизації власності; проведення політики ціноутворення.                                                                                                                

     4. Роль держави в інвестиційній діяльності: створення рівних умов для ведення бізнесу та інвестування економіки України суб'єктами господарювання різної форми власності, здійснення процесу інвестування на прозорих та цивілізованих засадах (у т. ч. зниженні рівня тонізації вітчизняної економіки), поліпшення структури інвестиційних джерел (з використанням можливостей інститутів спільного інвестування, страхових та пенсійних фондів, ринку корпоративних цінних паперів), створення додаткових економічних стимулів для залучення інвестицій в пріоритетні галузі економіки.

     5. Напрями виконання Програми:

• створення сприятливого середовища для розвитку підприємництва, дерегулювання підприємницької діяльності, лібералізація ділової активності та створення ефективного конкурентного середовища шляхом;
• удосконалення та підвищення ефективності державного управління;
• стимулювання довготермінового банківського кредитування;
• розвитку фондового ринку;
• створення системи інвестування пенсійних коштів;
• розвитку спеціальних (вільних) економічних, зон, територій, де запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності, та депресивних територій;
• інвестиційна діяльність держави та усунення структурних деформацій в економіці;
• розвиток інфраструктури внутрішнього ринку;
• залучення інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність;
• створення високопродуктивних робочих місць;

     6. Зобов'язання держави як суб'єкта інвестування щодо забезпечення:

• концентрації і спрямування державних інвестиційних ресурсів на розвиток інфраструктури ринку, підтримку науково-технологічної та інноваційної політики;
• підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, подолання ресурсовитратного характеру виробництва та його поновлення;
• проведення фундаментальних і прикладних досліджень, які можуть забезпечити вихід вітчизняної продукції на світовий ринок;
• створення та впровадження новітніх інформаційних технологій;
• запровадження змішаного фінансування високоефективних інвестиційних та інноваційних проектів;
• надання цільових кредитів для реалізації інвестиційних проектів, часткової компенсації ставок за кредитами комерційних банків за рахунок відшкодування частини коштів з державного бюджету;
• розширення участі держави в реалізації міжнародних інвестиційних проектів[7,с.97-107].

     Таким чином, Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки визначає більш складні завдання держави (щодо пожвавлення інвестування в Україні за багатьма напрямами, з використанням комплексу різноманітних механізмів організаційного, правового та економічного характеру), ніж схвалена 1995 р. Концепція регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, що віддзеркалює, з одного боку, істотні зміни в економіці країни та світовій економіці, а з іншого - невирішеність частини проблем, подолання яких стояло на порядку денному ще в 1995 р. (зокрема, незадовільний стан іноземного інвестування).

     В основу державного регулювання інвестиційної  діяльності було покладено такі принципи:

• послідовна децентралізація інвестиційного процесу;
• збільшення частки внутрішніх (власних) коштів суб’єктів господарювання у фінансові інвестиційні проекти;
• перенесення центру ваги з безповоротного бюджетного фінансування у виробничій сфері на кредитування;
• виділення бюджетних коштів переважно для реалізації державних пріоритетів, програм (проектів), спрямованих на здійснення структурної перебудови економіки;
• фінансування об’єктів, будівництво яких починається за рахунок бюджетних коштів, як правило, на конкурсній основі;
• надання переваги раніше розпочатому будівництву, технічному переобладнанню та реконструкції діючих підприємств;
• здійснення відповідними державними організаціями контролю за цільовим використанням централізованих інвестицій;
• розширення змішаного фінансування інвестиційних проектів;
• удосконалення нормативної та правової бази з метою збільшення обсягів залучення інвестицій;
• запровадження системи страхування інвестицій.

     Форми державного  регулювання інвестиційної  діяльності

       1. Державне  регулювання інвестиційної  діяльності  включає  управління  державними  інвестиціями,  а також регулювання умов  інвестиційної  діяльності  і  контроль  за  її  здійсненням  усіма  інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.

     2. Управління    державними    інвестиціями    здійснюється  республіканськими  і  місцевими  органами  державної    влади    й  управління та включає  планування,  визначення  умов  і  виконання  конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів.

     3. Регулювання  умов  інвестиційної  діяльності  здійснюється  шляхом:  
[ Абзац другий  частини третьої  статті  12  виключено   на  підставі Закону № 2899-III від 20.11.2003]:

• подання фінансової  допомоги  у  вигляді  дотацій,  субсидій,  
  субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів,  галузей,  
  виробництв;
• державних норм та стандартів;
• заходів  щодо  розвитку та захисту  економічної  конкуренції; [ Абзац частини третьої статті  12  в редакції Закону № 1294-IV від 20.11.2003 ]
• роздержавлення і приватизації власності;
• визначення  умов  користування  землею,  водою   та    іншими  
  природними ресурсами;
• політики ціноутворення;
• проведення  державної  експертизи  інвестиційних  програм  та проектів будівництва; [Абзац десятий частини третьої статті 12  в редакції Закону № 185/98-ВР від 05.03.98 ]

     4. Контроль за здійсненням інвестування  усіма інвесторами та іншими  учасниками інвестиційної діяльності. Управління державними інвестиціями здійснюється загальноукраїнськими, республіканськими (АР Крим) та місцевими органами державної виконавчої влади й управління та включає: планування, визначення умов і виконання конкретних дій з інвестування бюджетних і позабюджетних коштів [8].

     Державне регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:

• системи податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг;
• проведення кредитної та амортизаційної політики, в т. ч. шляхом прискорення амортизації основних фондів;
• подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;
• державних норм, правил і стандартів;
• антимонопольних заходів;
• роздержавлення та приватизації державної власності;
• визначення умов користування землею, водою та Іншими природними ресурсами;
• політики ціноутворення;
• експертизи інвестиційних проектів будівництва;
• ліцензування спеціальних видів робіт у процесі здійснення інвестиційної діяльності в проектуванні, будівництві, вкладенні інвестицій за межі України;
• аналізу стану містобудування, прогнозування його розвитку;
• контролю за дотриманням інвестиційного законодавства , державних стандартів, норм і правил, затвердженої містобудівної документації, інвестиційних програм і проектів будівництва, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів;
• інших заходів [див. додаток 1].

     Державне  регулювання у сфері інвестиційної  діяльності здійснюється такими органами:

• Верховною Радою України;
• Кабінетом Міністрів України.

     Проте зазначені положення закону не віддзеркалюють усіх форм та засобів, що застосовує держава  у сфері інвестиційної діяльності взагалі і щодо державного інвестування, зокрема. Як організатор господарського життя в суспільстві, в т. ч. його складової - сфери інвестування, держава застосовує такі правові форми, як;

• нормативне регулювання (тобто встановлення правил організації та здійснення інвестування в Україні за участю суб'єктів, що функціонують на будь-яких формах власності - державній, комунальній, приватно-колективній);
• поточне управління сферою інвестування (видача дозволів, ліцензій, реєстрація іноземних інвестицій, окремих видів договорів інвестиційного характеру, інвестиційних та інноваційних проектів, проведення комплексної державної експертизи інвестиційних проектів будівництва кваліфікування інноваційних проектів, створення державних приймальних комісій.
• контроль (перевірка відповідності діяльності інвесторів, виконавців та інших учасників інвестиційних відносин встановленим правилам, нормам і нормативам, виявлення правопорушень та застосування до порушників заходів впливу з метою усунення негативних наслідків неправомірної поведінки).

     Застосування  такої правової форми державного регулювання, як програмування та прогнозування, залежить від сфери інвестування - державний сектор економіки чи інші сектори. Щодо першого (державного) застосовується директивне планування (обов'язкове до виконання), оскільки держава діє як власник майна (наприклад, Державна програма приватизації, затверджена Законом від 08.05.2000р., щодо інших секторів економіки - індикативне планування (заохочує виконавців до інвестування за пріоритетними напрямами інвестиційної інноваційної діяльності) [3,с.61].

     Крім  того, управління державними інвестиціями з боку держави є більш ґрунтовним, ніж поточне управління інвестуванням. Так, Законом «Про інвестиційну діяльність» визначається система органів, що здійснює таке управління (щодо загальноукраїнських, республіканських інвестицій - АР Крим та місцеві органи державної виконавчої влади й управління), та особливості нормативного регулювання інвестування за рахунок державних (бюджетних, позабюджетних, позичкових) коштів, яке включає (додатково до загальних правил інвестування) визначення умов і виконання конкретних дій щодо інвестування бюджетних і позабюджетних коштів (наприклад, Порядок державного фінансування капітального будівництва, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1764; Порядок здійснення контролю за дотриманням сторонами зобов'язань за договором підряду про виконання робіт на будівництві об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004р. №609).

     Відповідно  до ст. 12 Закону «Про інвестиційну діяльність»  державне регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється із застосуванням таких засобів: