Регулювання інвестиційної діяльності

     Зміст

     стор

1.Актуальність теми…………………………………………………….…………….3

2.Постановка проблеми, мета та завдання …………………………….…………... 4

3.Аналіз останніх досліджень і публікацій……………………………………….…5

4.Виклад основного матеріалу……………………………………………………….6

5.Висновки та перспективи подальших пошуків у даному напрямку ………….. 20

6.Джерела та література……………………………………………………………. 24

7.Додаток…………………………………………………………………….……….25 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Актуальність  теми. Розвиток економіки України знаходиться у прямій залежності від обсягів інвестицій і ефективності їх використання. Досягнення пріоритетів соціально-економічного розвитку і необхідних темпів економічного росту повинні підкріплюватися відповідними інвестиційними можливостями. Реалізувати інвестиційну політику держави можливо тільки при наявності дійової системи державного регулювання.

     Необхідність  пошуку принципово нових підходів до державного регулювання інвестиційної  діяльності і подальший розвиток методів, які існували раніше, обумовлено такими чинниками, як поява різноманітних  форм власності і різних типів суб'єктів господарювання, дефіцит інвестиційних ресурсів, випуск в обіг нових фінансових інструментів.

     Першочерговими  завданнями державного регулювання  інвестиційної діяльності є визначення обсягів інвестицій, джерел і пріоритетів їх вкладення у визначені галузі чи в економіку регіонів країни. Нові умови господарювання вносять корективи у вже діючі механізми залучення інвестицій і вимагають розробки принципово нових підходів. При цьому збільшується економічна та адміністративна відповідальність за результати прийнятих рішень і ефективне використання інвестиційних ресурсів, модернізується законодавча регламентація інвестиційних процесів.

     Державне  управління інвестиційною діяльністю має важливе значення для економіки  в цілому, окремих галузей і регіонів, а також для функціонування підприємств, незалежно від розмірів, галузевої приналежності та організаційно-правової форми.

     Недостатність інвестиційних ресурсів і, в окремих  випадках, непогодження їх спрямованості  вимагають нових підходів до державної інвестиційної політики на основі цілеспрямованого узгодження її складових: загальнодержавної, регіональної і галузевої.

       Це актуалізує необхідність пошуку нових і розвитку діючих форм і засобів регулювання інвестиційної діяльності.

     Таким чином, актуальність дослідження обумовила необхідність розвитку насамперед, напрямків активізації державної інвестиційної політики та її впливу на регіональну і галузеву складові в системі державного управління в Україні, використання різних засобів і форм державного регулювання інвестиційної діяльності і раціонального взаємозв'язку всіх її рівнів.

     Постановка  проблеми, мета та завдання

     З тих пір, як Україна була проголошена  незалежною, спостерігалось донедавна  тривале і значне падіння виробництва. Низький рівень внутрішніх інвестицій пояснюється зменшенням прибутковості, зниженням економічної активності , хибами банківської системи і дуже високим рівнем ризику, що підвищує вартість капіталу (процентні ставки) і сприяє відтокові капіталу з країни. Інвестиційна політика в Україні ведеться не на належному рівні і не виконує своєї головної функції, якою є створення сприятливого інвестиційного клімату. Тому основні проблеми інвестиційної політики є:

• високий рівень оподатковування;
• заплутана законодавча база;
• торгові обмеження і державний контроль;
• недотримання договірних зобов'язань із боку українських партнерів;
• відсутність економічної відповідальності за прийняття рішень;
• слабка фінансова дисципліна, як держави, так і окремих підприємств;
• недосконала фінансово-кредитна система;
• рівень корупції та злочинності, що постійно зростає.

     Без комплексного вирішення перерахованих  проблем не варто очікувати значного прискорення інвестиційної діяльності. A будь-яке посилення стабілізаційних заходів, що діють нині у вигляді жорстких грошово-кредитних рестрикцій, не приведе до збільшення обсягу інвестицій в реальний сектор економіки, а, навпаки, посилить приховані механізми їх гальмування.

     На  сьогоднішній день потрібні конкретні  негайні дії, спрямовані на поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Інвестиційна політика держави повинна бути націлена на відновлення інвестиційного процесу.

     Головною  метою дослідження є всебічний  аналіз особливостей формування та розвитку державного регулювання інвестиційної  діяльності,дослідження методів державного впливу на інвестиційне середовище, виявлення основних проблем інвестиційної діяльності в державі, розглянути форми державного регулювання інвестиційної діяльності.

     Для досягнення даної мети були поставлені такі основні наукові завдання:

• проведен всебічний аналіз особливостей формування та розвитку державного регулювання інвестиційної діяльності;
• дослідженні методи державного впливу на інвестиційне середовище, виявлення основних проблем інвестиційної діяльності в державі;
• розглянути форми державного регулювання інвестиційної діяльності.

       Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у вивчення проблем оптимізації інвестиційних процесів, наукове дослідження методів залучення інвестицій та формування шляхів підвищення ефективності їх використання як у галузевому, так і в регіональному аспектах, внесли такі вчені:

     Метою досліджень H.В. Дація було:

• обґрунтувати стратегію забезпечення фінансово-економічної безпеки з погляду державного управління інвестиційними процесами;
• розробити нову інвестиційну політику з позицій інституціональних поглядів з урахуванням негативного впливу застарілої технології;
• визначити напрями державного регулювання інвестиційної сфери [1,с.79].

     В дослідженнях У.Б. Гладка було досліджено сутність інвестиційної діяльності та її потребу в державному регулюванні. Запропоновані принципи та пріоритети, на яких повинна базуватися інвестиційна політика України [2,с.49].

     В статті В.П. Пшеничної, досліджуеться вплив держави на інвестиційні процессии, аналізуються особливості формування та розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики в Україн, визначається необхідність державного регулювання інвестиційної діяльності та надаються пропозиції щодо покращення механізму реалізації державної інвестиційної політики[3,с.59].

     Величко О.В. розглядає у своїй статті особливасті державного регулювання  інвестиційної діяльності, елементи регулювання, а також основні  поняття і положення інвестування в Україні[4,с.126].

     Виклад  основного матеріалу. Державна інвестиційна політика — це комплекс правових, адміністративних та економічних заходів держави, спрямованих на поширення та активізацію інвестиційних процесів. Аналіз світової практики інвестиційних процесів дає можливість виділити два типи державної інвестиційної політики: пасивну та активну. Пасивна державна інвестиційна політика полягає в тому, що держава застосовує методи переважно правового та економічного характеру, обмежуючи безпосереднє адміністративне втручання в інвестиційні процеси до мінімуму. У разі активної державної інвестиційної політики держава широко застосовує всі види методів і часто сама стає інвестором.

     Держане регулювання інвестиційної діяльності – є важливим завданням в аспекті  реформування національної економіки[5,с.82–88]. Державна інвестиційна політика як складова економічної політики держави (ст. 10 Господарського кодексу) протягом всього періоду існування незалежної Української держави змінювалася залежно від економіко-соціальних умов у країні. Це можна простежити по двох документах, прийнятих в різні періоди: Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.1995р. № 384) і Указу Президента України від 12.07.2001 № 512/2001 «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні». Затверджена в 1995р [6].

     Концепція регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки визначала принципи регулювання інвестиційної діяльності з урахуванням реальної економічної ситуації, перспективи залучення інвестицій та їх використання на момент її прийняття (1995 р.), а також визначала: 
         1. Державні пріоритети в інвестиційній діяльності: надання державної інвестиційної підтримки переважно для розвитку пріоритетних напрямів в економіці, які щорічно уточнюються з урахуванням конкретних завдань і можливостей бюджету.

     2. Принципи державного регулювання інвестиційної діяльності:

• послідовної децентралізації інвестиційного процесу;
• збільшення частки внутрішніх (власних) коштів суб'єктів господарювання у фінансуванні інвестиційних проектів;
• перенесення центру ваги з безповоротного бюджетного фінансування у виробничій сфері на кредитування;
• виділення бюджетних коштів переважно для реалізації державних пріоритетів, програм (проектів), спрямованих па здійснення структурної перебудови економіки, за адресним принципом;
• фінансування об'єктів, будівництво яких знову розпочинається за рахунок бюджетних коштів, як правило, на конкурсній основі;
• надання переваги завершенню раніше розпочатих будов, технічному переоснащенню і реконструкції діючих підприємств;
• здійснення відповідними державними органами контролю за цільовим використанням централізованих інвестицій;
• розширення змішаного фінансування інвестиційних проектів;
• удосконалення нормативної та правової бази з метою збільшення обсягів залучення інвестицій;
• впровадження системи страхування інвестицій.

     Шляхи залучення інвестицій:

• економічно обґрунтовані нормативи амортизаційних відрахувань і створення галузевих та міжгалузевих фондів амортизації;

• випуск цінних паперів під конкретні проекти для ширшого залучення коштів підприємств та населення;

• розширення іпотечного кредитування;
• залучення матеріальних, фінансових та інших ресурсів позабюджетних та інноваційних фондів, страхових компаній, комерційних банків, внутрішніх інвестиційних позик;
• використання іноземних інвестицій, кредитних ліній та кредитів міжнародних фінансових організацій тощо.

     3. Механізми реалізації інвестиційної політики:

• спрямування коштів державного бюджету на фінансування капітального будівництва безпосередньо органам державного управління, в тому числі на виробниче будівництво - лише у разі вичерпання інших джерел фінансування;
• проведення податкової політики, спрямованої на стимулювання інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання;
• створення умов для формування обґрунтованих договірних цін у будівництві та посилення державного контролю за їх впровадженням;
• сприяння розвитку конкуренції на інвестиційному ринку;
• розвиток та захист внутрішнього інвестиційного ринку в межах чинних законодавчих та нормативних актів, міжнародних договорів і угод;
• створення Українського державного банку реконструкції та розвитку з метою розв'язання проблеми довго - та середньотермінового фінансування і кредитування інвестиційних проектів пріоритетного значення.

     Державне  регулювання інвестиційної діяльності визначають: показники економічного і соціального розвитку України; національні та регіональні програми розвитку національного виробництва; державні і місцеві бюджети, передбачені  в них обсяги державного фінансування інвестиційної діяльності. Керують державними інвестиціями загальнодержавні та місцеві органи державної влади. На макрорівні проблеми регулювання інвестиційної діяльності та розвитку промислового комплексу вирішують Міністерство економіки України і Державний комітету справах будівництва, архітектури та житлової політики, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. У складі Мінекономіки є відділ будівельного комплексу та промисловості будівельних матеріалів, у названому комітеті функціонує управління з реалізації інвестиційних програм і державного замовлення. Управління державними інвестиціями планує виконання конкретних дій щодо інвестування бюджетних і позабюджетних коштів. Основою для прийняття рішення про інвестування загальнодержавних бюджетних коштів є: прогнози економічного і соціального розвитку України; схеми розвитку і розміщення продуктивних сил; цільові науково-технічні і комплексні програми; техніко-економічні обґрунтування доцільності таких інвестицій.