Державний бюджет

Розглядаючи бюджет як фінансовий план, слід зазначити, що його вертикальна  структура (за рівнями органів влади  й управління) відповідає структурі  бюджетного устрою. Оскільки зараз  немає єдиного бюджету країни, то відсутній і відповідний єдиний фінансовий план. Зведений бюджет України  як фінансовий план не затверджується, хоча в Бюджетному кодексі України  і зазначено, що бюджетна система  базується на принципі єдності. Зведений бюджет використовується як аналітико-статистичне  узагальнення планових і фактичних  показників. Він є довідковим документом, який показує суму ресурсів, що мобілізуються  і перерозподіляються через бюджет, роль і місце бюджету в економічній  системі.

З позиції фінансового  плану бюджет держави розглядається  як сукупність Державного бюджету України, Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів. Державний  бюджет України є фінансовим планом центральних органів влади й  управління. Він відображає загальнодержавні потреби в грошових коштах, джерела їх формування, розподіл і перерозподіл. Саме Державний бюджет насамперед характеризує економічну й соціальну політику держави. Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети є фінансовими планами регіональних органів представницької та виконавчої влади і відображають їх фінансову діяльність.[1]

Важливу роль відіграє державний  бюджет у забезпеченні перерозподілудоходів з метою підтримання сприятливого соціального клімату в державі,здійснення соціального захисту населення, соціального забезпеченнянайвразливіших верств населення. Однак державний  бюджет слід розглядатине лише як засіб  акумулювання коштів, необхідних для  фінансуваннядержавних заходів, як інструмент перерозподілу валового внутрішньогопродукту з метою забезпечення соціальної справедливості. Бюджет є  такожзнаряддям впливу держави на економічні, соціальні, національні,регіональні  процеси, економічним важелем здійснення державної влади.

За допомогою державного бюджету держава виконує свою регуляторнуфункцію. В ринкових умовах державне регулювання реальної економікиспрямовується насамперед на створення сприятливих  умов для юридичних тафізичних осіб в інтересах суспільства в  цілому, але не у власнихінтересах окремих верств населення та осіб, з використанням такихпотужних  важелів, як податки та бюджетні витрати.

Державний бюджет є активним чинником господарських перетворень  і дійовим им чинником господарських перетворень і дійовим інструментом регулювання економічних, соціальних, демографічних, екологічних процесів як на макро-так і на мікрорівні.

Державний бюджет є основним знаряддям економічного планування, макроекономічної стабілізації і економічного зростання. Надходження до державного бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу, можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист заселення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин державного бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку на відповідний рік.

Державний бюджет істотно  впливає на економічний розвиток окремих регіонів. Вирівнювання бюджетної забезпеченості адміністративно-територіальних утворень в умовах ринкової економіки може здійснюватися тільки на основі перерозподілу бюджетних ресурсів через державний бюджет.

 

2. Основні джерела формування державного бюджету

Будь-яка держава може виконувати притаманні їй функції лише за наявності відповідних коштшів. При цьому існує прямий зв'язок між обсягом функцій, які виконує держава, і обсягом коштів: розширення функцій потребує збільшення доходів, і навпаки, для того щоб істотно зменшити потребу держави в коштах, необхідно переглянути функції, які вона виконує.

Кошти, які централізує  держава, акумулюються переважно в  бюджеті. Бюджет як економічна категорія  з'явився набагато пізніше, ніж такі поняття, як податки або доходи держави. Основною причиною його появи була необхідність планування і контролю за загальнодержавними доходами і видатками.

Формування бюджету може здійснюватись на різних засадах, залежно  від чого розрізняють доходи бюджету  та джерела його фінансування. Доходами бюджету є ті кошти, що надходять  державі у постійне користування на безповоротній основі. Вони забезпечують стабільність формування бюджету і  фінансування його видатків. Джерелами  фінансування бюджету, а точніше  бюджетного дефіциту, є кошти, що надходять  лише у тимчасове використання на поворотній основі - державні запозичення. Сюди також належить використання грошової емісії, яка, по суті, є фіктивним  доходом.

Мобілізація доходів бюджету  може проводитись на податковій і  неподатковій основі. Податковий метод  характеризує перерозподіл доходів  юридичних і фізичних осіб на користь  держави, який регламентується податковим законодавством. Неподаткові доходи формуються від продуктивної діяльності держави та від реалізації її майнових прав. Доходи від продуктивної діяльності надходять від підприємницької  діяльності держави (державний сектор економіки) та від надання певних послуг, а доходи від майнових прав - у вигляді доходів від використання державного майна та угідь. У такий  спосіб виділяються три методи формування доходів держави:

- від підприємницької  діяльності;

- від державного майна,  угідь і послуг;

- податковий.

Доходом держави від підприємницької  діяльності є прибуток державних  підприємств і організацій, який належить їй на правах власника засобів  виробництва. Водночас не весь цей прибуток спрямовується в бюджет, адже певна  його частина залишається на потреби  соціально-економічного розвитку підприємства. У сучасних умовах доходи від підприємницької  діяльності держави не мають відчутного бюджетного значення, оскільки державний  сектор має обмежені рамки, а державні підприємства переважно є або  малоприбутковими, або функціонують на засадах неприбутковості чи взагалі  збиткові, що пов'язано насамперед із соціальним спрямуванням їхньої діяльності.

 Отримання доходів  у вигляді платежів за використання  державного майна та угідь  і від надання послуг теж  не має відчутного фіскального  значення, хоча зараз на неї  покладають велику надію. Доходи  від державного майна можуть  надходити на постійній основі - орендна плата, чи разово - доходи  від приватизації державного  майна (так, зокрема, на 2005 рік  планується отримати надходжень  від приватизації на суму 6 млрд. 748 млн. 994,6 тис. грн. [ 1; 4 ]). Доходи  від державних послуг надходять  у формі державного мита за  вчинення нотаріальних дій, видачу  різноманітних документів, патентів, ліцензій тощо.

Окрім розглянутих вище доходів  від підприємницької діяльності держави та від державних майна, угідь і послуг, є особлива група  надходжень, які можна визначити  як супутні доходи бюджету. Це різноманітні штрафні санкції та адміністративні  стягнення. Вони створюються не як доходи бюджету, а як засоби фінансового  впливу на порушників чинного, у тому числі і фінансового, законодавства. Надходження їх до бюджету пов'язане  з тим, що при встановленні відповідних  санкцій держава визначає їх спрямування  в бюджет (слід зазначити, що окремі види штрафних платежів можуть надходити  в інші фонди чи окремим суб'єктам).

Основою формування доходів  бюджету є податки. Податковий метод  формування доходів бюджету, на відміну  від неподаткового, має такі характерні риси, як примусовість, безеквівалентіність, законодавчо регламентований порядок  стягнення податків, однаковий підхід до всіх платників.

Податки з'явилися у процесі  історичного розвитку одночасно  з виникненням держави. У міру розвитку товарно-грошових відносин розвивалися  форми податку. Цікаво простежити в  цьому зв'язку, як змінювалися погляди  платників податків на необхідність утримувати державу. Спочатку у відносинах між державою і населенням превалювала  ідея подарунка, потім уряд просив народ  про підтримку, далі виникла ідея допомоги державі, потім - жертовності  особи в інтересах держави, ще пізніше у платника податку розвивається почуття обов'язку і, нарешті, перемагає  ідея примусу з боку держави, без  будь-якої залежності від волі платника. Одночасно змінювались і назви  відповідних доходів держави: приношення, дар, дань, подать, повинність, податок.

Фінансування бюджету  може здійснюватись за рахунок грошової емісії та державного внутрішнього і  зовнішнього запозичення. Ці методи суттєво відрізняються як за економічним  змістом, так і за ставленням до них. Так, використання грошової емісії як джерела покриття бюджетного дефіциту у більшості країн світу, у  тому числі й в Україні, офіційно заборонено. Використання ж державних  позик вимагає надійної системи  управління державним боргом і певного  його обмеження.

Запозичення коштів державою у фізичних і юридичних осіб, урядів інших країн чи міжнародних фінансових організацій відбувається у формі  випуску державних позик чи отримання  кредитів. Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок запозичених коштів не має таких інфляційних наслідків, як грошова емісія, оскільки при  цьому не відбувається зростання  грошової маси: на державні потреби  витрачаються тимчасово вільні кошти. Але при досягненні державними позиками значного обсягу вони також можуть впливати на інфляційний процес.

У цілому, розглядаючи формування дохідної бази бюджету з позицій  його збалансованості, важко визначити, у який спосіб - збільшення податків (зменшення видатків) чи випуск державних  цінних паперів - краще цього досягти, оскільки зловживання і першим, і  другим викликає негативні наслідки й суперечності. Так, подальше збільшення податкового тягаря не стимулює розширення виробництва і може навіть призвести  до зменшення доходів бюджету. Зростання  державного боргу відтягує приватні заощадження і накопичення корпорацій від фінансування капітальних вкладень, сприяє підвищенню реальної процентної ставки за кредитами, оскільки пропозиція позичкового капіталу не змінюється, а попит на гроші держава збільшує.

Формування доходів бюджету  може відбуватись за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. До внутрішніх відносять ВВП і національне  багатство, які вироблені на території  даної країни, до зовнішніх - ВВП (а  іноді й національне багатство) інших країн, який надходить у  вигляді державних позик або  репараційних платежів, тощо.

Джерела доходів Державного бюджету України визначені Бюджетним  кодексом та іншими нормативними актами. Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Державний бюджет на поточний рік.

Критерії класифікації Види доходів

• Залежно від повноти зарахування доходів до бюджету

 • закріплені — згідно з чинним законодавством повністю зараховуються до бюджету;

 • регулюючі — зараховуються  у певному відсотковому відношенні За частотою появи • звичайні — регулярно включаються в доходи;

 • надзвичайні —  з'являються в доходах за виняткових, але обґрунтованих обставин

• За методами залучення

 • податки;

 • збори;

 • обов'язкові платежі;

 • інші надходження

• За способом зарахування

 • загальний фонд;

 • спеціальний фонд

• За розділами відповідно до Бюджетного кодексу

 • податкові надходження;

 • неподаткові надходження;

• доходи від операцій з  капіталом;

• трансферти

На рівень доходів Державного бюджету впливають зовнішні та внутрішні фактори. Вони можуть мати економічне, соціальне, політичне, національне спрямування. Розглянемо лише економічний напрям як найбільш вагомий.

Зовнішні фактори:

• Зовнішній державний борг;
• Рівень інтеграції у зовнішньоекономічний простір;
• Рівень цін на енергоносії;
• Сальдо торговельного балансу;
• Рівень зовнішньої фінансової допомоги від іноземних                   держав, міжнародних
• фінансових організацій;
• Сальдо торговельного балансу.

Внутрішні фактори:

• Рівень податкових ставок;
• Рівень банківського процента;
• Рівень податкової спроможності населення;
• Об’єкти  приватизації;
• Рівень ВВП;
• Курс національної валюти;
• Рівень інфляції;
• Внутрішній державний борг.

Склад доходів Державного бюджету України передбачений ст. 29 Бюджетного кодексу.

Доходи Державного бюджету  України включають:

• доходи (за винятком тих, які згідно з Бюджетним кодексом закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори й обов'язкові платежі та Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу актинів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;
• гранти і дарунки у вартісному обрахунку;