Виникнення та реєстрація права інтелектуальної власності на спосіб культивування мікробіологічного механізму Ашерсонії (гриби роду Ascher

     — сплата збору за подання заявки і  проведення експертиз.

     6. Заявник оплачує Патентному повіреному 30% суми договору.

     7. Патентний повірений оплачує передбачений в кошторисі державний збір за реєстрацію заявки і проведення експертизи заявки (згідно постанови КМУ №  543 вiд 22.05.2001).

     8. Укрпатент установлює пріоритет  заявки і видає Патентному  повіреному рішення про реєстрацію  заявки з підтвердженням дати  пріоритету (протягом місяця).

     9. Заявник оплачує Патентному повіреному 20% суми договору.

     10. Патентний повірений супроводжує  формальну експертизу Укрпатентом заявки і приймає певні рішення чи надає відповідні додаткові документи на запити експерта (протягом п’яти місяців).

     11. Укрпатент публікує інформацію  про заявлене технічне рішення  в офіційному бюлетені «Промислова власність» (по закінченні 18 місяців від дати подання заявки).

     12. Патентний повірений надає Заявнику  інформацію про наявність тимчасової  правової охорони на заявлене  технічне рішення (відповідно до ст.21 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).

     13. Укрпатент проводить кваліфікаційну  експертизу технічного рішення,  що заявлено на отримання патенту,  і видає Патентному повіреному  рішення про видачу патенту  Україні на винахід (протягом часу не менше сім місяців з дати подання заявки).

     14. Патентний повірений супроводжує  кваліфікаційну експертизу заявки  і приймає певні рішення чи  надає відповідні додаткові документи  на запити експерта. При незгоді  Заявника з рішеннями експертизи  Патентний повірений оскаржує їх в установленому порядку, в т.ч. і в Апеляційній палаті Держдепартаменту і суді.

     15. Патентний повірений оплачує  державне мито за видачу патенту  України на винахід і надає  відповідний документ в Укрпатент  (згідно Декрету КМУ «Про державне мито»).

     16. Укрпатент проводить державну  реєстрацію патенту на винахід,  публікує відомості про винахід  в офіційному бюлетені «Промислова власність» і видає Патентному повіреному патент України на винахід (протягом трьох місяців).

     17. Патентний повірений вручає патент  України на винахід з терміном  дії 20 років Заявнику і виконує  роботи по його правовому супроводженню.

     Питання тимчасової правової охорони визначено в ст. 21 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 року N 3687-XII.

     Опубліковані  згідно з частиною шістнадцятою статті 16 цього Закону відомості про  заявку на патент на винахід надають  заявнику тимчасову правову охорону в обсязі формули винаходу, з урахуванням якої вони опубліковані.

     Заявник має право на одержання компенсації  за завдані йому після публікації відомостей про заявку збитки від  особи, яка дійсно знала чи одержала письмове повідомлення українською  мовою з зазначенням номера заявки про те, що відомості про заявку на винахід, який нею використовується без дозволу заявника, опубліковані. Зазначена компенсація може бути одержана заявником тільки після одержання ним патенту.

     Дія тимчасової правової охорони припиняється від дати публікації в офіційному бюлетені відомостей про видачу патенту на винахід чи повідомлення про припинення діловодства щодо заявки.

     Дія тимчасової правової охорони за міжнародною  заявкою починається від дати публікації відомостей про неї Установою на умовах, викладених у частині другій цієї статті.

     Патент  на винахід має територіальну  дію, тому патент України на винахід  не є чинним в жодній з інших  держав. Аналогічно і патенти на винахід, видані в інших державах, не є чинними в Україні. Приміром, патент США на винахід не є чинним в Україні, так само як патент на винахід України не є чинним в США.

     Це  випливає з міжнародних договорів, учасницею яких є Україна, зокрема  з положень Паризької конвенції  про охорону промислової власності.

     Патент  на винахід надає його власнику право використовувати винахід за власним розсудом та виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід без його дозволу в Україні (Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (Закон), ст. 28). В інших державах заборонити використовувати свій винахід власник патенту не може і винахід може вільно використовуватись.

     Але вихід з такої ситуації є: патентувати  винаходи в інших державах.

     Законодавством  України передбачена можливість для заявників України запатентувати винахід і в інших державах, таким чином набувши прав на винахід в цих державах. У свою чергу, іноземні заявники можуть запатентувати винаходи в Україні. Такі ж можливості передбачено національними законодавствами інших держав та міжнародними угодами.

     Статтею 37 Закону визначено, що будь-яка особа  має право запатентувати свій винахід в іноземних державах. Але перш ніж подати заявку на винахід  до патентного відомства іноземної  держави, необхідно подати її в Україні. У разі порушення цих вимог  Закону патент визнається недійсним в Україні.

     Слід  зазначити, що патентною експертизою, яка проводиться в патентних  відомствах, передбачена перевірка  винаходів на новизну.

     Ця  перевірка визначає чи не є заявлений  винахід відомим серед усіх загальнодоступних  у світі до дати подання заявки відомостей. Якщо цей винахід є вже відомим, то патенти на такі винаходи не видаються.

     Якщо  винахідник в Україні створив  винахід і не подав заявку на видачу патенту на винахід, а винахідник в США створив такий самий  винахід пізніше, але подав заявку на отримання патенту, то, дійсно, про винахід українського винахідника ніхто не буде знати. Більше того, запатентувавши свій винахід в Україні, заявник із США буде мати монопольне право на цей винахід і зможе заборонити його використовувати навіть тому українському винахіднику, який його створив раніше.

     Тому  найкращим захистом прав на винаходи є подання заявки на винахід до Державного департаменту інтелектуальної  власності та отримання патенту. 

     Оформлення  прав інтелектуальної  власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки в іноземних державах.

     В умовах переходу України до ринкової економіки суттєво змінився характер відносин, пов‘язаний із охороною об‘єктів промислової власності, зокрема  винаходів. Якщо раніше права на результати інтелектуальної діяльності мала держава і декларувала свій обов’язок забезпечити їх практичне використання, то на цей час власник результатів інтелектуальної діяльності має сам опікуватись щодо забезпечення їх надійної правової охорони і визначення шляхів реалізації їх на ринку. Успішна комерційна реалізація конкурентоспроможності продукції і передових технологій без надійної правової охорони винаходів, які є їх основою, не дуже ефективна. Тому важливо мати чітке уявлення про необхідні дії та заходи, що дозволять досягти реальних успіхів на “ринку споживачів”. Доцільно розробити основні принципи стратегії охорони та використання прав на результати інтелектуальної діяльності, які при мінімальних витратах забезпечать можливість одержання максимальних переваг і прибутків авторам та їх правонаступникам в умовах ринкової економіки. Правова охорона об’єктів промислової власності надає реальну перспективу більш раціонально використовувати потенціальні можливості комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності. Право на винаходи, корисні моделі промислові зразки можливо одержати шляхом подання заявки на патент в компетентний орган (патентне відомство) держави і одержання патенту.

     Статтею 37 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі“  передбачено, що будь-яка особа має право запатентувати винахід (корисну модель) в іноземних державах за умови попереднього подання заявки на винахід (корисну модель) в Україні. Якщо протягом трьох місяців від дати подання зазначеної заявки до заявника не надійде повідомлення про віднесення заявленого винаходу (корисної моделі) до державної таємниці, то у заявника немає перешкод до подання заявки в патентне відомство іноземної держави. За клопотанням заявника йому надсилається повідомлення щодо можливості патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах раніше зазначеного строку.

     Реалізацію  патентних прав та контроль за правомірністю  їх використання третіми особами  здійснює власник патенту.

     Визначення  доцільності одержання прав інтелектуальної  власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки в іноземних державах.

     Немає сенсу патентувати в іноземній  державі винахід, якщо патент на нього  можуть легко обійти конкуренти.

     Як  показує досвід іноземних фірм, позитивні  фактори від патентування спрацьовують тільки за умови професійної організації дій, направлених на забезпечення комплексної охорони прав на об‘єкти промислової власності. Сукупність таких дій та заходів і визначають те, що зветься патентною політикою.

     Звичайно  національні законодавства в галузі промислової власності регулюють тільки дії, що підпали під юрисдикцію цієї країни. Отже, патент на винахід є дійсним тільки в тій державі, у якій державне патентне відомство надало патент, і не є дійсним в інших державах. Враховуючи це, охорону винаходу необхідно одержувати у кожній окремій державі.

     Патентування  винаходів в іноземній державі  може бути здійснено з використанням  таких процедур патентування:

     Патентування  винаходу, промислового зразка відповідно до вимог національних законодавств держав патентування (традиційна система патентування).

     Подання міжнародної заявки на винахід відповідно до вимог Договору про патентну кооперацію (РСТ).

     Використання  процедури, передбаченої Гаазькою угодою про міжнародну реєстрацію промислових  зразків.

     Патентування  з використанням процедур, що передбачаються регіональними угодами: Європейською патентною конвенцією (ЄПК), Євразійською патентною конвенцією (ЄАПК), Угодами  Африканської організації інтелектуальної  власності (ОАРІ) і Африканської регіональної організації з охорони інтелектуальної власності (АRIPO).

     Патентування  винаходів, промислових зразків  в окремій державі відповідно до вимог національного законодавства (традиційна процедура) до 70-х років  ХХ століття часу було єдиною можливістю одержання правової охорони іноземними заявниками на зазначені об’єкти.

     Незважаючи  на те що на цей час більшість  винаходів патентуються з використанням  різних міжнародних і регіональних угод, патентування винаходу за традиційною  процедурою залишається дуже важливим інструментом патентного захисту і ще довго не втратить своєї актуальності. У деяких випадках вибір заявником цієї процедури є найбільш доцільним, а інколи і єдино можливим.

     Відповідно  до цієї процедури, заявка на видачу патенту  на винахід подається заявником в патентне відомство кожної із держав патентування. У більшості випадків національні патентні законодавства передбачають в обов`язковому порядку ведення всього діловодства за заявками на одержання патенту, починаючи з подання заявки і закінчуючи одержанням патенту і підтримкою його чинності, виключно через патентних повірених цієї держави. Це пояснюється тим, що діловодство по заявками регламентується великою кількістю підзаконних нормативних актів, інформацією про які іноземний заявник не володіє.

     Для того, щоб заявка була прийнята іноземним патентним відомством, вона має відповідати всім передбаченим законодавством формальним вимогам. Як правило заявка має містити заяву, опис винаходу, формулу винаходу, креслення, якщо вони необхідні для розуміння опису, реферат, легалізовану копію первинної заявки, що була подана в іншу державу для встановлення пріоритету, переклад заявки на офіційну мову держави патентування (переклад може надійти протягом установленого строку після подання заявки), довіреність патентному повіреному, документ про сплату відповідного збору. Деякі національні законодавства передбачають подання декларації про авторство, передаточний акт, якщо право на одержання патенту передається.

     Заявка  має стосуватись одного винаходу або групи винаходів, пов‘язаних єдиним винахідницьким задумом.

     Національні законодавства встановлюють спеціальні вимоги до опису винаходу і формули.

     Законодавство багатьох країн, передбачає складання  докладного і повного опису винаходу. Опис має розкривати суть винаходу чітко і ясно, таким чином щоб середній спеціаліст у даній галузі міг здійснити винахід не докладаючи творчих зусиль. Незважаючи на цю вимогу національних законодавств, заявник має пам‘ятати, що секрети виробництва (типа "ноу-хау), які можуть мати самостійну цінність, по можливості не повинні розкриватися в описі винаходу.