Бесіди про мистецтво на уроках образотворчого мистецтва

Вчителю слід звертати увагу  на те, щоб діти частіше використовували  свої враження від оточуючої дійсності  при розборі таблиць та ілюстрацій. В початкових класах вони вже відрізняють на картині весну від осені не тільки за такими ознаками, але і за освітленням. Так, на запитання вчителя про ознаки пори року діти відповідають, що “на картині відчувається весняне сонце”.

Велике значення для розвитку образного мислення має розгляд та аналіз художніх ілюстрацій, які викликають у дітей емоційне сприймання творів образотворчого мистецтва, в даному випадку, репродукцій картин.

Основний метод ознайомлення учнів з картиною – це розбір вчителем разом з дітьми, які вливаються в бесіду шляхом запитань. Запитання повинні ставитися так, що можна було привести учнів до потрібних висновків. Потрібно вияснити тему картини, її зміст, виділити в ній головне і другорядне, порівняти зміст картини з тим, що діти бачать в оточуючій дійсності, з відомими їм творам літератури, з картинами інших художників на ту ж тему, виявити відношення учнів до картини.

Порівняння картини з  відомими дітям літературними творами  і картинами інших художників на ту ж тему не тільки поглиблюють  розуміння учнів даної картини, але й поширюють кругозір.

В практиці бесід про мистецтво  це зіставлення можна проводити  різними методами: зіставляючи паралельно, йдучи від словесного твору до зображуваного чи закріпляючи попередній аналіз картини читанням і розбором віршів, розповіді.

Часто діти прагнуть вкласти  в один твір всі свої думки про картини. Це свідчить про ще не розвинене мовлення, про відсутність навичків письмово і усно самостійно вислолювати свої думки. Слід сказати, що усні відповіді учнів завжди кращі. Вчителям слід привчати дітей робити інколи опис та аналіз картин не тільки в усній формі, а й у письмовій [28; 163].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Впровадження ефективних форм, методів і прийомів сприймання естетичних явищ у житті і мистецтві  на уроках малювання у початкових класах

2.1. Методика аналізу художніх  творів різних жанрів на уроках образотворчого мистецтва

Образотворче мистецтво  має багато художніх творів різних жанрів, які аналізуються на уроках.

Під час бесід аналітичний розбір творів не повинен ускладнювати процес постійного сприймання. Школярів слід постійно підводити до розуміння специфіки мистецтва як одного з видів суспільної свідомості і відображення дійсності.

Не слід перевантажувати  уроки великою кількістю знань, розбором більше 5-7 художніх творів. В  процесі бесід необхідно широко використовувати технічні засоби навчання. Будь-який урок потребує особливої поєднаності роботи апаратури.

Методист Ю.Краснов рекомендує — використовувати прийом порівняння, який дає хороші результати в роботі з дітьми. Так, порівняння картин Левітана і Остроухова на осінню тему приносять велику користь. Особливе значення має художнє слово вчителя. Потрібно будувати бесіду і розповідь емоційно і коротко. Висновки і узагальнення потребують точності і ясності. Кожне нове, незрозуміле для дітей слово - художній термін - потрібно своєчасно пояснювати під час розповіді або бесіди. Важких професійних термінів краще не використовувати (композиція, колорит, образотворчі засоби), вони незрозумілі для учнів початкової школи і погано засвоюються.

Для глибшого розуміння художнього твору слід вказати учням на характерні особливості живописного зображення об’ємних предметів на площині, вказати  на уміння художника показати глибину  і простір. З цими поняттями учні вперше знайомляться на уроках малювання. Вони повинні зрозуміти, що глибина досягається вірним зображенням предметів на площині за законами перспективи, що аркуш паперу має два виміри, а предмети, зображені на ньому – об’ємні, тривимірні. Одні предмети написані на передньому плані, а інші - далі, треті - ще віддаленіші. Без глибини простору не можна розгорнути дію, передати зміст картини. Компонуючи предмети за величиною, формою і кольором, уміло розташовуючи їх, художник створює реальне зображення і вирішує основну задачу - викликати емоції глядача, діяти на його розум і серце засобами мистецтва [20; 4].

Процес ознайомлення з  картиною живопису можна розділити  на три етапи:

1 - емоційне, цілісне сприймання, детальний розгляд картини;

2 - осмислення його на  рівні узагальнення;

3 - творче цілісне сприймання твору.

Ознайомлення дітей з  живописом слід планувати за принципом  ускладнення змісту художніх творів, їх виражальних засобів, а також  методів роботи з дітьми. Наприклад, на першому етапі роботи можна  знайомити з пейзажним живописом (зображення на картині місцевості). Пізніше - з жанровими полотнами.

На другому етапі дітей можна знайомити з явищами, які їм відомі з літературних творів чи з життя. В розвитку педагогічного процесу передбачається ускладнення не лише змісту картин, але й виражальних засобів.

Методи ознайомлення з  мистецтвом слід ускладнювати поетапно - від методів, що дозволяють навчити  дітей вичленяти щось одне в картині (що і як зображено), до методів, які сприяють цілісному і творчому сприйманню твору. Наприклад, на першому етапі дати мистецькознавчу розповідь педагога і детальні запитання, на другому - запитання узагальнюючого характеру - і уявне створення власної картини за назвою, даною художником. Звичайно, при цьому значне місце займає попередня робота, але слід пам'ятати, що основним прийомом ознайомлення дітей з образотворчим мистецтвом є мистецькознавча розповідь педагога.

Структура мистецькознавчої розповіді має бути приблизно  такою:

- повідомлення назви картини  і прізвища художника;

- що найголовніше в картині (виділити композиційний центр);

- як воно зображено  (колір, будова, розміщення);

- що зображено навколо  головного героя, як з ним  з'єднані деталі (так іде заглиблення  в картину, при цьому встановлюється  зв'язок між змістом твору і способами виразності):

- що красивого показав своїм твором художник;

- про що думається, що згадується, коли дивишся на цю картину.

Використання такої структури  розповіді можливе до тих пір, доки діти не почнуть адекватно відповідати на поставлені після розповіді питання за змістом картини і набудуть навичок монологічного мовлення під час відповіді на питання: “Про що картина?”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Організація сприймання естетичних явищ під час проведення екскурсій на природі

Мистецтво допомагає краще  розуміти реальний світ, вчить бачити і любити прекрасне. Н. Г. Чернишевський називав мистецтво посібником життя. Воно не тільки допомагає пізнати світ, але й надихає людей боротися за краще, щасливе майбутнє.

Діти міркують конкретно. Зорові образи, які створюють картини, легко запам’ятовуються і залишаються  в пам’яті на багато років. Вони викликають певні емоції і сприяють яскравості сприйняття життя.

Діти часто не можуть відрізнити хороше від поганого, байдуже проходять повз красивого в природі, не вміють відділити і відрізнити вчинки людей, які гідні наслідування. Люблячи все кольорове, яскраве (квіти, картинки в книгах, іграшки), діти не в змозі зрозуміти всю цінність творів мистецтва. Тому вчитель повинен прагнути розвивати в дітей почуття прекрасного, діяти на їхню уяву, викликати естетичне переживання. Прекрасне оточує нас скрізь в житті – в природі, в праці, в побуті. В усвідомлення учнів великим потоком вривається збагачене подіями життя. Багато з цих подій відображені в творах мистецтва. Вчитель буде правильно вирішувати своє головне завдання всебічно розвиненої особистості, залучати учнів до високої художньої культури, яка виробилася людством.

Влаштовувати прогулянки та екскурсії, слід звертати увагу дітей  на красоту природи, викликати в  них почуття любові до красивого, розвивати їхню спостережливість. Безпосереднє спостереження оточуючої природи навчить дітей розуміти форму предметів, бачити різноманітність поєднання квітів і тонів в різний час дня і в різні пори року. Спостережливість підвищує силу і яскравість виховання дітей, вони глибше будуть відчувати красу живої природи, а потім і красу пейзажу, яка зображена на картині.

Хто безпосередньо спостерігав  за природою – ліс та гори, поля і долини, - хто милувався ними, той не пройде мимо повз хорошої картини художника. Навчившись спостерігати за природою, учні будуть серйозніше дивитися і глибше розуміти твори мистецтва. В свою чергу, любов до творів мистецтва вплине на їх загальний розвиток, буде викликати бажання краще розуміти природу. Не слід забувати про цю взаємодію, необхідно вміло використовувати її в естетичному вихованні дітей.

Розвиваючи спостереження  учнів в процесі пізнання природи, ми тим самим сприяємо розвитку в них вміння спостерігати оточуюче життя, робити більш правильні висновки і узагальнення, бачити і розуміти красиве в природі і мистецтві [17; 9].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Живопис - це передача з допомогою  фарб живого світу, який ми бачимо навколо себе. Саме слово "живопис" означає живописати, тобто писати життя. Це твори мистецтва, виконані будь-якими фарбами. В живописі предмети і явища дійсності зображуються за допомогою фарб, що нанесені на будь-яку поверхню. Те, що зображення створюється за допомогою кольору, - істотна відмінна особливість живопису.

Створюючи картину, художник-живописець наносить зображення на полотно, але  щоб надати предметам об'ємної  форми, він за допомогою світла і тіні створює ілюзію тривимірності. В результаті глядачеві здається, що написане на полотні існує в просторі, і це дозволяє творам живопису досягти зорової переконливості.

Будь-який твір живопису не існує сам по собі. Він існує для глядача. Створюючи картину, художник передає людям щось особливе, важливе, суттєве. Живопис - найулюбленіший і найпопулярніший вид мистецтва. Чому люблять живопис? Передусім тому, що в його розпорядженні колір, який так сильно діє на нас і в природі, і в мистецтві. Крім того, живопис воістину всесильний: йому підвладні лірика і епос, трагедія і фарс. Він створює цінності особливого порядку: ми бачимо і цінуємо в ньому саму повноту людського буття. Живопис - найбезпосередніший з усіх видів образотворчого мистецтва.

Ознайомлення молодших школярів з образотворчим мистецтвом необхідне для їх творчого розвитку. Тому дуже важливо правильно побудувати педагогічний процес залучення учнів до живопису, при цьому використати такі твори мистецтва, які дали б можливість для вирішення усіх завдань естетичного виховання, активізації інтересу до громадського життя країни, до різних видів діяльності людини, до цінностей, які створює народ і до художньої творчості та для формування духовного світу дитини.

Вплив мистецтва на становлення  особистості людини, її розвиток дуже значний. Без виховання естетично  грамотних людей, виховання з  дитячих років поваги до духовних цінностей, уміння розуміти і шанувати мистецтво, без пробудження у дітей творчості неможливе становлення творчої активної особистості.

За допомогою живопису дітей можна навчити розуміти гармонію природи, давати порівняльну оцінку її явищ, встановлювати взаємозв'язки змісту твору з задумом художника, розвивати мислительну діяльність, уміння робити узагальнення на основі аналізу, робити свої судження.

Образотворче мистецтво  дозволяє вчителю не тільки розвивати  у дітей інтерес до живопису, але  і формувати початкові основи сприймання навколишнього світу.

Вчитель повинен вдосконалювати методику відбору творів мистецтва, враховуючи вікові особливості дітей, їх психофізіологічний та інтелектуальний рівень. Проявляючи при цьому творчість, він зможе відчинити вікно у світ прекрасного.

Мистецтво може і повинно  відігравати в системі освіти важливу роль, як засіб збагачення духовного життя дітей, гуманізації їх особистості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Аболіна Т. Г., Миропольська. Естетичне виховання в школі/ Аболіна Т. Г.– К., 1987.

2. Асєєв Ю. С. Джерела. Мистецтво Київської Русі/ Асєєв Ю. С. – К.: Мистецтво, 1980.

3. Бєлкіна Е. О. Від подиву до творчості . Мистецтво та освіта / Бєлкіна Е. О. – 1998, №2.

4. Біда О. К. Роль уроків на природі в естетичному розвитку молодих школярів // Мистецтво та освіта/ Біда О. К. – 2000, №1.

5. Бойчук М. Думки про мистецтво // Живописна Україна/ Бойчук М. – 1992. - № 1-2.

6. Ганнусенко Н. О. З досвіду художньо-естетичного виховання учнів у шкільних музеях // Мистецтво та освіта/ Ганнусенко Н. О. – 1999, №4.

7. Джола Д. М., -Теорія і методика естетичного виховання школярів/ Джола Д. М. – К., 1998.

8. Дем’янчук О. С. Естетичне виховання/ Дем’янчук О. С. – К., - 13 МН, 1992.

9. Зязюн І. А. Естетичний  досвід особи. Формування і сфери вияву/ Зязюн І. А. – К.: Вища школа, 1976. – 174 с.

10. Качур М. І. Виховуємо високе почуття гармоній з навколишнім світом // Мистецтво та освіта/ Качур М. І. – 2004, №2.

11. Кашуба Л. І., Образотворче мистецтво в початковій школі./Кашуба Л. І., Таран М. О., Ричко В. К.  – Тернопіль МГ “Мальва - ОСО”. – 2001.

12. Кириченко М. А. Основи образотворчої грамоти/ Кириченко М. А. – К.: Головне видавництво видавничого об’єднання “Вища школа”, 1982.

13. Коновець С. В. Образотворче мистецтво як засіб активації дитячої творчості // Мистецтво та освіта/ Коновець С. В. – 1999, №3.

14. Коновець С. В. Образотворче мистецтво в початковій школі / Коновець С. В. - К. – 2000 – 79 с.

15. Матковська О. О. Основи образотворчого мистецтва з методики викладання у початкових класах: курс лекцій/ Матковська О.О. – Рівне, 1997.

16. Оніщенко О. А. Естетичне виховання: історичні традиції і сучасність // Мистецтво та освіта/ Оніщенко О. А. – 1998, №3.

17. Пасічний А. М. Образотворче мистецтво: Словник-довідник/ Пасічний А. М.- Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан – 2003.