Антикризове управління підприємствами гірничодобувної галузі

У статті були представлені методичні рекомендації щодо формування фінансового механізму антикризового  управління підприємством, розроблена його узагальнена модель, яка являє  собою циклічну структурно-логічну  схему, що складається з чотирьох блоків. Також доведено, що конфігурація блоків моделі фінансового механізму  антикризового управління підприємством  залежить від фінансового стану  і стадії життєвого циклу підприємства.

 «Методологія антикризового  управління» розглядалася в роботі [13]. Автор наводить методологічні основи антикризового управління, державного регулювання економічних систем, основи реструктурування підприємств. Розглядає систему економічного моніторингу і фінансового оздоровлення великих підприємств. Велику увагу приділяє реструктурування дебіторської та кредиторської заборгованостей, прогнозуванню криз в макро-і мікроекономічних системах, арбітражному управлінню в системі антикризового менеджменту, організації та функціонування управляючих компаній.

«Антикризове управління» розглядалося в роботі [14-15]. Автори ведуть мову про необхідність, актуальність антикризового управління, його предмет, функції та принципи. Відзначається роль криз у розвитку і функціонуванні соціально-економічних систем, аналізуються методологічні проблеми розвитку, застосування методів і засобів антикризового управління. Автори зосереджують увагу на прогнозування та оцінку криз в процесах управління, розробку стратегії антикризового управління. Наводиться аналіз процедур банкрутства підприємств, зарубіжний досвід антикризового управління. Теоретичні питання діагностики фінансового стану організацій супроводжуються прикладами розрахунку фінансових коефіцієнтів і коментарями отриманих результатів. Велика увага приділяється детальному розгляду різних варіантів попередження можливості виникнення кризової ситуації в організації. Текстовий матеріал книг супроводжується пояснювальними таблицями, малюнками та схемами.

«Антикризовий менеджмент» розглядався в роботі [16]. У навчальному посібнику викладено досвід управління підприємством в умовах кризи. Авторами розглядаються класифікація кризових ситуацій, методи діагностики та заходи щодо подолання кризових явищ. Наводяться приклади реалізації антикризового менеджменту на підприємствах.

 

 

2 РОЗРОБКА РОБОЧИХ ГІПОТЕЗ  ТА МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Побудова карти  проблеми

Антикризове управління - це система управлінських заходів  з діагностики, попередження, нейтралізації  та подолання кризових явищ та їх причин на всіх рівнях економіки.

Антикризове управління включає  в себе використання найважливіших  економічних дисциплін (фінансовий аналіз, стратегічне, тактичне планування, інвестування, менеджмент тощо), об'єднуючи  їх при цьому в єдину систему  на основі одного критерію: можливості використання діагностики, попередження, нейтралізації та подолання кризи.

У будь-який момент існує  небезпека кризи, навіть тоді, коли криза не спостерігається, коли його фактично немає. Це визначається тим, що в управлінні завжди існує ризик, що соціально-економічна система розвивається циклічно, що міняється співвідношення керованих і некерованих процесів, змінюються людина, її потреби та інтереси.

Управління соціально-економічною  системою у визначеній мірі повинно  бути завжди антикризовим.

Антикризове управління - це управління, в якому поставлено певним чином передбачення небезпеки кризи, аналіз його симптомів, заходів для  зниження негативних наслідків кризи  і використання його факторів для  наступного розвитку.

Можливість антикризового  управління визначається в першу  чергу людським фактором. Усвідомлена  діяльність людини дозволяє шукати і  знаходити шляхи виходу з критичних  ситуацій, концентрувати зусилля  на вирішенні найбільш складних проблем, використовувати накопичений, у  тому числі тисячоліттями, досвід подолання  криз, пристосовуватися до виникаючих ситуацій. Крім того, можливість антикризового  управління визначається і знанням  циклічного характеру розвитку соціально-економічних  систем. Це дозволяє передбачати кризові  ситуації, готуватися до них. Найбільш небезпечними є несподівані кризи.

Необхідність антикризового  управління визначається цілями розвитку. Наприклад, виникнення кризових ситуацій в екології, що загрожують існуванню  людини, її здоров'ю, змушує шукати і  знаходити нові засоби антикризового  управління, до якого відноситься  і прийняття рішень про зміну  технології.

Проблематика антикризового управління велика і різноманітна. Сукупність проблем можна представити чотирма групами (рисунок 2.1).

 

Рисунок 2.1 - Проблематика антикризового управління

Перша група включає проблеми розпізнавання передкризових ситуацій. Це непроста справа - своєчасно побачити настання кризи, знайти її перші ознаки, зрозуміти його характер. Від цього  залежить запобігання кризи. Але  не тільки від цього. Механізми запобігання  кризи треба побудувати і запустити  в дію. І це теж проблема управління.

Але не всі кризи можна  запобігти, багато з них треба  пережити, перебороти. І це досягається  за допомогою управління. Воно вирішує  проблеми життєдіяльності організації  в період кризи, сприяє виходу з кризи  і ліквідації його наслідків.

Друга група проблем антикризового  управління зв'язана з ключовими  сферами життєдіяльності організації. Це, насамперед, методологічні проблеми її життєдіяльності. У процесах їхнього  вирішення формулюються місія і  ціль управління, визначаються шляхи, засоби і методи управління в умовах кризової ситуації. Ця група включає  комплекс проблем фінансово-економічного характеру. Наприклад, в економічному антикризовому управлінні виникає  необхідність визначення типів диверсифікованості виробництва чи проведення конверсії. Це вимагає додаткових ресурсів, пошуку джерел фінансування. Існують також  проблеми організаційного і правового  змісту, безліч соціально-психологічних  проблем.

Проблематику антикризового  управління можна представити і  в диференціації технологій управління (третя група проблем). Вона включає  в самому загальному вигляді проблеми прогнозування криз і варіантів  поведінки соціально-економічної  системи в кризовому стані, проблеми пошуку необхідної інформації і розробки управлінських рішень. Проблеми аналізу  й оцінки кризових ситуацій також  мають велике значення. Тут існує  безліч обмежень за часом, кваліфікації персоналу, недостатності інформації та ін. У цій же групі можна розглядати і проблеми розробки інноваційних стратегій, які сприяють виходу організації з кризи.

Четверта група проблем  включає конфліктологію і селекцію персоналу, що завжди супроводжує кризові ситуації.

Не можна упускати зі структури  антикризового управління і проблеми інвестування антикризових заходів, маркетингу, а також проблеми банкрутства  і санації підприємств.

Антикризове управління складом своїх  типових проблем відбиває та обставина, що воно є особливим типом управління, що володіє як загальними для управління рисами, так і специфічними його характеристиками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.2 – Карта проблеми неефективної антикризової політики на підприємстві

 

2.2 Побудова дерева  цілей рішення проблеми

Дерево цілей рішення проблеми зображено на рисунку 2.3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.3 – Дерево цілей  рішення проблеми

 

На рисунку 2.3 представлене деталізоване за стадіями кризового процесу дерево цілей вирішення проблеми антикризового управління, що включає в себе наступні блоки: блок розпізнавання стадій кризового процесу; блок вибору антикризової стратегії відповідно до стадії кризи; блок вироблення відповідних їм антикризових заходів та блок оцінки реалізованої стратегії .

На першому етапі відбувається збір, аналіз інформації про зовнішнє і внутрішнє середовище, здатної  знизити економічну стійкість організації, а також діагностика стадії кризового  процесу.

Якщо відхилень економічної  стійкості організації не виявлено, проводиться діагностика латентної кризи.

Заходи з подолання першого виду латентної кризи будуть подібні заходам щодо усунення потенційної кризи, тобто основні акценти мають бути спрямовані в бік усунення несприятливих чинників, через які склалася загроза латентної кризи.

Третій вид вже містить  у собі небезпеку переходу в гостру кризу. У зв'язку з цим, розроблювані у разі виявлення такого виду кризи заходи повинні торкатися більш глибокі основи економічної стійкості організації. Заходи з ліквідації прогресуючої латентної кризи більше схожі на заходи по виходу з гострої кризи, тобто несуть у собі більш ґрунтовний перегляд стратегії організації, а також її місії і цілей.

На другому етапі відбувається вибір методів і напрямків  по боротьбі з кризою. У даному випадку  для потенційної кризи і латентної кризи першого виду достатнє невелике коректування курсу розвитку, а також усунення чинників, що вплинули на появу несприятливих тенденцій. У разі латентного кризи другого роду необхідно розробляти заходи для коригування стратегії розвитку, тобто заходи, спрямовані на нормалізацію економічної стійкості організації. Заходи, що застосовуються у разі потенційної кризи або поразки економічної стійкості організації латентною кризою, носять тактичний характер, в той час як подолання гострої або хронічної кризи потребує стратегічних змін.

При гострій кризі необхідно  повне використання внутрішніх резервів фінансово-економічної та виробничої стабілізації організації, заходи по ліквідації такої кризи носять більш жорсткий характер. При цьому потрібен ґрунтовний перегляд стратегії організації, її місії, цілей і завдань. Тактичні заходи щодо виходу з такої кризи розробляються на основі переробленої, скоригованої стратегії, з урахуванням заново сформульованих цілей.

При хронічній кризі практично єдиним виходом для організації залишається розробка нової стратегії розвитку, яка вимагає революційних рішень. Із запропонованих альтернативних стратегій і з урахуванням типових (базових) стратегій, реалізованих коли-небудь в даній організації, вибирається і приймається найбільш краща стратегія поведінки в кризовій ситуації. Відповідно, в подальшому, успішні заходи з подолання кризи поповнюють банк антикризових заходів організації, які можуть бути використані надалі при розробці заходів по боротьбі з кризою в подібних ситуаціях.

Після вибору відповідної  антикризової стратегії відбувається розробка тактичних заходів щодо подолання кризи. Позитивний ефект  можуть дати не розрізнені і поодинокі  антикризові заходи, а ретельно розроблена система антикризових заходів, що спочатку може бути представлена у вигляді стратегічного проекту з подальшим його втіленням у стратегічному плані. Такий план розробляється з урахуванням особливостей підприємницької діяльності організації та її обліку, етапів підприємницької діяльності, особливостей менеджменту. Стратегічний план деталізується на відповідні антикризові заходи, склад і зміст яких повинен відповідати стадії кризового процесу і масштабам поразки кризою організації. Антикризові заходи формулюються у вигляді конкретних завдань, які є необхідними, і що важливо, здійсненними в даний момент. Головні принципи, які повинні дотримуватися при розробці антикризових заходів: реалістичність, обмеженість у часі і раціональності, витрати на вирішення проблеми не повинні перевищувати отриманого в результаті їх проведення ефекту.

Стратегічний план антикризових заходів повинен бути гнучким, містити  альтернативні варіанти розвитку подій. Його зміст і основні акценти  повинні змінюватися в міру надходження  нових даних про зміну навколишнього  середовища і залежно від результатів  уже впроваджених заходів.

2.3 Формування  робочих гіпотез 

Підприємство зможе  відновити і значно поліпшити  свою діяльність, створивши команду  антикризового управління, яка буде займатися аналізом чинників виникнення криз і подальшою розробкою плану  антикризового управління з метою  недопущення кризи на підприємстві або з метою мінімізації її наслідків.

Обґрунтування: постійний моніторинг факторів зовнішнього та внутрішнього середовища організації дасть можливість вчасно виявити відхилення цих факторів і спрогнозувати виникнення кризи заздалегідь. Це дасть можливість уникнути криза на стадії її зародження або створити план антикризового управління, де будуть описані заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та усунення негативних наслідків кризи.

Характеристика гіпотези: ця гіпотеза є описовою і частковою. Описова, так як вона встановлює зв'язок між плануванням створення команди  антикризового управління та подальшим  поліпшенням фінансового стану  підприємства. Ця гіпотеза також є  частковим, оскільки підприємство могло  б не створювати власну команду, а  скористатися послугами сторонніх  організацій, що спеціалізуються з даного питання. Все залежить від розмірів і специфіки роботи компанії.

2.4 Методика дослідження

В процесі дослідницької  роботи були використані загальнонаукові методи наукового дослідження та методи теоретичного дослідження [17]. Використані методи та очікувані результати дослідження наведені в таблиці 2.1