Антикризове управління підприємствами гірничодобувної галузі

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Апреля 2012 в 11:26, курсовая работа

Краткое описание

Мета дослідження: розробка рекомендацій та схеми антикризового управління підприємством.
Завдання дослідження:
1. проаналізувати кризові явища в діяльності підприємства;
2. розглянути поняття антикризового управління, визначити його основні складові;

Содержание работы

Вступ ……………………………………………………………………………
1 АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ……………………
1.1 Аналіз предметної області дослідження……………………………...
1.2 Аналіз ключових понять……………………………………………….
1.3 Підходи до вирішення проблеми, запропоновані різними авторами.
2 РОЗРОБКА РОБОЧИХ ГІПОТЕЗ І МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ……...
2.1 Побудування карти проблеми…………………………………………
2.2 Побудування дерева цілей вирішення проблеми…………………….
2.3 Формування робочих гіпотез і переліку наукових завдань досягнення цілей……………………………………………………………….
2.4 Методика дослідження…………………………………………………
3 ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ НДР І ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………………………
3.1 Формування робочого плану дослідження……………………………
3.2 Опис інвестиційного проекту на проведення досліджень…………...
3.2 Мережевий графік виконання робіт за проектом НДР (НДДКР)…...
Висновки ……………………………………………………………………….
Список літератури………………………………………………………………

Содержимое работы - 1 файл

КУРСОВОЙ ПРОЕКТ.docx

— 2.92 Мб (Скачать файл)

Організаційні цілі антикризового  управління персоналом:

  • стабільні комунікаційні процеси між відділами,
  • формування гнучкої до кризи організаційної структури та структури управління підприємством,
  • правове та інформаційне забезпечення системи управління персоналом.

Мотиваційні цілі антикризового  управління персоналом:

  • управління розвитком персоналу, управління мотивацією поведінки персоналу,
  • управління соціальним розвитком, зниження плинності кадрів і запобігання різноманітних криз в робочому колективі (психологічних, байдужості до праці, кризи взаємин).

Економічні цілі антикризового  управління персоналом:

  • підвищення конкурентоспроможності підприємства за рахунок трудової і творчої активності персоналу,
  • підвищення ефективності праці, зокрема досягнення максимального прибутку, забезпечення високої соціальної ефективності функціонування колективу.

На основі сформованих  цілей можна визначити головні  завдання антикризового управління персоналом:

  • планування та маркетинг персоналу;
  • управління наймом і обліком персоналу;
  • забезпечення нормальних умов праці;
  • реструктуризація наявного кадрового потенціалу підприємства: оптимізація чисельності персоналу, звільнення (або) переміщення надлишкової чисельності працівників підприємства;
  • збереження ядра кадрового потенціалу підприємства, тобто працівників, які мають найвищу цінність для підприємства, його виживання та відновлення життєздатності, знання та навички яких є інтелектуальним стратегічним ресурсом підприємства;
  • забезпечення соціального захисту та працевлаштування працівників підприємства, які звільняються;
  • вибір методу управління персоналом (визначення типу поведінки керівників у кризовій ситуації);
  • організація навчання і підвищення кваліфікації персоналу підприємства.

Як видно з наведеного переліку, антикризове управління персоналом спрямовано на вирішення переважно  традиційних завдань управління персоналом (визначення потреби в  персоналі, залучення, відбір та вивільнення  персоналу; оцінка персоналу; ротація  та навчання персоналу; мотивація і  стимулювання праці).

6. Фінансовий менеджмент.

Фінансовий менеджмент є основним елементом антикризового управління. Адже фінансовий менеджмент представляє поєднання стратегічних і тактичних елементів фінансового забезпечення підприємництва, що дозволяють управляти грошовими потоками і знаходити оптимальні рішення. Посилення контролю над грошовими коштами вкрай необхідно будь-якому підприємству, тим більше що знаходиться в стадії кризи. Величезною є роль фінансового менеджменту і в діагностиці кризових ситуацій, тому що одним із завдань фінансового менеджменту є аналіз фінансового стану підприємства. Аналізуючи фінансовий стан підприємства можливо встановить зачатки кризи на самих ранніх етапах розвитку. Ринкова економіка виробила велику систему фінансових методів попередньої діагностики і можливого захисту підприємства від банкрутства.

7. Антикризова інвестиційна  політика

Антикризова інвестиційна політика визначає вибір підприємця: продовжувати фінансувати інвестиційні проекти, заморозити або взагалі ліквідувати.

Антикризова інвестиційна політика, як частина антикризової стратегії, залежить від результатів антикризового  маркетингу.

 Існує кілька напрямків  при розробці антикризової інвестиційної  політики:

1. Переорієнтація виробництва  і продажів.

2.Дофінансування об'єктів капітального будівництва.

3. Купівля або продаж  здешевілих активів.

 Очевидний елемент  антикризової інвестиційної політики - продаж активів. Незважаючи на  падіння вартості всіх об'єктів,  позичальникам доводиться позбуватися  від непрофільних активів і  неосвоєних об'єктів, щоб врятувати  основний бізнес.

4. Об'єкти на консервації  та ліквідації.

8. Антикризове бізнес-планування

Антикризове бізнес-планування - план дій, спрямований на підвищення ефективності бізнесу і реалізацію стратегії його розвитку в складному  конкурентному і / або фінансовому становищі, в тому числі, спрямований на запобігання банкрутству підприємства.

Антикризове бізнес-планування включає:

1. Комерційний антикризовий  план - аналіз стану зовнішнього  і внутрішнього середовища бізнесу,  розробка прогнозів продажів  на по ключових товарних груп

2. Фінансовий антикризовий  план - розробка системи заходів  по підвищенню прибутковості  і ліквідності бізнесу для  кожного із сценаріїв розвитку  ситуації на цільових ринках, розробка плану дій щодо реалізації  розроблених систем антикризових  заходів

3. Підтримка в залученні  фінансів

9. Консалтинговий менеджмент

Складність вирішення  завдань антикризового управління визначає складність самостійного створення  ефективної системи на кожному підприємстві. У розвинених країнах для вирішення  цих завдань запрошують зовнішніх  консультантів.

Консультант, не підміняючи собою менеджера по кризам, виконує  такі функції:

  • досліджує готовність підприємства до роботи в умовах потенційної кризи;
  • проводить експертизу окремих проблем забезпечення готовності підприємства, включаючи вивчення кандидатур менеджерів кризових ситуацій, комплектацію оперативних кризових груп;
  • проектує систему антикризового управління;
  • навчає персонал підприємства технології та методів діагностики кризових явищ;
  • розробляє ситуаційні плани подолання криз.

Вивчення економічної  літератури дозволяє зробити висновок про неоднозначність підходів до трактування причин виникнення кризових ситуацій. На наш погляд, для того щоб більш повно представити  всі можливі на сьогоднішній момент причини необхідно почати з найбільш поширених. Для цього необхідно зазначити, що підприємство з одного боку є невід'ємним елементом економічних процесів, з іншого боку підприємство - це окрема економічна одиниця, окрема економічна система.

По відношенню до підприємства причини кризових ситуацій розподіляються на екзогенні та ендогенні, або об'єктивні  і суб'єктивні, або на зовнішні і  внутрішні.

Зовнішні фактори доцільно диференціювати від середовища виникнення (економіка, політика тощо), а внутрішні  чинники в залежності від області  впливу (фінанси, управління, маркетинг  тощо).

Отже, до зовнішніх факторів можна віднести:

  • Соціально-економічні чинники (зниження темпів економічного зростання, нестабільність податкової системи, нестабільність кредитної і фінансової політики, зростання рівня безробіття і зниження зайнятості);
  • Політичні фактори (політична нестабільність в країні, нечітке антикризове та антимонопольне законодавство і т.д.);
  • Галузеві чинники (зростання галузевої конкуренції, зниження ємності внутрішнього ринку, нестабільність валютного ринку, погана кооперація і спеціалізація підприємств і т.д.);

До внутрішніх факторів відноситься:

  • Ринкові фактори (низька конкурентоспроможність продукції, залежність від обмеженого кола партнерів, проблеми з ростом обсягу продажів і т.д.);
  • Управлінські фактори (низький рівень стратегічного управління, високий рівень комерційного ризику, недостатнє знання кон'юнктури ринку, неефективний фінансовий менеджмент і т.д.);
  • Виробничі фактори (низька продуктивність праці, застарілі та зношені основні фонди, низька якість продукції, застаріла технологія виробництва і т.д.)

 


Рисунок 1.3 - Структурна модель предметної області дослідження

R1 - характер зв'язку «причинно-наслідковій»,

R2 - характер зв'язку «ціле-Частина»,

R3 - характер зв'язку «фактор-результат»

 

 

 

 

1.3 Підходи до  вирішення проблеми, запропоновані  різними авторами

«Антикризове управління як процесне явище» розглядалося в роботі [7]. У даній роботі автор аналізує існуючі підходи зарубіжних і вітчизняних вчених до визначення сутності економічної категорії «антикризове управління підприємством», визначає основні складові антикризового управління, в рамках яких виділено об'єкт, предмет, мета і засоби антикризового управління підприємством. Він також концентрує особливий вплив на те, що організація антикризового управління, як і організація управлінської діяльності взагалі, є необхідною процедурою в системі менеджменту, оскільки саме організація дозволяє впорядкувати й удосконалювати процеси взаємодії автономних елементів складних систем. Автор зазначає, що відсутність чіткого розуміння поняття "антикризове управління" як процесного явища стримує впровадження спеціальної підсистеми менеджменту на вітчизняних підприємствах.

У своїй статті автор посилається  на роботи таких вчених як Є. Уткін, А. Градов, А. Грязнова, Е. Коротков, Л. Фомін, М. Сажина. Їх аналіз показує, що власне категорія "антикризове управління" трактується вченими по-різному, і це стримує впровадження в практику дієвих заходів щодо запобігання кризових явищ.

Автор порівнює підходи вчених до визначення категорії "антикризове  управління" у розрізі елементів, зазначених вище і на основі узагальнення вищевказаних підходів, уточнює економічну сутність поняття "антикризове управління підприємством".

«Формування фінансового  механізму антикризового управління підприємством» розглядалося в роботі [8]. Автори розглядають питання розробки та реалізації дієвого фінансового механізму антикризового управління на підприємстві. У своїй роботі вони вказують на те, що на сьогоднішній день в Україні існує два напрямки дослідження проблеми антикризового управління підприємством. До першого відносяться вчені, які розглядають його як управління в умовах кризи, зокрема А. Градов і Б. Кузін, Г. Іванов, у другій - вчені, які включають в антикризове управління підприємством превентивну складову, зокрема Л. Лігоненко, І. Бланк, А. Грязьова. Такий двосторонній підхід не дозволяє однозначно визначати складові фінансового механізму антикризового управління, що, в свою чергу, стримує своєчасну його розробку і реалізацію.

У статті були представлені методичні рекомендації щодо формування фінансового механізму антикризового  управління підприємством, розроблена його узагальнена модель, яка являє  собою циклічну структурно-логічну  схему, що складається з чотирьох блоків. Також доведено, що конфігурація блоків моделі фінансового механізму  антикризового управління підприємством  залежить від фінансового стану  і стадії життєвого циклу підприємства.

«Конкурентоспроможність та реінжиніринг в антикризовому управлінні» розглядалося в роботі [9]. Автори розглядають питання дослідження конкурентоспроможності товарів, підприємств і ринковій оцінці бізнесу, відзначають, що конкурентоспроможність і реіжінірінг бізнес-процесів розглядаються в якості можливих інструментів виведення підприємств з кризового стану. Розглянуто загальні питання антикризового управління підприємствами такі як антикризове регулювання та управління, прояви неплатоспроможності підприємства у фінансовому обороті, регулювання антикризових ситуацій, інновації в антикризовому управлінні.

«Кризовий менеджмент в акціонерних  товариствах» розглядався в роботі [10]. У монографії автори розглядають питання, присвячені дослідженню сутності, змісту та особливостей антикризового управління. Докладно розглядають організаційно-економічний механізм антикризового управління, погоджує організаційні, управлінські та економічні аспекти щодо виведення підприємств з кризової ситуації.

Авторами було досліджено сутність, зміст та особливості антикризового  управління, розроблений організаційно-економічний  механізм щодо виведення підприємства з кризової ситуації, обгрунтований комплексний методичний підхід до аналізу управлінської діяльності підприємства, обгрунтована необхідність у розробці механізму прогнозування банкрутства на підприємстві, дані рекомендації з проведення стратегічного аналізу і вибору стратегії підприємства в умовах кризи з застосуванням економіко-математичних методів.

 «Антикризове управління: фінансовий аспект» розглядалося в роботі [11]. У даній монографії автор відзначає важливість побудови єдиної системи антикризового фінансового управління. Показує основи фінансової діагностики господарюючих організацій, оперативний, тактичний, стратегічний і попереджуючий механізми фінансової стабілізації в конкурентних умовах ринку. Проаналізував основні фінансові моделі як інструменти планування, контролю та діагностики господарюючих суб'єктів.

 «Інформаційні технології  в антикризовому управлінні» розглядалися в роботі [12]. У статті розглядаються питання застосування інформаційних технологій в антикризовому управлінні. Авторами показано зв'язок кризових ситуацій з інформаційною невизначеністю. Описано інформаційно-технологічний аспект управління як інструмент подолання кризових ситуацій. Таким чином, автори відзначають, що інформаційно-технологічний аспект управління, застосовуваний в інформаційному менеджменті, знижує інформаційне навантаження при управлінні і допомагає здійснювати антикризове управління.

Информация о работе Антикризове управління підприємствами гірничодобувної галузі