1.2. Порівняльна характеристика  ПСБО і МСФЗ

     Облік власного капіталу на міжнародному рівні  регулюється

     - Концептуальною основою складання  та подання фінансової звітності;

     - МСФЗ 1 "Подання фінансових звітів";

     - МСФЗ З2 "Фінансові інструменти:  розкриття та подання".

     Відповідно  до П(С)БО 2 "Баланс" власний капітал  є частиною в активах підприємства, яка залишається після вирахування  його зобов’язань. Це визначення повністю відповідає визначенню, наведеному в  Концептуальній основі складання та подання фінансової звітності (КО).

     Власний капітал відображається в балансі  одночасно з відображенням активів  або зобов'язань, які призводять до його зміни (П(С)БО 2 "Баланс", п. 13 та КО п. 66).

     Спеціального  МСФЗ, присвяченого питанням обліку та звітності при операціях зі статутним капіталом і власними акціями, немає, але деякі питання з даної тематики розглядаються в двох Тлумаченнях, випущених Постійним комітетом з тлумачень при Комітеті з міжнародних стандартів фінансової звітності - пкт 16 "Акціонерний капітал: викуплені інструменти власного капіталу (власні викуплені акції)" і пкт 17 "Власний капітал: витрати на операції з власним капіталом".

     У різних країнах існують різні  вимоги, які висуваються до випуску  й обігу цінних паперів, а також  вимоги, які стосуються обмежень щодо операцій з акціонерним капіталом.

     Відповідно  до МСФЗ 1 "Подання фінансових звітів" у звітності компанії повинна  бути розкрита наступна інформація, яка  стосується власного капіталу: кількість  акцій, що дозволені до випуску, випущені та знаходяться в обігу; частка неоплаченого капіталу; номінальна чи юридично визначена (оголошена) вартість акцій; зміни рахунків акціонерного капіталу за період; права, привілеї та обмеження, що стосуються розподілу дивідендів та оплати капіталу; відстрочені дивіденди за привілейованими кумулятивними акціями; викуплені акції; акції, зарезервовані для майбутніх випусків, відповідно до опціонних та продажних контрактів, включаючи їх умови та суми; додатковий капітал (емісійний дохід); додатковий капітал від переоцінки; резерви та накопичений (нерозподілений) чистий прибуток.

     Якщо  підприємство не є акціонерним товариством, то воно розкриває інформацію, еквівалентну наведеній вище: відображає зміни  протягом періоду за кожною категорією частки в капіталі та права, привілеї, а також обмеження, пов’язані з кожною категорією частки в капіталі.

     За  МСФЗ статті власного капіталу у звітності  повинні бути згрупованими, а в  Україні П(С)БО деталізовані, що дає  змогу чітко відображати складові власного капіталу у звітності.

     1.3. Характеристика складових власного капіталу

     Основним  елементом власного капіталу є статутний капітал - один із основних показників, що характеризує розміри та фінансовий стан підприємства [20].

     Статутний капітал - це організаційно-правова форма капіталу, величина якого визначається установчими документами господарюючого суб’єкта згідно з чинним законодавством. Це сукупність внесків (часток, акцій за номінальною вартістю) засновників (учасників) в майно, виражених у грошовому вимірнику, при створенні підприємства для забезпечення його статутної діяльності. З 01.01.04 р. основними нормативними документами з формування статутного капіталу виступають Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України та Закон України "Про господарські товариства".

     Господарським кодексом України передбачено особливості  формування статутного капіталу на підприємствах  різних форм власності. Класифікацію підприємств  відповідно до способу формування статутного капіталу наведено на рис. 1.3.

     Підприємство, створене одним засновником і  статутний капітал якого не поділений  на частки, називається унітарним. Корпоративним  є підприємство, створене двома і  більше засновниками, статутний капітал  якого поділений на частки.

     Статутний капітал як найважливіша складова власного капіталу підприємства виконує наступні функції (рис. 1.4).

     Сума, яка на дату реєстрації підприємства оголошена, але фактично не внесена  засновниками, представляє собою  неоплачений капітал підприємства. Невкладені кошти засновників (учасників) зменшують реальний розмір статутного капіталу та в пасиві Балансу відображаються зі знаком мінус. 
 

     

     

     

     

       

     

     

     

     

     

     

       

Рис. 1.3. Види підприємств залежно від  способу формування статутного капіталу згідно з Господарським кодексом 

     Учаснику  товариства, який повністю вніс свою частку до статутного капіталу, а, отже, погасив  свою заборгованість перед товариством, видається свідоцтво товариства.

     Статутний капітал товариства з обмеженою  відповідальністю, командитного товариства, повного товариства, товариства з додатковою відповідальністю формується за рахунок внесків його учасників та засновників (рис. 3.6).

     Закриті акціонерні товариства мають право  випускати тільки іменні акції. Обіг іменних акцій фіксується товариством, яке зобов’язане вести Книгу реєстрації акцій. Реєстраційною інформацією в даному випадку є дані про власників акцій, час їх придбання, пакет акцій кожного акціонера.

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

       

Рис. 1.4. Функції статутного капіталу в господарських товариствах 
 

     

     

     

     

     

     

     

     

       

Рис. 1.5. Внески до статутного капіталу 

     Шляхи та джерела збільшення статутного капіталу акціонерного товариства наведено на рис. 1.6. 

     

     

     

     

       

     

     

     

     

       
 

Рис. 1.6. Джерела збільшення статутного капіталу акціонерного товариства 

     Пайовий капітал - це сукупність добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності коштів фізичних і юридичних осіб. Він формується за рахунок сум пайових внесків членів споживчих товариств, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок та інших підприємств, а також паїв членів сільськогосподарських виробничих кооперативів (СВК) у сільському господарстві, одержаних у результаті розподілу на паї колективної власності.

     Додатковий  капітал складається з емісійного доходу, тобто доходу, одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість; дооцінки активів; безоплатного одержання необоротних активів; іншого додаткового капіталу.

     Суми  вилученого капіталу відображають вартість акцій власної емісії, які на даний момент не розміщені серед акціонерів. Вилучений капітал не впливає на суму власного капіталу. Він показує, що капітал належить підприємству, але не закріплений за конкретною фізичною особою (акціонером). Вилучений капітал повинен бути перепроданий або анульований.

     Кошти резервного капіталу використовуються відповідно до напрямів, передбачених установчими документами: як правило, у випадку недостачі прибутку за рахунок резервного капіталу покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації підприємства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.

     Статтею 14 Закону України "Про господарські товариства" передбачено створення  в господарському товаристві резервного капіталу в розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 % статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного капіталу передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 % суми чистого прибутку .

     Нерозподілені прибутки - це прибутки, одержані в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, зменшені на суму прибутків, використаних у звітному році. Нерозподілений прибуток є власністю акціонерів (учасників, засновників) і збільшує суму власного капіталу. Якщо фінансовим результатом діяльності є збиток, то сума збитку зменшує суму власного капіталу. 
 
 
 

Розділ 3

Документування  господарських операцій з обліку Власного капіталу

 

     Суцільна  та безперервна реєстрація в документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за правильним формуванням та використанням власного капіталу підприємства. Це відбувається завдяки принципу превалювання сутності над формою, який передбачає, що всі господарські операції, пов'язані з формуванням, змінами та використанням власного капіталу, обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

     Майно підприємства становлять необоротні й  оборотні засоби. При формуванні статутного капіталу в обліку слід дотримуватися  принципу автономності, згідно з яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від власників. Тому особисте майно власників, засновників, акціонерів не повинно відображатися в обліку та звітності [5].

     При формуванні статутного капіталу складається  засновницький опис майна (табл. 3.1).

     Таблиця 3.1

Засновницький опис майна підприємства