ЗМІСТ 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Для початку господарської діяльності будь-яке підприємство потребує власних  джерел її фінансування. У момент створення  підприємства таку функцію виконує  його початковий капітал, який за своїм  матеріальним складом є сукупністю активів, інвестованих засновниками (учасниками). На цьому етапі підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, тому його власний капітал дорівнює вартості активів підприємства.

     Під час здійснення господарської діяльності підприємство вступає у відносини  зі своїми контрагентами (постачальниками, підрядниками), утворюючи при цьому поточні зобов'язання за взаємними розрахунками та заробітною платою, а також перед державою - за податками. Крім поточних зобов'язань підприємство може використовувати довгострокові залучені кошти (кредити, облігаційні позики, тощо),

     Саме  підприємство є власником усього майна та інших активів, набутих  ним на законних підставах. Однак  право власності підприємства на набуті ним активи та право власності  засновників (учасників) підприємства відрізняються за своїм обсягом, оскільки право вимоги щодо активів підприємства мають також його кредитори. При цьому боргові зобов'язання перед кредиторами підприємства задовольняються за рахунок активів підприємства в першочерговому порядку.

     Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

     Сума  власного капіталу, відображена у  фінансовій звітності, показує лише облікову, а не ринкову вартість прав власників підприємства, оскільки цілком залежить від застосованих методів оцінки активів та зобов'язань підприємства.

     Крім  того, що власний капітал є основним початковим та умовно безстроковим джерелом фінансування господарської діяльності підприємства, а також джерелом погашення  збитків підприємства, він є одним  з найвагоміших показників, що використовуються при оцінці фінансового стану підприємства, оскільки показує, з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства(його незалежності від зовнішніх джерел фінансування), а з іншого - ступінь кредитоспроможності підприємства (забезпеченості вимог кредиторів фактично наявним у підприємства капіталом засновників).

     Збереження  власного капіталу є одним з основних показників якості фінансового менеджменту  на підприємстві. Цей показник дозволяє власникам підприємства уникнути ілюзії прибутковості своїх вкладень у випадках виплатам поточних доходів за рахунок зменшення власного капіталу протягом періоду, за який сплачується дохід.

     Згідно  з фінансовою концепцією збереження капіталу прибуток вважається заробленим підприємством (а відповідно зберігається та нарощується його капітал) тільки за умови, якщо сума його чистих активів (тобто активів підприємства за вирахуванням його зобов'язань) на кінець періоду перевищує суму чистих активів на початок періоду без урахування будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду.

     Отже, мета курсової роботи полягає в закріпленні та поглибленні теоретичних знань з дисципліни ”Бухгалтерський облік”, зокрема більш широко розглянути одну з важливих тем даного курсу – облік власного капіталу.

     Завданням курсової роботи є ґрунтовне вивчення законодавчих та нормативних актів, спеціальних наукових видань, у яких розглядаються щодо змісту власного капіталу, його складових частин, визначення класифікації власного капіталу, вивчення принципів та порядку бухгалтерського обліку власного капіталу.

     Об’єктом представленої курсової роботи виступає бухгалтерський облік як самостійна наука, предметом – облік власного капіталу.

     Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку літературних джерел.

Розділ 1

Огляд літератури по обліку власного капіталу

 

     Термін  “капітал” походить від лат. capitalis - головний. У повсякденному житті під капіталом розуміють: у вузькому розумінні - суму заощаджень, достатню для ведення підприємницької діяльності, а в широкому розумінні - все те, що має певну цінність.

     З точки зору політекономії, капітал є вартістю, яка має властивість самозростати, приносячи так звану додаткову вартість.

     Представники  класичної політичної економії (А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.Б. Сей та інші) визначали капітал сукупністю матеріальних благ, що задовольняють людські потреби в зростанні вартості. Тобто, капітал ототожнювався із засобами виробництва. Подібні уявлення характерні також для неокласиків (А. Маршала та інших), а також деяких сучасних економістів (п. Самуельсона, С. Фішера та інших).

     Марксистська  економічна теорія трактувала капітал  як сукупність певних виробничих відносин людей, властивих для системи  найманої праці, тобто відносин з  приводу привласнення власниками засобів виробництва результату неоплаченої праці найманих робітників (так званої додаткової вартості). У цьому трактуванні капітал - це носій відносин з експлуатації найманої праці капіталістами.

     Сучасний  монетаризм (М. Фрідмен та інші) ототожнює капітал з грошима або їх замінниками - кредитними грошима, які у своєму русі (обороті) приносять дохід, тобто, з цієї точки зору, капітал - це багатство, яке існує в формі грошей.

     Нарешті, прихильники маржиналізму (представники австрійської економічної школи та їх сучасні послідовники) вважають, що капітал - це все, що приносить дохід як результат різної оцінки окремими економічними суб’єктами існуючих і майбутніх економічних благ.

     Підсумовуючи  все вище сказане, можна дати узагальнене  визначення капіталу. Капітал - це вартість, яка в своєму русі зростає, приносячи дохід, тобто це - самозростаюча вартість.

     Капітал, який приносить процент, - це капітал-власність, тобто гроші, які продаються на особливому ринку, - ринку капіталів. Позичені гроші, тобто гроші, надані в кредит функціонуючим підприємцям, - це капітал-функція. Якщо капітал-власність приносить дохід в формі відсотка, то капітал-функція - у формі підприємницького доходу, тобто частини прибутку на позичений капітал, яка залишається після сплати відсотків.

     Отже, підприємство для забезпечення господарської  діяльності повинно володіти капіталом  в певному розмірі.

     Враховуючи  принцип єдиного грошового вимірника, капітал у бухгалтерському обліку є сукупністю майнових засобів, призначених для господарських цілей, виражених в грошовій одиниці, тобто сума активу або рівна їй сума пасиву.

     Капіталу  притаманні наступні характеристики:

     1) він є основним фактором виробництва;

     2) характеризує фінансові ресурси  підприємства, що приносять прибуток;

     3) є головним джерелом формування добробуту власників;

     4) є головним показником ринкової  вартості підприємства;

     5) його динаміка є важливим "барометром" рівня ефективності господарської  діяльності підприємства.

     Питання, пов'язані з обліком власного капіталу, постійно знаходяться в центрі уваги провідних вчених-економістів. Серед видатних вчених, які здійснили вагомий внесок в удосконалення обліку власного капіталу на різних історичних етапах, слід назвати: італійських представників - Л. Пачолі, Н. де Анастасіо, Ф. Беста, французьких - Ж. Рішар, Л. Батардон, Ж. Андре, Ж.Б. Дюмарше; німецьких - Ф. Ляйтнер, П. Герстнер, В. Рігер, російських - М.С. Лунський, М.О. Блатов, Р Я. Вейцман, О.М. Галаган, М.А. Кіпарісов, Є.Є. Сіверс тощо [6].

     Дослідженням  обліку власного капіталу присвячені монографічні праці білоруських  вчених А.В. Бугайова [3], С.Л. Коротаева [10] та дисертаційні роботи А.Б. Зубко [7], Т.Л. Снєткової [19], Л.В. Пашковскої [16], С.В. Пителя [17], ТА. Наумової [15], О.О. Канцурова [8] та інших.

     Питанням  обліку власного капіталу присвячено багато дисертаційних робіт вітчизняних  авторів, основними з яких є дисертації: О.О. Разборської [18], О.В. Ярощук [25]. Бухгалтерський облік дивідендів досліджено в праці Мох"д І. М. Аль Нажара [14]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2

Власний капітал: поняття, економічна сутність та класифікація

     1.1. Економічна сутність  та класифікація  власного капіталу

     Власний капітал - це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності та використовуються ним для формування його активів.

           Класифікацію власного капіталу за формою та рівнем відповідальності наведено на рис. 1.1.

     

     

     

     

     

       

       

     

     

     

       
 
 

Рис. 1.1. Класифікація власного капіталу

     Кожне підприємство для здійснення господарської  діяльності повинно мати економічні ресурси, які називають активами підприємства. Якщо активи підприємства формуються тільки за рахунок власних коштів (власного капіталу), то має місце наступне балансове рівняння:

Активи  = Власний капітал

     Активи  підприємства можуть поповнюватись  за рахунок коштів інших підприємств і фізичних осіб. В цьому випадку підприємство матиме заборгованість (зобов'язання). З урахуванням заборгованості наведене вище рівняння набуває вигляду:

Активи  = Власний капітал + Зобов'язання

     У західній економічній літературі зобов'язання називають пасивами. В Україні пасиви складаються з власного капіталу і зобов'язань. В усіх випадках власний капітал є складовою частиною загальних джерел підприємства або частиною його активів.

     Перетворюючи  наведене рівняння, можна визначити  власний капітал наступним чином:

Власний капітал = Активи - Зобов'язання

     У цій формулі величина власного капіталу визначається як різниця між вартістю активів і зобов'язаннями до сплати.

     Власний капітал відображає величину вартості засобів, які належать власникам підприємства. Капітал власника відображає розмір участі власників (засновників, учасників, акціонерів) підприємства у фінансуванні його активів. Відповідно до МСФЗ це вартість активів, на які не розповсюджуються фінансові зобов'язання кредиторів. На величину власного капіталу впливають [4]:

     - інвестиції, які збільшують активи  за рахунок додаткових коштів  власника підприємства:

     - вилучення коштів власниками  підприємства, що зменшує активи підприємства;

     - доходи, які призводять до зростання  власного капіталу;

     - витрати, які зменшують величину власного капіталу.

     Вплив наведених показників на величину власного капіталу наведено на рис. 1.2.

     

     

     

       
 

Рис. 1. 2. Фактори впливу на власний капітал підприємства 

     Якщо  за звітний період доходи перевищують  витрати, то підприємство отримує прибуток. і навпаки, у випадку перевищення витрат над доходами - збиток. Отже, доходи та інвестиції збільшують власний капітал, витрати і вилучення - зменшують.